Постанова

від 11.04.2023 по справі 635/771/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11» квітня 2023 року

м. Харків

справа № 635/771/23

провадження № 22ц/818/648/23

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В., (суддя-доповідач),

суддів Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.,

за участю секретаря Волобуєва О.О.,

учасники справи:

позивач - Харківська окружна прокуратура Харківської області, яка діє в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківська обласна державна адміністрація), представник позивача Бойко В. В.,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Державне підприємство «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України

розглянув увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу Харківськоїокружної прокуратуриХарківської області, якийдіє в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківської обласної державної адміністрації) на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 13 лютого 2023 року в складі судді Пілюгіної О.М.

в с т а н о в и в:

У лютому 2023 року Харківська окружна прокуратура Харківської області, яка діє в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківська обласна державна адміністрація) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Державне підприємство «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду, в якому просила усунути перешкоди Харківській обласній військовій (державній) адміністрації у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 площею 0,12 га, яка розташована на території Харківського району Харківської області шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 площею 0,12 га державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації з правом постійного користування Державного підприємства «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України; встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого після набрання рішенням про задоволення позову законної сили воно є підставою для скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 площею 0,12 га; державної реєстрації права державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 площею 0,12 га за Харківською обласною військовою (державною) адміністрацією та прав постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 площею 0,12 га за Державним підприємством «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України; вирішити питання щодо судових витрат.

У лютому 2023 року Харківська окружна прокуратура Харківської області, яка діє в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківська обласна державна адміністрація) звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, яка мотивована тим, що біля села Бобрівка Харківського району Харківської області розташований ботанічний заказник місцевого значення «Альошкина балка» площею 6 га, створений на підставі рішення облвиконкому № 144 від 20 травня 1991 року.

Як вбачається з охоронного зобов`язання відповідальним за збереження зазначеного заповідного об`єкту визначено Державне підприємство «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України», якому в постійне користування на підставі Державного акту на постійне користування І-ХР 002291 від 22 серпня 2000 року надано землі загальною площею 3574 га, в тому числі землі ботанічного заказника місцевого значення «Альошкина балка».

28 липня 2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Державним підприємством «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України» зареєстровано право постійного користування на земельну ділянку, кадастровий номер 6325157300:01:001:0354, яка складає більшу частину ботанічного заказника місцевого значення «Альошкина балка».

Пунктом 2.1 Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Альошкина балка» передбачено, що заказник оголошений з метою збереження і відтворення природного комплексу рідкісних та зникаючих видів рослин. За вказаним положенням на території заказника забороняється знищення та зміна видового складу рослинності без відповідних обґрунтувань наукових закладів.

Незважаючи на це, розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації №3926 від 02 квітня 2010 року «Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_2 » передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083, на підставі якого в подальшому видано Державний акт про право власності на земельну ділянку ЯЛ №180042 від 28 липня 2010 року.

26 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083. Право власності ОСОБА_1 зареєстровано в Реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 грудня 2016 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 33166971.

Із висновку, викладеному у листі директора інституту географії НАН № 01-03/166 від 15 грудня 2022 року, складеному завідувачем сектору геоморфології Інституту географії НАН України кандидатом географічних наук Спицею P.O. передбачено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 повністю знаходиться в межах ботанічного заказника «Альошкина балка».

Реєстрація за відповідачем права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 6325157300:01:001:0083, що належить до земель державної власності природно-заповідного фонду та перебуває у постійному користуванні державного підприємства, суперечить чинному законодавству. Факт державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку із визначенням цільового призначення для колективного садівництва формально наділяє його передбаченими законодавством правомочностями щодо цієї ділянки.

Посилався на те, що оскільки зареєстрована за ОСОБА_1 на праві приватної власності земельна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду права її законного власника держави вважатимуться ефективно захищеними лише у разі, якщо ця ділянка повернеться до державної власності у первинному вигляді, зберігши свої унікальні природні характеристики.

Вважав, що виникла необхідність в забезпеченні поданого позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони відповідачу вчиняти певні дії щодо даної земельної ділянки, що можуть призвести до погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки, а також заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії і кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельної ділянки.

Зазначив, що, оскільки предметом позову у даній справі є повернення державі земельної ділянки з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083, то існує досить висока ймовірність того, що ОСОБА_1 може в будь-який момент здійснити її відчуження на користь інших осіб, що може значно ускладнити або зробити взагалі неможливим виконання рішення суду. У цьому випадку забезпечення позову є ефективним захистом прав сторони позивача по справі. Спосіб забезпечення позову є співмірним та буде носити тимчасовий характер.

Просив вжити заходи щодо забезпечення цього позову шляхом:

- накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 площею 0,12 га;

- заборонити ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії із земельною ділянкою з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 площею 0,12 га, що можуть призвести до погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки;

- заборони державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 площею 0,12 га, у тому числі, внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру про право власності на вказану земельну ділянку, вчинення дій щодо її поділу, об`єднання або інших дій, які можуть призвести до зміни об`єкта цивільних прав.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 13 лютого 2023 року заяву Харківської окружної прокуратури Харківської області, яка діє в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківська обласна державна адміністрація) про забезпечення позову задоволено частково, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження земельної ділянки з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 площею 0,12 га, яка розташована на території Харківського району Харківської області та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 грудня 2016 року; в задоволенні іншої частини вимог Харківської окружної прокуратури Харківської області - відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду керівник Харківської окружної прокуратури Харківської області, який діє в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківської обласної державної адміністрації) до суду апеляційної інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу в частині відмови в застосуванні заходів забезпечення позову скасувати та в частині часткового задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову змінити, заяву керівника Харківської окружної прокуратури про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при ухваленні судового рішення неправильно застосував норми матеріального права, не врахував того, що доцільно вжити заходів забезпечення позову саме у вигляді накладення арешту на майно, оскільки вказаний захід повною мірою унеможливить перереєстрацію всіх речових прав щодо спірної земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того, вжиття такого заходу як заборона державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 площею 0,12 га, у тому числі, внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру про право власності на вказану земельну ділянку, вчинення дій щодо її поділу, об`єднання або інших дій, які можуть призвести до зміни об`єкта цивільних прав допоможе уникнути проведення всіма державними кадастровими реєстраторами, реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки, та, як наслідок, допоможе уникнути настання таких негативних наслідків для позивача, як поділ та об`єднання спірної земельної ділянки. Зазначив, що забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного майна направлений на унеможливлення відчуження цього майна, а не на запобігання можливої зміни об`єкту позову (поділу, об`єднання), що в свою чергу може стати дійсною перешкодою у ефективному захисті та поновленні прав, якщо факт їх порушення буде встановлений судом при вирішенні спору. Таким чином, наявність заборони відчуження спірної земельної ділянки жодним чином не допоможе уникнути поділу чи об`єднання відповідачем земельної ділянки, при цьому об`єкт спору та його статус зміниться.

Відзивів на апеляційну скарг від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

В суді апеляційної інстанції представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Судова колегія,заслухавши суддю-доповідача,пояснення з`явившихсяучасників справи,дослідивши матеріалиоскарження ухвалицивільної справи,обговоривши доводиапеляційної скаргивважає,що апеляційнускаргу Харківськоїокружної прокуратуриХарківської області, якийдіє в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківської обласної державної адміністрації) необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження земельної ділянки є співмірним з позовними вимогами позивача.

Матеріали оскарження ухвали свідчать про те, що в провадженні суду першої інстанції перебуває цивільна справа за позовом Харківської окружної прокуратури Харківської області, яка діє в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківська обласна державна адміністрація) до ОСОБА_1 , третя особа: Державне підприємство «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду, в якому просила усунути перешкоди Харківській обласній військовій (державній) адміністрації у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 площею 0,12 га, яка розташована на території Харківського району Харківської області шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 площею 0,12 га державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації з правом постійного користування Державного підприємства «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України; встановити порядок виконання рішення суду, відповідно до якого після набрання рішенням про задоволення позову законної сили воно є підставою для скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 площею 0,12 га; державної реєстрації права державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 площею 0,12 га за Харківською обласною військовою (державною) адміністрацією та права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 площею 0,12 га за Державним підприємством «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України; вирішити питання щодо судових витрат.

Ухвалою судді Харківського районного суду Харківської області від 13 лютого 2023 року відкрито провадження у справі.

