Постанова

від 04.04.2023 по справі 757/6181/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у суді першої інстанції Батрин О.В.

Єдиний унікальний номер справи № 757/6181/18-ц

Апеляційне провадження №22-ц/824/3216/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Мережко М.В.,

суддів - Савченка С.І., Ігнатченко Н.В.

секретар - Олешко Л.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м.Києва від 13 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінексперт», треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Будброк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові інвестиції», Акціонерне товариство «Комерціний банк «Надра» про визнання недійсними договору купівлі-продажу цінних паперів та повернення коштів.

Заслухав доповідь судді апеляційного суду, дослідив матеріали справи, перевірив доводи апеляційної скарги, -

В с т а н о в и в :

У лютому 2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 січня 2015 року між позивачкою та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 2097085 на суму 177 000 доларів США строком на один місяць із процентною ставкою у 8% річних та фіксацією повернення вкладу 06 лютого 2015 року.

По закінченню строку дії депозитного договору, а також у період дії договору, у позивачки виник намір повернути депозитний вклад раніше строку, оскільки ширились чутки, що банк може потрапити до категорії неплатоспроможних. Як зазначає позивачка, при спілкуванні з банківськими працівниками, останні їй повідомили, що у банку виникли фінансові труднощі та не виключається, що державою в особі Національного банку України в ПАТ КБ «Надра» дійсно буде введена тимчасова адміністрація, що приведе до встановлення мораторію на повернення депозитних вкладів та ускладнень з їх повернення. При цьому банківськими працівниками відразу заявлялось, що у них уже немає можливості реально повертати кошти за депозитними вкладами із-за існуючих фінансових труднощів. Позивачці було запропоновано за депозитні кошти купити цінні папери на суму депозитного вкладу, одночасно роз`яснювалось, що цінні папері самі по собі мають вартість, за яку здійснюється покупка, а, крім того, на них нараховуватимуться дивіденди у розмірі 8%, як за процентною ставкою за депозитом. Позивачка погодилась на запропоновані умови з покупки цінних паперів та 02 лютого 2015 року уклала договір № 38БВ/01 про купівлю-продаж цінних паперів . Договір укладений між позивачкою, як покупцем цінних паперів, та ТОВ «Фінексперт» в особі директора ОСОБА_2, як продавцем, представленим торговцем цінними паперами - ТОВ «Будброк» в особі директора ОСОБА_3 на суму - 2699942, 42 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 38БВ/01 оплата за цінні папери здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування позивачкою загальної їх вартості на рахунок ТОВ «Фінексперт» № НОМЕР_1 в ПАТ КБ «Надра».

Всі фінансові операції з цього приводу здійсненні 02 лютого 2015 року.

Після цього, відповідно до договірних зобов`язань (п.п. 3.2, 3.3, 3.4 Договору № 38БВ/01 позивачкою відкривався рахунок у цінних паперах у ПАТ «Банк Кліринговий дім» де фіксувалось надходження куплених цінних паперів. Як зазначає позивачка , після укладання договору ніякі дивіденди їй ні разу не виплачувались.

У квітні 2015 року та у січні 2016 року укладались договори купівлі-продажу по зворотньому викупу цінних паперів (інвестиційних сертифікатів) та позивачка отримувала певні суми у погашення боргу за номінальною сумою депозитного вкладу у ПАТ КБ «Надра» у сумі 477 363 ,32 грн , що на той період становило еквівалент 19 484,21 доларів США. У січні 2016 року таким же чином повертались грошові кошти у сумі 111 676, 74 грн, що на той період становило еквівалент 4 431,62 доларів США. Більше ніяких виплат та повернень коштів не здійснювалось.

З огляду на вказане, позивачка дійшла висновку, що у питанні повернення коштів за Договором № 2097085 строкового банківського вкладу від 06 січня 2015 року стосовно неї здійснено обман та сам Договір № 38БВ/01 купівлі-продажу цінних паперів від 02 лютого 2015 року, укладений між нею та ТОВ «Фінексперт» за посередництва ТОВ «Будброк» був продовженням цього обману, в якому взяли участь, як працівники ПАТ КБ «Надра», так і працівники фінансових комерційних структур - ТОВ «Фінексперт», ТОВ «Будброк», ТОВ «КУА «Промислові інвестиції».

Також, позивачка вказує, що виходячи з того, що через зворотній викуп цінних паперів нею отримано від ТОВ «Фінексперт» кошти у сумі 589 040, 06 грн (476363, 62 грн +111 676 ,74 грн ), то неповернута сума у гривнях, яка повинна повертатись у порядку застосування наслідків недійсності правочину, яка отримана відповідачем за договірними зобов`язаннями станом на час подання позовної заяви становить 2 110 909 ,36 грн ,що еквівалентно 75 743,99 доларів США. У той же час позивачкою фіксувалось зменшення заборгованості через зворотній викуп цінних паперів, встановлювалась сума залишку боргу за депозитом ПАТ КБ «Надра» у розмірі 153 084,17 доларів США. Станом на час подання позовної заяви еквівалент у доларах США суми 2 110 909,36 грн становить 75 743,99 доларів США.

Позивачка зазначає, що збитки від знецінення у цій ситуації склали 77 340,18 доларів США (153 084,17 доларів США - 75 743,99 доларів США), що в еквіваленті на грошову одиницю України становить 2 155 393 ,48 грн

У прохальній частині позову позивачка просила:

Визнати недійсним договір № 38БВ/01 від 02 лютого 2015 року купівлі-продажу цінних паперів укладений між позивачкою та ТОВ « Фінексперт»

Зобов`язати ТОВ» Фінексперт» повернути ОСОБА_1 в порядку застосування наслідків недійсності договору №38БВ/01 від 02 лютого 2015 року отримані за ним кошти в сумі 2 110 999,36 грн

Зобов`язати ТОВ «Фінексперт» відшкодувати ОСОБА_1 через укладення недійсного договору заподіяні збитки в сумі 2 155 393,48 грн .

Від представника третьої особи ПАТ КБ «Надра» - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» - Стрюкової І.О., 31 травня 2018 року надійшли письмові пояснення на позовну заяву (т. 1 а.с. 131-147). У поясненнях представник заперечував проти позову з огляду на наступне.

Так, 06 січня 2015 року між позивачем та ПАТ «КБ «Надра» було укладено договір строкового банківського вкладу № 2097085 на суму 177 000,00 доларів США строком на 1 місяць. Відповідно до п. 2.5 Договору вкладу позивач внесла кошти на вкладний рахунок шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку № НОМЕР_2 . На підставі заяви позивачки від 02 лютого 2015 року про продаж іноземної валюти, ПАТ «КБ Надра» було продано 177 000,00 доларів США, що в еквіваленті складає 2 832 000,00 грн. У цей же день, після продажу зазначеної валюти, за заявою позивачки кошти в сумі 2 700 000 грн були перераховані ТОВ «Фінексперт» з призначенням платежу «оплата за інвестиційні сертифікати прості іменні згідно договору купівлі-продажу цінних паперів № 38БВ від 02 лютого 2015 року ». Решта коштів в сумі 132 000 грн була перерахована на поточний рахунок позивачки № НОМЕР_3 , відкритий в ПАТ КБ «Надра». Таким чином, позивачка на свій власний розсуд достроково розірвала договір строкового банківського вкладу № 2097085, шляхом продажу іноземної валюти в сумі 177 00,00 доларів США, які знаходились на її вкладному рахунку. При цьому, матеріали справи не містять доказів, які свідчать про звернення позивачки до ПАТ «КБ «Надра» із заявою про дострокове повернення банківського вкладу, а також в матеріалах справи відсутні докази відмови ПАТ «КБ «Надра» у достроковому поверненні банківського вкладу, як стверджує позивачка.

Позивачка скористалася своїм правом та отримала 132 000,00 грн від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які знаходились на поточному рахунку № НОМЕР_3 . ПАТ «КБ «Надра» також заперечує проти Довідок про звірку зобов`язань від 16 квітня 2015 року та 12 січня 2016 року , які надані позивачкою та підписані одноособово, у яких зазначено про існування станом на 03 лютого 2015 рку перед позивачкою боргу з боку ПАТ «КБ «Надра» в сумі 177 000,00 доларів США.

У той же час, 02 лютого 2015 року за заявою позивачки вказані кошти були перераховані на рахунок ТОВ «Фінексперт». Тобто, станом на 03 лютого 2015 року у ПАТ «КБ «Надра» були відсутні зобов`язання перед позивачкою за договором строкового банківського вкладу № 2097085 в сумі 177 000,00 доларів США, а тому твердження позивачки про наявність перед нею заборгованості ПАТ КБ «Надра» станом на 03 лютого 2015 року документально не підтверджено та повністю спростовується. З огляду на вказане , представник просив суд врахувати письмові пояснення ПАТ «КБ «Надра» при вирішенні справи.

Від директора відповідача ТОВ «Фінексперт» - Рєзнік Ю.М. , 05 червня 2018 року надійшов відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 149-167).У відзиві вважає позовні вимоги необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке. Так, щодо укладеного між позивачем та ПАТ «КБ «НАДРА» договору строкового банківського вкладу (депозиту) № 2097085 від 06 січня 2015 року ТОВ «Фінексперт» не є стороною такого договору, а тому - ТОВ «Фінексперт» не володіє жодною інформацією щодо таких правовідносин. Описані правовідносини між позивачем та ПАТ «КБ «Надра» щодо укладення, продовження, розірвання договору строкового банківського вкладу (депозиту) № 2097085 відносяться виключно до правовідносин між позивачем та ПАТ «КБ «Надра» та підпадають під банківську таємницю.

Між ТОВ «Фінексперт», яке було представлене ТОВ «Будброк» як професійним учасником фондового ринку (торговцем цінними паперами), та позивачкою 02 лютого 2015 року було укладено Договір купівлі-продажу пінних паперів № 38БВ/01. За Договором кількість цінних паперів (інвестиційних сертифікатів) становила 2 466 шт. на суму 2 699 949, 42 грн . Вони існували в бездокументарній формі, за формою випуску - прості іменні. Емітентом цінних паперів є ТОВ «КУА «Промислові інвестиції» ПВІФ «Третій венчурний фонд - Промислові інвестиції» НВЗТ. Даний Договір було укладено на підставі розпорядження ТОВ «Фінексперт» в силу виконання Договору брокерського обслуговування № 27/05/01-БО, який було укладено 27 травня 2014 року між ТОВ «Фінексперт» та ТОВ «Будброк (на день укладення Договору діяла ліцензія ДКЦПФР на здійснення брокерської діяльності серії АГ № 580050 від 02 грудня 2011 року, строк дії - до 01 березня 2016 року). Твердження, які наводить позивачка у позовній заяві, що перерахування коштів здійснювалось з її депозитного рахунку, однак, не фіксувалось на її думку у Договорі, протирічать дійсним обставинам та зазначає, що розрахунки за Договором відбувались з її поточного рахунку.

Взаємовідносини між позивачкою та ПАТ «КБ «Надра» підпадають під дію банківською таємниці, тому - а ні ТОВ «Фінексперт», ані ТОВ «БУДБРОК» не може бути відомо, як відбувався рух коштів позивачки у ПАТ «КБ «НАДРА». Також, доводи позивачки ОСОБА_1 про те, що після укладення Договору № 38БВ/01 їй ні разу не виплачувались дивіденди, а також те, що з будь-якими документами, які мали фіксувати та встановлювати розмір дивідендів її ніхто (мається на увазі - торговець цінними паперами чи емітент) її не ознайомлювали, - не відповідає дійсності. Так , у Договорі № 38БВ/01 купівлі-продажу цінних паперів від 02 лютого 2015 року позивачка особисто поставила підпис на тій сторінці, а саме п.9.7 Договору «Підписанням цього договору Сторони підтверджують надання Повіреним Продавця Покупцю до моменту укладення цього Договору вичерпної інформації.... Інформація, що була надана Повіреним Продавця, забезпечила правильне розуміння суті фінансової послуги, що має надаватись без нав`язування її придбання». Також, виходячи з типу цінних паперів, які були придбані позивачкою , зазначає, що згідно до Закону України «Про інститути спільного інвестування» дивіденди за ними не виплачуються. Сам Договір № 38БВ/01 купівлі-продажу цінних паперів від 02 лютого 2015 року був укладений за особистим волевиявленням позивачки та підписаний особисто. За таких обставин просив суд залишити позовні вимоги без задоволення.

Від директора третьої особи ТОВ «Будброк» - Бутько Р.Б. надійшов відзив на позовну заяву (т. 1 а.с. 169-173). У відзиві вважає позовні вимоги необґрунтованим та такими, що не підлягають задоволенню . Так, 24 травня 2015 року між ТОВ «Фінексперт» та ТОВ «Будброк було укладено Договір брокерського обслуговування № 27/05/01-БО. ТСБ «Будброк» на день укладення такого договору діяв як професійний учасник фондового ринку на законних підставах в силу дії ліцензії ДКЦПФР на здійснення брокерської діяльності серії АГ № 580050 від 02 грудня 2011 року (строк дії до 01 березня 2016 року).

За замовленням Клієнта ТОВ «Фінексперт» ТОВ «Будброк укладає 02 лютого 2015 року із позивачкою трьохсторонній Договір купівлі-продажу цінних паперів № 38БВ/01. Договір укладено відповідно до вимог чинного законодавства, який містить усі істотні вимоги встановлені Правилами (умовами) здійснення діяльності з торгівлі цінними паперами: брокерської діяльності, дилерської діяльності, андеррайтингу, управління цінними паперами, затвердженими рішенням НКЦПФР № 1449 від 12 грудня 2006 року . На виконання домовленості, формалізованої у Договорі, Сторони Договору (покупець і продавець) надали розпорядження про списання/зарахування цінних паперів емітента ТОВ «КУА «Промислові Інвестиції» ПВІФ «Третій венчурний фонд - Промислові інвестиції» НВЗТ з рахунку у цінних паперах Продавця на рахунок у цінних паперах Покупця у депозитарній установі. Кошти також були перераховані згідно з умовами договору на рахунок Продавця. Договір було виконано за волею Сторін. Позивача під особистий підпис (п. 9.7 Договору) було ознайомлено із інформацією щодо фінансової послуги, надання якої вимагається ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та є необхідною умовою укладення даного Договору щодо фінансової послуги, що є предметом договору.

У позовній заяві відсутні будь-які факти, які б вказували на наявність обману при укладенні Договору купівлі-продажу цінних паперів № 38БВ/01 від 02 лютого 2015 року. Отже, позивачка не навела жодного підтвердження того, що, укладений Договір містить ознаки, за якими він може бути визнаний недійсним. У пункті 9.3 Договору визначено, що останній набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, під зобов`язаннями розуміється факт передачі цінних паперів Продавцем Покупцю та оплати Покупцем таких цінних паперів. Факт виконання договору з боку продавця (відповідача) в частині передачі у власність покупця (Позивача) визначених даним договором цінних паперів 02лютого 2015 року підтверджується позивачкою . Статтею 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Однак, кожна із Сторін Договору купівлі-продажу цінних паперів № 38 БВ/01 від 02лютого 2015 року отримала наслідком те, на що розраховувала, укладаючи даний Договір. Договір є повністю виконаним з усіх його умов. Підтвердженням виконання Договору та свідомого наміру позивачки придбати цінні папери є виписка про операції з цінними паперами станом на 14 квітня 2015 року про зарахування цінних паперів на рахунок у цінних паперах за Договором від 02 лютого 2015 року , що спростовує твердження позивачки щодо наявності умислу в діях відповідача та факту обману. Отже, позивачкою ОСОБА_1 у позовній заяві не наведено обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: невідповідність змісту угод вимогам закону; недодержання встановленої форми угоди; відсутність правоздатності сторін за угодою; наявність неправомірних дій та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, саме тому позовні вимоги, заявлені позивачкою у позовній заяві про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів та повернення коштів, мають бути залишені без задоволення.

Представник позивачки ОСОБА_1 надіслав відповідь на відзив (т. 2 а.с. 1-7), відповідно до якої вважає, що обставини викладені відповідачем у відзиві є необґрунтовані та не спростовують доводи, викладені у позовній заяві. Вважає, що, як зазначено в позовній заяві, укладення позивачкою Договору № 38БВ/01 купівлі-продажу цінних паперів від 02 лютого 2015 року, відбулося проти її внутрішньої волі, так як здійснювалося внаслідок обману, в якому взяли участь, як працівники ПАТ КБ «Надра», так і працівники ТОВ «Фінексперт», ТОВ «Будброк», ТОВ «КУА «Промислові інвестиції». Наявність обману і «підштовхування» позивачки до укладення спірного правочину детально описано в позовній заяві (нова редакції) від 02 лютого 2018 року і фактично підтверджено ПАТ КБ «Надра» в поясненні від 29 травня 2018 року вих. №13- 4-3983.

