Постанова

від 30.03.2023 по справі 354/1149/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 354/1149/20

Провадження № 22-ц/4808/422/23

Головуючий у 1 інстанції Остап`юк М. В.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Василишин Л.В., Фединяка В.Д.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Дзундзи О.П., позивачки ОСОБА_2 та її представника адвоката Гайтанюк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання незаконним та скасування рішення Татарівської сільської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки та кадастрового номеру, усунення перешкод в користуванні під`їздною дорогою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Дзундзи Ольги Петрівни на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області, постановлену суддею Остап`юк М.В. 17 січня 2023 року в м. Яремче Івано-Франківської області, про забезпечення позову,

в с т а н о в и в:

В провадженні Яремчанського міського суду Івано-Франківської області знаходить справа за позовом ОСОБА_2 до Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області про визнання незаконним та скасування рішення Татарівської сільської ради, скасування державної реєстрації земельної ділянки та кадастрового номеру, усунення перешкод в користуванні під`їздною дорогою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що предметом позову є визнання недійсними та скасування рішень Татарівської сільської ради № 160/37/2019 від 29.01.2019 та № 215-52/2020 від 27.02.2020, на підставі яких відповідач ОСОБА_1 зареєструвала право власності на земельну ділянку, площею 0, 1177 га з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052, а також скасування державної реєстрації права власності відповідачки ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку, скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі зазначеної вище земельної ділянки та зобов`язання відповідача ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні позивачкою під`їздною дорогою до належної їй земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029 шляхом демонтажу встановлених нею металевих воріт.

Зазначає, що на підставі зазначених вище рішень Татарівської сільської ради відповідач ОСОБА_1 зареєструвала право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2611091201:13:014:0052 , до площі якої включено під`їздну дорогу до її житлового будинку.

У жовтні 2020 відповідачка ОСОБА_1 встановила металеві ворота на під`їздній дорозі і зачинила їх на замок, внаслідок чого позивач та члени її сім`ї уже тривалий час позбавлені проїзду та проходу до свого будинку та своєї земельної ділянки, а також не мають можливості завезти дрова, заїхати власним автомобілем у гараж, привезти продукти харчування тощо.

За час розгляду справи в суді, ОСОБА_1 в жовтні 2021 року на під`їздній дорозі намагалася викопати криницю і її дії були зупинені працівниками поліції, яких викликала позивачка, у грудні 2021 року на під`їздній дорозі проклала трубопровід для відведення стічних вод від свого будинку, що підтверджується долученими фотознімками.

Крім цього, нещодавно на земельну ділянку ОСОБА_1 приходили інженери-землевпорядники, які проводили обміри земельної ділянки відповідачки в тій частині, по якій проходить під`їздна дорога до земельної ділянки позивачки. Зі слів сусідів, ОСОБА_1 шукає покупців для відчуження цієї частини земельної ділянки, а відтак у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на зазначену земельну ділянку та забороною вчиняти ряд дій, під`їздна дорога до земельної ділянки позивачки буде зруйнована повністю або частина земельної ділянки на якій вона знаходиться може бути відчужена відповідачкою, а тому, у випадку задоволення судом позовних вимог, реальне виконання судового рішення може бути істотно утрудненим, або неможливим.

Також вказує, що оскільки вжиття заходів забезпечення позову не порушить права відповідачки ОСОБА_1 чи інших осіб, а також не завдасть їй чи іншим особам майнової шкоди, то в зустрічному забезпеченні немає потреби.

У зв`язку з вищевикладеним, просила суд задовольнити заяву та накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером: 2611091201:13:014:0052, яка на праві власності зареєстрована за відповідачкою ОСОБА_1 ; заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії, щодо вказаної земельної ділянки, її поділу чи об`єднання з іншими ділянками, здійснювати будівництво будівель та споруд, септиків на тій частині земельної ділянки, по якій проходить під`їздна дорога до земельної ділянки позивачки, переносити огорожу земельної ділянки відповідачки зі сторони сусіднього землевласника ОСОБА_3 вглиб земельної ділянки відповідачки; заборонити Ворохтянській селищній раді приймати будь-які рішення, вчиняти будь-які дії щодо вказаної вище земельної ділянки (а.с.234-240,том.3).

Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 17 січня 2023 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову - задоволено. Накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий номер:2611091201:13:014:0052, площею 0,1177 га, яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 . Заборонено ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення земельної ділянки, кадастровий номер: 2611091201:13:014:0052, площею 0, 1177 га, її поділу чи об`єднання з іншими ділянками, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї; здійснювати будівництво будівель та споруд, добудов, тимчасових споруд, реконструкцію об`єктів нерухомості, а також виконувати земляні роботи з копання траншей, буріння ями під септики, каналізацію на всій території колишнього проїзду, площею 0, 0082 га, до земельної ділянки з кадастровим номером 2611091201:13:010:0029, яка належить на праві власності ОСОБА_2 , а також на відстані одного метра з усіх сторін від вказаного проїзду.

Заборонено суб`єктам державної реєстрації прав (виконавчим органам сільських,селищних та міських рад, державним реєстраторам прав на нерухоме майно) здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером: 2611091201:13:014:0052, площею 0, 1177 га, яка на праві власності зареєстрована за ОСОБА_1 , в тому числі внаслідок її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками.

Не погодившись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 адвокат Дзундза Ольга Петрівна подала апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що станом на час винесення оскаржуваної ухвали судом допитано ряд свідків з обох сторін та отримано пояснення представника Ворохтянської селищної ради. Усі свідки впевнено засвідчили, що проїзду, який вимагає позивачка за первісним позовом ОСОБА_2 ніколи не існувало, а було подвір`я ОСОБА_1 , яким користувалась ОСОБА_2 . Також судом оглянуто та досліджено ряд документів, які засвідчують що під`їздної дороги, якою нібито перешкоджають користуватись ОСОБА_2 не існує на жодних картах. Отже, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд фактично вирішив спір сторін та обмежив конституційне право ОСОБА_1 у користуванні земельною ділянкою, яка перебуває у її приватній власності на підставі внутрішнього переконання, що там і справді існує якась під`їздна дорога, що насправді не так.

По друге, в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали судом не зазначено жодного доказу, який би підтверджував, що відсутність забезпечення на даній стадії розгляду справи істотно ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Жодних пропозицій щодо зустрічного забезпечення позивачкою не надано, а судом не застосовано,як це передбачено ст.154 ЦПК України. Тим паче, з урахуванням того, що даний спір містить зустрічні позовні вимоги.

Також вказує, що розгляд клопотання ОСОБА_2 про забезпечення відбувалось в судовому засіданні, однак без виклику усіх сторін справи, що свідчить про необґрунтованість, незаконність та упередженість прийняття рішення.

Просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити (а.с.34-35,том.4).

Представник позивача за первісним позовом ОСОБА_2 адвокат Гайтанюк М.М. подала відзив на апеляційну скаргу.

Вказує, що судом вжито заходів забезпечення позову у даній справі відповідно до вимог діючого цивільно-процесуального законодавства і визначено саме такі види забезпечення позову, які відповідають вимогам діючого законодавства та обставинам справи.

Щодо посилання апелянта на те, що позивачкою не надано жодних пропозицій стосовно зустрічного забезпечення, а судом не застосовано такого забезпечення, то слід зазначити, що заявником зазначено про те, що вжиття заходів забезпечення позову не порушить права відповідачки чи інших осіб, тому в зустрічному забезпеченні немає потреби. Суд надав таким обставинам належної оцінки та обгрунтовано не застосував зустрічне забезпечення .

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Обрані позивачкою заходи забезпечення позову є співмірним із заявленими нею позовними вимогами, тому судом за результатами розгляду заяви прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Просить відмовити заявнику у задоволенні заяви та залишити ухвалу суду без змін (а.с.72-78,том.4).

У судове засідання не з`явилися представники Яремчанської міської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області та Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, про причини неявки не повідомили, хоча про день місце та час розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення рекомендованої кореспонденції.

Представник Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області в судове засідання не з`явився, наділавши на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу у відсутності інших учасників справи.

В силу ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення особи, яка подала апеляційну скаргу, відповідачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Дзундзи О.П., позивачки ОСОБА_2 та її представника адвоката Гайтанюк М.М., дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст.367 ЦПК України законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її необґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Задовольняючи заяву, суд виходив з положень ст.ст. 149,150,151 ЦПК України, встановивши обставини здійснення відповідачкою відповідних дій, а саме проведення земляних робіт на земельній ділянці, на яку вказує позивачка як на під`їздну дорогу, що може призвести до руйнування дороги ще до ухвалення рішення у справі, дійшов висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, які просить відповідач.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до положень статті 150 ЦПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Судом встановлено, що між сторонами триває спір щодо законності рішень Татарівської сільської ради, на підставі яких відповідачка ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 2611091201:13:014:0052, площею 0,1177 га усунення перешкод у користуванні проїздом.

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.01.2023 власником земельної ділянки з кадастровим номером: 2611091201:13:014:0052 та площею 0, 1177 га є ОСОБА_1 . Однією із підстав державної реєстрації права власності є, зокрема, рішення Татарівської сільської ради №215-52/2020 від 27.02.2020.

Законність вказаного рішення є одним із предметів даного спору, позивач вважає його таким, що прийняте всупереч вимогам законодавства, оскільки стало однією із підстав для передачі у власність відповідачці земельної ділянки разом із під`їздною дорогою (проїздом) до будинку позивачки.

