Постанова

від 06.04.2023 по справі 260/5688/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 260/5688/22 пров. № А/857/4510/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я.;

за участю секретаря судового засідання Гриньків І.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 січня 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі № 260/5688/22 (головуючий суддя Микуляк П.П., м. Ужгород) за позовом ОСОБА_1 до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Закарпатській області, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Закарпатській області щодо розгляду п`яти заяв від 14.11.2022 року про призначення адвоката для надання правової допомоги, складення документів процесуального характеру у кримінальних провадженнях №62022170010000307, 62022170010000291, 62022170010000302, 62022170010000318, до Київського апеляційного суду та для представництва інтересів у вищевказаних кримінальних провадженнях; зобов`язати Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Закарпатській області розглянути п`ять заяв позивача від 14.11.2022 року про призначення адвоката для надання правової допомоги, складення документів процесуального характеру та представництва інтересів у кримінальних провадженнях №62022170010000307, 62022170010000291, 62022170010000302, 62022170010000318 та для надання правової допомоги і складання документів процесуального характеру на адресу Київського апеляційного суду; стягнути з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Закарпатській області моральну шкоду у розмірі десять тисяч гривень.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 4 січня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди.

Не погодившись із таким рішенням, його оскаржив позивач. Посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що ОСОБА_1 було відмовлено у наданні правової допомоги, призначенні захисника, що є підставою для звернення до адміністративного суду. Позивач засуджений до довічного позбавлення волі у межах кримінального судочинства, отже суд при прийнятті оскаржуваної ухвали не виконав завдання і основні засади адміністративного судочинства та позбавив ОСОБА_1 права на захист.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав.

У судове засідання сторони не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши письмові докази, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За змістом п.2 ч.1 ст.4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Частиною 1 ст.19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди мають враховувати як предмет та зміст, так і суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Тобто до компетенції адміністративних судів належать, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб`єктами при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, а також спори, що виникли у зв`язку із порушенням прав суб`єкта виборчого процесу або процесу референдуму.

Зміст публічних правовідносин передбачає наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від приватних правовідносин, у яких відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні та майновій самостійності. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Якщо одна сторона у межах спірних правовідносин не здійснює владних управлінських функцій щодо іншої сторони, яка є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції.

Предметом позову у даній справі є оскарження дій Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Закарпатській області, що виразилася у неприйнятті останнім рішення про надання безоплатної вторинної допомоги або про відмову у її наданні.

Преамбулою Закону України від 2 червня 2011 року №3460-VI «Про безоплатну правову допомогу» (далі - Закон №3460-VI) визначено, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає зміст права на безоплатну правову допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правової допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону N3460-VI безоплатна правова допомога - правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел.

Відповідно до статті 13 цього Закону, безоплатна вторинна правова допомога - це вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя (частина перша). Безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру (частина друга).

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 14 Закону №3460-VI право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають, зокрема, особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону.

Відповідно до статті 15 Закону №3460-VI суб`єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.

Повноваження Центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги визначені статтею 17 Закону №3460-VI, яка передбачає, що такі Центри, зокрема, приймають рішення про надання безоплатної вторинної правової допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правової допомоги; видають доручення для підтвердження повноважень захисника або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів особи в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; приймають рішення про заміну адвоката відповідно до статті 24 цього Закону.

Відповідно до ч.1-4 ст.16 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські) та місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правової допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної вторинної правової допомоги.

Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням.

Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги фінансуються з Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел.

Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечують надання всіх видів правових послуг, передбачених ч.2 ст.13 цього Закону.

Отже, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є неприбутковими організаціями, що мають своїм завданням надання правових послуг та не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування.

Разом з тим, як суб`єкт владних повноважень Регіональний центр виступає щодо суб`єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу визначених статтею 14 Закону №3460-VI у разі, якщо вони оскаржують відмову Регіонального центру у наданні правової допомоги або у разі оскарження дій та бездіяльність посадових і службових осіб Регіонального центру, які порушують порядок та строки розгляду звернень про надання безоплатної правової допомоги, надання неякісної правової допомоги тощо.

Враховуючи викладене, даний спір є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд України, розглянувши справу №825/1129/17 за правилами адміністративного судочинства (постанова від 18 червня 2020 року).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті провадження слід скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що є підставою для скасування такої ухвали із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 312, ст. 315, ст. 317, ст. 320, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 04 січня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 11.04.2023