Рішення

від 06.04.2023 по справі 914/409/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2023 Справа № 914/409/23

за позовом: Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, від імені якого діє відокремлений підрозділ Рівненська атомна електрична станція, м. Вараш, Рівненська обл.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Приладів, м. Львів

про стягнення заборгованості

Суддя Коссак С.М.

за участі секретаря Полюхович Х.М.

Представники:

Від позивача: Бондаренко Олександра Вячеславівна (в режимі відеоконференції) представник;

Від відповідача: Мельник Андрій Ігорович представник.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, від імені якого діє відокремлений підрозділ Рівненська атомна електрична станція, м. Вараш, Рівненська обл. до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Приладів, м. Львів про стягнення 171 368,50грн. заборгованості, з якої: 109 534,51грн. пеня та 61 833,99грн. штраф.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 06.02.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та розгляд справи по суті призначено на 02.03.2023 о 10:15 год.

Рух справи відображено в ухвалах суду.

Уповноважений представник відповідача 16.03.2023 року ознайомився з матеріалами справи, про що зроблено напис на клопотанні.

22.03.2023 року на електронний суд від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх.№7176/23, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском позовної давності позивачем.

В судове засідання 06.04.2022 року позивач явку уповноваженого представника забезпечив (в режимі відеоконференці), підтримав позовні вимоги та просить позов задоволити 06.04.2023 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив за вх.№8723/23.

В судове засідання 06.04.2022 року відповідач явку уповноваженого представника забезпечив, заперечив проти позовних вимог та просить в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Аргументи позивача.

Позивач повідомляє суд, що за результатами закупівлі UA-2021-03-30-006585-С, згідно Закону України «Про публічні закупівлі», було укладено договір поставки № 53-122-01-21-10930 від 24.06.2021 року, на загальну суму 883 342,80 грн., згідно умов якого ТзОВ «Світ Приладів» було взяте на себе зобов`язання поставити у ВП «Рівненська АЕС» продукцію згідно специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), (п. 1.1 договору поставки). Пунктом 3.1 договору поставки передбачено, що продукція поставляється в строк по 08.10.2021. Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно «Інкотермс-2010». Місцем поставки та вантажоодержувач-34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом».

Позивач стверджує, що поставка продукції по договору № 53-122-01-21-10930 від 24.06.2021 не була здійснена у визначений строк. На підставі п. 12.3. та п. 13.1. вищезгаданого договору була укладена додаткова угода № 1 договору № 53-122-01-21-10930 від 24.06.2021 від 10 лютого 2022. Даною угодою було врегульовано питання про розірвання договору № 53-122-01-21-10930 від 10 лютого 2022. У пункті 3 даної додаткової угоди № 1 зазначено, що дана додаткова угода № 1 є невід`ємною частиною договору № 53-122-01-21-10930 від 24.06.2021 і набуває чинності з моменту підписання Сторонами.

Просить позов задоволити та стягнути пеню в розмірі 109 534,51грн. та 7% штрафу у розмірі 61 833,99грн.

Попередній розрахунок судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складається з суми сплаченого судового збору у розмірі 2684,00грн.

Аргументи відповідача.

22.03.2023 року на електронний суд від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх.№7176/23, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском позовної давності позивачем. Відповідач зазначає, що на момент звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій да укладеним Договором, позивачем було пропущено позовну давність для таких вимог та зазначає, що при обчисленні і нарахуванні пені може застосовуватися лише встановлена законом позовна давність в 1 рік, оскільки зобов`язання сторін за договором припинені внаслідок розірвання договору, шляхом укладення Додаткової угоди №1 від 10.02.2022 року.

Фактичні обставини справи.

Між державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якого діє відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» (Замовник), та товариством з обмеженою відповідальністю «Світ Приладів» (Постачальник) за результатами закупівлі UA-2021-03-30-006585-С, згідно Закону України «Про публічні закупівлі», було укладено договір поставки № 53-122-01-21-10930 від 24.06.2021 року, на загальну суму 883 342,80 грн., згідно умов якогоТзОВ «Світ Приладів» було взяте на себе зобов`язання поставити у ВП «Рівненська АЕС» продукцію згідно специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), (п. 1.1 договору поставки).

Пунктом 3.1 договору поставки передбачено, що продукція поставляється в строк по 08.10.2021. Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно «Інкотермс-2010». Місцем поставки та вантажоодержувач-34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом».

Поставка продукції по договору № 53-122-01-21-10930 від 24.06.2021 не була здійснена у визначений строк у повному обсязі.

25 серпня 2021 на електронну адресу ВП «Рівненська АЕС» надійшов лист від ТзОВ «Світ Приладів» за № 2008/01 від 20.08.2021 року про можливість перенесення термінів поставки.

Відповідно до матеріалів справи, на даний лист ВП «Рівненська АЕС» надав відповідь за № 15609/041 від 07.09.2021, у якій зазначив про те, що постачання комплектуючих до систем радіаційного контролю у строки зазначені у пункті 3.1 договору, а саме, в строк по 08.10.2021, було однією з основних умов відкритих торгів UA-2021-03-30-006585-С та просив прискорити здійснення поставки.

