Ухвала

від 27.03.2023 по справі 297/575/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 297/575/22

Закарпатський апеляційний суд

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

27.03.2023 м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі :

головуючогосудді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,

та учасників судового провадження: адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/443/22, за апеляційною скаргою, яку подав прокурор ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 16 серпня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні за № 12021071030000668 внесеному 12.05.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) про накладення арешту на корпоративні права юридичних осіб.

З матеріалів судового провадження вбачається, що 03.08.2022 прокурор звернувся до слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області з клопотанням у кримінальному провадженні за № 12021071030000668 внесеному 12.05.2021 до ЄРДР, про накладення арешту на майно, а саме на: 100% статутного капіталу товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю «ПЛОДООВОЧ-УЖ», код ЄДРПОУ 05528259 м. Ужгород, вул. Грушевського, 78А, статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛОДООВОЧ-Уж», становить 10 000 000,00 грн (десять мільйонів гривень), на корпоративні права, належні ТОВ «ПЛОДООВОЧ-УЖ», яке є учасником таких товариств:

1. ТОВ «ЛАТУЖ» код ЄДРПОУ 22103657, яке володіє 94,7470%;

2. ПРАТ СК «ПОЛІС-ЦЕНTP», код ЄДРПОУ 30649444, - 43.71%;

3. ПРАТ «ВИНОГРАДІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ», КОД ЄДРПОУ 00954159, - 30,2%;

4. ДП «ТИСА СВАЛЯВА» ТОВ «ПЛОДООВОЧ-УЖ», код ЄДРПОУ 35102679, -100%;

5. ДП «ТИСА-ВИНОГРАДІВ» ТОВ «ПЛОДООВОЧ-УЖ», код ЄДРПОУ 36658475,- 100%;

6. ДП «ТИСА-ПРІМ» ТОВ «ПЛОДООВОЧ-УЖ», код ЄДРПОУ 33202147, - 100%;

7. ДП «ТИСА-ЛЮКС» ТОВ «ПЛОДООВОЧ-УЖ», код ЄДРПОУ 33202129, - 100%;

8. ДП «ТИСА-МУКАЧЕВО» ТОВ «ПЛОДООВОЧ-УЖ», код ЄДРПОУ 41902299 100%;

9. ВАТ ІМ КАЛІНІНА, код ЄДРПОУ 05414733 - 90,57%;

10. ТОВ ТЦ «ВЕРХОВИНА», код ЄДРПОУ 02704320 - 34,24%;

11. ПАТ «БЕРЕГОВО-ТИСА», код ЄДРПОУ 38068751 - 36,6%;

