Постанова

від 12.04.2023 по справі 314/5888/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 12.04.2023 Справа № 314/5888/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 314/5888/21

Провадження №22-ц/807/615/23

Головуючий в 1-й інстанції Кононенко І.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В.,суддів:Бєлки В.Ю., Онищенка Е.А.,секретарКниш С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Вільнянської міської ради Запорізької області на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 грудня 2022 року, ухвалене у м. Вільнянськ у справі за позовом ОСОБА_1 до Закладу дошкільної освіти «Ясла-садок №6 «Дзвіночок» Вільнянської міської ради, директора Закладу дошкільної освіти «Ясла-садок №6 «Дзвіночок» Вільнянської міської ради - Линник О.О., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Вільнянська міська рада Запорізької області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року позивач, ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеною позовною заявою та в обґрунтування позовних вимог з урахуванням уточнених вимог зазначила, що з 13.11.2006 року працює на підприємстві відповідача на посаді помічника вихователя. 29.10.2021 року представник відповідача вручив позивачу Повідомлення № 01-11/277 Про обов`язкове профілактичне щеплення проти СOVID-19, з яким Позивач не погодилась. 08.11.2021 року представник Відповідача вручив Позивачу копію наказу № 302/к про відсторонення від роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати, що не відповідало законодавству, вважала наказ незаконним, порушуючим право на працю, у зв`язку з чим просила визнати незаконним та скасувати наказ № 302/к від 08.11.2021 року про відсторонення від роботи , поновити її за відповідною посадою, стягнути середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 08.11.2021 року по дату ухвалення рішення.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 грудня 2022 року, позов ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 07 жовтня 1998 року Вільнянським РВУМВС України в Запорізькій області, адреса: АДРЕСА_1 ) до Закладу дошкільної освіти «Ясла-садок №6 «Дзвіночок» Вільнянської міської ради (ЄДРПОУ 37438833, адреса: Запорізька обл., вул. Зачиняєва, буд.23-А), директора Закладу дошкільної освіти «Ясла-садок №6 «Дзвіночок» Вільнянської міської ради - Линник О.О., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Вільнянська міська рада Запорізької області (ЄДРПОУ 25486771, адреса: Запорізька обл., м.Вільнянськ, вул.Бочарова,4) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ завідувача Комунального дошкільного навчального закладу «Ясла-садок № 6 «Дзвіночок» Вільнянської міської ради Линник О. № 302/к від 08.11.2021 року про відсторонення від роботи помічника вихователя групи «Сонечко» ОСОБА_1 на час відсутності щеплення проти СOVID-19 без збереження заробітної плати.

Стягнуто з Закладу дошкільної освіти «Ясла-садок №6 «Дзвіночок» Вільнянської міської ради (ЄДРПОУ 37438833, адреса: Запорізька обл., вул. Зачиняєва, буд.23-А) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 07 жовтня 1998 року Вільнянським РВУМВС України в Запорізькій області, адреса: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 83032(вісімдесяттри тисячі тридцятьдві) гривні95коп. (сума визначена без врахування обов`язкових платежів).

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Закладу дошкільної освіти «Ясла-садок №6 «Дзвіночок» Вільнянської міської ради (ЄДРПОУ 37438833, адреса: Запорізька обл., вул. Зачиняєва, буд.23-А) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 07 жовтня 1998 року Вільнянським РВУМВС України в Запорізькій області, адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 600 (шістсот ) гривень 00 копійок.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції Вільнянська міська рада Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог позову у повному обсязі.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що наказ директора ЗДО про відсторонення помічника вихователя від роботи на час відсутності щеплення відповідає чинному законодавству, відсторонення від роботи проведено з дотриманням процедури, а тому доводи суду першої інстанції в цій частині є необґрунтованими.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 13.11.2006 року працює на посаді помічника вихователя Закладу дошкільної освіти «Ясла-садок №6 «Дзвіночок» Вільнянської міської ради (ЄДРПОУ 37438833, адреса: Запорізька обл., вул. Зачиняєва, буд.23-А).

Рішенням Вільнянської міської ради від 25.11.2021 року № 4 Комунальний дошкільний навчальний заклад «Ясла-садок № 6 «Дзвіночок» Вільнянської міської ради перейменовано у Заклад дошкільної освіти «Ясла-садок №6 «Дзвіночок» Вільнянської міської ради, а розпорядженням міського голови від 28.12.21 №74-ос перейменовано посаду «завідувач» на «директор» цього закладу.

29.10.2021 року №01-11/227 повідомлено позивачеві від роботодавця за підписом завідувача КДНЗ про те, що з 08.11.2021 року на період дії карантину встановленого КМУ, щеплення проти СОVID-19 обов`язкове для працівників освітнього закладу, та на підставі наказу МОЗ від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» та пункту 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 роботодавець просив до 05.11.2021 року надати відповідні документи підтвердження вакцинації, або довідки про абсолютні протипоказання відповідно до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях.

Згідно акту № 8 «Про відмову отримання повідомлення - попередження від 01.11.2021 року» позивач від підпису про ознайомлення з цим повідомленням відмовилася.

Таким чином, із повідомлення Комунального дошкільного навчального закладу «Ясла-садок № 6» «Дзвіночок» Вільнянської міської ради від 29.10.2021 № 01-11/227 «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти СOVID-19» та відповідного акту вбачається, що позивачка попереджена про те, що у разі ненадання до 05.11.2021 документу, який підтверджує отримання повного курсу вакцинації чи однієї дози дводозної вакцини СOVID-19; міжнародного внутрішнього сертифікату або іноземного сертифікату, що підтверджує вакцинацію від СOVID-19 однією дозою дводозної вакцини (жовтий сертифікат) або однієї дози однодозної вакцини чи двоми дозами дводозної вакцини (зелений сертифікат) чи довідки про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, позивача із 08.11.2021 буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі ст. 46 КЗпП України, ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Наказом Комунального дошкільного навчального закладу «Ясла-садок № 6 «Дзвіночок» Вільнянської міської ради від 08.11.2021 № 302/к, помічника вихователя групи «Сонечко» відсторонено від роботи із 08.11.2021 на час відсутності щеплення проти СOVID-19, без збереження заробітної плати.

Судом встановлено, що позивач є працівником закладу освіти й обов`язковість профілактичного щеплення від COVID-19 для працівників закладів освіти введена саме наказом МОЗ від 04.10.2021 № 2153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, проте який набув чинності з 08.11.2021 року, й дію якого наразі призупинено, при цьому відсторонення відбулося саме на підставі відмови (акту №8 про відмову від отримання повідомлення, який складено 01.11.2021 року) тобто на підставі відмови зафіксованої в акті в період відсутності набрання чинності цим наказом, що не відповідає принципу якості закону.

Задовольняючи вимоги позову частково, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язковому медичному щепленню особи передує її медичний огляд перед щепленням, що є обов`язковим. Крім того, про проведене щеплення робиться запис у відповідній документації, а факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою № 063-2/о, підписується як громадянином, так і медичним працівником. Судом відхилені доводи про правомірність дій роботодавця щодо відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, оскільки у даному випадку відсторонення останньої відбулося з порушенням вимог трудового законодавства та здійснено за відсутністю правових та достатніх підстав для такого відсторонення з констатацією судом наявності суперечності законодавства щодо спірного питання, що не відповідає принципу якості закону, але не може бути підставою для не вирішення спору. Щодо вимоги поновлення на роботі, то вирішуючи цю вимогу позивачки про поновлення на роботі, суд зазначив, що позивачку не було звільнено з займаної посади, а лише тимчасово відсторонено, при відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються, працівник лише тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов`язків, тому вимоги про поновлення на роботі задоволенню не підлягають, що узгоджується із висновком Верховного суду у постанові від 04.10.2021 № 336/1368/20 (провадження № 61-10147 св 21). Що стосується середнього заробітку, то сума, яка підлягає до виплати за час вимушеного прогулу становить 83 032,95 грн. (304,15 грн. х 273 днів).

З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду погоджується частково, враховуючи наступне.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 21 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 51 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі N 130/3548/21 (провадження N 14-82цс22) зазначено, що: "нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку N 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року N 595. Отже, Перелік N 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку N 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Застосування до позивачки передбачених Переліком N 2153 та Законом N 1645-III заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ "Укрзалізниця", учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ "Укрзалізниця", всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку N 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 квітня 2019 року у справі N 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави та є виправданим. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд і в постановах від 10 березня 2021 року у справі N 331/5291/19 (провадження N 61-17335св20), від 20 березня 2018 року у справі N 337/3087/17 (провадження N К/9901/283/18), від 08 лютого 2021 року у справі N 630/554/19 (провадження N 61-6307св20).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при розгляді подібних справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді, коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті)".

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що її відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати, є незаконним та таким, що порушує її право на працю і супутні соціальні права, гарантовані Конституцією України.

Колегія суддів зауважує, що застосування до позивача такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, неможливість встановлення позивачу дистанційної/надомної форми організації праці тощо. Суд не встановив жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самого позивача.

За таких обставин суд першої інстанції зробив правильний висновок про визнання відсторонення від роботи незаконним, проте помилилися щодо мотивів такого рішення. Тому судове рішення в цій частині належить змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

Вирішуючи питання щодо вимог позивачки щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулусудом врахованонаступне.

Як визначено частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Упостанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21(провадження № 14-82цс22) зазначено, що: «чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. […] У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати».

Якщо буде встановлено, що на порушеннястатті 46 КЗпП Українироботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, такий працівник має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу (див.постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18(провадженняN61-13444св19.)

Оскільки встановлено, що роботодавець без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги в частині стягнення у зв`язку з цим середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вільнянської міської ради Запорізької області задовольнити частково.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 09 грудня 2022 року у цій справі змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 12 квітня 2023 року.

Судді: С. В. Кухар

В.Ю. Бєлка

Е.А. Онищенко