Звертаючись до суду з зазначеними позовними вимогами позивач вважав, що оскільки спірна земельна ділянка розташована в ботанічному заказнику, землі якого знаходяться в його постійному користуванні, набуття права власності відповідача на неї є незаконним, що є підставою для задоволення позовних вимог позивача. Тому, для реального виконання майбутнього рішення суду виникла необхідність в забезпеченні позову.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою, другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмета спору.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.

Пунктами 1, 2, 10 частини 1 статті 150ЦПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Процесуальний закон передбачає право особи у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову подати до суду заяву про забезпечення позову, як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року в справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову обґрунтовано, зокрема тим, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього судового рішення та порушить право на ефективний захист.

Колегія суддів наголошує, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, - ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Предметом позову є усунення перешкод у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку державі в особі Харківської обласної військової (державної) адміністрації з правом постійного користування Державного підприємства «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України.

В заяві про забезпечення позову позивач просив накласти арешт на спірну земельну ділянку та заборонити відповідачу і державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів здійснювати будь які дії з цією земельною ділянкою.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженні майном.

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19 (провадження № 61-21685св19) виходив з того, що арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову. Обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 02 червня 2021 року у справі № 128/3291/16-ц ( провадження N 61-5592св21).

Матеріали оскарження ухвали свідчать про те, що на сьогодні власником спірної земельної ділянки є відповідач. Накладення арешту на його нерухоме майно є порушенням його конституційного права на земельну ділянку. Тому, визначений судом захід забезпечення позову є найменшим порушенням інтересів відповідача, що не позбавляє його права користуватися цим майном, але забороняє не тільки відповідачу, а й будь - кому здійснювати будь які дії з земельною ділянкою, що включає і укладення правочинів.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі щодо того, що не застосування пропонованих позивачем заходів забезпечення позову можуть призвести до погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельної ділянки судова колегія відхиляє, оскільки докази щодо цього (відповідні експертні дослідження) в матеріалах справи відсутні.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що вказаний захід повною мірою унеможливлює перереєстрацію всіх речових прав щодо спірної земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а вжиття такого заходу як заборона державним кадастровим реєстраторам Держгеокадастру та державним кадастровим реєстраторам його територіальних органів здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки, у тому числі, внесення змін до відомостей Державного земельного кадастру про право власності на вказану земельну ділянку, вчинення дій щодо її поділу, об`єднання або інших дій, які можуть призвести до зміни об`єкта цивільних прав допоможе уникнути проведення всіма державними кадастровими реєстраторами, реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки, та, як наслідок, допоможе уникнути настання таких негативних наслідків для позивача, як поділ та об`єднання спірної земельної ділянки також судова колегія відхиляє, оскільки, як вже зазначалось вище, накладення заборони відчуження земельної ділянки включає в собі заборону на будь які дії будь - кому, які будуть здійснюватися з цією земельною ділянкою. Крім того, Державна служба України з питань геодезії, картографії і кадастру, яка повинна, на думку позивача, виконати судове рішення, не залучена до участі у справі.

Аналізуючи обставинисправи танорми праваслід підкреслити,що визначенийсудом західє співмірнимз позовнимивимогами,оскільки вінв найбільшиймірі спрямованийна забезпеченняпредмета споруі є достатнім для ефективного захисту прав позивача.

Таким чином, постановляючи ухвалу, суд першої інстанції, врахувавши, що існує вірогідність того, що відповідач може вільно та на власний розсуд здійснювати правомочності володіння та користування, розпорядження вказаним майном, що може призвести до безконтрольного розширення кола осіб, які можуть претендувати на спірне майно, що не лише утруднить, але й зробить неможливим виконання рішення суду у цій справі, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову саме шляхом накладення заборони відчуження спірної земельної ділянки. При цьому обґрунтовано відмовив в задоволенні заяви в іншій частині, врахувавши, що зазначений спосіб забезпечення є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції у відповідності до принципів розумності, співмірності, норм процесуального права та правильно застосувавши норми матеріального права, обґрунтовано задовольнив частково заяву про забезпечення позову, у зв`язку з чим на підставі статті 375 ЦПК України апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувана ухвала - залишенню без змін.

Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргуХарківської окружноїпрокуратури Харківськоїобласті, якийдіє в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківської обласної державної адміністрації) залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 13 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 11 квітня 2023 року.