Відповідач ТОВ «Фінексперт» надіслав 21 серпня 2018 року заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (т. 2 а.с. 10-16), відповідно до яких зазначив, що відсутні докази укладання договору внаслідок обману, адже позивачка сама зазначає, що ретельно прочитала договір після його підписання. Отже, представником позивачки як у позовній заяві, так і у відповіді на відзив на позовну заяву не наведено обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків; а саме: невідповідність змісту угод вимогам закону; недодержання встановленої форми угоди; відсутність правоздатності сторін за угодою; наявність неправомірних дій та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. А тому просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 грудня 2022 року у задоволенні відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. В апеляційній скарзі зазначила, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для вирішення справи. Так, суд не взяв до уваги докази надані позивачкою щодо обставин укладення договору.

Відповідно до ст. 44 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ст.ст 128-131 ЦПК України сторони були своєчасно повідомлені про день та час розгляду справи на 04 квітня 2023 року. Представник апелянта приймав участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи ,що всі учасники справи були належним чином повідомлені про день та час розгляду справи , заяв клопотань про відкладення суду не направляли, відсутні підстави вважати причини їх неявки поважними.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість:

1) керує ходом судового процесу;

2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;

3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;

4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;

5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 06 січня 2015 року між позивачкою та ПАТ «КБ «Надра» було укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 2097085 на суму 177 000 доларів США строком на один місяць із процентною ставкою у 8 % річних та фіксацією повернення вкладу 06 лютого 2015 року (т. 1 а.с. 21-23).

В подальшому , 02 лютого 2015 року позивачкою було надано заяву ПАТ КБ «Надра» про продаж іноземної валюти в розмірі 177 000 доларів США , яка в гривневому еквіваленті становила 2 832 000 грн. (т. 2 а.с. 80) та розпорядження про списання коштів в розмірі 2 700 000 грн з рахунку № НОМЕР_4 для перерахування ТОВ «Фінексперт» на п/рНОМЕР_1 (т. 2 а.с. 82), а також згідно поточного звіту за операціями по поточному (картковому) рахунку залишок суми був переведений на рахунок № НОМЕР_3 в сумі 132 000 грн. (т. 2 а.с. 83).

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України (у редакції 06 листопада 2014 року, що діяла на момент укладення оспорюваного правочину) за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмові від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Позивачка 02 лютого 2015 року уклала договір № 38БВ/01 про купівлі продажу цінних паперів , як покупець цінних паперів з ТОВ «Фінексперт» в особі директора ОСОБА_2, як продавець, представленим торговцем цінними паперами - ТОВ «Будброк» в особі директора ОСОБА_3 на суму - 2 699 942, 42 грн, які як зазначалось були переведені позивачкою зі свого рахунку на рахунок ТОВ «Фінексперт» в банку ПАТ КБ «Надра» (т. 1 а.с. 24-26).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» бездокументарним цінним папером є обліковий запис на рахунку в цінних паперах у системі депозитарного обліку цінних паперів.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» права на цінний папір та права за цінним папером на пред`явника, що існує в бездокументарній формі, переходять у порядку, визначеному для переходу прав на іменні цінні папери.

Згідно з п. 2.1 Договору №38 БВ/01 покупець зобов`язується оплатити загальну вартість цінних паперів, що передаються за цим Договором у власність Покупцю, у зазначенні у п. 1.3 даного Договору, в безготівковій формі не пізніше 09 лютого 2015 року шляхом перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Фінексперт» № НОМЕР_1 в ПАТ «КБ «НАДРА», МФО 380764.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що Продавець зобов`язаний забезпечити надання розпорядження про списання цінних паперів, що зазначені у п. 1.2 цього Договору, зі свого рахунку у цінних паперах на рахунок у цінних паперах Покупця не пізніше 02 березня 2015 року

Позивачка ОСОБА_1 після укладення цих договорів, у квітні 2015 здійснювала продаж своїх цінних паперів на суму 477 363,32 грн, що на той період становило еквівалент 19 484,21 доларів США, та у січні 2016 року таким же чином на суму 111 676,74 грн, що на той період становило еквівалент 4431,62 доларів США. З огляду на встановлене, висновок суду першої інстанції, що це спростовує доводи позивачки про небажання її укладати договір № 38 БВ/01, адже з моменту укладання договору та до січня 2016 року вона активно користувалась правами Покупця цінних паперів, є цілком обґрунтованим.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України від 6 липня 2012 року № 5178-VI «Про депозитарну систему України» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин; надалі) депозитарна система України - сукупність учасників депозитарної системи та правовідносин між ними щодо ведення обліку цінних паперів, прав на цінні папери і прав за цінними паперами та їх обмежень, що встановлюються в системі депозитарного обліку цінних паперів, у тому числі внаслідок проведення розрахунків за правочинами щодо цінних паперів.

Згідно з ч. 2 ст. 4 зазначеного Закону України «Про депозитарну систему України» (в редакції 06 липня 2012 року) набуття і припинення прав на цінні папери і прав за цінними паперами здійснюються шляхом фіксації відповідного факту в системі депозитарного обліку. У системі депозитарного обліку реєструються обмеження прав на цінні папери. У системі депозитарного обліку можуть реєструватися обмеження прав за цінними паперами у випадках та в порядку, встановлених Комісією. Вимоги до інформації, яка вноситься до системи депозитарного обліку, встановлюються Центральним депозитарієм за погодженням з Комісією.

Приписами частини першої статті 5 Закону України «Про депозитарну систему України» (в редакції 06 липня 2012 року), серед іншого, визначено, що рахунок у цінних паперах депонента відкривається депозитарною установою на підставі договору про обслуговування рахунка в цінних паперах власнику цінних паперів, співвласникам цінних паперів або нотаріусу, на депозит яких внесено цінні папери, а також самій депозитарній установі (на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи) або Національному банку України відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За приписом ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою етапі 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин. повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Проте, суд встановив, що кожна зі Сторін Договору купівлі-продажу цінних паперів № 38 БВ/01 від 02 лютого 2015 року отримала наслідком те, для чого сторони його укладали. Договір є повністю виконаний.

Доводи позивачки, що оскаржуваний договір укладався та підписувався шляхом її обману, не знайшли свого підтвердження. Позовна заява не містить будь-яких докази, які б вказували на наявність обману при укладенні Договору купівлі-продажу цінних паперів № 38 БВ/01 від 02 лютого 2015 року. Не надано таких доказів і до апеяційної скарги .

Частинами 1 та 2 ст. 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06 листопада 2009 року правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

За таких обставин, беручи до уваги положення ЦК України, позивачкою при зверненні до суду з вимогами про визнання Договору купівлі-продажу цінних паперів № 38 БВ/01 від 02 лютого 2015 року недійсним, повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими Закон пов`язує визнання правочинів недійсними.

Виходячи із засад ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства .

Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодекс чи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Відсутність порушеного права , чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, способам ,визначеним законодавством є підставою для відмови у позові.

Враховуючи, що позивачкою, відповідно до ст. 76-81 ЦПК України, не надано доказів на підтвердження доводів щодо недійсності договору купівлі-продажу цінних паперів, як такого, що укладений внаслідок обману, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову.

Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що суд першої інстанції не взяв до уваги докази надані позивачкою на підтвердження її доводів, були предметом розгляду суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судового рішення не впливають, а зводяться до незгоди апелянта із висновком суду, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи. Із урахуванням того, що доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам висловленим в суді першої інстанції, яким судом надана належна оцінка, у суду апеляційної інстанції відсутня необхідність повторно відповідати на ті самі аргументи позивачки.

При цьому судом апеляційної інстанції враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає рішення законним та обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 365, 367,369,374,375,381 - 384 ЦПК України , суд ,-

П о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Печерського районного суду м.Києва від 13 грудня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 10 квітня 2023 року.

Головуючий

Судді