Постанова

від 11.04.2023 по справі 750/52/22

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

11 квітня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/52/22

Головуючий у першій інстанції Супрун О. П.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/155/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Євстафіїва О.К., Скрипки А.А.

секретар: Патук А.А.

Позивач: ОСОБА_1

Відповідачі: Чернігівська загальноосвітня школа I-III ступенів № 27 Чернігівської міської ради Чернігівської області, Управління освіти Чернігівської міської ради

Особа, яка подала апеляційну скаргу: Чернігівська загальноосвітня школа I-III ступенів № 27 Чернігівської міської ради Чернігівської області

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 27 Чернігівської міської ради Чернігівської області, Управління освіти Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (суддя Супрун О.П.), ухвалене о 13 год. 41 хв. у м.Чернігів, повний текст рішення складено 02 вересня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати незаконним і скасувати Наказ Чернігівської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 27 Чернігівської міської ради Чернігівської області №44-к від 04 листопада 2021 року про її відсторонення від роботи без збереження заробітної плати; стягнути з Управління освіти Чернігівської міської ради середній заробіток у сумі 17 108,13 грн за час незаконного відсторонення від роботи. Позов мотивовано тим, що позивачка працює в Чернігівській загальноосвітній школі I-III ступенів № 27 з 06 березня 2007 року асистентом вчителя. Відповідно до Наказу №44-к від 04 листопада 2021 року її було відсторонено від виконання роботи за посадою з підстав відсутності документів, що підтверджують щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19. ОСОБА_1 посилається, що статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлено перелік обов`язкових щеплень, серед яких відсутнє щеплення від COVID-19. За доводами позивачки, ні трудовим договором, ні посадовою інструкцією не передбачено обов`язку працівника надавати документи на підтвердження медичних маніпуляцій, в тому числі щеплення. ОСОБА_1 звертає увагу на те, що відповідач відсторонив її від роботи за власною ініціативою, оскільки обов`язок такого відсторонення за відсутності подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивачки від роботи був відсутній, в розумінні ст.46 КЗпП України, ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», хоча мав право дати позивачці можливість працювати в дистанційному режимі, застосувавши положення ст.4 Закону України «Про освіту», ст.60-2 КЗпП України.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 серпня 2022 року позов задоволено; визнано незаконним та скасовано наказ Чернігівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 27 Чернігівської міської ради Чернігівської області від 04.11.2021 № 44-к про відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати; стягнуто з Управління освіти Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час незаконного відсторонення від роботи на підставі наказу від 04.11.2021 № 44-к у сумі 23 586 грн 60 коп., виплату якого провести після утримання податків та інших обов`язкових платежів на користь держави; стягнуто з Управління освіти Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 4 000 грн 00 коп.; стягнуто з Управління освіти Чернігівської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 800 грн 00 коп.; стягнуто з Управління освіти Чернігівської міської ради на користь держави судовий збір у сумі 192 грн 40 коп. Рішення суду мотивовано тим, що оскільки рішення про відсторонення працівників прийнято у формі постанови Кабінету Міністрів України, у спосіб, що не відповідає вимогам пункту 1 статті 92 Конституції України, і поза межами конституційних повноважень Кабінету Міністрів України, суд вирішує даний спір на підставі положень статей 43, 64, 92 Конституції України, констатуючи відсутність у правовому полі України закону, який би наділяв роботодавців правом відсторонювати від роботи працівників за відмову від вакцинації проти COVID-19.

В апеляційній скарзі Чернігівська загальноосвітня школа I-III ступенів № 27 Чернігівської міської ради Чернігівської області просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що Міністерство охорони здоров`я України своїм наказом від 04 жовтня 2021 року №2153, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07 жовтня 2021 року за №1306/36928, затвердило перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, до якого увійшли усі працівники закладів загальної середньої освіти незалежно від типу та форми власності. За доводами відповідача, обставина реєстрації Міністерством юстиції України наказу МОЗ від 04 жовтня 2021 року №2153 засвідчує відповідність такого акту нормам міжнародних договорів, прецедентній практиці Європейського суду, а також актам національного законодавства України. Чернігівська загальноосвітня школа I-III ступенів № 27 Чернігівської міської ради Чернігівської області вважає, що вона правильно застосувала правові норми законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, відсторонивши позивачку від роботи з 08 листопада 2021 року як таку, що, по-перше, є працівником закладу загальної середньої освіти, по-друге, включений до переліку осіб, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, по-третє, в умовах запровадженого карантину не надала документ про проходження вакцинації або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, що належним чином засвідчено актом від 03 листопада 2021 року. Також зауважує, що оскаржуваний наказ не містить жодних дискримінаційних положень, а його прийняття обумовлено цілком легітимною метою забезпеченням прав і законних інтересів дітей, інших учасників освітнього процесу та спрямовано на убезпечення їх від впливу інфекційної хвороби - COVID-19.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивачка вважає своє відсторонення незаконним з таких підстав: за відсутності встановлення в законному порядку обов`язковості профілактичних щеплень проти хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2; порушення самої процедури відсторонення, що визначена п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»; непропорційності (несправедливості) міри втручання держави у права позивача, враховуючи конкретні обставини цієї справи, за можливості альтернативи до відсторонення переведення позивача на дистанційну форму роботи та враховуючи, що вакцинація від COVID-19 не є добре відомою медичній науці, не входить до дев`яти хвороб, проти яких вакцинація вважається науковою спільнотою ефективною та безпечною.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 працює в Чернігівській загальноосвітній школі I-III ступенів № 27 на посаді асистента вчителя (а.с.16, 17).

Згідно з листом-ознайомленням позивачка ознайомлена з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» (а.с.85-87).

Відповідно до наказу №251 від 02 листопада 2021 року Чернігівської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 27 на виконання наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153, пункту 416 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 створено комісію з перевірки наявності у працівників закладу освіти документа, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я (а.с.88-89).

Вказаних документів позивачкою не пред`явлено, що підтверджується Актом від 03 листопада 2021 року (а.с.92-97).

Наказом №44-к від 04 листопада 2021 року Чернігівської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 27 відсторонено ОСОБА_1 від виконання роботи за посадою асистента вчителя з 08 листопада 2021 року до усунення причин, що його зумовили, без збереження заробітної плати (а.с.14).

Наказом Чернігівської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 27 від 28 січня 2022 року №02-07/2-к наказано ОСОБА_1 приступити до виконання роботи за посадою асистента вчителя з 31 січня 2022 року у зв`язку з усуненням причин, що зумовили відсторонення (а.с.164).

Статтею 43 Конституції України гарантовано кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об`єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 2-1 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що «нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) вказано, що: «застосування до позивачки передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: - кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); - форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; - умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; - контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку».

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави та є виправданим. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд і в постановах від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 (провадження № 61-17335св20), від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17 (провадження № К/9901/283/18), від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19 (провадження № 61-6307св20).

Частиною 1 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У даній справі встановлено, що ОСОБА_1 працює в Чернігівській загальноосвітній школі I-III ступенів № 27 на посаді асистента вчителя.

Відповідно до посадової інструкції асистента вчителя №20.1, затвердженої 18 вересня 2017 року директором Чернігівської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 27, з якою ОСОБА_1 ознайомлена під підпис 22 листопада 2019 року, основним напрямом діяльності асистента вчителя загальноосвітнього навчального закладу з інклюзивним та інтегрованим навчанням є адаптація змісту та методів навчання до можливостей і потреб дітей з особливими освітніми потребами; застосування під час уроків системи корекційних заходів, спрямованих на опанування дітьми з особливими освітніми потребами навчального матеріалу; асистент вчителя разом із вчителем класу здійснює соціально-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами, зокрема: проводить навчальні, виховні, соціально-адаптаційні заходи, використовуючи різноманітні форми роботи та запроваджуючи ефективні форми їх проведення; допомагає дітям з особливими освітніми потребами виконувати навчальні завдання; залучає дітей з особливими освітніми потребами до різних видів навчальної діяльності на уроці; надає допомогу дітям з особливими освітніми потребами в облаштуванні робочих місць; спостерігає за дитиною з особливими освітніми потребами з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб; разом із вчителем класу надає освітні послуги, спрямовані на задоволення освітніх потреб дітей з особливими освітніми потребами; сприяє розвитку дітей з особливими освітніми потребами, поліпшенню їхнього психоемоційного стану; стимулює розвиток соціальної активності дітей з особливими освітніми потребами, сприяє виявленню та розкриттю їхніх здібностей, талантів, шляхом залучення цих дітей до участі у науковій, технічній, художній творчості; створює навчально-виховні ситуації, обстановку оптимізму та впевненості у своїх силах і майбутньому для дітей з особливими освітніми потребами (а.с.18-22).

З викладеного вбачається, що за характером виконуваних обов`язків асистента вчителя, які пов`язані з безпосередніми контактами з дітьми з особливими освітніми потребами, позивачка підлягала обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але після ознайомлення з наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» необхідних документів, що підтверджують отримання повного курсу вакцинації або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 не надала, у зв`язку з чим роботодавець обгрунтовано з дотриманням чинного законодавства відсторонив її від виконання роботи до усунення причин, які його зумовили.

У даному випадку держава, встановивши відсторонення від виконання обов`язків педагогічних працівників, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу, в тому числі й самих дітей. Право позивачки на працю у загальноосвітньому навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивачка не надала документи на підтвердження наявності обов`язкового щеплення або наявності протипоказань до нього. Втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві.

З огляду на викладене, колегія суддів суду апеляційного суду вважає, що за таких обставин керівник загальноосвітнього навчального закладу правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення ОСОБА_1 від роботи, отже у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення позивачки належить відмовити.

Оскільки вимога про стягнення середнього заробітку за час незаконного відсторонення від роботи є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи (у задоволенні якої відмовлено), то відповідно відсутні підстави і для її задоволення.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог відсутні підстави і для стягнення з відповідача судового збору та витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Чернігівської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 27 Чернігівської міської ради Чернігівської області задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 серпня 2022 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Чернігівської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 27 Чернігівської міської ради Чернігівської області, Управління освіти Чернігівської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 12 квітня 2023 року.

Головуючий: Судді: