Рішення

від 30.03.2023 по справі 363/3910/19

ВИШГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30.03.2023 Справа № 363/3910/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючого судді Баличевої М.Б., секретаря Редкач М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Вишгородської окружної прокуратури, який діє в інтересах територіальної громади села Ясногородка Вишгородського району Київської області до Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 , Димерської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення Ясногородської сільської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

17 вересня 2019 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах територіальної громади села Ясногородка Вишгородського району Київської області звернувся до суду з позовною заявою до Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 , Димерської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення Ясногородської сільської ради та державного акту на право власності на земельну ділянку.

В подальшому, 03.06.2021 р., уточнивши свої позовні вимоги, просив:визнати незаконними та скасувати рішення Ясногородської сільської ради № 113 від 24.10.2012 року в частині щодо передання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 ; визнати недійсним державний акт на право власності серії ЯЙ № 900560, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,3289 га з кадастровим номером 3221889001:21:092:0161 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована: АДРЕСА_1 ; усунути перешкоди у здійсненні територіальною громадою с. Ясногородка права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 0,3289 га з кадастровим номером 3221889001:21:092:0161 шляхом її повернення на користь територіальної громади с. Ясногородка з незаконного володіння ОСОБА_1 . Також просив стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір.

Свої вимоги мотивує тим,що Рішенням Ясногородської сільської ради № 113 від 24.10.2012 р. ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,3289 га розташовану в АДРЕСА_1 , на підставі якого він отримав державний акт серії ЯЙ № 900560 на право власності на земельну ділянку площею 0,3289 га з кадастровим номером 3221889001:21:092:0161 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована: АДРЕСА_1 . Приймаючи оскаржуване рішення Ясногородська сільська рада не виконала приписи ст. ст. 19, 144 Конституції України, ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. За Інформацією Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського від 22.07.2019 р. за № 17-08/1526 встановлено, що водний об`єкт, розташований поряд з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221889001:21:092:0161 це природний водний об`єкт - річка Дніпро, Київське водосховище, яка має загальну площу водозбору 504000 км2, довжину 2201 км. Згідно ст. 79 Водного кодексу України, річка Дніпро з його водосховищами належить до великих річок. Згідно ст. 88 Водного кодексу України, навколо великих річок і водосховищ на них встановлюється прибережна захисна смуга шириною 100 м. Аналізом схеми накладення спірної земельної ділянки, виготовленої сертифікованим інженером-геодезистом Моргун Р.В. встановлено, що вказана земельна ділянка накладається на землі водного фонду, а саме на 100 метрову прибережну захисну смугу Київського водосховища р. Дніпро. Таким чином вказана вище земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 за рахунок земель водного фонду.Крім того, встановлено, що в порушення вказаних вимог відповідачем порушено вимоги земельного законодавства при використанні вказаної земельної ділянки, а саме знято родючий шар ґрунту, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 14 вересня 2017 № 223-ДК/155/АП/09/01-17. Таким чином, відповідачем фактично здійснено розорювання земель, що прямо заборонено вищезазначеними приписами Водного та Земельного кодексів України.Спірні земельні ділянки попри їх приналежність до категорії земель з цільовим призначенням «землі водного фонду», передані сільською радою з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства і відносяться до підрозділу Класифікації виду цільового призначення земель 01.03., що також вказує на порушення вимог ст. 20 Земельного кодексу України під час передачі у власність спірних земель. Таким чином, оскаржуваними рішеннями Ясногородської сільської ради передано земельні ділянки без обов`язкового прийняття рішення про зміну цільового призначення із «земель водного фонду» на «землі сільськогосподарського призначення».Водночас під час відведення спірної земельної ділянки державна експертиза землевпорядної документації не проводилась.Враховуючи, що у даному випадку землі водного фонду не підлягають передачі у власність, Ясногородська сільська рада, приймаючи спірне рішення, вийшла за межі наданих їй повноважень, незаконно змінила цільове призначення земельної ділянки, внаслідок чого її неправомірно відведено в приватну власність ОСОБА_1 , тому спірне рішення є незаконними та підлягає визнанню незаконним та скасуванню.Відповідно до листа Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 18.06.2019 № 04-48/1258, останнє не надавало погодження на вилучення та зміну цільового призначення спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення. Виданням оспорюваного рішення та виданням державного акту на право власності на спірну земельну ділянку з проведенням його державної реєстрації порушено інтереси територіальної громади як власника земельної ділянки, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України, ст. 5 Земельного кодексу України. Спір, що вирішується у даній справі, виник з приводу рішення Ясногородської сільської ради земельними ділянками всупереч закону та інтересам громади, і є цивільно-правовим. Разом з тим, у даному випадку прокурор пред`являє позов в інтересах держави як позивач, оскільки Держгеокадастр та його територіальні органи здійснюють функції контролю за використанням та охороною земель всіх категорій та форм власності, однак у вказаного державного органу відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовом про визнання незаконними (недійсними) рішень органів державної влади щодо розпорядження землею. Зважаючи на викладене, установлений ст. 257 ЦК України строк позовної давності щодо визнання недійсними рішень ради та витребування землі пропущено з поважних причин. Про необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише у жовтні 2017 року з матеріалів кримінального провадження № 12017110150001022 та за результатами опрацювання листа Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського від 22.07.2019 за № 17-08/1526, викопіювань виготовлених інженером-геодезистом Моргун Р.В. з відображенням спірної земельної ділянки та прибережної захисної смуги, якими підтверджено факт відведення спірної земельної ділянки у приватну власність за рахунок земель водного фонду. На підставі викладеного, позивач змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 10.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

