Рішення

від 29.10.2007 по справі 13/657

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/657

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.07                                                                                 Справа № 13/657

За позовом  товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясний Альянс»м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Продснаб»м. Олександрівськ

про стягнення 24613 грн. 41 коп.

Суддя Яресько Б.В.

За участю:Секретар судового засідання Савенко В.Ю.

Від позивачаГлавнік В.В. дов. б/н від 02.02.2007 р.

Від відповідача Не прибув

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: позивач звернувся з позовом про стягнення боргу в сумі 22 371 грн. 26 коп., пені 794 грн. 33 коп., 10 % річних –496 грн. 46 коп., втрат від інфляції –951 грн. 36 коп. за договором від 18 червня 2007 р. № 63/07

Позивач позов підтримав.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 Господарського  процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського  процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні  обставини справи,  докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам  сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд    

ВСТАНОВИВ, що 18 червня 2007 року між сторонами по справі був укладений договір поставки № 63/07 за яким позивач зобов'язався передати у власність відповідача м'ясопродукти, а останній прийняти їх та оплатити їх згідно п. 3.1 договору протягом 7 календарних днів з дня поставки партії товару.

Згідно п. 10.1. договору за порушення строку оплати відповідач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення та повернути суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 10 % річних.

21 червня 2007 р. за видатковою накладною № МА-0011095 позивач передав відповідачу товар на суму 31761 грн. 32 коп.

Одержаний товар був оплачений відповідачем частково, в насліжок чого виникла заборгованість в сумі 22371 грн. 26 коп.

Позивач звернувся з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь борг в сумі 22 371 грн. 26 коп., пеню в сумі 794 грн. 33 коп. за період з 29.06.2007 р. по 17.09.2007 р., та 10 % річних  в сумі 496 грн. 46 коп. за 81 день прострочення боргу.

Відповідач заперечень проти позову, або доказів оплати боргу суду не надав.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, позов є обґрунтованим, підтвердженим матеріалами справи, та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі –246 грн. 13 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

Керуючись ст. 44,49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Продснаб»Луганська область, м. Олександрівськ, вул. Лугова 11 ідентифікаційний код 32006836 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Мясной Альянс»м. Київ, вул.. Сортувальна 5 ідентифікаційний код 31723195 борг в сумі 22 371 грн. 26 коп., пеню в сумі 794 грн. 33 коп. 10 % річних  в сумі 496 грн. 46 коп., державне мито у сумі –246 грн. 13 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                 Б.В. Яресько