Рішення

від 07.04.2023 по справі 490/3414/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

н\п 2/490/223/2023 Справа № 490/3414/21

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07 квітня 2023 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого -судді Гуденко О.А., при секретарі Позднякову Є.В., без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справуза позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «77» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як законного представника малолітньої ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Літвінчук Ангеліна Анатоліївна про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу,-

Встановив:

11.05.2021 року позивач звернувся до суду із позовом про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу від 24.11.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 за реєстровим № 1712 , в якому просив :

- постановити рішення, яким внести зміни в договрі купівлі-продажу;

- визнати частково недійсним Розділ 1 «Предмет договру»

- виключити абзац 3, п.1.2 Розділ 1 "Предмет договору" ;

- залишити в цьому пункті тільки ті відомості, які були в договорі купівлі-продажу від 20 квітня 2007 року № 486, «Відчужувані нежитлові приміщення закусочної, належать продавцю на праві власнсоті на підставі договру купівлі-продажу нежитлового об`єкту, посвідченого Матвєєвою І.М., приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області, 20 квітня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 486, номер правочину : 2042119, зареєстрвоаного КП «ММБТІ» 26 квітня 2007 року, номер запису 17796 в книзі : 102. Згідно довідки КП «ММБТІ» № 3-463 від 18.11.2020 року, нежитлові приміщення закусочної вбудовані та є складовою частиною нежитлової будівлі»

- викласти абзац 3 пункту 1.4 як " з перебудовами та самочинно проведеними переплануваннями".

В обгрунтування позову посилався на те, що при посвідченні оспорюваного договру нотаріус припустився помилки , а саме в Розділі 1, п.1.2 внесені відомомсті, які не значиилися в Договрі купівлі-продажу від 20 квітня 2007 року , а саме : « згідно витягу з державного зхемельного кадастру про земельну ділянку 3 ВН48100599822020 виданого Головним управлінням держгеокеадастру у Миколаївській області 02.11.2020 року, земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1610 га, кадастровий номер 4810137200:09:049:0018, цільове призначення для будівництва житлової та громадської забудови, категорія земель для обслуговування багатоквартирного житлвоого будинку та обслуговування інших громадських забудов, яка є власністю Миколаївської міської ради та надана в оренду ОСББ, договір посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рибачук О.В., 14.09.2017 року» . Також в оскаржуваному договрі в п.1.14 «Продавець стверджує, що на момент укладення цього договру зазначена вище нерухомість не перебудована та не перепланована самочинно…, самовільних перебудов, добудов та переобладнань…. не мають….». Сторони за договром в п. 4.11 «інші умови» не повідомили нотаріусу щодо наявності осіб, прав та інтересів яких може стосуватися нотаріальна дія, тобто ОСББ «77».

Вищевказані відомості в договрі прямо порушують права позивача адже в Центральному районному суді м.Миколаєва перебуває на розгляді справа № 490/1903/19 про усунення перешкод у корситуванні спільним майном , де предметом позову є незаконне захоплення земельної ділянки та незаконна прибудова , що розташована на земельній ділянці. Отже, ОСОБА_1 , при незавершеному судовому процесі, виріщив продати свою нерухомість та ввів в оману нотаріуса і покупця тим, що вказав в договрі купівлі-продажу неіснуючі права на земельну ділянку та на прибудову на цій зеемльній ділянці.

При розгляді тієї справи позивачу і стало відомо про зміст оскаржуваного договору.

За такого, позивач просить судового захисту права користування земельною ділянкою від протиправних дій відповідача, прав співвласників багатоквратирного будинку на володіння та утримання спільного майна від порушень триваючих внаслідок дій протиправних відповідаач.

Як правову підставу позову зазначає ст.ст. 386,391, 396 ЦК України, ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Ухвалою суду від 26.05.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження . У зв`язку з великою навантаженістю, призначити підготовче судове засідання на 12.10.2021 року на 10:00 год.

До підготовчого судового засідання надійшла заява від відповідача ОСОБА_1 про те, що йому відомо про загибель співвідповідача ОСОБА_6 24 квітня 2021 року , коло спадкоємців йому не відомо.

До підготовчого судового засідання надійшла заява від представника ОСОБА_4 , адвоката Заякіна Д.О. про заміну неналежного відповідача ОСОБА_6 , на належних відповідачів - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від імені якої діє її мати ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , 1998 р.н., та ОСОБА_2 , 1944 р.н. В обгрунтування заяви посилається на те, що ОСОБА_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , прісля смерті якого спадкоємці звернулися до ПН ММНО ОСОБА_7 із заявами про прийняття спадщини , у зв`язку з чим була заведена спадкова справа № 02/2021.