17.12.2019 року від позивача надійшла заява про забезпечення позову, яку ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 19.12.2019 року задоволено та забезпечено позов, шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,3289 га з кадастровим номером 3221889001:21:092:0161, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 ; заборонено ОСОБА_1 та будь - яким іншим фізичним і юридичним особам проводити будівельні роботи на земельній ділянці площею 0,3289 га з кадастровим номером 3221889001:21:092:0161, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 .

28.01.2020 року до суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху, оскільки прокурор не надав жодного доказу в обґрунтування неналежного представництва інтересів територіальної громади у суді саме тим органом, який у відповідності до діючого законодавства повинен захищати інтереси територіальної громади. Більш того, зазначив орган місцевого самоврядування, а саме Ясногородську сільську раду Вишгородського району Київської області, відповідачем.

18.02.2020 року ОСОБА_1 через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позову на підставі того, що прокурор направив позов в інтересах Ясногородської територіальної громади, а не держави та не надав жодного доказу в обґрунтування неналежного представництва інтересів територіальної громади у суді саме тим органом, який у відповідності до діючого законодавства повинен захищати інтереси територіальної громади, зазначив орган місцевого самоврядування, а саме Ясногородську сільську раду, відповідачем. Також зазначив, що прокурором пропущено строки позовної давності з причин, які не є поважними.

24.03.2020 року від позивача - Києво-Святошинської місцевої прокуратури на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній наполягав на задоволенні позову. Вказав, що доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 12.08.2020 року підготовче засідання по справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Прокурор в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги з урахуванням уточнених позовних вимог від 03.06.2021 року підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Заріцький С.М. в судове засідання не з`явився, 30.03.2023 року через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі та участі ОСОБА_1 , в якій заперечував проти задоволення позову, оскільки прокуратура не може бути належним позивачем у спірних правовідносинах, також позивачем пропущено строк позовної давності. Раніше була надана заява про приєднання до матеріалів справи відповіді Державного агентства з водних ресурсів України басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра, в яких зазначено, що земельна ділянка, яка є предметом позову, розташована на березі Київського водосховища на відстані 21 м від урізу води, але за останні 10-ть років територія села втратила 80-120 метрів території берегової лінії, що пов`язано з ерозією берегів та їх періодичними зсувами.

Представник відповідача Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі, в який позовні вимоги визнав.

Представник відповідача Димерської селищної ради Вишгородського району Київської області в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1-3 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідност. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що рішенням 19-ї сесії Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області VІ скликання від 24.10.2012 року № 113-19-УІ «Про затвердження технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують власності на земельні ділянки громадян» ОСОБА_1 передано безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,3289 га, розташовану в АДРЕСА_1 .

На цю земельну ділянку Відділом Держземагенства у Вишгородському районі Київської області ОСОБА_1 було видано державний акт на право власності серії ЯЙ № 900560 від 28.12.2012 року, який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів.

Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.10.2017 р. до Вишгородського ВП ГУ НП в Київській області надійшов рапорт від ДОП Вишгородського ВП капітана поліції Кононенко Л.М. щодо звернення голови Ясногородської сільської ради Скуратовського В.В. про можливі протиправні дії, відкрите кримінальне провадження № 12017110150001022 за ст. 356 КК України, відомості про яке внесені 13.10.2017 року до ЄРДР.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-3215201922019 від 07.05.2019 року вбачається, що державна реєстрація земельної ділянки площею 0,3289 га, кадастровий номер 3221889001:21:092:0161, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, відбулась на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об`єднанні земельних ділянок, 21.05.2012; ТОВ «Регіональний центр розвитку», ОСОБА_3 . Державна реєстрація земельної ділянки відбулась 28.12.2012 року відділом Держземагенства у Вишгородському районі. Власником є ОСОБА_1 на підставі Рішення Ясногородської сільської ради 24.10.2012 № 113-19-06, документ, що посвідчує право - Державний акт від 28.12.2012 ЯЙ 900560.

Як вбачається з акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 14.09.2017 року № № 223- ДК/155/АП//09/01-17 державним інспектором відповідно до вимог ст.ст. 6, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» проведено відповідну перевірку та зафіксовано порушення використання згаданої земельної ділянки: знято поверхневий родючий шар грунту без спеціального дозволу на зняття родючого шару грунту чим заподіяно шкоду розміром 1421,87 грн.

Відповідно до листа від 03.10.2017 року № 18-10-0.49-15443/2-17 Головного управління Держгеокадастру у Київській області результатом перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3221889001:21:092:0161, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, зафіксовано, що ОСОБА_1 зняв грунтовий покрив (родючий шар грунту) без спеціального дозволу, на підставі чого, складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 14 вересня 2017 року № 223 -ДК/15 5/АП/О 9/01-17 та протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 від 20 вересня 2017 року № 223-ДК/0026П/07/01- 17; винесено постанову про накладення адміністративного стягнення від 20 вересня 2017 року № 223-ДК/0024По/08/01-17, згідно з якою ОСОБА_1 розмір заподіяної шкоди сплачено в добровільному порядку.

Так, Ясногородська сільська рада 25.05.2018 року винесла повторний припис щодо приведення згаданої ділянки в попередній стан для використання з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства - пасовища. На ній ведуться роботи з облаштування відкритого басейну або штучного ставка. Оскільки таке масштабне будівництво ведеться протиправно у прибережній 100 метровій захисній смузі Київського водосховища та в 300 метровій санітарній зоні Ясногородського сільського кладовища, то це може призвести, в разі сезонного підйому - спаду води у водосховищі, до підмиву береговохо схилу, який має кут нахилу близько 60 градусів, і, як наслідок, підмиву могил на кладовищі.

З Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Головного управління держгеокадастру у Київській області від 25.07.2019 року вбачається, що земельна ділянка площею 0,3289 га, кадастровий номер якої 3221889001:21:092:0161,з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства та розташована в с. Ясногородка, становить 4923,68 грн.

Відповідно до звернення щодо захисту інтересів держави в особі територіальної громади с. Ясногородка Вишгородського району Київської області № 142/02-21 від 16.05.2019 року земельна ділянка з кадастровим номером 3221889001:21:092:0161 знаходиться поруч з Ясногородським сільським кладовищем, в межах 300 метрової санітарної зони, а також - у 100 метровій смузі Київського водосховища. В червні 2017 р. ОСОБА_1 незаконно і самовільно викопав котлован у формі трапеції по довжині: одна сторона 40 метрів, друга сторона 40 метрів, третя сторона 20 метрів, четверта сторона 30 метрів, глибиною 4,2 метра. За допомогою екскаватора та вантажного самоскиду ОСОБА_1 зняв родючий шар грунту, далі - сам грунт і вивіз на іншу земельну ділянку, де її власник використав грунт для планування території. Оскільки ці будівельні роботи виконано самовільно, без погоджень з сільською радою та контролюючими органами, що може призвести, в разі сезонного підйому - спаду води у водосховищі, до підмиву берегового схилу, який має кут нахилу близько 60 градусів, і, як наслідок, підмиву могил на кладовищі, члени Територіальної громади с. Ясногородка позивач звернулися за захистом порушених прав та законних інтересів до Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області. На зауваження та вимоги територіальної громади і контролюючих органів ОСОБА_1 адекватно не реагує.

