Рішення

від 02.02.2024 по справі 910/4948/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.02.2024Справа № 910/4948/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Лейн Груп", Харківська область, Дергачівський район, смт Солоницівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айдіроп Груп 22", м. Київ

про стягнення 1 532 632,00 грн, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явились;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.03.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаст Лейн Груп" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айдіроп Груп 22" (відповідач) наступних сум:

- 202 915,51 грн - заборгованість договором про надання послуг організації доставки № 10/20Ф від 02.01.2020;

- 54 388,09 грн - заборгованість за договором про надання послуг організації доставки №10/20Ф від 02.01.2020 за актом надання послуг №20, від 31.08.2022;

- 50 000,00 грн - штраф за договором про надання послуг організації доставки № 10/20Ф від 02.01.2020 та угодою від 02.08.2022 про врегулювання порядку та строків погашення заборгованості;

- 2 468,34 грн - три відсотки річних за договором про надання послуг організації доставки №10/20Ф від 02.01.2020;

- 5 884,55 грн - сума боргу з урахуванням індексу інфляції за договором про надання послуг організації доставки №10/20Ф від 02.01.2020;

- 519 012,50 грн - заборгованість договором про надання логістичних послуг №11/20Ф від 02.01.2020;

- 626 598,18 грн - заборгованість за договором про надання логістичних послуг №11/20Ф від 02.01.2020 та актами надання послуг №174 від 26.07.2022, №181 від 31.07.2022, №206 від 31.08.2022, №234 від 30.09.2022, №253 від 31.10.2022, №278 від 30.11.2022, №299 від 31.12.2022, №12 від 31.01.2023;

- 50 000,00 грн - штраф за договором про надання логістичних послуг №11/20Ф від 02.01.2020 та угодою від 02.08.2022 про врегулювання порядку та строків погашення заборгованості;

- 6 313,47 гривень - три відсотки річних за договором про надання логістичних послуг №11/20Ф від 02.01.2020;

- 15 051,36 грн - сума боргу з урахуванням індексу інфляції за договором про надання логістичних послуг №11/20Ф від 02.01.2020.

Ухвалою від 11.04.2023 року (суддя Алєєва І.В.) позовну заяву було повернуто заявнику.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2023 року ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 року було скасовано, а матеріали справи №910/4948/23 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справи від 19.07.2023 року та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, матеріали справи №910/4948/23 передані на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2022 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали.

28.07.2023 року (в строк визначений судом) позивачем було направлено на електронну пошту суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.10.2023.

25.09.2023 до суду від позивача надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Лейн Груп" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В підготовчому засіданні 10.10.2023 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 14.11.2023.

19.10.2023 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою від 14.11.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.01.2024 року.

У зв`язку з неявкою в судове засідання 23.01.2024 року представників учасників справи, розгляд справи було завершено в порядку письмового провадження, а тому, згідно ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення у даній справі є дата складення його повного тексту.

У засіданнях здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаст Лейн Груп» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монетний двір «Княжий» (замовник) був укладений Договір №10/20Ф про надання послуг організації доставки (надалі - Договір-1), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язується за плату та за рахунок замовника виконувати організацію послуг з доставки відправлень та вантажів замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги.

Загальна ціна цього договору складається із вартості послуг, наданих виконавцем протягом строку дії договору на підставі підписаних сторонами актів наданих послуг. (п. 3.2. Договору-1).

Оплата наданих послуг здійснюється замовником два рази на місяць у безготівковій формі на поточний рахунок виконавця протягом 3 робочих днів з моменту погодження акту наданих послуг або на підставі рахунку від виконавця (передплата послуг Укрпошти). (п. 3.5. Договору-1).

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, і діє до 31.12.2020 року, а в частині оплати послуг - до повного виконання. (п. 6.1. Договору-1).

Додатком №1 до Договору-1 сторони оформили перелік послуг та розміри тарифів.

18 липня 2022 року сторонами підписано Акт звірки взаємних розрахунків за перше півріччя 2022 року за Договором про надання логістичних послуг №10/20Ф від 02.01.2020 станом на 30 червня 2022 року, відповідно до якого за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 262 915,51 грн за Договором-1.

Окрім того, на виконання умов Договору-1 позивачем надано відповідачу послуги на суму 54 388,09 грн, в результаті чого сторонами підписано Акт надання послуг №203 від 31.08.2022 року.

В подальшому, 02.08.2022 року між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) було укладено Угоду про врегулювання порядку та строків погашення заборгованості за Договором про надання послуг організації доставки № 10/20Ф від 02.01.2020 (надалі - Угода-1), відповідно до п. 1 якого згідно підписаного сторонами 18.07.2022 року акту звірки взаємних розрахунків за перше півріччя 2022 за Договором-1 станом на 30.06.2022 року наявна заборгованість замовника перед виконавцем у розмірі 262 915,51 грн.

