Постанова

від 07.04.2023 по справі 160/14773/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 160/14773/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 в адміністративній справі №160/14773/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу №36 від 14.03.2022 р.,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить:

визнати протиправними дії відповідача з видання наказу від 14.03.2022р. №36 (по стройовій частині) в частині зарахування відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом в списки військової частини НОМЕР_1 солдата запасу ОСОБА_1 та призначення того до управління зовнішнім пілотом (оператором) БПЛА 3 відділення взводу безпілотних авіаційних комплексів розвідувальної роти, ВОС 216671А, шпк "солдат" (п.15);

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2022р. №36 (по стройовій частині), в частині зарахування відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом в списки військової частини НОМЕР_1 солдата запасу ОСОБА_1 та призначення до управління зовнішнім пілотом (оператором) БПЛА 3 відділення взводу безпілотних авіаційних комплексів розвідувальної роти, ВОС 216671А, шпк "солдат" (п.15).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з позовом у справі №160/14773/22 відмовлено, адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу №36 від 14.03.2022 повернуто позивачеві.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апелянт вважає, що позовні вимоги ними викладено вірно, з огляду на порушення його прав у тій формі, в якій бажає свої права відновити. Вказував, що позовні вимоги викладені у відповідності до норм КАС України. Вказував, що ним виконано вимоги ухвали суду про залишення позову без руху, викладено позовні вимоги, надано пояснення щодо подання доказів та надано доказ надсилання копії позову відповідачу. Свої вимоги апелянт обґрунтував тим, що, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції позбавив його на ефективний судовий захист, до вирішення питання про відкриття провадження у справі підійшов формально. Право доступу до суду повинне бути ефективним, особа повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушу є її права.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції повертаючи позовну заяву, виходив з того, що позивачем неповністю виконано вимоги ухвали суду про залишення позову без руху від 28.09.2022, а саме не виконано:

не надано повну копію звернення позивача про роз`яснення проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 від 22.06.2022р. для суду, відповідача та третіх осіб, в порушення вимог ч.1 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

не надано доказів того, що позивач не прийнятий до лав ЗСУ, так як такі відомості щодо нього у Єдиному державному реєстрі призовників, військовослужбовців та резервістів відсутні, в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

не надано доказів того, що позивач склав військову присягу у військовій частині НОМЕР_1 - 20.03.2022р., в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України;

не надано доказів того, що позивач звертався до штабу частини з питання ознайомлення з особовою справою та дізнався, що вона відсутня, в порушення вимог ч.4 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

не надано доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом у період з 21.03.2022р. (дата, коли позивач дізнався про наявність оскаржуваного наказу, про що сам позивач зазначає у позові) по 21.04.2022р. та таких причин поважності у клопотанні позивача не зазначено, в порушення вимог ст. 122, ч.1 ст.123, ч.6 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, на виконання вимог ухвали суду від 28.09.2022р. позивачем було надано клопотання про поновлення строку на подання позовної заяви, зі змісту якого встановлено, що всі звернення позивача, на які він посилається у такому клопотанні як на докази причин поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом, стосуються не видання позивачеві військового квитка і не стосуються оскаржуваного наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2022р. №36 (по стройовій частині), що є предметом заявленого позову, а тому викладені у клопотанні причини поважності пропуску строку звернення до суду з цим позовом щодо оскарження оспорюваного наказу №36, прийнятого ще 14.03.2022р., не можуть бути визнані судом поважними.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

«Право на суд» яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» від 01 березня 2002 року).

Рішенням ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року передбачено, що суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду.

Слід зазначити, що суду при прийнятті позову необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Суд апеляційної інстанції керується правовими позиціями Верховного Суду, зокрема викладеними у постановах від 07.10.2020 року у справі № 160/3534/20, від 08.09.2021 року у справі № 646/5723/19.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що особі, в рівній мірі має бути забезпечено доступ до суду шляхом надання гарантій, що його позов буде розглянутий.

Згідно ч. 2 ст. 160, ч. 1, ч. 4 ст. 161 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Нормами КАС України передбачено подання до позовної заяви доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 72, ч. 1 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Суд, розглядаючи позов, перевіряє належність та допустимість доказів, оцінює їх. Позивачу слід надати докази на обґрунтування своїх вимог, шляхом долучення до позову надав докази, якими вважає, що обґрунтовує свої вимоги.

Згідно ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно ч. 3 ст. 77, ч. 3 ст. 80 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Більше того, якщо суд першої інстанції вважає за необхідне отримати та дослідити додаткові докази у справі, вважає, що наданих позивачем доказів є недостатньо, не позбавлений повноважень витребувати додаткові докази, які мають значення при розгляді спору. Не слід покладати тягар доказування на позивача, який вважає дії відповідача протиправними.

Згідно ч. 5 ст. 160, ч. 5 ст. 161 КАС України, в позовній заяві зазначаються, зокрема: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

У позовній заяві позивачем викладено позовні вимоги. У заяві про усунення недоліків позову конкретизовано підстави звернення до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

У разі, коли особа вважає, що її право чи законні інтереси є порушеними, вона звертається до суду з відповідним позовом та обґрунтовує його на власний розсуд. Суд не може вказувати яким чином повинні бути викладені позовні вимоги та вказувати, що суд не може вирішити питання предмету спору та що суду незрозуміло в чому саме полягає протиправність дій відповідача.

