Постанова

від 04.07.2023 по справі 910/4948/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2023 р. Справа№ 910/4948/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Лейн Груп"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.04.2023

у справі № 910/4948/23 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Лейн Груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айдіроп Груп 22"

про стягнення 1 532 632, 00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаст Лейн Груп" (далі - ТОВ "Фаст Лейн Груп", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Айдіроп Груп 22", попередня назва якого - Товариство з обмеженою відповідальністю "Монетний Двір "Княжий", (надалі - ТОВ "Монетний Двір "Княжий") 1 532 632,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/4948/23 позовну заяву та додані до неї матеріали повернуто без розгляду на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Повертаючи позовну заяву, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем при зверненні з позовом до суду було порушено правила об`єднання позовних вимог, оскільки в ній об`єднано вимоги про стягнення боргу за двома різними договорами, а саме за договором про надання послуг організації доставки від 02.01.2020 № 10/20Ф та договором про надання логістичних послуг від 02.01.2020 № 11/20Ф, у зв`язку з чим для встановлення обставин справи при розгляді такої позовної заяви, судом має бути досліджено два окремих договори, обставини виконання кожного з яких сторонами підтверджується різними доказами та крім того, при вирішенні спору судом мають бути оцінені на предмет документального підтвердження та відповідності чинному законодавству заявлені позивачем до стягнення суми основної заборгованості за двома різними договорами. Кожен із вказаних договорів, незважаючи на однаковий суб`єктний склад та правову природу, породжує різні взаємні права та обов`язки, які хоч і є подібними, але стосуються виконання окремих обсягів наданих послуг, а тому спільний розгляд заявлених вимог перешкоджатиме встановленню усіх обставин справи та з`ясуванню спірних правовідносин сторін. Оскільки позов подано на підставі двох договорів, кожен з яких має окреме коло фактичних обставин спору та доказів, які необхідно буде дослідити окремо, здійснити аналіз кожного окремого договору, надати їм правову оцінку, також необхідно перевірити порядок здійснених розрахунків щодо стягнення розміру заявленого позивачем до стягнення розміру заборгованості.

Не погоджуючись із вищезазначеною ухвалою, ТОВ "Фаст Лейн Груп" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження за даним позовом.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, оскільки прийнята з порушенням норм процесуального права та без урахування правових позицій Верховного Суду про застосування відповідних норм права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилався на те, що при зверненні з позовом до суду позивачем не було порушено правила об`єднання позовних вимог, оскільки вказані вимоги стосуються одних і тих же осіб, пов`язані між собою підставою виникнення та поданими доказами, відтак, на думку скаржника, суд дійшов помилкового висновку про необхідність повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України. Приписи частини 6 статті 173 ГПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією господарського суду, яка застосовується (або не застосовується) ним за власним переконанням та з урахуванням конкретних обставин справи. Проте у будь-якому випадку коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах 4, 5 статті 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.

Крім того, у поданій апеляційній скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване тим, що на момент звернення із апеляційною скаргою копія оскаржуваної ухвали на адресу апелянта не надходила, з повним текстом ухвали останній ознайомився на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 13.04.2023.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Фаст Лейн Груп" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/4948/23 та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги позивача на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/4948/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

11.05.2023 матеріали справи №910/4948/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 поновлено ТОВ "Фаст Лейн Груп" процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/4948/23, відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 31.05.2023.

Відповідач правом, передбаченим статтею 263 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав, про розгляд апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).

Частиною 2 статті 273 ГПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що є у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 1 статті 173 ГПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Таким чином, нормою процесуального права закріплене право позивача об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, які пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні виникати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Об`єднані можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №911/414/18 та у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №914/2191/18.

Об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 31.10.2020 у справі №922/1359/19.

За замістом частини першої статті 173 ГПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги (1) не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); (2) не співвідносяться між собою як основна та похідна.

Крім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині 1 статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах 4, 5 вказаної статті.

Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини 5 статті 174 ГПК України.

Однак, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції, що позивачем були порушені правила об`єднання позовних вимог в одній позовній заяві з посиланням на те, що вимоги, пов`язані з виконанням зобов`язань за вказаними договорами, виникають з різних правових підстав і тягнуть за собою різні правові наслідки, що суттєво утруднить вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 532 632,00 грн, з яких:

- 202 915,51 грн - заборгованість за угодою від 02.08.2022 про врегулювання порядку та строків погашення заборгованості за договором про надання послуг організації доставки № 10/20Ф від 02.01.2020;

- 54 388,09 грн - заборгованість за договором про надання послуг організації доставки №10/20Ф від 02.01.2020;

- 50 000,00 грн - штраф за порушення строків сплати заборгованості згідно угоди від 02.08.2022 про врегулювання порядку та строків погашення заборгованості за договором про надання послуг організації доставки № 10/20Ф від 02.01.2020;

- 2 468,34 грн - три відсотки річних від простроченої суми згідно угоди від 02.08.2022 про врегулювання порядку та строків погашення заборгованості за договором про надання послуг організації доставки №10/20Ф від 02.01.2020;