Відповідно п. 2 Угоди-1 Сторони дійшли згоди, що зазначена у п. 1 Угоди-1 заборгованість має бути погашена замовником у строк до 31 грудня 2022 року у наступному порядку:

- кошти у розмірі 60 000,00 грн сплачені замовником на поточний банківський рахунок Виконавця у строк до 20 липня 2022 року;

- кошти у розмірі 102 915,51 грн мають бути сплачені замовником на поточний банківський рахунок виконавця у строк до 30 вересня 2022 року;

- кошти у розмірі 100 000,00 грн мають бути сплачені замовником на поточний банківський рахунок виконавця у строк до 31 грудня 2022 року.

При цьому, до підписання Угоди-1, 19 липня 2022 року відповідачем на виконання домовленостей сторін було перераховано на поточний рахунок позивача 60 000,00 гривень (платіжна інструкція №2033).

Позивач зазначає, що заборгованість у розмірі 202 915,51 грн, станом на момент звернення із позовом, не погашена.

Позивач зазначає, що заборгованість ТОВ «Монетний Двір «Княжий» перед ТОВ «Фаст Лейн Груп» за надані послуги по Договору про надання послуг організації доставки №10/20Ф від 02.01.2020 становить 257 303,60 грн, з яких 202915,51 грн - заборгованість за перше півріччя 2022 року, яка зафіксована сторонами в Акті звірки від 18.07.2022 та Угоді від 02.08.2022 про врегулювання порядку та строків погашення заборгованості за Договором про надання послуг організації доставки №10/20Ф від 02.01.2020, а 54 388,09 грн - заборгованість згідно Акту надання послуг №203 від 31.08.2022.

Також, 02 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаст Лейн Груп» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Монетний двір «Княжий» (замовник) був укладений Договір №11/20Ф про надання логістичних послуг (надалі - Договір-2), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов`язувався надавати замовнику логістичні послуги згідно з тарифами, зазначеними в Додатку № 1 до Договору, а замовник зобов`язувався прийняти та оплатити такі послуги.

Пунктом 2.10. Договору-2 передбачено, що факт відвантаження товару/вантажу оформлюється шляхом підписання акту прийому-передачі (Додаток №3).

Оплата наданих послуг здійснюється замовником у безготівковій формі на поточний рахунок виконавця протягом 3 робочих днів з моменту погодження акту наданих послуг, але не пізніше 15 числа місяця, наступного за тим, в якому надавались послуги. (п. 4.3. Договору-2).

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, і діє до 31 грудня 2020 року, а в частині оплати послуг - до повного виконання своїх зобов`язань. (п. 7.1. Договору-2).

Відповідно до підписаного між сторонами 18 липня 2022 року Акту звірки взаємних розрахунків за перше півріччя 2022 року за Договором-2 станом на 30 червня 2022 року була наявна заборгованість замовника перед виконавцем у розмірі 519 012,50 грн.

02 серпня 2022 року між сторонами була підписана Угода про врегулювання порядку та строків погашення заборгованості за Договором про надання логістичних послуг №11/20Ф від 02.01.2020 (надалі - Угода-2).

Відповідно п. 2 Угоди-2 сторони дійшли згоди, що заборгованість відповідача має бути погашена ним у строк до 31 грудня 2022 року у наступному порядку:

- кошти у розмірі 259 506,25 грн мають бути сплачені замовником на поточний банківський рахунок виконавця у строк до 30 вересня 2022 року;

- кошти у розмірі 259 506,25 грн мають бути сплачені замовником на поточний банківський рахунок виконавця у строк до 31 грудня 2022 року.

Як зазначає позивач, станом на момент звернення до суду, заборгованість відповідачем не погашена.

Крім того, за період з липня 2022 року по січень 2023 року включно позивачем було надано відповідачу послуги за Договором-2 на загальну суму 626598,18 грн, що підтверджується Актами надання послуг №174 від 26.07.2022, №181 від 31.07.2022, №206 від 31.08.2022, №234 від 30.09.2022, №253 від 31.10.2022, №278 від 30.11.2022, №299 від 31.12.2022 та № 12 від 31.01.2023.

