Ухвала

від 04.04.2023 по справі 404/5647/17

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ провадження 11-сс/4809/149/23 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2023 року м. Кропивницький

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар ОСОБА_5 ,

при участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

переглянула у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції, за апеляційною скаргою адвоката підозрюваного ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 січня 2023 року, якою клопотання слідчого про арешт майна (корпоративні права і нерухомого) у межах кримінального провадження № 12017120020003080 від 15.03.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 191 КК України задоволене повністю.

ВСТАНОВИЛА:

Слідчий у кримінальному провадженні, - з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, для запобігання можливості приховання та відчуження майна, - звернувся з клопотанням, про накладення арешту на: нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 1580813280000, адміністративно-побутовий корпус, площею АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 13148319, нежитлове вбудоване приміщення - гараж, площею 280, АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна 20334201, власником майна є ОСОБА_7 ; корпоративні права - 100 % частки статного фонду ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ТОРГОВИЙ ДІМ "БУДШЛЯХМАШ" (ТОВ "ТД"БУДШЛЯХМАШ") код ЄДРПОУ 32670703, 100 % частки статного фонду ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДОНСПЕЦМАШ" (ТОВ "ДСМ") код ЄДРПОУ 35935981, 67.52% частки статного фонду (Розмір частки засновника (учасника): 2781936 грн.) ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПЕЦБУДМАШ" (ТОВ "СПЕЦБУДМАШ") код ЄДРПОУ 01354485, 67 % частки статного фонду (Розмір частки засновника (учасника): 2010000,00 грн.) ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "БРОВАРСЬКЕ АТП-1063" (ТОВ "БРОВАРСЬКЕ АТП-1063") код ЄДРПОУ 20585296, власником якого є ОСОБА_7

ОСОБА_7 (директор ТОВ «Торговий Дім «Будшляхмаш») 04.01.2023 року вручено повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358 КК України.

Слідчий суддя, розглянувши клопотання слідчого, постановив задовольнити його повністю, наклавши арешт на корпоративні права та нерухоме майно, зазначене у клопотанні, пославшись на ст. ст. 131, 132, 170 КПК України.

Визнано, що підозра є обґрунтованою.

У даному кримінальному провадженні виправдана потреба у тимчасовому втручанні в права та інтереси власників та володільців майна, шляхом накладення арешту, заборони користування та розпорядження речами, з метою запобігання їх зникнення, знищення, пошкодження, зміни.

Слідчий надав достатні дані для застосування арешту майна.

На арештоване житло, згідно із вимогами ч. 12 ст. 170 КПК України, накладено арешт шляхом заборони його відчуження.

Із судовим рішенням не погоджується підозрюваний ОСОБА_7 , на майно якого накладено арешт, - і в особі адвоката ОСОБА_8 , який здійснює його захист, оскаржує судове рішення в апеляційному порядку.

В апеляційнійскарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді, відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Свої вимоги мотивує наступними доводами.

Слідчим у клопотанні не зазначено розмір частки у грошовому еквіваленті статутного фонду ТОВ «Торговий Дім «Будшляхмаш» та ТОВ «ДОНСПЕЦМАШ», а зазначено у процентному еквіваленті.

Сукупний розмір всіх часток статутного капіталу товариств, належних ОСОБА_7 , на які накладено арешт, складає 5810436 гривень, і це перевищує розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - 3783430 гривень.

Крім того, вказує, що між ТОВ «Торговий Дім «Будшляхмаш» та Міноборони укладений контракт на поставку/закупівлю товарів оборонного призначення, відповідно до якого сторони зобов`язуються не передавати окремо прав та обов`язків щодо контракту третім особам, - тож, оскаржуваною ухвалою здійснено втручання у заходи оборони.

Також, зауважує, що вартість арештованого нерухомого майна повністю покриває розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Слідчим суддею не перевірено наявності обґрунтованих підстав для арешту майна, не вказаної жодної підстави для арешту майна у даному кримінальному провадженні: необхідність «запобігання зникнення, знищення, пошкодження, зміни майна» не є підставою арешту майна, а є завданням арешту майна; в ухвалі не вказано, що арешт застосовується з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а вказано, що арешт накладено, оскільки особа підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення.

