Постанова

від 12.04.2023 по справі 296/6049/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

12 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 296/6049/20

провадження № 61-1788св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 ,

відповідач - управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради,

треті особи: Служба у справах дітей Житомирської міської ради, Міністерство освіти і науки України, Центр професійно-технічної освіти м. Житомира,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Центру професійно-технічної освіти м. Житомира на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 вересня 2022 року в складі судді: Рожкової О. С., та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року в складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У липні 2020 року ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернувся з позовом до управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, треті особи: Служба у справах дітей Житомирської міської ради, Міністерство освіти і науки України, Центр професійно-технічної освіти м. Житомира, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Позов мотивований тим, що з народження ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_1 . 30 жовтня 1993 року його зареєстровано місце проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою, за якою станом на теперішній час він проживає разом зі своїм сином ОСОБА_2 та дружиною, яка не зареєстрована у цьому житловому приміщенні.

Будинок АДРЕСА_2 перебуває у власності Держави Україна в особі Міністерства освіти і науки України, що підтверджується свідоцтвом про право власності на будинок, виданим 28 квітня 2001 року виконавчим комітетом Житомирської міської ради, та знаходиться в оперативному управлінні Центру професійно-технічної освіти м. Житомира.

20 травня 2020 року отримано повідомлення від Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради від 7 травня 2020 року № 10-26/12 про те, що ОСОБА_2 знято з реєстрації за місцем проживання у зв`язку з наданням недостовірної інформації.

Листом Управління від 26 травня 2020 року № 10-09/285 повідомлено про надходження листа з Центру професійно-технічної освіти м. Житомира з проханням скасувати реєстрацію ОСОБА_2 за вказаною адресою, та зазначено, що будинок перебуває у власності Держави Україна в особі Міністерства освіти і науки України і знаходиться в оперативному управлінні Центру професійно-технічної освіти м. Житомира, що підтверджується листом Фонду державного майна України № 10-15-10679 від 12 червня 2015 року, інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 123079639, інвентаризаційною справою № 17037 та свідоцтвом про право власності від 28 квітня 2001 року, відповідно до яких будівля АДРЕСА_2 є нежитловою.

ОСОБА_1 надав усі необхідні документи для реєстрації місця проживання сина за вказаною адресою, проте Управлінням скасовано відповідну реєстрацію, у зв`язку з неповідомленням про нежитловий режим цього приміщення.

Такі дії відповідача є протиправними та такими, що порушують права ОСОБА_2 на житло і визначене зареєстроване місце проживання.

ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 , просив:

визнати протиправними дії Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради щодо скасування реєстрації 04 лютого 2019 року місця проживання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_3 ;

зобов`язати Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради поновити реєстрацію місця проживання сина ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , унікальний номер запису в Єдиному державному Демографічному реєстрі - 20050626-05633 з 4 лютого 2019 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 08 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 задоволено.

Визнано протиправними дії Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради щодо скасування реєстрації 04 лютого 2019 року місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_3 .

Зобов`язано Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради поновити реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 04 лютого 2019 року за адресою: АДРЕСА_3 , унікальний номер запису в Єдиному державному Демографічному реєстрі - 20050626-05633.

Стягнуто з Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

між сторонами виник спір з приводу правомірності дій відповідача щодо скасування реєстрації місця проживання неповнолітнього у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 та поновлення його реєстрації у квартирі. З матеріалів справи вбачається, що з 04 лютого 2019 року ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , а 07 травня 2020 року за наслідком перевірки щодо правомірності проведеної реєстрації Управлінням скасовано реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 ;

провівши перевірку щодо правомірності проведеної реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , управлінням встановлено, що ОСОБА_1 надав недостовірні відомості. Вдоідповідно положення пункту 28 Постанови № 207 (в редакції чинні на час проведення скасування реєстрації місця проживання) керівник органу реєстрації наділявся широкими дискреційними повноваженнями щодо скасування реєстрація місця проживання /перебування особи або зняття з реєстрації місця проживання в разі встановлення їх проведення з порушенням вимог чинного законодавства;

при вступі в ті чи інші правовідносини, реалізуючи ті чи інші права учасники мають діяти добросовісно. Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга, третя статті 13 ЦК України);

судом встановлено той факт, що лише у 2020 році на запит адвоката КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради надало фотокопії документів з матеріалів інвентаризаційної справи № 17037 на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 . На момент проведення реєстрації місця проживання сина 04 лютого 2019 року викладена інформація не була позивачу відома, тому він не міг повідомити її відповідачу. Оскільки син був зареєстрований та тривалий час проживав за адресою: АДРЕСА_3 станом на 04 лютого 2019 року, то, не зважаючи на наведені обставини, реєстрація сина позивача за цією ж адресою не суперечила вимогам чинного законодавства;

суд звертає увагу на обставини, викладені у відзиві відповідача, в якому зазначено, що: «вивчивши подані документи, неповнолітнього сина ОСОБА_2 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , про що свідчить довідка про реєстрацію місця проживання від 11 вересня 2019 року вих. №10-14/22058». Зазначене підтверджує той факт, що позивачем для реєстрації дитини за місцем її проживання були подані всі необхідні документи згідно переліку, визначеному пунктом Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207, які вивчалися уповноваженими особами відповідача. Суд не приймає до уваги доводи Управління, що останнє на час проведення реєстрації дитини в приміщенні, в якому зареєстровані та проживають її батьки, не було обізнане про режим такого приміщення, саме у зв`язку з тим, що тільки з 23 червня 2020 року отримало офіційний доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, оскільки на переконання суду невчасне, хоч і офіційне отримання відповідачем такого доступу не могло бути підставою для скасування реєстрації місця проживання, проведеної відповідно до закону та на підтвердження законності дій відповідача. Тому при скасуванні реєстрації місця проживання ОСОБА_2 у квартирі, відповідач діяв неправомірно та не у відповідності до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року апеляційні скарги Центру професійно-технічної освіти м. Житомира та управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради залишено без задоволення, а рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 вересня 2022 року, без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

до матеріалів справи долучено копію рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13 квітня 2000 року, яким встановлено, що вказана житлова квартира у 1962 році була надана в користування батькам ОСОБА_1 й останній постійно проживає за цією адресою як член сім`ї наймача. Після досягнення повноліття ОСОБА_1 за згодою дирекції ПТУ-15, в оперативному управлінні якого на той час перебувало це житлове приміщення, зареєстрував своє місце проживання у цій квартирі. Отже, ОСОБА_1 правомірно вселився у спірне житлове приміщення, яке є місцем його постійного проживання;

матеріали справи не містять доказів щодо зміни у встановленому законом порядку статусу цього нерухомого майна з житлового на нежитлове, а сам факт реєстрації цього об`єкта нерухомості як нежитлової будівлі не свідчить про переведення будинку зі правового режиму житлового у нежитловий. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при зверненні ОСОБА_1 із заявою щодо реєстрації його неповнолітнього сина за місцем свого проживання до Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради були подані усі необхідні документи, передбачені постановою КМУ від 2 березня 2016 року № 207. Та обставина, що тільки з 23 червня 2020 року відповідач офіційно отримав доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у якому міститься запис про нежитлову будівлю за даною адресою, не може бути підставою для скасування реєстрації місця проживання сина ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

У лютому 2023 року Центр професійно-технічної освіти м. Житомира подав касаційну скаргу на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 вересня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року, в якій просив: скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

реєстрація неповнолітнього ОСОБА_2 у нежитловому приміщенні, яке належить державі на праві власності, суперечить положенням Закону України «Про освіту». Спірне приміщення не відноситься до житлового фонду і є нежитловою будівлею. Будинок, який розташований за адресою АДРЕСА_2 , перебуває у власності Держави України в особі Міністерства освіти і науки України та знаходиться в оперативному управлінні Центру професійно-технічної освіти м. Житомир;

суди не взяли до уваги судові рішення у справі № 296/12639/18, яким встановлено, що на час звернення позивача із заявою про видачу довідки про реєстрацію місця проживання позивача та довідки про склад сім`ї, приміщення за адресою: АДРЕСА_2 зареєстроване, як нежитлове. Правова позиція з приводу наявності підстав для визнання недійсним договору щодо передачі в оренду об`єкта освіти, який використовується для цілей, не пов`язаних з освітнім процесом та освітньою діяльністю, викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі №905/1227/17, та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 у справі № 902/653/17, від 15 червня 2018 року у справі № 906/164/17, від 09 серпня 2018 року у справі № 922/2686/15.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

24 березня 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2023 року: відзив управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, який підписаний ОСОБА_3 , повернуто; відзиви Міністерства освіти і науки України, які підписані представником Остапенко Ю. О., повернуто; призначено справу до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 13 березня 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17; від 04 липня 2018 року у справі № 902/653/17; від 15 червня 2018 року у справі № 906/164/17; від 09 серпня 2018 року у справі № 922/2686/15; від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц.

Фактичні обставини

Суди встановили, що ОСОБА_1 проживає та з 30 жовтня 1993 року зареєстрований в АДРЕСА_3 .

У 2000 році Професійно-технічне училище № 5, правонаступником якого є Центр професійно-технічної освіти м. Житомира, пред`являло позов до ОСОБА_1 про виселення, в задоволені позовних вимог було відмовлено за безпідставністю, що підтверджується рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 13 квітня 2000 року.

04 вересня 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_2 , батьками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 .

Будинок по АДРЕСА_2 перебуває у власності Держави Україна в особі Міністерства освіти і науки України, знаходиться в оперативному управлінні Центру професійно-технічної освіти м. Житомира є нежитловою будівлею, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07 травня 2018 року № 123079639 та свідоцтвом про право власності на будинок, виданим 28 квітня 2001 року.

04 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 .

З 04 лютого 2019 року ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 11.09.2019 №10-14/22058.

07 травня 2020 року Управлінням ведення реєстру територіальної громади прийнято рішення про скасування реєстрації ОСОБА_2 за місцем проживання, в зв`язку з наданням недостовірної інформації, що підтверджується повідомленням 07 травня 2020 року № 10-26/12 та висновком Управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_2 .

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом про визнання незаконним та скасування цього реєстраційного запису. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14 вересня 2020 року, яке залишене без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

До матеріалів справи долучено копію рішення Богунського районного суду м. Житомира від 13 квітня 2000 року, яким встановлено, що вказана житлова квартира у 1962 році була надана в користування батькам позивача й останній постійно проживає за даною адресою як член сім`ї наймача. Після досягнення повноліття позивач, за згодою дирекції ПТУ-15, в оперативному управлінні якого на той час перебувало це житлове приміщення, зареєстрував своє місце проживання у цій квартирі.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року в справі № 489/3691/20 вказано, що «спір про визнання незаконним та скасування реєстраційного запису або рішення державного реєстратора про зняття особи з реєстрації місця може розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на житло іншою особою. Належним відповідачем у такому спорі є особа, за заявою якого позивача було знято з реєстрації місця проживання в житловому приміщенні та його власник на момент розгляду справи, за рахунок якого можливо задовольнити таку позовну вимогу. Органи реєстрації, що забезпечують формування та ведення реєстру територіальної громади, облік задекларованого місця проживання/зміну місця проживання особи, або його посадові особі, не можуть виступати належними відповідачами у такому спорі. Такий орган лише зобов`язаний виконати відповідне рішення суду незалежно від того, чи був цей орган залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2023 року у справі № 756/7614/21 (провадження № 61-10654св22) вказано, що: «суди не звернули увагу, що спір про визнання незаконним та скасування реєстраційного запису або рішення державного реєстратора про зняття особи з реєстрації місця може розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на житло іншою особою. Належним відповідачем у такому спорі є особа, за заявою якого позивача було знято з реєстрації місця проживання в житловому приміщенні та його власник на момент розгляду справи, за рахунок якого можливо задовольнити таку позовну вимогу; суди не врахували що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову; у позивача з Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією будь-який цивільно-правовий спір відсутній, а тому вона є неналежним відповідачем; позивач пред`явила позов тільки до Оболонської районної в місті Києві державна адміністрації, позовних вимог доОСОБА_3 (як власника спірної квартири) не пред`явила, клопотань про залучення до участі у справі як відповідача чи співвідповідача не заявляла. Тому відсутні підстави для задоволення позову внаслідок пред`явлення позову до неналежного відповідача. Як наслідок, судові рішення належить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/2017 (провадження № 14-130цс18) зазначено, що «зі змісту позовної заяви … вбачається, що спірні правовідносини стосуються права користування та розпорядження майном, що належить відповідачу. Позивач оскаржує його дії … спрямовані на надання права реєстрації місця проживання та права користування зазначеною квартирою, оскільки вважає їх незаконними у зв`язку з тим, що ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 27 травня 2015 року на зазначену квартиру було накладено арешт з метою забезпечення виконання рішення суду у справі № 337/1025/15-ц. Отже, предметом спірних правовідносин є майнові права на квартиру, вимоги ж до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради є похідними від них. Таким чином, спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами ЦПК України».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 звернувся із позовом до управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, треті особи: Служба у справах дітей Житомирської міської ради, Міністерство освіти і науки України, Центр професійно-технічної освіти м. Житомира, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії;

суди не звернули увагу, що спір про визнання незаконним та скасування реєстраційного запису або рішення державного реєстратора про зняття особи з реєстрації місця може розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на житло іншою особою. Належним відповідачем у такому спорі є особа, за заявою якого позивача було знято з реєстрації місця проживання в житловому приміщенні та його власник на момент розгляду справи, за рахунок якого можливо задовольнити таку позовну вимогу;

суди не врахували що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову;

у позивача з управлінням ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради будь-який цивільно-правовий спір відсутній, а тому воно є неналежним відповідачем;

позивач пред`явив позов тільки до управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, позовних вимог до Центр професійно-технічної освіти м. Житомира (як особи, в якої спірне нерухоме майно перебуває в оперативному управлінні) не пред`явив, клопотань про залучення до участі у справі як відповідача чи співвідповідача не заявляв. Тому суди зробили помилковий висновок про задоволення позову, пред`явленого до неналежного відповідача. Як наслідок, судові рішення належить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити; оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Оскільки ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору, то судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 290 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 3 363,20 грн належить компенсувати Центру професійно-технічної освіти м. Житомира за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центру професійно-технічної освіти м. Житомира задовольнити.

Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 вересня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 , який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , до управління ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради, треті особи: Служба у справах дітей Житомирської міської ради, Міністерство освіти і науки України, Центр професійно-технічної освіти м. Житомира, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, відмовити.

Компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України на користь Центру професійно-технічної освіти м. Житомира судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 290 грн та за подання касаційної скарги у розмірі 3 363,20 грн.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 08 вересня 2022 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук