Постанова

від 02.08.2023 по справі 635/771/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 635/771/23 Головуючий суддя І інстанції Пілюгіна О. М.

Провадження № 22-ц/818/1274/23 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2023 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогоЯцина В.Б.,

суддів колегіїБурлака І.В., Маміної О.В.,

за участю секретаря судового засіданняЗінченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргукерівника Харківської окружної прокуратури Харківської області Ільєнкова Олександра на ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 19 травня 2023 року по цивільній справі № 635/771/23, за заявою Харківської окружної прокуратури Харківської області, яка діє в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківська обласна державна адміністрація) про забезпечення позову по цивільній справі за позовом Харківської окружної прокуратури Харківської області, яка діє в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківська обласна державна адміністрація) до ОСОБА_1 , третя особа: Державне підприємство «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою природно-заповідного фонду,

В С Т А Н О В И В:

Керівник Харківської окружної прокуратури Харківської області, який діє в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківська обласна державна адміністрація) подав до суду позовну заяву, в якій просить усунути перешкоди позивачу у користуванні і розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 площею 0,12 га, яка розташована на території Харківського району Харківської області, шляхом зобов`язання відповідача - ОСОБА_1 повернути вказану земельну ділянку державі в особі позивача з правом постійного користування Державного підприємства «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу НААН України`ю

Крім того позов містить вимоги щодо встановлення порядку виконання рішення суду, відповідно до якого, після набрання рішенням про задоволення позову законної сили, воно є підставою для: скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 площею 0,12 га; державної реєстрації права державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 площею 0,12 га за Харківською обласною військовою (державною) адміністрацією та права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 площею 0,12 га за Державним підприємством «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу НААН України».

17 травня 2023 року керівник Харківської окружної прокуратури Харківської області подав суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним органам здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості на земельній ділянці з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083; заборони ОСОБА_1 або будь-яким іншим особам проводити будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083; заборони органам, які здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна або об`єкта незавершеного будівництва територіально зосередженого на земельній ділянці з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083.

В обґрунтування посилався на те, що біля села Бобрівка Харківського району Харківської області розташований ботанічний заказник місцевого значення «Альошкина балка» площею 6 га, створений на підставі рішення облвиконкому № 144 від 20 травня 1991 року. Відповідно до охоронного зобов`язання відповідальним за збереження зазначеного заповідного об`єкту визначено Державне підприємство «Дослідне господарство «Кутузівка» Інституту сільського господарства Північного сходу НААН України». Відповідно до державного акту на постійне користування І-ХР 002291 від 22 серпня 2000 року землі загальною площею 3574 га в т.ч. землі ботанічного заказника місцевого значення «Альошкина балка» надано в постійне користування ДП «Кутузівка». 28 липня 2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право постійного користування ДП «Кутузівка» на земельну ділянку кадастровий номер: 6325157300:01:001:0354, яка складає більшу частину ботанічного заказника місцевого значення «Альошкина балка». Відповідно до п. 2.1 Положення про ботанічний заказник місцевого значення «Альошкина балка» заказник оголошений з метою збереження і відтворення природного комплексу рідкісних та зникаючих видів рослин. Згідно з вказаного положення на території заказника забороняється знищення та зміна видового складу рослинності без відповідних обґрунтувань наукових закладів. Незважаючи на це, розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації № 3926 від 02 квітня 2010 року передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 на підставі якого в подальшому ОСОБА_2 видано державний акт про право власності на земельну ділянку ЯЛ №180042 від 28 липня 2010 року.

В подальшому, 26 грудня 2016 року ОСОБА_2 продав відповідачу ОСОБА_1 спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 на підставі договору купівлі-продажу. Право власності ОСОБА_1 зареєстровано в Реєстрі речових прав на нерухоме майно 26 грудня 2016 року, рішення про державну реєстрація прав та їх обтяжень: 33166971.

Відповідно до висновку викладеного у листі директора інституту географії НАН № 01-03/166 від 15 грудня 2022 року, складеною завідувачем сектору геоморфології Інституту географії НАН України кандидатом географічних наук Спицею P. O., земельна ділянка з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083 повністю знаходиться в межах ботанічного заказника «Альошкина балка».

Реєстрація за відповідачем права власності на земельну ділянку кадастровий номер: 6325157300:01:001:0083, що належить до земель державної власності природно-заповідного фонду та перебуває у постійному користуванні державного підприємства суперечить діючому законодавству.

Факт державної реєстрації за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку із визначенням цільового призначення для колективного садівництва формально наділяє його передбаченими законодавством правомочностями щодо цієї ділянки.

Оскільки зареєстрована за ОСОБА_1 на праві приватної власності земельна ділянка належить до земель природно-заповідного фонду права її законного власника держави, вважатимуться ефективно захищеними лише у разі, якщо ця ділянка повернеться до державної власності у первинному вигляді, зберігши свої унікальні природні характеристики. Водночас, відповідачем одночасно з поданням відзиву на позовну заяву подано до суду копію будівельного паспорту на будівництво садового будинку, господарської споруди від 03 квітня 2019 року, виданого відділом містобудування та архітектури Харківської райдержадміністрації. За даними публічно доступного Реєстру будівельної діяльності, будь-які дозвільні або декларативні документи про введення вказаного будинку в експлуатацію та щодо реєстрації права власності на нього наразі не встановлено.