19 жовтня 2021 на адресу постачальника був направлений лист за № 18268/041 від 19.10.2021 року про виконання поставки та добровільну сплату штрафних санкцій.

22 жовтня на адресу ВП «Рівненська АЕС» надійшов лист за № 2210/03 від ТзОВ«Світ Приладів», яким Постачальник пропонував продовжити терміни поставки по договору № 53-122-01-21-10930 від 24.06.2021 або розірвати даний договір.

27 жовтня 2021 ВП «Рівненська АЕС» надав відповідь за № 18781/041 від 27.10.2021 року, в якій зазначив про те, що постачання комплектуючих до систем радіаційного контролю у строки зазначені у пункті 3.1 договору, а саме, в строк по 08.10.2021 було однією з основних умов відкритих торгів UA-2021-03-30-006585-С та просив прискорити здійснення поставки.

12 листопада 2021 на адресу ВП «Рівненська АЕС» надійшов лист від Постачальника за № 1211/03 від 12.11.2021, яким постачальник просив вважати договір розірваним з моменту отримання даного листа та фактично визнав нараховані штрафні санкції у розмірі 4 416,71 грн.

Пунктом 12.3. договору № 53-122-01-21-10930 від 24.06.2021 передбачено, що даний договір може бути змінений, розірваний або визнаний не дійсним на підставі передбаченій законом або за згодою сторін.

У зв`язку з неможливістю Постачальника здійснити поставку у вказаний строк відповідно до умов договору, Замовник та Постачальник дійшли згоди про розірвання договору № 53-122-01 -21 -10930 від 24.06.2021.

У пункті 13.1 договору № 53-122-01-21-10930 від 24.06.2021 зазначено, що усі зміни та доповнення до даного Договору будуть вважатися діючими, якщо вони оформлені додатковими угодами до даного Договору.

На підставі п. 12.3. та п. 13.1. вищезгаданого договору була укладена додаткова угода № 1 договору № 53-122-01-21-10930 від 24.06.2021 від 10 лютого 2022. Даною угодою було врегульовано питання про розірвання договору № 53-122-01-21-10930 від 10 лютого 2022. У пункті 3 даної додаткової угоди № 1 зазначено, що дана додаткова угода № 1 є невід`ємною частиною договору № 53-122-01-21-10930 від 24.06.2021 і набуває чинності з моменту підписання Сторонами.

Пунктом 4 додаткової угоди № 1 визначено, що з моменту підписання зобов`язання Сторін за договором № 53-122-01-21-10930 від 24.06.2021 припиняються.

05.07.2022 на адресу ТзОВ «Світ Приладів» була направлена претензія № 9549/001-юр з розрахунком штрафних санкцій за прострочку поставки товару по договору поставки № 53-122-01-21-10930 від 24.06.2021.

26 жовтня 2022 на адресу ВП «Рівненська АЕС» надійшла відповідь на претензію № 9549/001-юр від ТзОВ «Світ Приладів», у якій Постачальник заперечив право вимагати сплати штрафних санкцій у зв`язку з припиненням зобов`язань по договору № 53-122-01-21-10930 від 24.06.2021. У даній відповіді зазначає, що в додатковій угоді сторони дійшли згоди не тільки в частині припинення зобов`язань щодо поставки товару але й в частині відповідальності за порушення умов договору № 53-122-01-21-10930 від 24.06.2021.

У п. 9.1. Договору зазначено, що Постачальник зобов`язаний сплатити Замовнику пеню у розмірі 0.1 % від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф в розмірі 7 % вказаної вартості.

Відтак позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 109 534,51грн. та 7% штрафу у розмірі 61 833,99грн.

Норми права та висновки суду.

Предметом доказування є встановлення факту неналежного виконання умов договору щодо порушення строків поставки Товару та стягнення штрафних санкцій.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Статтею 611 ЦК України передбачені наслідки порушення зобов`язання.

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одночасно суд зазначає, що відповідно до укладеного договору поставки № 53-122-01-21-10930 від 24.06.2021 року, на загальну суму 883 342,80 грн., згідно умов якогоТзОВ Світ Приладів» було взяте на себе зобов`язання поставити у ВП «Рівненська АЕС» продукцію згідно специфікації № 1 (додаток № 1 до договору), (п. 1.1 договору поставки). Пунктом 3.1 договору поставки передбачено, що продукція поставляється в строк по 08.10.2021. Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно «Інкотермс-2010». Місцем поставки та вантажоодержувач-34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом». Поставка продукції по договору № 53-122-01-21-10930 від 24.06.2021 не була здійснена у визначений строк у повному обсязі.

Відповідно до матеріалів справи, у зв`язку з неможливістю Постачальника здійснити поставку у вказаний строк відповідно до умов договору, Замовник та Постачальник дійшли згоди про розірвання договору № 53-122-01 -21 -10930 від 24.06.2021.

У пункті 13.1 договору № 53-122-01-21-10930 від 24.06.2021 зазначено, що усі зміни та доповнення до даного Договору будуть вважатися діючими, якщо вони оформлені додатковими угодами до даного Договору. На підставі п. 12.3. та п. 13.1. вищезгаданого договору була укладена додаткова угода № 1 договору № 53-122-01-21-10930 від 24.06.2021 від 10 лютого 2022. Даною угодою було врегульовано питання про розірвання договору № 53-122-01-21-10930 від 10 лютого 2022. У пункті 3 даної додаткової угоди № 1 зазначено, що дана додаткова угода № 1 є невід`ємною частиною договору № 53-122-01-21-10930 від 24.06.2021 і набуває чинності з моменту підписання Сторонами. Пунктом 4 додаткової угоди № 1 визначено, що з моменту підписання зобов`язання Сторін за договором № 53-122-01-21-10930 від 24.06.2021 припиняються.

У п. 9.1. Договору зазначено, що Постачальник зобов`язаний сплатити Замовнику пеню у розмірі 0.1 % від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф в розмірі 7 % вказаної вартості.

Враховуючи вищенаведене, в порушення умов поставки та Договору про поставку товару, судом встановлено, що відповідач порушив строки поставки Товару в період з 09.10.2021 року по 09.02.2022 рік (10.02.2022 року додатковою угодою розірвано договір постави), визначені Договором. Згідно п. 4 статті 231 ГК України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня ного виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Тобто, зазначеною статтею встановлені альтернативні підстави визначення розміру штрафних санкцій й передбачено можливість обрання їх розміру сторонами договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а ст.258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю, зокрема в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Укладеним договором між сторонами встановлено строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій у три роки (п.9.2.).

Відповідно до частини третьої статті 510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Аналізуючи положення глави 47 ЦК України, можна зробити висновок, що грошовим зобов`язанням є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів. Відтак грошове зобов`язання - це таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається, у тому числі, із правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов`язанням.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання пені, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, можливе за сукупності умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектору економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг. Застосування положення абзацу третього частини другої статті 231 ГК України до грошових зобов`язань є помилковим. Правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу грошима, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, є грошовим зобов`язанням (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зазначена у постанові від 23 серпня 2022 року у справі №910/9375/21).

Частиною другою ст. 343 ГК України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до матеріалів справи, пунктом 3.1 договору поставки передбачено, що продукція поставляється в строк по 08.10.2021. Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно «Інкотермс-2010». Місцем поставки та вантажоодержувач-34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом».

Сторони встановили у договорі строки поставки товару, з якого починається прострочення зобов`язання.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)

Відповідно до ч. 3 ст. 253 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Відтак, строк з якого повинно відбуватися нарахування пені настає у позивача з наступного дня після спливу терміну строку поставки, а саме з 09.10.2021 року з наступного дня з моменту порушення строку поставки.

Щодо твердження відповідача, що позивачем було пропущено позовну давність для таких вимог та, що при обчисленні і нарахуванні пені може застосовуватися лише встановлена законом позовна давність в 1 рік, оскільки зобов`язання сторін за договором припинені внаслідок розірвання договору, шляхом укладення Додаткової угоди №1 від 10.02.2022 року, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 7 статті 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладання ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Частиною 2 статті 205 ГК України передбачено, що у разі неможливості виконання зобов`язання повністю або частково зобов`язана сторона з метою запобігання невигідним для сторін майновим та іншим наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, яка має вжити необхідних заходів щодо зменшення зазначених наслідків. Таке повідомлення не звільняє зобов`язану сторону від відповідальності за невиконання зобов`язання відповідно до вимог закону.

Суд зазначає, що пунктом 7 Розділу IX Прикінцевих положень Господарського кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Згідно п.19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257,259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Відтак, твердження відповідача про пропущення строку звернення позивача до суду про стягнення штрафних санкцій є помилковими.

Відтак доводи відповідача у частині пропуску строку позовної давності судом відхиляються.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд доходить висновку, що пеня повинна нараховуватись за період з 09.10.2021 року по 09.02.2022 рік і становить 53 484,59грн. В задоволенні решти пені слід відмовити.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду у справах №917/194/18, №911/2813/17, № 910/6046/16, 923/760/16 (від 27.09.2019).

Згідно п. 9.1. Договору, Постачальник зобов`язаний сплатити Замовнику пеню у розмірі 0.1 % від суми непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф в розмірі 7 % вказаної вартості. Відтак позивачем нараховано відповідачу штраф за непоставлений Товар в розмірі 61 833,99грн., який розраховано правильно та підлягає стягненню.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів щодо існування порушення строків поставки товару згідно умов договору, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, що вимоги щодо стягнення пені та штрафу підлягають частковому задоволенню, а стягненню підлягає: 53 484,59грн. пені, 61 833,99грн. штрафу, в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 2684,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи наведене, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 1806,13грн.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 231, 236, 237, 238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Світ Приладів (79052 м. Львів, вул. Сірка, будинок 16, квартира 22, код ЄДРПОУ 41307521) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, від імені якого діє відокремлений підрозділ Рівненська атомна електрична станція (34400, Рівненська обл., м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) 53 484,59грн. пені, 61 833,99грн. штрафу та 1806,13грн. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 11.04.2023 року.

Суддя Коссак С.М.