До підготовчого судового засідання надійшла заява від ОСОБА_2 , в якій він повідомляє про коло спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 , а аткож, що в провадженні Центрального роайонного суду м.Миколаєва перебуває цивільна справа № 490/61118/21 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про втсановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_6 без укладення шлюбу, визнання майна спільним сумісним, визнання права власності на 1/2 частку майна, зареєстрованого за ОСОБА_6 .

Ухвалою суду від 23.12.2021 року витребувано у Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Ласурія С.А. завірені належним чином матеріали спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як вбачається з копії спадкової справи № 02/2021 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 ,у встановлений строк з заявами про прийняття спадщини звернулися батько померлого ОСОБА_2 ( зареєстрований АДРЕСА_2 ), донька померлого ОСОБА_3 (зареєстрована АДРЕСА_3 ), та ОСОБА_4 як законний представник малолтіньої доньки померлого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована АДРЕСА_4 ).

Ухвалою суду від 16 лютого 2022 року замінено у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «77» до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Літвінчук Ангеліна Анатоліївна про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу відповідача ОСОБА_6 - на його правонаступників ОСОБА_2 ( зареєстрований АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (зареєстрована АДРЕСА_3 ), та ОСОБА_4 як законного представника малолтіньої доньки померлого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрована АДРЕСА_4 ).

Ухвалою суду від 25.10.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті . Надано відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 додатковий 15-денний строк з дня отримання цієї ухвали суду на подання відзиву на позов з доданими письмовими доказами ( за наявності).

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, надали суду заяву про розгляд справи у їх відсутність , просили про задоволення позову.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, повідомлялися судом належним чином через сайт «Судова Влада», відзиву на позов не надали.

У зв`язку з неявкою сторін по справі та наявності відповідних заяв по суті спору від них, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності сторін та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Крім того, суд дійшов висновку про те, що відсутні перешкоди для ухвалення рішення суду за письмовими матеріалами справи без участі сторін, оскільки сторони подали суду заяви по суті справи, подача яких передбачена ст.ст.178,179,180 ЦПК України, отже позиція сторін суду зрозуміла та їй буде дана належна оцінка при ухваленні рішення.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Учасники скористалися правовою допомогою.

За вищезазначеного, судом зроблено висновок, що у справі наявні усі необхідні докази для ухвалення рішення суду в межах предмету позовних вимог (положення ч.1ст. 77 ЦПК України) та з урахуванням положень ст.ст.77,80,89 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.03.2009 року зареєжстровано ОСББ «77» за адресою АДРЕСА_1 , керівником якого є ОСОБА_8 .

Згідно Договору оренди землі № 8250 від 29.07.2011 року Миколаївська міська рада передала , а ОСББ «77» прийняло в оренду земельну ділянку для обслуговування багатоквартирного житлового будинку та для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови по АДРЕСА_5 , загальною площею 1610 кв.м., строком на 15 років. На земельній ділянці находяться багатоквартирний будинко та споруди, які належать ОСББ «77». Право оренди позиваач зареєстрвоано в установленому законом порядку.

Згідно нотаріального договору купівлі-продажу від 20.04.2007 року, ОСОБА_1 купив нежитлове приміщення закусочної в АДРЕСА_5 , загальною площею 52,3 кв.м. 26 квітня 2007 року вказана нерухомість зареєстрвоана за ОСОБА_9 ,В згідно діючого на той час законодавства.

Позивачем надано Акти від 02.12.2019 року обстеження земельної ділянки, складені уповноваженими особами ГУ Держгеокадастру у миколаївській області, згідно яких зазначено, щзо земельна ділянка комунальної форми власнсоті площею 0,161 га кадастровий номер 4810137200:09:049:018 за адресою АДРЕСА_1 на праві оренди від 14.09.2017 року належить ОСББ «77» , головою якого є ОСОБА_8 .. Відповідно до геодезичної зйомки, частина вказаної земельної ділянки площею 10 кв.м.самовільно зайнята під виклорситання додаткового приміщення для обслуговування кафе одним із співвласників будинку ОСОБА_1

24.11.2020 року згідно Договору купівлі-продажу ОСОБА_1 , продав, а ОСОБА_6 купив нежитлове приміщення закусочної літ.А, розташованої в АДРЕСА_1 , загальною площею 52,3 кв.м. Згідно довідки КП ММБТІ ці приміщення закусочної вбудовані та є складовою частиною нежитлової будівлі.

В Розділі 1, п.1.2 вказаного Договору зазначено, що згідно витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку № ВН48100599822020 виданого Головним управлінням держгеокеадастру у Миколаївській області 02.11.2020 року, земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , площею 0,1610 га, кадастровий номер 4810137200:09:049:0018, цільове призначення для будівництва житлової та громадської забудови, категорія земель для обслуговування багатоквартирного житлвоого будинку та обслуговування інших громадських забудов, яка є власністю Миколаївської міської ради та надана в оренду ОСББ, договір посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Рибачук О.В., 14.09.2017 року.

24.11.2020 року вказана нерухомість зареєстрована за ОСОБА_6 згідно діючого законодавства.

Оскільки договір оренди землі укладено між позивачем та Миколаївською міською радою в 2017 році , то нотаріусом відповідно дов имог законодавства зазначено у оспорюваному Договір вказані відомості щодо правового статусу земельної ділянки, на якій розташована відчужувана нерухомість. За такого, твердження позивача, що нотаріус помилково вніс ці відомості в договір від 24.11.2020 року, оскільки цих відомостей не було в правостановлюючих документах продавця від 20.04.2007 року суд вважає необгрунтованими та незрозумілими адже станом на 2007 рік такого статусу земельної ділянки ще не було взагалі.

Отже в цій частині обгрунтування позовних вимог суд вважає безпідставним.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із положеннями статті 4 ЦПК, кожна особамає правов порядку,встановленому цимКодексом,звернутися досуду зазахистом своїхпорушених,невизнаних абооспорюваних прав,свобод чизаконних інтересів. Увипадках,встановлених законом,до судуможуть звертатисяоргани таособи,яким закономнадано правозвертатися досуду вінтересах іншихосіб абодержавних чисуспільних інтересах. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Позов у цій справі подано ОСББ про визнання частково недійсним договру купівлі-продажу нерухомості в частині предмету договру а саме конкретних абзаців цього догвору.

Як уже зазначалося вище, позовні вимоги обґрунтовані порушенням прав ОСББ на належне корситування земельною ділянкою , яка перебуває у нього в оренді, та на якій розташована нерухомість предмет оспорюваного договору.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.Подібнівисновкисформульовані, зокрема, упостановахВеликоїПалатиВерховногоСудувід 05 червня 2018 рокуусправі № 338/180/17, від 11 вересня2018 рокуусправі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 рокуусправі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 рокуусправі № 910/3907/18, від 06 квітня 2021 року у справі №10/10011/19.

Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Отже, судове рішення про визнання частково недійсним договору предметом якого вказана земельна ділянка не перебуває , не є підставою для вирішення спору щодо усунення перешкод в корситуванні земельною ділянкою, на який посилається позивач у своєму позові, а відповідна позовна вимога не відповідає ефективному способу захисту прав та інтересів у цих правовідносинах.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19).

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно дост.16ЦК України,кожна особамає правозвернутися досуду зазахистом свогоособистого немайновогоабо майновогоправа таінтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права;2) визнання правочину недійсним;3) припинення дії, яка порушує право;4) відновлення становища, яке існувало до порушення;5) примусове виконання обов`язку в натурі;6) зміна правовідношення;7) припинення правовідношення;8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.Якщо суд дійде висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Згідно з послідовною та сталою правовою позицією Верховного Суду відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством та/або його неефективність для захисту порушеного права/інтересу позивача є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами вирішення відповідного спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого вона звернулася до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. Такі правові висновки викладені також у постановахВерховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/23369/17.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17), саме тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц), від 06.04.2021 зі справи № 910/10011/19, від 02.02.2021 зі справи № 925/642/19.

Відповідно до чинного цивільного законодавства України, діє принцип свободи договору, Так, за ст. 627 ЦК України, відповідно достатті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає,що такіспособи захистуяк визнаннядоговру недійсним тавнесення зімндо договору маютьрізну правовуприроду,правове регулювання,а,отже,й предметдоказування,обсяг процесуальногодоведення,що пов`язане,насамперед,з тим,що такий спосіб захисту порушеного права, як внесення рішенням суду змін в цивільно-правовий договрі, укладений між двома фізичними особами, та ще й шляхом виклдання його положень в певній редакції взагалі не передбачено чинним законодавством.

Проте позивачем заявлені позовні вимоги саме щодо внесення змін в договір купівлі-продажу .

Щодо зазначення про визнання частково недійсним Розділу 1 «Предмет договру» - то позивачем взагалі не наведено жодної правової підстави джля визнання його недійсним, при цьому зі змісту позовних вимог все ж таки випливає, що способом визнання договору недійсним позивачем заявлено саме внесення змін в цей розділ та формулювання певних абзаців договору у редакції, яка зазначена позивачем.

Також суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, позивач оскаржує правочин, стороною якого він не є.

Згідно з частинами першою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, виходячи із змісту статті 215 Цивільного кодексу України, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Предметом розгляду в даній справі є вимога про визнання частково недійсним договору про купівлю-продаж нерухомого майна приміщення закусочної, укладеного між відповідачами, за умовами якого відповідач-1 (продавець) передав у власність відповідачу-2 (покупцю ) приміщення закусочної, яка розташована в будівлі, яка розташована за адресою створення ОСББ ( позивача)і на земельній ділянці, яку орендує позивач.

У вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Верховним Судом багаторазово сформульовано такий правовий висновок:

- "Передусім оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. Тобто стороння особа, якщо вона має заінтересованість та доведе це, управі пред`являти позов про визнання недійсним правочину, укладеного іншими сторонами.

- за відсутності визначення поняття "заінтересована особа" під такою слід розуміти тих, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Це може бути у випадках, коли: права заінтересованої особи порушені договором, який оспорюється, і можуть бути в такий спосіб відновлені або іншим чином захищені; інтереси такої особи можуть бути реалізовані, унаслідок чого вона здатна буде набути прав;

- вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину;

- власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебували у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав;

- самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права".

Суд враховує також правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17, згідно з яким: "Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. "

Отже, суд має з`ясувати, чи було порушено право позивача, і у чому саме полягає таке порушення та яким чином може бути відновлено у даному спорі, і у залежності від встановлених обставин справи вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Відповідно до частини третьої статті 13ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.Аналогічний за змістом припис міститься у частині першій статті 81 названого Кодексу.

Зі змісту позовної заяви та встановлених судом обставин справи не вбачається доведення позивачем обставин щодо порушення відповідачами його майнового права та інтересу внаслідок укладення оспорюваного договору, тобто того, яке право позивача порушено та підлягає захисту саме у спосіб визнання оспорюваного договору частково недійсним і буде відновлено саме в результаті визнання такого договору недійсним. У зв`язку з цим Суд ще раз підкреслює, що позивач як орендар та законний користувач земельної ділянки не позбавлений права висувати проти нового власника нежитлових приміщень заперечення, які він мав проти попереднього власника щодо самозахвату землі, саме в разі пред`явлення таких вимог.

Недоведеність порушення прав позивача оспорюваним договором є достатньою і самостійною підставою для відмови в позові. Відсутність порушення оскаржуваним правочином суб`єктивного права, на захист якого спрямований заявлений позов, свідчить також про неефективність обраного позивачем способу захисту своїх прав.

З урахуванням положень статті 4 ЦПК України підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) особи, тоді як відсутність обставин на підтвердження наявності порушення такого права, за захистом якого звернувся позивач, є підставою для відмови у задоволенні позову та з огляду на те, що в ході розгляду справи порушення прав та законних інтересів позивача не знайшли свого підтвердження, то у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення позовних вимог (пункт 51 постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі №908/1194/18 та пункт 136 постанови Верховного Суду від 21.04.2021 у справі №904/5480/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків:

- правовідносини - одна з основоположних категорій права, структуру якої складають: учасники або суб`єкти правовідносин (особи, які беруть участь у правовідносинах); об`єкти правовідносин (немайнове або майнове благо, стосовно якого виникає певний зв`язок між суб`єктами правовідносин); зміст правовідносин (суб`єктивні цивільні права та суб`єктивні цивільні обов`язки їх учасників). Існування правовідносин неможливе за відсутності одного (або декількох) зі складових елементів їх структури (пункт 129);- договір є однією з підстав виникнення правовідносин. Договір установлює суб`єктний склад конкретних правовідносин, а також їх зміст. При цьому визначення предмета договору (об`єкта, з приводу якого такий договір укладається) у його змісті виступає обов`язковою умовою для породження обумовлених договором правових наслідків (пункт 130).

Поряд з тим, як вбачається із встановлених обставин справи, інших конкретних фактів порушення власних майнових прав та інтересів внаслідок укладення спірного договору позивач не навів, як і не довів, що в результаті визнання такого договору частково недійсним права ( до того ж в позові взагалі не зазначено які саме права ?!) позивача буде захищено та відновлено.

Позивачем не доведено та не обгрунтовано чи є він "заінтересованою особою", яка має право сопорювати цей договрі купівлі-продажу, стороною якого вні не є. Не зазначив ні про свій конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі, ні спрямованість в разі задволення своїх вимог на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину, чи залежить від цього подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав;

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності суд вважає, що заявлені вимоги є безпідставними, не відповідають належному та ефективному способу захисту порушеного права, за такого не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати сплачені при подачі позову.

Керуючись ст.ст.258-259,263-265,268, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «77» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як законного представника малолітньої ОСОБА_5 , третя особа - приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Літвінчук Ангеліна Анатоліївна про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяГуденко О.А.