Таким чином, існує реальний ризик того, що на земельній ділянці природно-заповідного фонду продовжуватиметься будівництво об`єкту нерухомості.

При цьому, введення його в експлуатацію, реєстрація права власності на нерухоме майно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, поновлення порушених інтересів держави.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

За таких обставин дієвими заходами забезпечення позову можуть бути заборона на проведення будівельних робіт, заборона прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, заборона проведення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва тощо. Вказаний спосіб забезпечення позову є співмірним та буде носити тимчасовий характер.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 19 травня 2023 заяву Харківської окружної прокуратури Харківської області, яка діє в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківська обласна державна адміністрація) про забезпечення позову залишено без задоволення.

Не погоджуючисьз ухвалою суду першоїінстанції,керівник окружної прокуратури звернувся з апеляційною скаргою, та посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить ухвалу скасувати та задовольнити їх заяву про забезпечення позову в повному обсязі.

Вказує, що позов прокурора спрямований не тільки на повернення земельної ділянки природно-заповідного фонду, але й на повернення такої ділянки із збереженням її унікальних природних властивостей.

Зазначає, що встановлено, що відповідачу видано будівельний паспорт на будівництво садового будинку, господарської споруди від 03.04.2019 року на земельній ділянці з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083,згіддно фотоматеріалів доданих до позовної заяви на земельній ділянці знаходиться об`єкт подібний на недобудований будинок.

Вважає, що існує реальний ризик того, що на земельній ділянці природно-заповідного фонду продовжуватиметься будівництво об`єкту нерухомості.

При цьому, введення його в експлуатацію, реєстрація права власності на нерухоме майно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, поновлення порушених інтересів держави.

Вказує, що спосіб забезпечення позову шляхом заборони на проведення будівельних робіт, заборони уповноваженим органам приймати рішення про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, заборони проведення реєстраційних дій щодо нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва є співмірним із заявленими вимогами та буде носити тимчасовий характер.

Судом не враховано можливі наслідки незастосування заходів забезпечення позову про які просив прокурора, які є необхідними для досягнення цілей цивільного судочинства та ефективного захисту інтересів Української держави.

Відповідно до ст.ст.367,368 ЦПК Україниколегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Устатті 263 ЦПК Українивизначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає.

Ухвала суду мотивована тим, що питання накладення арешту на земельну ділянку судом вирішувалось і ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 13 лютого 2023 року в цій частині в задоволенні вимог відмовлено, з чим погодився суд апеляційної інстанції, а заявлені вимоги фактично є вимогами про накладення арешту, при цьому необхідність такого заходу забезпечення позову у 2023 році обґрунтовується документом від 2019 року, і будь яких даних, що відповідач вчиняє дії, які можуть перешкодити виконанню судового рішення, позивачем не надано.

Зазначено, що позивачем не надано доказів на підтвердження необхідності застосування вказаних заходів забезпечення позову.

Проте погодитись з такими висновками суду не можна.

Нормами ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до проявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених або оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам було роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до п. п. 2-3, 10 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у п.п. 1-9 цієї частини.

Згідно ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

В заяві про забезпечення позову позивач просив заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним органам здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості на земельній ділянці з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083; заборонити ОСОБА_1 або будь-яким іншим особам проводити будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083; заборонити органам, які здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна або об`єкта незавершеного будівництва територіально зосередженого на земельній ділянці з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083.

Врахувавши, що існує реальна вірогідність того, що відповідач може вільно та на власний розсуд здійснювати правомочності володіння та користування, розпорядження вказаним майном, зокрема для зведення нерухомості, що може призвести до ускладнення для розгляду цієї справи внаслідок розширення кола учасників справи, а також розширення позовних вимог, що негативно впливає на строки розгляду справи, виконання рішення суду та ефективність розгляду цієї справи, а це є його метою згідно ст. 2 ЦПК України. Тому колегія суддів вважає доводи заяви про забезпечення позову достатніми для їх задоволення, а наведені з цього приводу мотивування таким, що не враховує реального ризику для розгляду справи від невжиття заходів забезпечення позову.

Оскільки суд першої інстанції не з`ясував обставини справи, внаслідок цього помилився із застосуванням норм цивільного процесуального права, що призвело до неправильного вирішення заяви про забезпечення позову, тому відповідно до п.п. 1, 4 ч. ст. 376 ЦПК України оскаржене судове рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову у задоволенні зави про забезпечення позову з інших мотивів, які викладені у мотивувальній частині цієї постанови.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу керівника Харківської окружної прокуратури Харківської області Ільєнкова Олександра задовольнити.

Ухвалу Харківського районного суду Харківської області від 19 травня 2023 року скасувати.

Заяву Харківської окружної прокуратури Харківської області, яка діє в інтересах держави в особі Харківської обласної військової адміністрації (Харківська обласна державна адміністрація) про забезпечення позову задовольнити.

Заборонити Державній інспекції архітектури та містобудування України та її територіальним органам здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва та введення в експлуатацію об`єктів нерухомості на земельній ділянці з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083;

Заборонити ОСОБА_1 або будь-яким іншим особам проводити будь-які будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083;

Заборонити органам, які здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна або об`єкта незавершеного будівництва територіально зосередженого на земельній ділянці з кадастровим номером 6325157300:01:001:0083.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 03 серпня 2023 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді І.В.Бурлака.

О.В. Маміна