- 5 884,55 грн - сума боргу з урахуванням індексу інфляції згідно угоди від 02.08.2022 про врегулювання порядку та строків погашення заборгованості за договором про надання послуг організації доставки №10/20Ф від 02.01.2020;

- 519 012,50 грн - заборгованість за угодою від 02.08.2022 про врегулювання порядку та строків погашення заборгованості за договором про надання логістичних послуг №11/20Ф від 02.01.2020;

- 626 598,18 грн - заборгованість за договором про надання логістичних послуг №11/20Ф від 02.01.2020;

50 000,00 грн - штраф за порушення строків сплати заборгованості згідно угоди від 02.08.2022 про врегулювання порядку та строків погашення заборгованості за договором про надання логістичних послуг №11/20Ф від 02.01.2020;

6 313,47 гривень - три відсотки річних від простроченої суми згідно угоди від 02.08.2022 про врегулювання порядку та строків погашення заборгованості за договором про надання логістичних послуг №11/20Ф від 02.01.2020;

15 051,36 грн - сума боргу з урахуванням індексу інфляції згідно угоди від 02.08.2022 про врегулювання порядку та строків погашення заборгованості за договором про надання логістичних послуг №11/20Ф від 02.01.2020.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що вказана заборгованість виникла на підставі договорів про надання послуг організації доставки від 02.01.2020 №10/20Ф та №11/20Ф, та угод від 02.08.2022 про врегулювання порядку та строків погашення заборгованості за вказаними договорами.

В угодах від 02.08.2022 сторони узгодили порядок погашення заборгованості по договорами від 02.01.2020 №10/20Ф та №11/20Ф.

Проте після підписання зазначених угод, за договорами від 02.01.2020 №10/20Ф та №11/20Ф додатково були надані послуги організації доставки, вартість яких не була оплачена та не включена до угод від 02.08.2022.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було залишено поза увагою той факт, що договори, на підставі яких заявлені позовні вимоги у даній справі є аналогічними, укладені між одними й тими ж сторонами та підтверджують існування між сторонами одних й тих самих правовідносин.

Позовні вимоги виникають з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку відсутні порушення процесуального закону, визначені у частинах 4, 5 статті 173 ГПК України.

Отже, колегія суддів дійшла висновку про однорідність заявлених позовних вимог. Водночас, вимоги про стягнення компенсаційних виплат та штрафних санкцій є похідними позовними вимогами, у зв`язку з чим розгляд у сукупності в межах одного провадження вказаних позовних вимог є доцільним.

Колегія суддів звертає увагу на те, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак зазначені обмеження не можуть перешкоджати реалізації цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні мати легітимну мету, а також слід дотримуватися розумного ступеня пропорційності між застосованими засобами та визначеними цілями (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

Колегія суддів зазначає, що положеннями чинного процесуального законодавства, на відміну від статті 63 ГПК України в редакції, що діяла до 15.12.2017, не передбачено повернення позовної заяви з тієї підстави, що об`єднання позовних вимог перешкоджає з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднює вирішення спору, на що послався суд першої інстанції на обґрунтування підстав для повернення позовної заяви.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №905/2043/18.

У той же час, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у даному випадку об`єднання відповідних позовних вимог не буде мати своїм наслідком суттєве утруднення вирішення спору. Натомість, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Крім того, аналіз пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України у системному співвідношенні з приписами статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини 6 статті 173 ГПК України та розглянути кожну з заявлених вимог окремо.

Отже, приписи частини 6 статті 173 ГПК України суд, з урахуванням конкретних обставин, має право застосувати як у разі дотримання правил об`єднання позовних вимог, так і у випадку їх порушення. Проте, у будь-якому випадку коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах 4, 5 статті 173 ГПК України, у суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об`єднання позовних вимог.

У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовано позов.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №902/434/19 та від 02.12.2020 у справі №908/420/20, від 30.03.2023 в справі №910/4501/22.

Відповідно до висновків, що викладені в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №918/1/18, від 10.05.2019 у справі №905/2043/18, від 13.09.2019 у справі №905/909/19, необхідність об`єднання в позовній заяві декількох позовних вимог, що мають різні підстави виникнення, обґрунтовано позивачем пов`язаністю поданих до позовної заяви доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги і, на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам, поданим позивачем в обґрунтування позовних вимог. При цьому, на стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ГПК України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що при поданні даної позовної заяви позивачем не були порушені правила об`єднання позовних вимог, визначених статтею 173 ГПК України, а висновки суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України є помилковими.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Частиною 3 статті 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Оцінюючи вищенаведені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ "Фаст Лейн Груп" є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/4948/23 прийнята з порушенням норм процесуального права щодо наявності підстав для повернення позовної заяви без розгляду, внаслідок чого підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до Господарського суду міста Києва.

У зв`язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом апеляційної скарги, має здійснюватись судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаст Лейн Груп" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/4948/23 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 у справі №910/4948/23 скасувати.

3. Матеріали справи №910/4948/23 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.286-291 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова