Ухвала

від 11.04.2023 по справі 910/4948/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

м. Київ

11.04.2023Справа № 910/4948/23 Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаст Лейн Груп»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Айдіроп Груп 22»

про стягнення 1 532 632, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у розмірі 1 532 632, 00 грн.

З поданої позовної заяви вбачається, що в ній об`єднано вимоги про стягнення боргу за двома різними договорами, а саме за Договором про надання послуг організації доставки від 02.01.2020 № 10/20Ф та Договором про надання логістичних послуг від 02.01.2020 № 11/20Ф.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

За своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Порушенням правила об`єднання вимог, є об`єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

За приписами ч. 2 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Таким чином, позивачем в одній позовній заяві об`єднано вимоги про стягнення суми боргу за двома різними Договорами , у зв`язку з чим для встановлення обставин справи при розгляді такої позовної заяви, судом має бути досліджено два окремих договори, обставини виконання кожного з яких сторонами підтверджується різними доказами та крім того, при вирішенні спору судом мають бути оцінені на предмет документального підтвердження та відповідності чинному законодавству заявлені позивачем до стягнення суми основної заборгованості за двома різними договорами.

Отже, підставами виникнення спірних правовідносин сторін є господарські договори, кожен із яких, незважаючи на однаковий суб`єктний склад та правову природу, породжує різні взаємні права та обов`язки, які хоч і є подібними, але стосуються виконання окремих обсягів наданих послуг.

Суд зазначає, що спільний розгляд заявлених вимог перешкоджатиме встановленню усіх обставин справи, з`ясуванню спірних правовідносин сторін, оскільки позов подано на підставі двох договорів, кожен з яких має окреме коло фактичних обставин спору та доказів, які необхідно буде дослідити окремо, здійснити аналіз кожного окремого договору, надати їм правову оцінку, також необхідно перевірити порядок здійснених розрахунків щодо стягнення розміру заявленого позивачем до стягнення розміру заборгованості.

В даному випадку, під час розгляду справи підлягають встановленню обставини щодо виконання відповідачем кожного договору окремо, є необхідним з`ясування чи відповідають дійсності та підтверджуються відповідними доказами вимоги, що виникли по кожному договору, з`ясування обставин щодо належного/неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами, наявності підстав для стягнення заборгованості за кожним з договорів окремо; судом має бути надана правова оцінка договорам з точки зору правової природи укладених договорів, настання строку виконання зобов`язання, і в свою чергу при вирішенні вимог, що виникли з договорів, суд має надати оцінку договірним відносинам сторін по двом договорам, визначити строк їх дії, встановити чи є обставини, на які зроблені посилання про наявність порушення відповідачем своїх зобов`язань підставою вважати їх такими, що виникли з договорів тощо.

При цьому, сам факт наявності правовідносин в одному складі учасників, подібність умов укладених правочинів та документів, які мають бути доказами на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, жодним чином не унеможливлює вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості за кожним договором окремо.

Враховуючи вищевикладене, перевіривши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення заборгованості, яка утворилась внаслідок невиконання зобов`язань відповідачем за двома договорами, не є такими, що пов`язані один з одним ані підставами виникнення, ані поданими доказами в їх обґрунтування, що виключає можливість застосування положень статті 173 Господарського процесуального кодексу України щодо об`єднання даних позовних вимог в одній позовній заяві.

Одночасно суд наголошує, що відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що об`єднання позовних вимог може мати негативні наслідки, оскільки перешкоджатиме з`ясуванню взаємних прав і обов`язків сторін та суттєво ускладнить вирішення спору через те, що у даному випадку під час розгляду справи суд повинен буде надати оцінку умовам кожного з укладених договорів та правової природи кожного з них, а також встановити обставини щодо виконання/невиконання сторонами умов вказаних договорів, мети та обставин укладення договорів, дотримання їх умов сторонами, а також правомірність заявлених вимог про стягнення заборгованості.. Об`єднання позовних вимог у даному позові свідчить про те, що по кожному з договорів та по кожному окремому факту щодо невиконання зобов`язань відповідачем, суду необхідно проводити окрему процесуальну процедуру з визначенням та дослідженням різного кола доказів, пов`язаних зі встановленням обставин, на які посилається позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, що також суттєво ускладнює вирішення спору в межах однієї справи.

Відтак, суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для повернення позовної заяви та доданих до неї документів заявнику на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Керуючись ст. 173, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву повернути заявнику.

2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.В.Алєєва