Постанова

від 07.04.2023 по справі 760/16555/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 760/16555/20 Головуючий у суді першої інстанції: Калініченко О.Б.

Номер провадження: 22-ц/824/2233/2023 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Коцюрба О.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2023 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коцюрби О.П.,

суддів: Білич І.М., Слюсар Т.А.,

розглянув у порядку письмового провадження в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, третя особа: Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась в Солом`янський районний суд міста Києва із вказаним позовом в якому просила стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області, відповідач) 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що вона є фізичною особою - найманим працівником, з 2006 року працює за трудовим договором та не є фізичною особою-підприємцем, проте, ГУ ДПС у Київській області на адресу позивача надсилалися вимоги про сплату боргу від 05.11.2019 року № Ф-453886-54 та від 18.02.2020 року № Ф-453886-54, за якими, вона має податковий борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування у розмірі 26 539,26 грн. та 29 293,44 грн. відповідно. Вказувала, що вказані вимоги були оскаржені нею до Державної податкової служби України, за результатами розгляду були прийняті рішення (від 20.12.2019 року № 13991/6/99-00-08-06-01 та від 01.06.2020 року № 17000/6/99-00-08-06-01), якими, подані нею скарги задоволені, вимоги скасовані та відкликані. Крім того, зобов`язано ГУ ДПС у Київській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника. На звернення позивача до ГУ ДПС у Київській області за роз`ясненнями щодо нарахування єдиного внеску їй було надано відповідь від 05.12.2019 року № 10734/К/10-36-33-02, в якій зазначено, що на податковому обліку у Обухівському управлінні ГУ ДПС у Київській області перебуває ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), яка має податковий борг. Вказане свідчить про те, що відповідачем підміняється одна особа іншою і внаслідок чого неправомірно видаються вимоги на ім`я позивача. Зазначала, що внаслідок доведення неправомірності прийнятих рішень, у позивача були постійні стреси, вона зазнала моральних страждань у зв`язку з порушенням її немайнових прав, втрати нормальних життєвих зв`язків (з`ясування відносин з роботодавцем щодо сплати ним внесків, напружені відносини з чоловіком щодо несплати коштів) та здійснення додаткових зусиль для нормальної організації свого життя, що негативно вплинуло на її психічний стан.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 12.04.2021 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про відшкодування моральної шкоди, третя особа: Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Київській області на користь ОСОБА_1 2 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Головне управління Державної податкової служби у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 12.04.2021 року у частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на незаконність і необгрунтованість рішення, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд не встановив в чому полягає завдана позивачу моральна шкода, не доведено факт завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у життя позивача.

Також вказує на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження заподіяння позивачу діями відповідача душевних страждань, переживань та стресу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 травня 2022 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги заперечує, вважає їх необгрунтованими, а рішення суду законним.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено протиправність оскаржуваних нею вимог, з чого вбачається, що саме протиправними діями з помилкового нарахування позивачу заборгованості, які вона вимушена була оскаржувати, їй була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, моральних переживаннях та стресі. Суд вказав, що завдана позивачу моральна шкода і протиправні дії відповідача перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку, а відповідачем не надано суду доводів на спростування тверджень позивача.

Колегія суддів погоджується із такими висновками, так як вони належним чином обгрунтовані, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України). Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Відшкодування шкоди є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, застосування якого можливе за наявності усіх його елементів: протиправна поведінка; шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина або незалежно від вини у випадках, передбачених ст.ст.1173, 1174 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

З урахуванням положень п. 10 ч. 2 ст. 16, статей 21, 1173, 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання зазначених рішень незаконними та їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7-9).

З картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 одержала ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , Дата занесення до державного реєстру фізичних осіб 12.05.1998 року (а.с.10).

З копії витягу з ЄДРПОУ № 24898690 від 05.11.2019 року, ОСОБА_1 не зареєстрована як фізична особою-підприємець (а.с.11).

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, ГУ ДПС у Київській області на адресу позивача надіслана вимога про сплату боргу від 05.11.2019 року № Ф-453886-54, відповідно до якої, ОСОБА_3 має податковий борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування у розмірі 26 539,26 грн. (а.с.15).

Також, 18.02.2020 року, ГУ ДПС у Київській області сформувало і направило на адресу позивача нову вимогу про сплату боргу № Ф-453886-54, згідно з якою, ОСОБА_3 має податковий борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування у розмірі 29 293,44 грн. (а.с.19).

В подальшому, ОСОБА_1 оскаржила ці вимоги до Державної податкової служби України, за результатами розгляду її скарг були прийняті рішення (від 20.12.2019 року № 13991/6/99-00-08-06-01 та від 01.06.2020 року № 17000/6/99-00-08-06-01), якими, скарги були задоволені, вимоги скасовані та відкликані. Крім того, зобов`язано ГУ ДПС у Київській області привести у відповідність облікові дані інформаційної системи органу доходів і зборів та інтегровану картку платника (а.с.16-18, 20-22).

В зв`язку із незаконними діями відповідача, ОСОБА_1 зазнала моральних страждань, вона змушена була виділяти час і вчиняти дії щодо оскарження неправомірних вимог, у позивача були постійні стреси та моральні переживання.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку що розглядаючи даний спір, Солом`янський районний суд міста Києва обгрунтовано послався на постанову Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 464/3789/17, що відповідає положенням ч. 4 ст. 263 ЦПК України, згідно якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у вказаній постанові від 10.04.2019 року у справі із аналогічних правовідносин, Верховний Суд зазначив: «Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому, слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).»

Отже, встановивши вказані обставини, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що оскільки вимоги ГУ ДПС у Київській області до ОСОБА_1 щодо сплати нею податкового боргу були неправомірними і скасовані рішеннями Державної податкової служби України, відповідач не довів правомірність своїх рішень в частині покладення на позивача зобов`язання щодо сплати податкового боргу, в зв`язку з чим, ОСОБА_1 вказаними незаконними рішеннями органу державної влади завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, моральних переживаннях та стресі, між незаконними діями відповідача і завданням моральної шкоди позивачеві є безпосередній причинний зв`язок, тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Колегія суддів вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 2 000 грн. є співмірним спричиненим негативним наслідкам для позивача, при визначенні розміру відшкодування, враховано вимоги розумності і справедливості.

Так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що Солом`янський районний суд міста Києва у судовому рішенні не встановив в чому полягає завдана позивачу моральна шкода, не доведено факт завдання немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які спричинили негативні зміни у житті позивача, матеріали справи не містять доказів на підтвердження заподіяння позивачу діями відповідача душевних страждань, переживань та стресу, підлягають відхиленню, оскільки мотивувальна частина рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 12.04.2021 року містить вичерпні, достатні та аргументовані висновки щодо обґрунтування заподіяння позивачу незаконними діями відповідача моральної шкоди у вигляді душевних страждань, моральних переживань та стресу у зв`язку із необхідністю вчиняти дії щодо визнання незаконними дій і рішень відповідача як органа державної влади.

Інші доводи апеляційної скарги про незаконність і необґрунтованість рішення, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права колегія суддів вважає такими, що не спростовують висновків суду і не впливають на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Так як при розгляді справи, Солом`янський районний суд міста Києва застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини і не допустив порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, тому, апеляційна скарга ГУ ДПС у Київській області підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 12 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: О.П. Коцюрба

Судді: І.М. Білич

Т.А. Слюсар