Як зазначає позивач, станом на день звернення до суду, заборгованість відповідача за надані послуги по Договору про надання логістичних послуг №11/20Ф від 02.01.2020 становить 1 145 610,68 грн, з яких 519 012,50 грн - заборгованість за перше півріччя 2022 року, яка зафіксована сторонами в Акті звірки від 18.07.2022 та Угоді від 02.08.2022 про врегулювання порядку та строків погашення заборгованості за Договором про надання логістичних послуг №11/20Ф від 02.01.2020, а 626 598,18 грн - заборгованість згідно актів надання послуг за період з липня 2022 року по січень 2023 року.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача: 202 915,51 грн - заборгованість договором про надання послуг організації доставки № 10/20Ф від 02.01.2020; 54 388,09 грн - заборгованість за договором про надання послуг організації доставки №10/20Ф від 02.01.2020 за актом надання послуг №20, від 31.08.2022; 50 000,00 грн - штраф за договором про надання послуг організації доставки № 10/20Ф від 02.01.2020 та угодою від 02.08.2022 про врегулювання порядку та строків погашення заборгованості; 2 468,34 грн - три відсотки річних за договором про надання послуг організації доставки №10/20Ф від 02.01.2020; 5 884,55 грн - сума боргу з урахуванням індексу інфляції за договором про надання послуг організації доставки №10/20Ф від 02.01.2020; 519 012,50 грн - заборгованість договором про надання логістичних послуг №11/20Ф від 02.01.2020; 626 598,18 грн - заборгованість за договором про надання логістичних послуг №11/20Ф від 02.01.2020 та актами надання послуг №174 від 26.07.2022, №181 від 31.07.2022, №206 від 31.08.2022, №234 від 30.09.2022, №253 від 31.10.2022, №278 від 30.11.2022, №299 від 31.12.2022, №12 від 31.01.2023; 50 000,00 грн - штраф за договором про надання логістичних послуг №11/20Ф від 02.01.2020 та угодою від 02.08.2022 про врегулювання порядку та строків погашення заборгованості; 6 313,47 гривень - три відсотки річних за договором про надання логістичних послуг №11/20Ф від 02.01.2020; 15 051,36 грн - сума боргу з урахуванням індексу інфляції за договором про надання логістичних послуг №11/20Ф від 02.01.2020.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором послуг.

Статтею 901 ЦК України закріплено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Як встановлено вище, на підставі Договорів 1 та 2 позивачем було надано відповідачу послуги на загальну суму в розмірі 1 402 914,28 грн, що підтверджується зазначеними вище документами (202 915,51 грн - заборгованість договором про надання послуг організації доставки № 10/20Ф від 02.01.2020; 54 388,09 грн - заборгованість за договором про надання послуг організації доставки №10/20Ф від 02.01.2020 за актом надання послуг №20, від 31.08.2022; 519 012,50 грн - заборгованість договором про надання логістичних послуг №11/20Ф від 02.01.2020; 626 598,18 грн - заборгованість за договором про надання логістичних послуг №11/20Ф від 02.01.2020 та актами надання послуг №174 від 26.07.2022, №181 від 31.07.2022, №206 від 31.08.2022, №234 від 30.09.2022, №253 від 31.10.2022, №278 від 30.11.2022, №299 від 31.12.2022, №12 від 31.01.2023).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 3.5. Договору-1 визначено, що оплата наданих послуг здійснюється замовником два рази на місяць у безготівковій формі на поточний рахунок виконавця протягом 3 робочих днів з моменту погодження акту наданих послуг або на підставі рахунку від виконавця (передплата послуг Укрпошти).

Пунктом 4.3. Договору-2 визначено, що оплата наданих послуг здійснюється замовником у безготівковій формі на поточний рахунок виконавця протягом 3 робочих днів з моменту погодження акту наданих послуг, але не пізніше 15 числа місяця, наступного за тим, в якому надавались послуги.

При цьому, відповідно п. 2 Угоди-1 відповідачем заборгованість має бути погашена у наступному порядку:

- кошти у розмірі 60 000,00 грн сплачені замовником на поточний банківський рахунок Виконавця у строк до 20 липня 2022 року;

- кошти у розмірі 102 915,51 грн мають бути сплачені замовником на поточний банківський рахунок виконавця у строк до 30 вересня 2022 року;

- кошти у розмірі 100 000,00 грн мають бути сплачені замовником на поточний банківський рахунок виконавця у строк до 31 грудня 2022 року.

А відповідно п. 2 Угоди-2 відповідачем заборгованість має бути погашена у наступному порядку:

- кошти у розмірі 259 506,25 грн мають бути сплачені замовником на поточний банківський рахунок виконавця у строк до 30 вересня 2022 року;

- кошти у розмірі 259 506,25 грн мають бути сплачені замовником на поточний банківський рахунок виконавця у строк до 31 грудня 2022 року.

Таким чином, за вказаним вище, оплата вартості послуг повинна була бути здійснена відповідачем не пізніше вказаного строку.

