Постанова

від 10.04.2023 по справі 475/1052/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

10.04.23

22-ц/812/368/23

Провадження № 22-ц/812/368/23

П О С Т А Н О В А

іменем України

10 квітня 2023 року м. Миколаїв

справа № 475/1052/21

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Лівінського І.В.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Царюк Л.М.,

з секретарем судового засідання Калашник А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

ОСОБА_1 , поданою його представником адвокатом Кравченко Олександром Сергійовичем

на рішенняДоманівського районного суду Миколаївської області,ухваленого 26 грудня 2022 року підголовуванням суддіЄгорової Н.І.в приміщенніцього жсуду,дата виготовленняповного текстурішення незазначена,у цивільнійсправі

за позовом

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Струмок» про розірвання договору оренди землі,

в с т а н о в и в:

1. Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 , через свого представника звернувся до суду з позовом, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Струмок» (далі- ТОВ «Струмок») про розірвання договору оренди землі.

Позивач зазначав, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 826646 від 20 березня 2006 року є власником земельної ділянки площею 6,17 га з кадастровим номером 4822782000:04:000:0061 яка розташована в межах території Козубівської сільської ради, Доманівського району, Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

05 січня 2010 року між ним та ТОВ «Струмок» було укладено договір оренди, за умовами якого він передав в оренду вищевказану земельну ділянку, строком на 15 років. Договір був зареєстрований у Доманівському відділі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» у Державному реєстрі земель за № 041048400063 від 02 серпня 2010 року. Відповідно до пункту 9 договору, орендна плата вноситься орендарем в розмірі 3%, що становить 1884,66 грн у грошовій формі або в натуральній- пшениця, соняшник, ячмінь по ціні реалізації з урахуванням прибуткового податку. Орендна плата вноситься у строк до 20 грудня кожного року.

Посилаючись на те, що відповідач систематично порушує умови договору, а саме з 2010 року не сплачує орендну плату, ОСОБА_1 просив розірвати договір оренди землі від 05 січня 2010 року, укладений між ним та ТОВ «Струмок», а також стягнути з відповідача судові витрати, понесені ним при зверненні до суду, які складаються із витрат на правничу допомогу в сумі 14000 грн. та судовий збір в сумі 908 грн.

Узагальнені доводи інших учасників

Під час розгляду справи відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову ОСОБА_1 , відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що твердження позивача про неотримання орендної плати протягом 11 років є безпідставними, а сума позову позивачем не доведена. ТОВ «Струмок» умови договору оренди землі не порушувало, орендна плата ТОВ «Струмок» сплачувалась кожного року, про що свідчать відомості про виплату паїв за період з 2015-2020 роки. Крім того, за останні три роки позивачем надавались розписки про отримання орендної плати без претензій до орендаря.

Виплата орендної плати за 2020 рік відбувалася на підприємстві до 20 серпня 2021 року, але позивач за виплатою не звертався з грудня 2020 року по теперішній час. Письмової заяви про перерахування коштів на банківську картку не надавав. Представники з належними документами для отримання орендної плати позивача не зверталися. На телефонні дзвінки позивач не відповідав.

Відповідач вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають. Також просить відмовити в задоволені вимоги про стягнення судових витрат, посилаючись на те, що представником не надано допустимих і належних доказів щодо надання позивачеві правничої допомоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Доманівського районного суду Миколаївської області від 26 грудня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Струмок» про розірвання договору оренди землі відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, мотивоване тим, що відповідачем документально спростовано твердження позивача про невиплату орендарем орендної плати з 2010 року. Враховуючи строки позовної давності, суд взяв до уваги письмові докази на виплату орендної плати за 2019, 2020, 2021 роки. В 2019 році в наявності письмовий доказ про отримання орендодавцем орендної плати; в 2020 році орендарем нараховано, але орендодавець з невідомої причини не отримав орендну плату. На момент звернення позивача до суду, відповідачем був не сплачений лише один платіж за 2020 рік, а строк сплати орендної плати за 2021 рік ще не настав. Таким чином, за останні три роки, систематична несплата орендної плати позивачем не підтверджена документально. Відповідачем доведена відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання щодо своєчасного внесення орендної плати у строки, встановлені договором оренди.

Оскільки не встановлено систематичної несплати відповідачем орендної плати та істотного порушення умов договору, суд дійшов висновку про відсутність підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач є власником земельної ділянки, а не земельного паю. Крім того, судом першої інстанції не було досліджено період сплати орендної плати за 2010-2014 роки включно.

Відповідачем не надано належних доказів, які б містили інформацію про розмір орендної плати за відповідний рік, дату нарахування, дату виплати орендної плати за відповідний рік, за відповідним договором на спростування вимог позивача щодо наявності заборгованості по орендній платі починаючи з дня укладення оспорюваного договору, тобто з 2010 року. Крім того, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, тобто з негаторним позовом. Тому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення. Правовідносини, які виникли між сторонами з 2010 року є триваючими, що свідчить про те, що позивач звертаючись з позовом не пропустив позовну давність, оскільки він є власником земельної ділянки та не може бути обмеженим у праві звернутися до суду з позовом. Апелянт вважає, що договір оренди землі, укладений між позивачем та відповідачем підлягає розірванню у зв`язку з істотним порушенням орендарем умов договору щодо несвоєчасної сплати орендної плати.

Що стосується витрат на правничу допомогу, то законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. Відповідно акту наданих послуг від 01 жовтня 2021 року, немає жодних підстав не визнавати реальність сплати адвокатських витрат.

Узагальнені доводи інших учасників

На вказану апеляційну скаргу представник відповідача адвокат Миронюк М.П. подала відзив, в якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що між позивачем та відповідачем не існують будь-які інші договірні відносини щодо користування земельними ділянками. Тому, грошові кошти сплачувались саме за користування земельною ділянкою за договором від 05 січня 2010 року.

Крім того, позивачу була направлена пропозиція щодо одержання орендної плати за 2020, 2021, 2022 роки за договором з проханням особисто прибути або направити для цього свого представника з належно оформленою нотаріально посвідченою довіреністю та також з пропозицією надати відповідачу розрахунковий рахунок, на який відповідач перерахує грошові кошти за орендну плату по договору за 2020-2022 роки. Як вбачається, з відмітки про вручення даної пропозиції поштовим шляхом, позивач отримав її ще 20 січня 2023 року та станом на 03 квітня 2023 року особисто та через представника не звертався до відповідача задля отримання грошових коштів.

Отже, є зрозумілим та наявним факт, що позивач не бажає отримувати оренду плату по договору.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з`явились. Вони повідомлені про час і місце судового розгляду, що підтверджується рекомендованими поштовими відправленнями (а.с.131-133). Клопотань про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходило. За такого, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

2.Мотивувальна частина

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 826646 від 20 березня 2006 року позивач є власником земельної ділянки площею 6,17 га з кадастровим номером 4822782000:04:000:0061, яка розташована в межах території Козубівської сільської ради, Доманівського району, Миколаївської області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 12).

05 січня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Струмок» укладено договір оренди земельної ділянки за умовами якого ОСОБА_1 надав, а ТОВ «Струмок» прийняло в строкове платне користування зазначену земельну ділянку строком на 15 років (далі Договір). Договір оренди земельної ділянки був зареєстрований у Доманівському відділі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» у Державному реєстрі земель 02 серпня 2010 року за № 041048400063 (а.с. 13-15).

За пунктом 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки, з урахуванням коефіцієнту індексації 3,2 становить 62822 грн 04 коп.

Згідно пункту 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3%, що становить 1884 грн 66 коп. у грошовій формі з урахуванням прибуткового податку або в натуральній - пшениця, соняшник, ячмінь по ціні реалізації з урахуванням прибуткового податку.

Сторони дійшли згоди, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, а орендна плата вноситься до 20 грудня кожного року (пункти 10, 11 Договору).

За пунктом 38 Договору дія договору припиняється шляхом його розірвання, в тому числі, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

З наданих ТОВ Струмок копій платіжних відомостей, вбачається, що ОСОБА_1 у 2015 році отримав 8099 грн 50 коп., що підтверджується підписом про отримання, а у платіжній відомості за 2016 рік підпис стоїть про отримання 9400 грн 79 коп. (а.с.54,55)

Отримання позивачем орендної плати за землю, згідно договору оренди за 2017-2018 роки підтверджується також копіями розписок від імені ОСОБА_1 . Претензій до орендаря позивач не мав. Розписки підписані орендодавцем 22 грудня 2017 року та 23 грудня 2018 року (а.с.56).

Відповідно до наданої відповідачем відомості про нарахування паїв від 22 грудня 2018 року нарахована сума становить 5510 грн та до виплати 4435 грн 55 коп. (з урахуванням утриманих ПДФО та військового збору) про, що ОСОБА_1 , поставлений підпис про отримання (а.с.57).

З відомості на виплату готівки №2 за грудень 2019 року вбачається, що ОСОБА_1 , навпроти суми 7200 грн 72 коп. поставив підпис про отримання (а.с.58).

Відповідно до наданої відповідачем відомості на виплату орендної плати по паям за 2020 рік сума орендної плати становить 6334 грн (з обліком індексації 2018-2021р.), та до виплати 5098 грн 87 коп. (з урахуванням утриманих ПДФО та військового збору). Підпис позивача про отримання відсутній (а.с.59).

Водночас, матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів того, що проводилось нарахування та виплата позивачу нарахованої орендної плати за 2010-2014 роки.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, яким є Закон України «Про оренду землі».

За положеннями статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статті 15 Закону України «Про оренду землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

За положеннями частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

За змістом пункту 38 спірного договору оренди землі його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Звертаючись до суду із позовом, позивач посилався на те, що відповідач порушив зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за користування земельною ділянкою за весь період користування нею та відповідно порушує строки, передбачені пунктом 11 договору оренди землі, що є його істотною умовою.

За своєю правовою природою поняття «несвоєчасна сплата» означає несплату певної суми грошових коштів у певний строк, зокрема, у строк, передбачений договором оренди землі. Так, пунктом 11 вказаного договору оренди землі орендна плата вноситься щорічно не пізніше 20 грудня поточного року в повному обсязі.

Відповідно до статей 509, 510, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (статті 525, 625 ЦК України).

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У спірних правовідносинах строком є виплата орендної плати саме до 20 грудня кожного року і невиконання відповідачем обов`язку сплатити орендну плату у строк, визначений умовами договору, і є несплатою орендної плати.

За частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Підставами для захисту прав орендодавця на підставі вказаних норм є саме систематичність (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.

З огляду на викладене, апеляційним судом встановлено, що позивач не отримував орендну плату за договором оренди землі за 2010-2014 роки та за 2020 рік (систематично), а відповідач не довів, що він проводив виплату нарахованої орендної плати.

За такого, колегія суддів вважає, що зазначена систематична несплата орендної плати, передбаченої договором, є підставою для розірвання спірного договору оренди землі.

Крім того, колегія суддів вважає, що заява відповідача про застосування позовної давності не підлягає задоволенню.

Так, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі, тобто з негаторним позовом, сутністю вимог за яким є усунення порушення, яке триває і має місце на момент звернення з позовом до суду (тобто початковий момент перебігу позовної давності зміщується із кожним новим порушенням права власника або володільця). Тому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існує провідносини та правопорушення.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 527/600/17 (провадження № 61-1079св19).

За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для розірвання спірного договору оренди землі у зв`язку з тим, що позивачем не доведено систематичність несплати орендної плати за останні три роки з урахуванням позовної давності, не відповідають зазначеним нормам матеріального права та обставинам справи, а тому є помилковими.

Оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини справи та вимоги матеріального права, рішення підлягає скасуванню на підставі пунктів 1,4 частини 1 статті 376 ЦПК України, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Згідно із частиною тринадцятоюстатті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу позивача задоволено та постановлено нове рішення про задоволення позову, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесений судовий збір за подання позовної заяви в сумі 908 грн, що підтверджується квитанцією від 01 жовтня 2021 року (а. с.2), а також судовий збір у розмірі 1362 грн, сплачений за подання апеляційної скарги, що підтверджується квитанцією від 24 січня 2023 року ( а. с.105), а всього - 2270 грн.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд виходить з наступного.

Положеннямистатті 59 Конституції Українизакріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зістаттею 15 ЦПК Україниучасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьоїстатті 2 ЦПК України).

Відповідно достатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною першоюстатті 133 ЦПК Українипередбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частинами першою - четвертоюстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною восьмоюстатті 141 ЦПК Українивизначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатіву справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Відповідно до статей12,81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтовуючи розмір витрат на правову допомогу адвоката (14000 грн) позивач надав ордер на надання правничої правової допомоги від 1 жовтня 2021 року, свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю, акт наданих послуг від 1 жовтня 2021 року, та розрахунок-фактура від 1 жовтня 2021 року. Вказані документи зазначені позивачем в додатках до позовної заяви.

Між тим, в матеріалах справи містяться лише вказаний вище ордер та свідоцтво (а.с.19,20 ). Зазначений акт наданих послуг та розрахунок-фактура в матеріалах справи відсутній. При цьому, акт про відсутність вкладень таких документів при подачі позову, як того вимагає п.6 розділу ІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, працівниками суду не складався.

За такого, колегія суддів вважає, що відсутність в матеріалах справи зазначених документів, які позивач надав разом з позовною заявою, не є виною позивача, а є діями суду першої інстанції, за які позивач не повинен нести тягар процесуальної відповідальності.

Враховуючи викладене, апеляційним судом прийнято до уваги акт наданих послуг від 1 жовтня 2021 року, та розрахунок-фактура від 1 жовтня 2021 року, які були направлені в апеляційний суд адвокатом Кравченко О.С.

Відповідач заперечував у стягненні витрат на правову допомогу, посилаючись на недоведеність її надання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, від 04 червня 2014 року).

В акті наданих послуг та розрахунку-фактурі зазначено, що адвокатом надано послуги зі складання позовної заяви та представництво інтересів у суді під час судових засідань.

Як вбачається з матеріалів справи, адвокат Кравченко О.С. не приймав участі в судових засіданнях під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Враховуючи заперечення відповідача щодо відшкодування позивачу витрат на правову допомогу, а також складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, та з метою забезпечення пропорційності у цивільному судочинстві, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правову допомогу в суді першої інстанції до 2000 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2270 грн. у відшкодування судових витрат, понесених на сплату судового збору, та 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а всього 4270 грн. судових витрат.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,поданою йогопредставником адвокатомКравченко ОлександромСергійовичем задовольнити.

Рішення Доманівського районного суду Миколаївської області від 26 грудня 2022 року скасувати, та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Договір оренди землі укладений 05 січня 2010 року між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством зобмеженою відповідальністю«Струмок» (код ЄДРПОУ 32459932), зареєстрований 02 серпня 2010 року у Доманівському відділі Миколаївської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» у Державному реєстрі земель за № 041048400063 - розірвати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Струмок» на користь ОСОБА_1 4270 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, за правилами, передбаченими статтею 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийІ.В. Лівінський СуддіТ.Б. Кушнірова Л.М. Царюк

Повне судове рішення складено 10 квітня 2023 року.