За Інформацією Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського від 22.07.2019 за № 17-08/1526 встановлено, що водний об`єкт, розташований поряд з земельною ділянкою з кадастровим номером 3221889001:21:092:0161 це природний водний об`єкт - річка Дніпро, Київське водосховище, яка має загальну площу водозбору 504000 км2, довжину 2201 км. Згідно ст. 79 Водного кодексу України, річка Дніпро з його водосховищами належить до великих річок. Згідно ст. 88 Водного кодексу України, навколо великих річок і водосховищ на них встановлюється прибережна захисна смуга шириною 100 м.

Відповідно до викопіювань з топографічного плану та з ортофотоплану, виготовленої сертифікованим інженером-геодезистом Моргун Р.В. встановлено, що вказана земельна ділянка повністю накладаються на землі водного фонду, а саме 100 метрову прибережну захисну смугу затоки річки Дніпро, що підтверджується схемою накладення спірних земельних ділянок на землі водного фонду в межах с. Ясногородка Вишгородського району Київської області.

Стаття 13 Конституції України встановлює, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Також, стаття 14 Конституції України передбачає, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 18 Земельного кодексу України (тут та далі використовуються нормативно правові акти, чинні на час виникнення спірних правовідносин) до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Стаття 19 Земельного кодексу України передбачає, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Крім того, згідно зі статтями 19, 20 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі водного фонду та землі рекреаційного призначення, віднесення їх до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

На момент виникнення спірних правовідносин, наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення» затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель.

Так, землі сільськогосподарського призначення (Секція А) поділяються на окремі підкатегорії (фактично факультативне цільове призначення), зокрема для ведення особистого селянського господарства (підрозділ 01.03 Класифікації виду цільового призначення земель (КВЦПЗ); При цьому, землям водного фонду присвоєно інший код КВЦПЗ - 10, Секція І.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Частинами 1, 2 ст. 21 Земельного кодексу України передбачано, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для , зокрема, визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок та ін.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Також, згідно зі статтею 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають обов`язковій державній експертизі, зокрема проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, а також проекти землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань.

Відповідно до ст. 35 вказаного закону позитивні висновки державної експертизи щодо об`єктів обов`язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією. Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами і документацією державного земельного кадастру щодо об`єктів обов`язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

Так, ст. 59 Земельного кодексу України передбачено, що в приватну власність громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність лише замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів), а також на умовах оренди можуть передаватися земельні ділянки прибережних захисних смуг для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Аналогічну норму містить і Водний кодекс України (ст. 85), якою встановлено порядок передачі земель водного фонду у тимчасове та постійне користування.

Частиною 3 статті 83 Земельного кодексу України встановлено, що до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Статтями 5, 6 Водного кодексу України встановлено, що до водних об`єктів загальнодержавного значення належать, зокрема, поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх протоки всіх порядків. Води (водні об`єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування.

Також, відповідно до ст. 4 Водного кодексу України та ст. 58 Земельного кодексу України, до земель водного фонду належать зокрема землі, зайняті річками та прибережними захисними смугами вздовж річок та навколо водойм.

Зі змісту указаних положень законодавства вбачається, що віднесення земельних ділянок, зайнятих водними об`єктами, до земель водного фонду підтверджується самим фактом перебування їх під водним об`єктом.

Крім того, до складу земель водного фонду України віднесено землі прибережної захисної смуги, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють його функціонуванню.

Так, згідно з приписами ст.ст. 1, 88, 89 Водного кодексу України, ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони. На земельних ділянках такої категорії, зокрема, заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, зберігання та застосування пестицидів і добрив.

Ширина прибережних захисних смуг визначена ч. 2 ст. 88 Водного кодексу України, ч. 2 ст. 60 Земельного кодексу України для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів та становить для великих річок 100 метрів від урізу води.

Частинами 7, 8 ст. 88 Водного кодексу України, ч. 3 ст. 60 Земельного кодексу України передбачено, що розміри і межі природоохоронних зон встановлюються за окремими проектами землеустрою.

За ст.ст. 1, 20, 50-54 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів із використання та охорони земель, яким встановлюються межі об`єктів землеустрою.

Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.96 № 486, передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з Мінприроди, Держводагентством і територіальними органами Держземагентства.

Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

Водночас відсутність цього проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та можливість до її встановлення передавати у приватну власність ділянки, що підпадає під нормативно визначену 100-метрову зону від урізу води.

Таким чином, при наданні у власність чи користування земельних ділянок навколо водних об`єктів необхідно ураховувати положення щодо меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг шляхом урахування при розгляді матеріалів про надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення меж, з урахуванням конкретної ситуації.

Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд України в постанові від 22.04.15 у справі № 6-52цс15, а також Велика палата Верховного Суду в постановах від 15.05.18 у справі № 372/2180/15-ц, від 30.05.18 у справі № 469/1393/16-ц, правові висновки у яких в силу ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України мають враховуватися судом.

Таким чином, всупереч ст. ст. 20,58, 59, 60, 61, 84 Земельного кодексу України, ст. ст. 4, 6, 80, 85, 88, 89 Водного кодексу України, ст. ст. 9, 35 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» Ясногородською сільською радою передано у приватну власність земельну ділянку водного фонду та змінено її цільове призначення в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту загальнодержавного значення - річки Дніпро для ведення особистого селянського господарства, де заборонено розорювання земель, а також садівництво та городництво, будівництво будь-яких споруд з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, а також без проведення обов`язкової державної землевпорядної експертизи.

Враховуючи, що у даному випадку землі водного фонду не підлягають передачі у власність, Ясногородська сільська рада, приймаючи спірне рішення, вийшла за межі наданих їй повноважень, незаконно змінила цільове призначення земельної ділянки, внаслідок чого її неправомірно відведено в приватну власність ОСОБА_1 , тому спірне рішення є незаконними та підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція щодо протиправності рішень органу державної влади щодо відведення у приватну власність земельних ділянок без попереднього прийняття рішення щодо зміни цільового призначення викладена в постанову Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 761/1554/13-ц.

Встановлено, що спірна земельна ділянка розташована у прибережній захисній смузі р. Дніпро, що підтверджується матеріалами накладення земельної ділянки складеними ФОП Моргун Р.В. , Центральною геофізичною обсерваторією, а тому позовна вимога про визнання незаконним та скасуваня рішення Ясногородської сільської ради № 113 від 24.10.2012 року в частині щодо передання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 підлягає задоволенюю.

Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статями 116,118 Земельного кодексу України (правова позиція Верховного Суду України згідно з постановою № 6-93цс13).

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Частиною 3 статті 152 Земельного кодексу України визначено способи захисту прав на земельні ділянки, зокрема захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Стаття 153 Земельного кодексу України визначає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до вимог ст. 373 ЦК України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Згідно правових висновків викладених у пункті 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 заволодіння громадянами та юридичними особами землями з обмеженим оборотом всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель з обмеженим оборотом (водного і лісового фонду) вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду сформульовані у постановах від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, у постанові від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (п.70), у постанові від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (п. 80), у постанові від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (п. 96), у постанові від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц (п. 45).

У пункті 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 зроблено висновок, що зайняття земельної ділянки з обмеженим оборотом з порушенням вимог законодавства треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки з обмеженим оборотом (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, пункт 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, пункт 46 постанови Великої Палати Верховного суду від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14). Власник земельної ділянки з обмеженим оборотом може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (абзац п`ятий пункту 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного суду від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14, пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 372/1684/15).

Статтею 178 Цивільного кодексу України визначено, що об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи. Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі. Види об`єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, позовна вимога про визнання державного акту на право власності підлягає задоволенню.

Щодо усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки, як способу відновлення порушеного права, суд виходить з наступного.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням Земельного кодексу України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, а також пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Тому, суд приходить до висновку, що в даному випадку, прокурором заявлено негаторний позов, на позовні вимоги якого не поширюється строк позовної давності, та який підлягає задоволенню.

Щодо твердження відповідача щодо неналежного представництва, то суд зазначає наступне.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до ст.131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлює представництво інтересів громадянина або держави в суді, зокрема, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Виходячи із змісту рішення Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999 року, прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99, поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Одночасно у відповідності до вищевказаного рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 в основі поняття «інтереси держави» завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатись повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств, з часткою державної власності в статутному фонді. Проте, держава, може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Відповідно до правової позиці Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019, прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. «Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

ЄСПЛ звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, §35).

Однак, з огляду на порушення саме Ясногородською сільською радою вимог закону при розпорядженні земельними ділянками, бездіяльність цього уповноваженого органу у питанні захисту інтересів територіальної громади с. Ясногородка (як власника земель), а також необхідністю з усуненням перешкоди у здійсненні територіальною громадою с. Ясногородка права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду, прокурором згідно вимог ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» і прийнято рішення про звернення до суду з цим позовом в інтересах територіальної громади с. Ясногородка.

Вказане вище відповідно до ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру» стали підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення цього позову в інтересах територіальної громади с. Ясногородка.

Крім того, позовна заява про витребування земель водного фонду із приватної власності, безумовно становить суспільний інтерес, зокрема у збереженні відданого фонду, тому суд приходить до висновку, що прокурор мав право звернутись до суду для захисту відповідних інтересів держави та відхиляє доводи відповідача.

Щодо твердження відповідача про сплив позовної давності, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено сторонами у справі, є підставою для відмови у позові. Проте, якщо суд визнає поважними причини пропущення строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Зважаючи на викладене, установлений ст. 257 ЦК України строк позовної давності щодо визнання недійсними рішень ради та витребування землі пропущено з поважних причин.

За обставин цієї справи встановлення справедливого балансу між суспільним і приватним інтересом передбачає оцінку не лише поведінки органу місцевого самоврядування, але й дій і бездіяльності зацікавлених у набутті у приватну власність спірної земельної ділянки. На думку суду, в силу об`єктивних, видимих природних властивостей спірної земельної ділянки, розташованої повністю в прибережній захисній смузі, яка визачена у 100 метрів ОСОБА_1 не міг не знати про фактичне місцезнаходження цієї ділянки. Проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом земельного та водоохоронного законодавства і за необхідності отримавши правову допомогу перед набуттям у власність цієї ділянки, відповідач міг і повинен був знати про те, що зазначена ділянка належить до земель водного фонду.

Наданий відповідачем лист Басейнового управління водних ресурсів середнього Дніпра Державного агентства водних ресурсів України № 01-12/614 від 03.07.2020 р., що в с. Ясногородка склалася небезпечна ситуація пов`язана з ерозією берегів та їх періодичними зсувами суд оцінює критично, оскільки надання відповіді здійснювалось на замовлення відповідача та ним не подавалося клопотання про проведення земельно-технічної експертизи. Також, суд зазначає, що використання ОСОБА_1 земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства не за призначенням, а саме облаштування відкритого басейну чи штучного ставка, знаючи, що земельна ділянка знаходиться на відстані 21 м від урізу води носить суспільно- небезпечний характер.

Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є доведені та обгрунтовані, тому підлягають до задоволення у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ст.141 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню понесені прокурором судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з позовом було сплачено судовий збір в сумі 5763,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №2356 від 02.09.2019 року, а тому до стягнення з відповідачів Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 , Димерської селищної ради на користь прокуратури Київської області підлягає по 1921,00 грн судових витрат з кожного.

Керуючись ст. ст.4, 10-13, 258-268, 354 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги - задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати рішення Ясногородської сільської ради № 113 від 24.10.2012 року в частині щодо передання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Визнати недійсним державний акт на право власності серії ЯЙ № 900560 виданий ОСОБА_1 площею 0,3289 га з кадастровим номером 3221889001:21:092:0161 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована: АДРЕСА_1 .

Усунути перешкоди у здійсненні територіальною громадою с. Ясногородка права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду площею 0,3289 га з кадастровим номером 3221889001:21:092:0161 шляхом її повернення на користь територіальної громади с. Ясногородка з незаконного володіння ОСОБА_1 .

Стягнути з відповідачів Ясногородської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 , Димерської селищної ради на користь прокуратури Київської області понесені судові витрати у розмірі 1921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Киїського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 10 березня 2023 року.

Позивач: Вишгородська окружна прокуратура (код ЄДРПОУ 02909996, 07301, Київська область, м. Вишгород , вул. Кургузова, 5) ;

Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2).

Відповідачі: Ясногородська сільська рада Вишгородського району Київської області (код ЄДРПОУ 04358750, 07324, Київська область, Вишгородський район, с. Ясногородка, вул. Колективна, 20а)

ОСОБА_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 .

Димерська селищна рада (код ЄДРПОУ 04359488, 07330, Київська область, Вишгородський район, смт. Димер, вул. Соборна, 19)

Головуючий: М.Б. Баличева