Отже, згідно встановлених строків, відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання з оплати вартості наданих позивачем послуг за Договорами на загальну суму в розмірі 1 402 914,28 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача в розмірі 1 402 914,28 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і товариство відповідача на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про повне погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму штрафу в розмірі 100 000,00 грн, а саме: 50 000,00 грн - штраф за договором про надання послуг організації доставки № 10/20Ф від 02.01.2020 та угодою від 02.08.2022 про врегулювання порядку та строків погашення заборгованості; 50 000,00 грн - штраф за договором про надання логістичних послуг №11/20Ф від 02.01.2020 та угодою від 02.08.2022 про врегулювання порядку та строків погашення заборгованості.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

Відповідно до п. 5 Угоди-1 у випадку порушення Замовником строків погашення заборгованості, зазначених у п. 2 даної Угоди, Замовник зобов`язується сплатити заборгованість, зазначену у п. 1 даної Угоди (або її залишок на дату такого порушення) на наступний робочий день з моменту невиконання ним відповідних зобов`язань, передбачених п. 2 даної Угоди. Крім того, Замовник зобов`язується протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту порушення строків погашення заборгованості, встановлених п. 2 даної Угоди, сплатити Виконавцю штраф у розмірі 50 000,00 грн. При цьому сплата штрафу не звільняє Замовника від обов`язку погашення заборгованості, зазначеної у п. 1 даної Угоди.

Згідно з п. 5 Угоди-2 у випадку порушення Замовником строків погашення заборгованості, зазначених у п. 2 даної Угоди, Замовник зобов`язується сплатити заборгованість, зазначену у п. 1 даної Угоди (або її залишок на дату такого порушення) на наступний робочий день з моменту невиконання ним відповідних зобов`язань, передбачених п. 2 даної Угоди. Крім того, Замовник зобов`язується протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту порушення строків погашення заборгованості, встановлених п. 2 даної Угоди, сплатити Виконавцю штраф у розмірі 50 000,00 грн. При цьому сплата штрафу не звільняє Замовника від обов`язку погашення заборгованості, зазначеної у п. 1 даної Угоди.

Перевіривши розрахунок штрафних санкцій Судом встановлено, що позовні вимоги відповідають вимогам чинного законодавства, розрахунок штрафу у заявленому розмірі здійснений позивачем належним чином, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 100 000,00 грн штрафу підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача: 2 468,34 грн - три відсотки річних за договором про надання послуг організації доставки №10/20Ф від 02.01.2020; 5 884,55 грн - сума боргу з урахуванням індексу інфляції за договором про надання послуг організації доставки №10/20Ф від 02.01.2020; 6 313,47 гривень - три відсотки річних за договором про надання логістичних послуг №11/20Ф від 02.01.2020; 15 051,36 грн - сума боргу з урахуванням індексу інфляції за договором про надання логістичних послуг №11/20Ф від 02.01.2020.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009 також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін", відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 910/21564/16 від 10.07.2019.

Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений вірно, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 8 781,81 грн (2 468,34 грн - три відсотки річних за договором про надання послуг організації доставки №10/20Ф від 02.01.2020; 6 313,47 гривень - три відсотки річних за договором про надання логістичних послуг №11/20Ф від 02.01.2020) та сума інфляційних втрат в розмірі 20 935,91 грн (5 884,55 грн - сума боргу з урахуванням індексу інфляції за договором про надання послуг організації доставки №10/20Ф від 02.01.2020; 15 051,36 грн - сума боргу з урахуванням індексу інфляції за договором про надання логістичних послуг №11/20Ф від 02.01.2020).

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, або на підтвердження сплати існуючої перед позивачем заборгованості.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 1 402 914,28 грн, суми штрафу в розмірі 100 000,00 грн, суми 3% річних в розмірі 8 7814,81 грн та суми інфляційних втрат в розмірі 20 935,91 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 22 989,48 грн та 2 684,00 грн (за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 року), відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Айдіроп Груп 22" (ідентифікаційний код 41467650, місцезнаходження: 04208, м. Київ, просп. Правди, буд. 66) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Лейн Груп" (ідентифікаційний код 43340974, місцезнаходження: 62370, Харківська область, Дергачівський район, смт Солоницівка, вул. Заводська, 50) суму коштів в розмірі 1 402 914,28 грн (один мільйон чотириста дві тисячі дев`ятсот чотирнадцять гривень 28 копійок), суму штрафу в розмірі 100 000,00 грн (сто тисяч гривень 00 копійок), суму 3% річних в розмірі 8 781,81 грн (вісім тисяч сімсот вісімдесят одна гривна 81 копійка), суму інфляційних втрат в розмірі 20 935,91 грн (двадцять тисяч дев`ятсот тридцять п`ять гривень 91 копійка), суму судового збору в розмірі 22 989,48 грн (двадцять дві тисячі дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 48 копійок) суму судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривни 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