Зазначає, що слідчий наполягає на повній конфіскації майна, але, зважаючи на роки створення товариств, 2002-2008, та рік вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину 2016, то статутний капітал товариств не міг бути сформований за грошові кошти, здобуті незаконним шляхом.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, у дебатах думку прокурора, який заперечив апеляційну скаргу, вивчивши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Згідно ізп.7)ч.2ст.131КПК України,ч.3ст.132КПК України:заходами забезпеченнякримінального провадженняє,зокрема,арешт майна,застосування заходівзабезпечення кримінальногопровадження недопускається,якщо слідчий,дізнавач,прокурор недоведе,що: 1)існує обґрунтованапідозра щодовчинення кримінальногоправопорушення такогоступеня тяжкості,що можебути підставоюдля застосуваннязаходів забезпеченнякримінального провадження; 2)потреби досудовогорозслідування виправдовуютьтакий ступіньвтручання управа ісвободи особи,про якийідеться вклопотанні слідчого,дізнавача,прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно доч.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпечення: 1)збереження речовихдоказів; 2)спеціальної конфіскації; 3)конфіскації майнаяк видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Статтею 173 КПК України, ч. 2, регламентовано: При вирішенніпитання проарешт майнаслідчий суддя,суд повиненвраховувати: 1)правову підставудля арештумайна; 2)можливість використаннямайна якдоказу укримінальному провадженні(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом1частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3)наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушенняабо суспільнонебезпечного діяння,що підпадаєпід ознакидіяння,передбаченого закономУкраїни прокримінальну відповідальність(якщоарешт майнанакладається увипадках,передбачених пунктами3,4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальноїконфіскації майна(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом2частини другоїстатті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальнимправопорушенням,неправомірної вигоди,яка отриманаюридичною особою(якщоарешт майнанакладається увипадку,передбаченому пунктом4частини другоїстатті 170цього Кодексу); 5)розумність таспіврозмірність обмеженняправа власностізавданням кримінальногопровадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Держава може вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів

Будь-яке втручання державного органу у права осіб повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

У рішеннях Європейського суду з прав людини «Спадея і Скалабріно проти Італії» від 1 вересня 1995 року та «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року зазначено, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах.

Європейський суд звертає увагу на низку параметрів, яким повинні відповідати застосовані державою заходи щодо конкретних прав (наявність правових підстав для обмеження прав і свобод, що передбачає можливість обмеження права виключно в порядку, встановленому чинним законодавством; обумовленість обмеження легітимною метою; пропорційність вжитих державою заходів щодо обмеження прав і свобод з огляду на легітимну мету, яку держава намагалася досягти, запровадивши відповідне обмеження).

У конкретному випадку колегія суддів вважає доцільним застосування у кримінальному провадженні заходу його забезпечення арешт майна, і таке втручання та обмеження прав окремих осіб передбачені кримінальним процесуальним законом й обумовлені виконанням завдань кримінального провадження, проведенням ефективного досудового розслідування, належним забезпеченням конфіскації майна як виду покарання.

Отже, як установлено матеріалами клопотання, Кропивницьким РУП ГУНП в Кіровоградській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017120020003080 від 15.02.2017, з кваліфікацією за ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358 КК України; за обставинами протиправного заволодіння грошовими коштами, що надавались Світовим банком через Міжнародний банк реконструкції та розвитку, службовими особами ТОВ «ТД «Будшляхмаш» при проведенні закупівлі транспортних засобів ОКВП «Дніпро-Кіровоград» за завищеними цінами, всупереч укладеного контракту та Порядкам Світового банку, у розмірі 3783430 , 6 грн., що є особливо великим розміром.

ОСОБА_7 (директор ТОВ «Торговий Дім «Будшляхмаш») 04.01.2023 року вручено повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358 КК України заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, в особливо великих розмірах та використання завідомо підробленого документу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Арешт накладається на майно підозрюваного ОСОБА_7 щодо якого здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд може призначити покарання у виді конфіскації майна.

ОСОБА_7 підозрюється, зокрема, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке є особливо тяжким, умисним, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Додаткове покарання у виді конфіскації майна у конкретному випадку не є альтернативним, а визнане обов`язковим.