Позивачка стверджує, що у площу вказаної земельної ділянки включено під`їздну дорогу, тобто проїзд до її житлового будинку, внаслідок чого вона та члени її сім`ї позбавлені можливості проїзду та проходу до будинку та просить зобов`язати відповідачку ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні під`їздною дорогою (проїздом) до її житлового будинку.

У ході судового розгляду заяви та за результатами перегляду відеозаписів і фотознімків, що долучені до матеріалів заяви, судом першої інстанції встановлено, що відповідачка проводить земельні роботи на території земельної ділянку, на яку вказує позивачка як на під`їздну дорогу (проїзд). Що підтверджує те, що проїзд може бути зруйновано ще до ухвалення рішення у справі.

Таким чином, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів сторін по справі, враховуючи предмет позову та характер спірних правовідносин, обраний вид забезпечення позову, є співмірним із заявленими позовними вимогами, що в силу положень ст. ст. 149-153 ЦПК України свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову.

Апеляційний суд зазначає, що на стадії вирішення питання про забезпечення позову судом не перевіряється обґрунтованість заявлених позовних вимог, а встановлюється лише існування спору та обрання співмірних заходів забезпечення позову, які будуть діяти до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

У суді апеляційної інстанції відповідачка ОСОБА_1 не заперечувала обставини проведення земельних робіт, пов`язаних із поліпшенням побуту, на земельній ділянці і надання позивачці ОСОБА_4 доступу до її будинку у іншому місці, ніж тому, де існував проїзд і за домовленістю з іншим сусідом, який звільнив місце для проїзду від огорожі. При цьому відповідачка не заперечувала існування фактичного проїзду до будинку позивачки, пояснюючи тим, що її батьки користувалися оспорюванню земельною ділянкою і з метою добросусідських відносин дозволили проїзд позивачці ОСОБА_2 через земельну ділянку. Вона (відповідачка ОСОБА_1 ) не має можливості забезпечити проїзд через подвір`я, оскільки це викликає небезпеку для дітей та ускладнює побут для її сім`ї.

Позивачка свою позицію пояснює тим, що від сусідів їй стало відомо про наміри відповідачки поділити земельну ділянку на дві частини і одну із частин продати.

З урахуванням пояснень позивачки та відповідачки, предмету спору, а також обставин справи, суд дійшов вірного висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання майбутнього рішення суду чи унеможливити його виконання, а застосування обраних судом заходів забезпечення позову жодним чином не порушує прав відповідачки ОСОБА_1 .

При цьому під час забезпечення позову жодним чином не вирішувалися позовні вимоги по суті, а заходи забезпечення позову унеможливлюють відчуження земельної ділянки як в цілому, так і в частині та сприяють до ухвалення рішення судом збереженню проїзду, який фактично існував на час виникнення спору, незалежно від обставин його утворення, зокрема і за згоди попередніх користувачів земельної ділянки, яка належить відповідачці ОСОБА_1 , тобто її батьків.

Тому висновок суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову є вірним та не суперечить вимогам закону.

Доводи апелянта про те, що суд мав розглядати питання про забезпечення позову виключно у судовому засіданні з викликом сторін, виходячи із стадії судового процесу у цій справі, оскільки судовий розгляд вже розпочатий за первісним і зустрічним позовами, не заслуговують на увагу.

Так, відповідно до частин 3 та 4 статті 53 ЦПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Отже, суд наділений дискреційними повноваженнями на розгляд заяви про забезпечення позову з викликом сторін у судовому засіданні, тобто призначення розгляду заяви у такому порядку покладено на розсуд суду і не пов`язане із стадією розгляду справи чи із зустрічними позовними вимогами.

У частині третій статті 154 ЦПК України визначені випадки, коли суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення.

У цій справі такі підстави відсутні.

Частиною шостою зазначеної статті передбачена можливість вирішення питання застосування зустрічного забезпечення за клопотанням відповідача після застосування судом заходів забезпечення позову.

Отже, якщо відповідачка вважає, що заходами забезпечення позову можуть бути їй спричинені збитки, вона наділена правом подати клопотання про зустрічне забезпечення.

Таким чином, слід дійти висновку, що у разі якщо судом не застосовано зустрічне забезпечення, це не може бути підставою для скасування правильної по суті ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, а питання щодо паритетного положення сторін у спорі може бути врегульовано у спосіб застосування зустрічного забезпечення за клопотанням відповідача.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Дзундзи Ольги Петрівни залишити без задоволення, а ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 17 січня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: І.О. Максюта

Л.В. Василишин

В.Д. Фединяк

Повний текст постанови складено 07 квітня 2023 року