12. ТОВ «Плодоовоч-Контексо», код 36217611 - 34,66%, із забороною суб`єктам державної реєстрації, в тому числі, нотаріусам, акредитованим суб`єктам, державним реєстраторам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській та Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, обласним державним адміністраціям вносити до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, будь-які зміни, що пов`язані зі зміною часток, будь-які зміни, що пов`язані з припиненням (зокрема, реорганізацією (злиттям, приєднанням, пов`язані з поділом, перетворенням) та ліквідацією), будь-які зміни, що пов`язані зі зміною місцезнаходження, у тому числі заборонивши особам, уповноваженим на здійснення державної реєстрації, вносити будь-які зміни до установчих документів товариств: ТОВ «ПЛОДООВОЧ-УЖ», код ЄДРПОУ 05528259, ТОВ «ЛАТУЖ», код ЄДРПОУ 22103657, ПРАТ СК «ПОЛІС-ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 30649444, ПРАТ «ВИНОГРАДІВСЬКИЙ КОМБІНАТ ХЛІБОПРОДУКТІВ», код ЄДРПОУ 00954159, ДП «ТИСА - СВАЛЯВА» ТОВ «ПЛОДООВОЧ-УЖ», код ЄДРПОУ 35102679, ДП «ТИСА-ВИНОГРАДІВ» ТОВ «ПЛОДООВОЧ-УЖ», код ЄДРПОУ 36658475, ДП «ТИСА-ПРІМ» ТОВ «ПЛОДООВОЧ-УЖ», код ЄДРПОУ 33202147; ДП «ТИСА-ЛЮКС» TOB «ПЛОДООВОЧ-УЖ», код ЄДРПОУ 33202129, ДП «ТИСА-МУКАЧЕВО» ТОВ «ПЛОДООВОЧ-УЖ», код ЄДРПОУ 41902299, ВАТ ІМ КАЛІНІНА, код ЄДРПОУ 05414733, ТОВ ТЦ «ВЕРХОВИНА», код ЄДРПОУ 02704320, ПАТ «БЕРЕГОВО-ТИСА», код ЄДРПОУ 38068751, ТОВ «Плодоовоч-Контексо», код 36217611, задля забезпечення кримінального провадження, конфіскації майна як виду покарання та запобігання можливості їх передачі та відчуження. З клопотання убачається, що підставою для внесення відомостей до ЄРДР слугувала заява про вчинення кримінального правопорушення засновника ТОВ «ПЛОДООВОЧ- УЖ», ОСОБА_8 , відповідно до якої група осіб у складі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , за попередньою змовою протиправно заволоділа частками засновників та майном ТОВ «ПЛОДООВОЧ- УЖ». Відповідно до заяви, 31.05.2016 трьома учасниками TOB «ПЛОДОВОЧ-УЖ» у складі ОСОБА_9 , частка у товаристві 20,36%; TOВ «ЛАТУЖ», від імені якого за дорученням діяв ОСОБА_10 , частка - 28,92 %; ОСОБА_11 , від імені якої за довіреністю діяв ОСОБА_10 , частка - 7,14 %, проведено загальні збори учасників товариства на яких збільшено статутний капітал ТзОВ «ПЛОДООВОЧ-УЖ» з 742 893,00 грн до 10 000 000,00 грн, шляхом додаткового внесення коштів у розмірі 9 257 107,00 грн у рахунок збільшення статутного капіталу учасником - ТзОВ «Латуж» та внесено відповідні зміни до статуту. В сукупності вказані особи володіли на той момент частками у розмірі 56,42% голосів. Заявник також вказує на те, що загальні збори вказаних вище учасників товариства були не повноважними, позаяк на них не були присутні та кількість учасників, які володіли у сукупності 60% і більше голосів, збори проведені із порушенням вимог статуту та Закону України «Про господарські товариства», без повідомлення всіх учасників про час та місце їх проведення, без дотримання процедури винесення питання на голосування, яке повинно було бути подано ініціатором не менше як за 25 днів до скликання та надано для ознайомлення учасникам не пізніше як за 7 днів до скликання. Заявник також зазначає, що метою злочинних дій було забезпечити заволодіння ОСОБА_10 через контрольовану ним юридичну особу ТОВ «ЛАТУЖ», частками інших учасників у ТОВ «ПЛОДООВОЧ- УЖ», та позбавити заявника долі у товаристві, права участі та прийнятті рішення на загальних зборах та в інших юридичних особах через засновника ТОВ «ПЛОДООВОЧ- УЖ». У клопотанні прокурор зазначає, що враховуючи те, що зі статутним капіталом ТОВ «ПЛОДООВОЧ- УЖ», можуть бути вчинені дії з його відчуження та інші дії, які унеможливлюють збереження корпоративних прав, як речового доказу у кримінальному провадженні, існують достатні підстави для накладення на них арешту. Тому, враховуючи вищенаведене, просить накласти арешт на корпоративні права вищевказаних юридичних осіб.