Тобто, у разі визнання доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні означеного кримінального правопорушення судом, стосовно нього застосовуватиметься такий вид додаткового покарання як конфіскація майна.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 , з огляду на надані матеріали клопотання, визнається доведеною.

При цьому, ураховується, що «обґрунтована підозра», відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року).

Одночасно невимагається,щоб наданій стадіїкримінального провадженняу органудосудового розслідуваннябули чіткідокази винуватостіособи,яку повідомленопро підозру.

Причетність ОСОБА_7 до інкримінованого кримінального правопорушення (обґрунтованість підозри) підтверджується наданими інформацією та фактами, як: довідка та інформація з додатками, надані ОКВП «ДНІПРО-КІРОВОГРАД», договорами, протоколами допиту свідків, висновками судових експертиз, судово-економічних експертиз та іншими документами.

Також, як встановлено ОСОБА_7 має у власності нерухоме майно, а також є власником корпоративних прав.

У даномувипадку метоюарешту майнає забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Завданням арешту майна є запобігання можливості приховування, перетворення, відчуження, оскільки підозрюваний ОСОБА_7 достеменно обізнаний про суть підозри та кримінально-правові наслідки, що можуть йому загрожувати у разі визнання його винуватим, - результатом чого може стати втрата належного йому на праві власності майна.

Тобто, наразі є необхідним та доцільним застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, з приводу того, що слідчим у клопотанні не зазначено розмір частки у грошовому еквіваленті статутного фонду ТОВ «Торговий Дім «Будшляхмаш» та ТОВ «ДОНСПЕЦМАШ», сукупний розмір всіх часток статутного капіталу товариств, належних ОСОБА_7 , на які накладено арешт, складає 5810436 гривень, і це перевищує розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, зауважує, що вартість арештованого нерухомого майна повністю покриває розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, - не ґрунтуються на положеннях кримінального процесуального закону, якими регульоване накладення арешту на майно, підстави такого накладення.

Відповідно до ст. 170 КПК України, як про те йшлося вище, існує сукупність підстав вважати, що майно є об`єктом можливої конфіскації майна. Крім того, цією ж нормою закону покладається обов`язок врахування слідчим суддею розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, у разі, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4) ч. 2 ст.170 КПК України, - відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Однак, клопотання про арешт майна слідчим внесене та арешт майна накладений з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання (п. 3) ч. 2 ст. 170 КПК України), а цьому випадку при вирішенні слідчим суддею питання накладення арешту майна не вимагається врахування розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що в оскаржуваній ухвалі не вказано, що арешт застосовується з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, - зауважується, дійсно, слідчим суддею безпосередньо не вказано, що метою накладення арешту на майно є забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Проте, як зазначалось, клопотання слідчим подане до слідчого судді з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, про що йдеться у клопотанні, і саме це клопотання й розглянуте слідчим суддею. Таке не зазначення слідчим суддею мети арешту майна в ухвалі не є таким істотним порушенням кримінального процесуального закону, що є безумовною підставою скасування оскаржуваного судового рішення, адже по суті вирішення клопотання про арешт майна висновки слідчого судді є правильними, і це не впливає на обґрунтованість постановленого судового рішення.

Відносно тих доводів, що слідчий наполягає на повній конфіскації майна, але, зважаючи на роки створення товариств, порівняно із датою вчинення інкримінованого ОСОБА_7 злочину, що вказує на те, що статутний капітал товариств не міг бути сформований за грошові кошти, здобуті незаконним шляхом, - питання застосування конфіскації майна та обсяг такого покарання має вирішуватись судом за наслідками судового розгляду, у разі доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України. На даній стадії кримінального провадження колегія суддів не вправі розглядати питання щодо застосування повної чи часткової конфіскації майна.

Відтак, беручи до уваги наведене вище, та те, що доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, колегія суддів вважає, що підстави до скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді відсутні, і її слід залишити без змін як законну.

Керуючись статтями 376, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката підозрюваного ОСОБА_7 ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 05 січня 2023 року, якою клопотання слідчого про арешт майна (корпоративні права і нерухомого) у межах кримінального провадження № 12017120020003080 від 15.03.2017 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358, ч. 5 ст. 191 КК України задоволене повністю, залишити без змін.

Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4