Рішення

від 13.09.2022 по справі 521/4616/22

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/4616/22

Провадження №2/521/2769/22

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2022 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя - Плавич І.В.,

секретар судового засідання - Неділько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фільянс Атлас», треті особи - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Некрилов Костянтин Юрійович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Коновалов Олександр Сергійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фільянс Атлас», треті особи - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Некрилов Костянтин Юрійович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Коновалов Олександр Сергійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Некрилова Костянтина Юрійовича від 11.11.2020 року, реєстровий №278, з неї було стягнуто на користь ТОВ «Інвестиційно будівельна група «Логістік Альянс», код ЄДРПОУ 43890736 - 909000 гривень. У подальшому відповідач змінив назву на ТОВ «Фільянс Атлас», код ЄДРПОУ 43890736.

На виконання цього виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Коноваловим Олександром Сергійовичем відкрите виконавче провадження №65303857, при виконанні якого з її рахунку у АТ «КБ Приватбанк» було списано 849317, 28 грн. З цих коштів приватним виконавцем повинна бути утримана основна винагорода на суму 84931 грн., решта коштів на суму 773328 грн. повинна бути перерахована відповідачу.

Виконавчий напис вчинений щодо стягнення заборгованості за договором позики №19.09/20 від 19.08.2020 року, укладеним між позивачем, як позичальником, та відповідачем, як позикодавцем. За умовами цього договору, отримані у позику кошти на суму 900000 грн. підлягали поверненню відповідачу до 19.10.2020 року.

Водночас, підстави для стягнення коштів не відповідають законодавству, та ґрунтуються на завідомо недостовірних (підроблених) документах.

Жодних коштів у ТОВ «Фільянс Атлас» позивач не отримувала, договір позики не підписувала, і це підприємство їй взагалі не відоме.

Договір позики датований 19.08.2020 року, у той час як дата державної реєстрації ТОВ «Фільянс Атлас», згідно відомостей ЄДР, зазначена як 29.10.2020 року, тобто цей договір повинен був укладений з кредитором, якого на момент укладення договору фактично ще не існувало.

У виконавчому написі вказано, що позивач має статус ФОП і знаходиться у АДРЕСА_1 , хоча ця адреса їй взагалі не відома, за постійним місцем проживання зареєстрована у АДРЕСА_2 , а як тимчасово переміщена особа на дату, зазначену в договорі, була зареєстрована у АДРЕСА_3 . Статусу ФОП не має з 2016 року.

Згідно ст. 87 Закона України «Про нотаріат» визначено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Цей перелік встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172. У даній постанові не передбачено вчинення виконавчого напису на договорах позики, укладених у простій письмовій формі, та нотаріально не посвідчених.

Ухвалою судді про прийняття цивільної справи до свого провадження та відкриття провадження по справі від 25.03.2022 року було постановлено проводити розгляд справи у спрощеному позовному провадженні.

Позивач в судове засідання не з`явилася, однак в позовній заяві міститься прохання про розгляд справи у її відсутності.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фільянс Атлас» в судове засідання повторно не з`явився без поважних. Про час та місце розгляду справи належним чином сповіщені. Відзив у визначений судом строк представник відповідача не подав. А тому суд приходить до переконання про можливість розглянути справи у відсутності представника відповідача згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалює заочне рішення.

Треті особи Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Некрилов Костянтин Юрійович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Коновалов Олександр Сергійович в судове засідання повторно не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи. А тому, суд проводить розгляд справи за відсутності третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

По справі встановлено, що 19.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно будівельна група «Логістік Альянс» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір позики №19.09/20

11.11.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим Костянтином Юрійовичем було вчинено виконавчий напис №278 у звязку із боргом за договором позики, укладеним між ТОВ «Інвестиційно будівельна група «Логістік Альянс» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 .

28.04.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Коноваловим Олександром Сергійовичем на підставі виконавчого напису №278 від 11.11.2020 року було відкрите виконавче провадження №65303857 щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 суми у розмірі 900009,00 гривень.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Так, згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

З огляду на вищевикладене, суд констатує, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Даний висновок викладений у постанові ВП ВС у постанові від 27.03.2019 року з розгляду справи №137/1666/16-ц, яку суд вважає за необхідним застосувати при розгляді даної справи.

Згідно вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Окрім того, суд вважає за необхідним констатувати, що підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині "а після слів "заставлене майно" доповнити словами "(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)"; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: "11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу", п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: "Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.". Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Установлені судами обставини у цій справі свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 11.11.2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису): "Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно", для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання".

Укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно будівельна група «Логістік Альянс» та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 договір позики №19.09/20, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Вказаний висновок також висловлений у постанові КЦС ВС від 21.10.2020 року в рамках розгляду справи № 172/1652/18, яку суд вважає за необхідним застосувати в рамках розгляду даної справи.

Таким чином, судом встановлено, що у спірних правовідносинах приватний нотаріус не дотримався всіх вимог, передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій та ст. 88 Закону України «Про нотаріат», а тому вчинений з порушеннями виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Згідно приписів ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З огляду на вказані вище встановлені судом фактичні обставини справи, суд приходить до переконання, що надані позивачем докази є належними, допустимими, а у своїй сукупності достатніми для визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 11.11.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К.Ю. за реєстровим №278.

Що стосується доводів позивача про стягнення з ТОВ «Фільянс Атлас» безпідставно списаних за виконавчим провадженням №65303857 коштів у сумі 773328 гривень, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 02.03.2016 року у справі №6-2491цс15, положення статті 1212 ЦК України, відповідно до якого особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала, застосовується також і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 року у справі №910/9072/17 висловила позицію, що, згідно з п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом (Касаційним господарським судом) в постановах від 02.08.2018 року у справі №910/15363/17 року, від 10.08.2018 року у справі №910/22442/16.

Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Оскільки у розглядуваній справі виконавчий напис, вчинений 11.11.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Некриловим К.Ю. , зареєстрований в реєстрі за №278, за яким стягнуто 900009,00 гривень, визнано таким, що не підлягає виконанню, правова підстава для примусового стягнення спірних грошових коштів вважається такою, що відпала.

За таких обставин, відповідно до приписів статті 1212 ЦК України відповідач зобов`язаний повернути позивачу отримані грошові кошти.

Однак, матеріали справи не містять відомостей, яким чином приватним виконавцем Коноваловим О.С. здійснювався розподіл сум, стягнутих з позивачки у виконавчому провадженні №65303857, тобто яка саме сума була перерахована на користь ТОВ «Фільянс Атлас».

Відповідно до листа щодо надання інформації Приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Коновалова О.С. було зазначено, що в рамках виконавчого провадження №65303857 з рахунку боржника - ОСОБА_1 було примусово списано 849317, 28 грн., без зазначення конкретної суми, яка була перерахована на користь саме ТОВ «Фільянс Атлас» та чи саме останнім ці кошти перераховано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в цій частині позовної заяви слід відмовити.

Вищезазначене не позбавляє права позивача звернутися до приватного виконавця та ТОВ «Фільянс Атлас» з вимогою про повернення безпідставно списаних коштів.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст.ст. 598, 599, 1046, 1048, 1049, 1052 ЦК України, ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 284, 288, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фільянс Атлас», треті особи - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Некрилов Костянтин Юрійович, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Коновалов Олександр Сергійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Некрилова Костянтина Юрійовича від 11.11.2020 року, реєстровий №278, таким, що не підлягає виконанню.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фільянс Атлас» на користь держави судовий збір у сумі 992,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повні відомості про учасників справи згідно ст. 265 ч.5 п.4 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 ).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фільянс Атлас» (код ЄДРПОУ 43890736, 65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 36, офіс 212).

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Некрилов Костянтин Юрійович (01001, м. Київ, вул. Костьольна, 6, оф. 16).

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Коновалов Олександр Сергійович (РНОКПП НОМЕР_2 , 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 67, оф. 7).

Суддя: І.В. Плавич