В ухвалі вказується на те, що слідчий суддя, дослідивши доводи клопотання та приєднані до нього докази дійшов висновку про його необґрунтованість, зазначивши, що у задоволенні клопотання про арешт майна може бути відмовлено, якщо особа, що його подала, не доведе необхiднiсть такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України. Дослідивши матеріали, додані до клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про те, що у клопотанні відсутнє обґрунтування необхідності арешту статутного капіталу й не конкретизовано підстав та мети накладення арешту, що клопотання про арешт майна не мicтить об`єктивних даних, які вказували б на відповідність майна визначеним у ст. 98 КПК України критеріям. Крім того, з матерiалiв клопотання убачається, що власники майна у кримінальному провадженні не є підозрюваними, обвинуваченими або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно- небезпечне діяння. Приймаючи рішення, слідчий суддя також взяв до уваги і те, що в матеріалах судового провадження відсутні будь-які дані про те, що кримінальним правопорушенням кому-небудь завдана будь-яка шкода, а також дані про те, що в кримінальному провадженні заявлявся цивiльний позов. Слідчий суддя окрім цього, взяв до уваги і той факт, що прокурор не врахував те, що у клопотанні не зазначено розмiр шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; не міститься посилання на докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди, а також те, що вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, що свідчить про недотримання прокурором вимог ст. 171 КПК України. В ухвалі також вказується на те, що прокурором не надано відомостей про те, що хтось зі службових осіб юридичної чи фізичної особи, подавав заяви про визнання його цивільним позивачем, а стороною обвинувачення - не надані відомості про те, що в справі будь-хто визнавався цивiльним відповідачем. Крім цього, на переконання слідчого судді, прокурором не враховано, що у кримінальному провадженні, вiдомостi про кримінальне правопорушення в якому 12.05.2021 внесено до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, за вчинені діяння не може бути призначено покарання у виді конфіскації майна чи спеціальної конфіскації. Окрім того в ухвалі вказується на те, що прокурором не надані докази у підтвердження, що органом досудового розслідування у кримінальному провадженні будь-хто із фізичних осіб визнавався підозрюваним, обвинуваченим чи засуджувався й щодо цих осіб може бути застосовано покарання у виді спеціальної конфіскації, що стороною обвинувачення також не долучено даних про те, що у кримінальному провадженні щодо третіх чи юридичних осіб, у випадках передбачених Кримінальним кодексом України, може бути застосована спеціальна конфіскація. Доводи клопотання про те, що арешт накладається на 100% статутних капiталiв юридичних осіб як речовий доказ у справі, слідчий суддя вважав такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, належним чином невмотивованими. З огляду на наведене, слідчий суддя дійшов висновку про те, що приєднані до клопотання докази не підтверджують той факт, що 100% статутних капiталiв юридичних осіб є речовим доказом - знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містить iншi вiдомостi, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набутий кримінально протиправним шляхом, спеціально виготовлений або пристосований для вчинення злочинів. Тому слідчий суддя клопотання прокурора про те, що 100% статутних капіталів юридичних осіб є речовим доказом, вважає належним чином не вмотивованим, таким, що не відповідає вимогам закону. З огляду на вищенаведене, слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

В апеляційній скарзі прокурор вказує на те, що ухвала слідчого судді є необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню через незастосування слідчим суддею норм процесуального права, які підлягають застосуванню та невідповідність висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам справи. Апелянт стверджує, що зі статутним капіталом ТОВ «ПЛОДООВОЧ- УЖ» можуть бути вчинені дії з його відчуження та інші дії, які унеможливлюють збереження його як речового доказу у кримінальному провадженні, тому існують достатні підстави для накладення на нього арешту. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, а подане ним клопотання задовольнити у повному обсязі.

У запереченні на апеляційну скаргу представник ТОВ «ЛАТУЖ» - адвокат ОСОБА_5 , вказує на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, оскільки прокурор не наводить жодних підстав, які б свідчили про незаконність оскаржуваної ухвали слідчого судді. Стверджує, що наведені у клопотанні про арешт майна обставини є виключно припущенням органу досудового розслідування, які не підтверджені жодними доказами. Посилається на те, що досудове розслідування цього кримінального провадження розпочато ще 12.05.2021, однак жодній особі не повідомлено про підозру. Разом із тим, зазначає про таке: незрозумілим є те, яке доказове значення мають корпоративні права у кримінальному провадженні, а клопотання не містить конкретних обґрунтувань щодо відповідності їх ознакам речових доказів; відсутні підстави вважати, що корпоративні права ТОВ «ЛАТУЖ» та ТОВ «ПЛОДООВОЧ-УЖ», які не є матеріальними об`єктами, можуть бути предметом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об`єктом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень. З огляду на викладені ним доводи вважає, що накладення арешту на корпоративні права не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи ТОВ «ЛАТУЖ», потребам досудового розслідування і за таких обставин явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на таке майно з метою збереження речових доказів; статутні капітали, про які йде мова у клопотанні, не визнані речовими доказами у межах КПК України та не є речовими доказами; у клопотанні не обґрунтовано можливості розгляду клопотання без участі представника власників майна; перегляд законності загальних зборів учасників вже було предметом розгляду господарських судів, а органи поліції та прокуратури, перевіряючи заяву ОСОБА_8 , фактично здійснюють підміну компетентних органів, не перевіривши порушення його прав прийнятими на загальних зборах рішеннями; прокурор вводить суд в оману, оскільки зазначає в клопотанні про те, що ТОВ «Плодоовоч-Уж», є засновником ТОВ «Латуж». Тому вважає, що прокурором не доведено існування підстав для накладення арешту на майно, а отже в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

В запереченні на апеляційну скаргу директор ТОВ «Плодовоч-Уж» - ОСОБА_9 , вказує на безпідставність доводів апеляційної скарги. Посилається на те, що у матеріалах кримінального провадження відсутні докази того, що статутний капітал ТОВ «Плодоовоч-Уж» є речовим доказом у кримінальному провадженні і яким саме критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, він відповідає. Зазначає, що статутний капітал товариства та його корпоративні права не можуть бути доказом у кримінальному провадженні, оскільки доказом можуть бути документи, що містять інформацію про розмір статутного капіталу та частки учасників ТОВ «Плодоовоч-Уж» (протокол зборів учасників, статут). Крім того, стверджує, що доводи клопотання є припущенням органу досудового розслідування та базуються виключно на обставинах, викладених ОСОБА_8 у заяві про злочин від 11.05.2021, і при цьому, до клопотання не долучено постанови про визнання особи цивільним позивачем та заявленого ним цивільного позову. Разом із тим, звертає увагу на те, що у випадку накладення арешту на 100% Статутного капіталу ТОВ «Плодоовоч-Уж», фактично обмежуються права учасників товариства на розпоряджання своїми корпоративними правами, які не є сторонами та не мають жодного статусу у кримінальному провадженні за ст. 364-1 КК України. Також зазначає і про те, що реалізація учасниками товариств свого права на управління юридичною особою, участь і голосування з питань порядку денного на загальних зборах учасників юридичної особи приватного права не є кримінальним правопорушенням, і Кримінальним кодексом України не передбачено кримінальної відповідальності за прийняття рішення загальними зборами учасників як вищим органом управління юридичної особи, навіть якщо вони прийняті з порушенням встановленого законом чи статутом порядку скликання та їх проведення, у такому випадку за наявності законних підстав рішення, прийняті вищим органом управління товариства, оскаржуються у судовому порядку особою, яка вважає, що такі рішення стосуються її прав та обов`язків. Просить залишити без зміни ухвалу слідчого судді.

Заслухавши доповідь судді про зміст ухвали, вимоги і доводи, викладені в апеляційній скарзі, пояснення представника ТОВ «Латуж» - адвоката ОСОБА_5 та представника ТОВ «Плодоовоч-Уж» - адвоката ОСОБА_6 , які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.

Апеляційна скарга розглядається за відсутності прокурора, неявка якого, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд апеляційної скарги за відсутності прокурора береться до уваги, що про час та місце розгляду апеляційної скарги прокурор повідомлений належним чином і даних про поважність причин їх неявки та заяв про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день від нього не надходило, а надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

При оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення колегія суддів бере до уваги наступне.

Так, за змістом конституційних норм та положень кримінального процесуального законодавства тягар доведеності обґрунтованості тверджень клопотань про необхідність накладення арешту на майно, покладений на органи досудового розслідування, - ініціаторів клопотань та прокурора.

Відповідно до ст. 23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Підтримання державного обвинувачення у суді здійснюється прокурором. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, а відповідно до ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень.

Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов ) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що майно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках передбачених Кримінальним кодексом України.

У випадку передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках передбачених Кримінальним кодексом України може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правого характеру у виді конфіскації майна.