Норми КАС України не передбачають, що суд може ухилитись від вирішення спору. Лише під час розгляду позову по суті вимог, суд може вказати на незрозумілість в чому саме полягає протиправність дій відповідача.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції не вказав на неприпустимість позовних вимог ОСОБА_1 через ненадання витребуваних доказів позивачем, та у зв`язку з чим полягає складність розгляду справи без відповідних доказів до суду.

Обґрунтування позову, наявність тих чи інших доказів, визначення судом хто є належним відповідачем, чи підлягають або не підлягають позовні вимоги задоволенню та чи справді порушено право позивача тим чи іншим суб`єктом владних повноважень, суд вирішує під час розгляду справи по суті.

Залишення позову без руху та повернення позовної заяви через некоректність позовних вимог, через прийнятність або не пройнятість доказів, не передбачено.

Необґрунтоване повернення позовної заяви, в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено право заявника на звернення до суду, з огляду на те, що повернення позовної заяви унеможливлює її належний розгляд та захист прав позивача у разі, коли буде встановлено дійсність їх порушення.

Особливості строків звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина 2 статті 122 КАС України).

Разом із тим, за приписами частини 5 статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

В свою чергу, військова служба як державна служба особливого характеру є публічною службою, а для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець, виходячи з приписів частини 5 статті 122 КАС України, встановив місячний строк звернення до адміністративного суду.

Так, в апеляційній скарзі позивачем зазначено, що 14.03.2022 позивач добровільно прибув до пункту прийому до Сил ТрО ЗСУ та був скерова ний до в/ч НОМЕР_1 . Склавши 20.03.2022, без проходження обов`язкового медичного огляду, вперше Війсь кову присягу, разом з розвідувальною ротою виїхав з м. Дніпра для бойового злагодження.

29.03.2022 у штабі частини позивачу було видано витяг з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 14.03.2022 № 36 та довідку за ф. 5 № 778 про проходження військової служби в цій частині, які, замість військового квитка, при пред`явленні разом з паспортом громадянина повинні були підтверджувати статус «військовослужбовця».

Питання отримання позивачем військового квитка командуванням в/ч НОМЕР_1 вирішено не було.

22.06.2022 позивач надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 звернення на видачу військового квитка, до яких додав копії сторінок паспорту, картки платника податків, витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 14.03.2022 р. № 36, довідки за ф. 5 від 29.03.2022 р. № 778. Копії цих звернень та докази їх надсилання адресатам наявні в матеріалах справи. З цих звернень вбачається, що станом на вказану дату позивач був впевнений в тому, що на військову службу за мобілізацією до в/ч НОМЕР_1 14.03.2022 р. призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 , спірним наказом зарахований в списки військової частини, а тому перебуває на обліку військо вослужбовців в ІНФОРМАЦІЯ_4 та має з цих підстав право отримати військовий кви ток.

Не отримавши відповіді на звернення до вказаних органів військового управління від 22.06.2022 на оформлення та видачу військового квитка, позивач 08.07.2022 р. уклав з адвокатом Окорським В.В. договір про надання правової допо моги, який 14.07.2022 до ІНФОРМАЦІЯ_1 надіслав адвокатський запит з питання перебування останнього на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 та призову 14.03.2022 на війсь кову службу. Копії вказаних документів наявні в матеріалах справи.

Отримавши можливість прибути 25.08.2022 до м. Дніпра позивач зустрівся з адвокатом, який за актом № ОУ-ООООООІ здачі-приймання робіт (надання послуг) від 25.08.2022, передав позивачу лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.07.2022 № 3402, надісланий згідно відбитку поштового штемпеля на конверті звичайним поштовим відправленням 12.08.2022, з якого позивач дізнався, що на обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 не перебував та не перебуває, цей орган військового управління на військову службу позивача не призовав. Копії вказаних акту, листа та поштового конверту наявні в матеріалах справи.

Отже, про порушення своїх прав позивач дізнався 25.08.2022 з листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.07.2022 № 3402, тобто листа органу військового управління, на який чинним законо давством покладено обов`язок ведення військового обліку усіх військовозобов`язаних за міс цем їх проживання, та призову громадян на військову службу під час мобілізації, який повністю спростував лист Відповідача від 20.07.2022 р. № 2/278 про призов позивача на військову службу під час мобілізації до в/ч НОМЕР_1 як солдата запаса.

Викладені обставини стали підставою для звернення позивача до адміністративного суду з даним позовом.

З урахуванням доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, хоча позивач і знав про видання спірного наказу проте, суд першої інстанції не дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, оскільки вищенаведені порушення норм законодавства, які покладені в основу позову і стали беззаперечною підставою для звернення позивача з відповідним позовом.

Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Таким чином, враховуючи, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , є триваючою та на дату звернення позивача до суду не припинили існувати підстави для такого звернення, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про порушення позивачем строків звернення до суду встановлених КАС України.

Положенням ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Як визначено у статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Разом з тим, колегія суддів враховує також і судову практику Європейського Суду з прав людини.

Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відтак, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, тобто навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.

Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

З огляду на викладене, з метою недопущення ситуації позбавлення позивача права допуску до правосуддя, колегія суддів вважає, що ухвалу Дніпропетровського адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року про повернення позовної заяви слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадження у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст. ст. 308, 312, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 в адміністративній справі №160/14773/22 скасувати, а справу за адміністративним позовом направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови виготовлено 07квітня 2023 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяС.В. Білак

суддяВ.А. Шальєва