У випадку передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної або юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову в кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Відповідно до ст. 173 КПК слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу, а відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання про накладення арешту на 100 % статутного капіталу ТОВ «Плодовоч-Уж» та корпоративні права, належні ТОВ «Плодоовоч-Уж», слідчим суддею належним чином були враховані вимоги Конституції України, кримінального процесуального закону та принцип верховенства права, закладені в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та Рішеннях Європейського Суду з прав людини, ретельно перевірені доводи клопотання й постановлено судове рішення, яке з огляду на вказані норми права визнається законним та обґрунтованим.

Дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів доходить висновку про те, що, відмовивши в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на 100 % статутного капіталу ТОВ «Плодовоч-Уж» та корпоративні права, належні ТОВ «Плодоовоч-Уж», слідчий суддя взяв до уваги положення ч. ч. 3, 5 ст. 132, ст. ст. 170-173 КПК України, дав належну оцінку як доводам клопотання, так і фактичним обставинам, на підставі яких прокурор вніс клопотання. Зокрема, проаналізувавши доводи клопотання прокурора, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дав належну оцінку фактичним обставинам, викладеним у клопотанні та дійшов вірного висновку про те, що у клопотанні відсутнє обґрунтування необхідності арешту статутного капіталу і не конкретизовано підстав та мети накладення арешту, і що клопотання про арешт майна не мicтить об`єктивних даних, які вказували б на відповідність майна визначеним у ст. 98 КПК України критеріям.

При цьому, обґрунтованим є і висновок слідчого судді про те, що власники майна, на яке прокурор просить накласти арешт, у кримінальному провадженні не є підозрюваними, обвинуваченими або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння.

Поряд із цим, перевіривши матеріали, долучені до клопотання, апеляційний суд погоджується і з висновком слідчого судді про те, що в матеріалах судового провадження відсутні будь-які дані про те, що кримінальним правопорушенням кому-небудь завдана якась шкода, а також дані про те, що в кримінальному провадженні заявлявся цивiльний позов.

Також на переконання апеляційного суду, слідчий суддя обґрунтовано взяв до уваги і те, що: у клопотанні не зазначено розмiр шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; не міститься посилання на докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди; вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову, повинна бути співмірною з розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Тому, апеляційний суд погоджується і з висновком слідчого судді про недотримання прокурором вимог ст. 171 КПК України.

Крім того, обґрунтованими є і висновки слідчого судді про те, що: прокурором не надано відомостей про те, що хтось зі службових осіб юридичної чи фізичної особи, подавав заяви про визнання його цивільним позивачем, і що в справі будь-хто визнавався цивiльним відповідачем; прокурором не враховано, що у кримінальному провадженні, вiдомостi про кримінальне правопорушення в якому 12.05.2021 внесено до ЄРДР за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 КК України, за вчинені діяння не може бути призначено покарання у виді конфіскації майна чи спеціальної конфіскації; прокурором не надані докази про те, що органом досудового розслідування у кримінальному провадженні будь-хто із фізичних осіб визнавався підозрюваним, обвинуваченим чи засуджувався й щодо цих осіб може бути застосовано покарання у виді спеціальної конфіскації; стороною обвинувачення не долучено даних про те, що у кримінальному провадженні щодо третіх чи юридичних осіб, у випадках передбачених Кримінальним кодексом України, може бути застосована спеціальна конфіскація.

Тому, на переконання апеляційного суду, слідчий суддя обґрунтовано визнав доводи клопотання про те, що арешт накладається на 100% статутних капiталiв юридичних осіб як речовий доказ у справі, такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, належним чином невмотивованими.

Вищенаведене свідчить і про обґрунтованість висновку слідчого судді про те, що приєднані до клопотання докази не підтверджують той факт, що 100% статутних капiталiв юридичних осіб є речовим доказом - знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить iншi вiдомостi, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набутий кримінально протиправним шляхом, спеціально виготовлений або пристосований для вчинення злочинів.

За таких обставин, апеляційний суд також вважає, що органом досудового розслідування не наведено достатніх і належних доказів тих обставин, які є визначальними та необхідними для накладення арешту на майно, не доведено існування ризиків, визначених у абзаці 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, або достатність підстав вважати, що такі ризики можуть мати місце, належним чином не обґрунтовано мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

При цьому, апеляційний суд також вважає, що в матеріалах провадження немає будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням про накладення арешту на конкретне майно.

Також апеляційний суд бере до уваги і те, що будь-які докази, які б підтверджували можливість відчуження майна, в органа досудового розслідування відсутні, що у свою чергу свідчить і про те, що клопотання базується на припущеннях за усіма, наведеними у ньому правовими позиціями.

Доводи апеляційної скарги про те, що зі статутним капіталом ТОВ «ПЛОДООВОЧ- УЖ» можуть бути вчинені дії з його відчуження та інші дії, які унеможливлюють збереження його як речового доказу у кримінальному провадженні, тому існують достатні підстави для накладення на нього арешту, - апеляційний суд із урахуванням наведеного вище відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження, оскільки не підтверджені жодними доказами, та спростовуються наведеним вище, а відтак і не спростовують висновків слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно.

Тому, наведені прокурором в апеляційній скарзі доводи апеляційний суд визнає такими, що не можуть слугувати підставами для накладення арешту на майно, а відтак і клопотання про необхідність накладення арешту на майно є необґрунтованим, таким, що не узгоджується з положеннями кримінального процесуального закону та фактичними обставинами, на підставі яких прокурор вніс таке клопотання.

При цьому,колегія суддіввважає,що слідчимсуддею вірнооцінено розумністьта співрозмірністьобмеження прававласності завданнямкримінального провадження,наслідки арештумайна длятретіх осіб.

На інші дані, які б могли вплинути на законність та обґрунтованість судового рішення, та які б могли слугувати безумовною підставою для його скасування, в апеляційній скарзі не вказується, і такі в матеріалах судового провадження відсутні.

Тому, колегія суддів вважає, що накладення арешту на 100 % статутного капіталу ТОВ «Плодовоч-Уж» та корпоративні права, належні ТОВ «Плодоовоч-Уж», з викладених у клопотанні та апеляційній скарзі мотивів не ґрунтується на положеннях вказаних вище норм Кримінального процесуального кодексу України та фактичних обставинах кримінального провадження, у зв`язку із чим, як клопотання, так і апеляційна скарга, задоволенню не підлягають.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що відмова у задоволенні клопотання є ефективним засобом юридичного захисту від можливого свавілля правоохоронних органів щодо майна, про що констатується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Зосимов проти України».

З огляду на наведене вище, колегія суддів дійшла висновку про те, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має, а тому, з огляду на положення ч. 3 ст. 407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована, залишається без зміни.

Приймаючи рішення колегія суддів бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; положення ст. ст. 220, 317 цього ж Кодексу про те, що саме за клопотанням учасників процесу сторони обвинувачення чи захисту (прокурора, потерпілого, обвинуваченого, підозрюваного чи їхніх захисника) апеляційний суд визначає необхідність дослідження тих чи інших доказів для з`ясування фактичних обставин справи; що стороною обвинувачення до апеляційної скарги не приєднані будь-які докази (документи), які б істотно могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх; що прокурор, будучи ініціатором клопотання, зобов`язаним доводи обґрунтованість заявлених ним вимог, не з`явившись на розгляд апеляційної скарги, позбавив себе можливості довести обґрунтованість доводів як клопотання, так і апеляційної скарги, що у свою чергу свідчить про його самоусунення від виконання покладених на нього кримінальним процесуальним законом обов`язків, а саме, у даному випадку, на доведення фактів та обставин і надання доказів у їх підтвердження, на які він посилаються як на підстави для накладення арешту на майно.

Керуючись ст. ст. 170-173, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу, яку подав прокурор ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 16 серпня 2022 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні за № 12021071030000668, внесеному 12.05.2021 до Єдиного реєстру досудових розслідувань про накладення арешту на 100 % статутного капіталу ТОВ «Плодовоч-Уж» та корпоративні права, належні ТОВ «Плодоовоч-Уж», - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню касаційним порядком не підлягає.

Судді: