Постанова

від 12.04.2023 по справі 280/1516/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 280/1516/19

адміністративне провадження № К/9901/18988/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Стародуба О.П., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року (головуючий суддя: Конишева О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року (головуючий суддя: Божко Л.А., судді: Лукманова О.М., Дурасова Ю.В.) у справі № 280/1516/19 за позовом Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Головного управління Держпраці в Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

04 квітня 2019 року Дочірнє підприємство «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі також позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпраці в Запорізькій області (далі також відповідач), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Запорізькій області №ЗП2427/582/АВ/ТД-ФС1 від 10 січня 2019 року, якою накладено штраф у розмірі 1 116 900,00 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

03 серпня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, надіслана 31 липня 2020 року, у якій скаржник просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року і прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 17.12.2018 по 20.12.2018 інспектором праці Головного управління відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України), частини третьої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування", пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, у присутності начальника ОСОБА_1 , проведено інспекційне відвідування філії "Бердянська дорожньо-експлуатаційна дільниця" ДП "Запорізький облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України".

За результатами перевірки 20 грудня 2018 року складено Акт інспекційного відвідування № ЗП 2427/582/АВ.

Так, під час інспекційного відвідування позивача встановлено, що підприємством порушено вимоги, зокрема, частини 1 статті 24 КЗпП України, а саме трудові договори (оформлені наказом) з працівниками ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , не укладалися і повідомлення до органів фіскальної служби не подавалися.

Вказаний Акт позивач отримав 02 січня 2019 року за вх. №1.

10 січня 2019 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Запорізькій області Дановським В.В., розглянувши справу про накладення штрафу на підставі акта інспекційного відвідування від 20.12.2018 № ЗП2427/582/АВ щодо порушень ДП "Запорізький облавтодор" ПАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" складено постанову про накладення штрафу уповноваженими особами № ЗП2427/582/АВ/ТД-ФС1, відповідно до якої на позивача відповідно до статті 259 КЗпП України, статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", частини третьої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктом 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 та на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України, накладено штраф у розмірі 1116,90 тис. грн (один мільйон сто шістнадцять тисяч дев`ятсот гривень).

Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що висновок відповідача щодо наявності в цивільно-правових договорах (перелічених в акті перевірки та постанові про накладення штрафу) ознак трудового договору, вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки укладені договори передбачають надання індивідуально-визначених послуг чи виконання індивідуально-визначених робіт, а чинне законодавство не забороняє позивачу залучати фізичних осіб для отримання послуг, виконання робіт за угодами. Крім того, відповідачем порушено вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Відповідач проти позовних вимог заперечував, у відзиву на касаційну скаргу зазначив, що висновки викладені в акті інспекційного відвідування від 20.12.2018 є обґрунтованими, а посилання позивача на відсутність в укладених угодах ознак трудового договору безпідставними.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що за цивільно-правовими договорами, які укладені між фізичними особами та уповноваженою особою позивача, мають місце трудові відносини та в порушення статті 24 КЗпП України, зазначені працівники фактично допущені до роботи без укладання трудового договору.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

За позицією скаржника, законодавство не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори на виконання певних робіт або послуг, сторони договору вільні у своєму виборі щодо оформлення відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

Акцентує увагу на тому, що цивільно-правові договори було укладено за вільним волевиявленням на розсуд сторін і погоджені з ними. Жодних відомостей щодо непогодження фізичних осіб з укладенням цивільно-правових договорів в акті інспекційного відвідування не було зазначено, пояснення від фізичних осіб не відбиралися. В свою чергу особи, з якими були укладені цивільно правові договори, не зверталися із скаргами до ГУ Держпраці у Запорізькій області на позивача щодо порушення їх трудових прав.

Водночас скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не було встановлено факту прийняття працівників на роботу за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; не встановлено факту роз`яснення позивачеві його прав і обов`язків та інформування під розписку про умови праці, наявність на робочому місце, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів та можливі наслідки їх випливу на здоров`я, його права та пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.

Скаржник вважає висновки відповідача в частині порушення вимог статті 24 КЗпП України, а саме допуск до роботи найманих працівників без укладення трудового договору, необґрунтованими, оскільки з зазначеними особами були укладені цивільно-правові угоди про надання послуг.

Акцентує увагу на тому, що постановою Бердянського міськрайонного суду у Запорізькій області від 21.06.2018 закрито провадження у справі № 310/4237/18 за наслідками розгляду протоколу Головного управління Держпраці у Запорізькій області про притягнення до відповідальності начальника філії «Бердяська ДЕД» ДП «Запорізький облавтодор» ПВТ ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 41 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

З покликанням на статтю 78 КАС України зазначає, що в постанові Бердянського міськрайонного суду від 21.06.2018 встановлено, що цивільно-правові договори відповідають вимогам статей 901-907 ЦК України.

Також скаржник зазначає, що Господарським судом Запорізької області ухвалою від 07.06.2018 у справі № 908/671/18 відкрито провадження у справі про банкрутство ДП «Запорізький Облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України».

Вважає, що застосування штрафних санкцій в період дії мораторію є незаконним.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідач, Головне управління Держпраці у Запорізькій області є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295) визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Щодо безпосередньо виявлених порушень, які стали підставою накладення штрафу у спірних правовідносин слід зазначити таке.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника.

Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Обов`язок підрядника виконати роботу або виконавця надати послугу на свій ризик говорить про те, що він не може відмовитися від прийняття на себе певних негативних наслідків, що виникають при виконанні підрядних робіт.

За приписами статті 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання кінцевих результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

За положеннями частини першої статті 854 ЦК України замовник виплачує належну підрядчику суму за результатами виконаної роботи. Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 ЦК України).

Верховний Суд зазначає, що з аналізу чинного законодавства видно, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28 липня 2010 року № 327;

обов`язок роботодавця надати робоче місце;

дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Отже, однією із основних ознак, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Так, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За такого правового регулювання Верховний Суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 820/1432/17, від 06 березня 2019 року у справі № 802/2066/16-а, від 13 червня 2019 року у справі №815/954/18, від 02 лютого 2021 року у справі № 0540/5987/18-а.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час інспекційного відвідування ГУ Держапраці у Запорізькій області було виявлено порушення позивачем вимог частини першої, третьої статті 24 КЗпП України, зокрема:

1) в цивільно-правових договорах №1-6 та №7 від 31.10.2018 (аналогічні за період з травня по жовтень 2018 року щомісячно), укладеними між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 (виконавці) та філією "Бердянська ДЕД" ДП "Запорізький облавтодор" ПАТ ДАК "Автомобільні дороги в Україні" в особі начальника ОСОБА_1 (замовник) вбачаються ознаки притаманні трудовим відносинам, а саме:

предметом договорів є надання послуг "пропуск працівників, відвідувачів у приміщення підприємства; контроль за недопущенням проникнення сторонніх осіб, відкривання та закривання воріт до початку робочого дня та по закінченню". Зазначені дії є процесом праці, а не його результатом. При цьому у вищевказаних договорах відсутні обсяги робіт;

предметом договорів є надання послуг охоронця, зазначені дії є процесом праці, а не його результатом. При цьому у вищевказаних договорах відсутні обсяги робіт. Дана професія передбачена Класифіктором професій ДК 003:2010, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327 (зі змінами): "охоронник" - код професії за КП-5169;

за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результат, котрі визначаються після закінчення роботи і оформлюються актами здавання-приймання виконаних робіт, на підставі яких провадиться їх оплата;

відповідно до наданих Актів прийому наданих послуг до цивільно-правових договорів, оплата здійснюється періодично, за місяць виконаної роботи, що зазвичай буває під час роботи по трудовому договору (ст.115 КЗпП).

Виходячи з викладеного, відносини, які складаються між виконавцем та замовником передбачають виконання роботи на постійній основі у певний проміжок часу та мають на меті саме процес праці, оплата їх роботи здійснюється періодично, за місяць виконаної роботи, що зазвичай буває під час роботи по трудовому договору.

2) в цивільно-правовому договорі № 9 від 31.10.2018 (аналогічні за період травень - жовтень 2018 року щомісячно), укладеним між ОСОБА_8 (виконавець) та філією "Бердянська ДЕД" ДП "Запорізький облавтодор" ПАТ ДАК "Автомобільні дороги в Україні" в особі начальника ОСОБА_1 (замовник), вбачаються ознаки трудового договору, а саме:

предметом послуг є надання послуг водія. Зазначені дії є процесом праці, а не його результатом. При цьому у вищезазначенму договорі відсутні ознаки обсяги робіт та фактичний перелік складу конкретних робіт;

незважаючи на наявні вакансії водіїв, відповідно до штатного розпису від 01.12.2017, працівник ОСОБА_8 , надає послуги водія за договором ЦПХ. Відповідно до наданих актів прийому наданих послуг до цивільно-правових послуг до цивільно-правових договорів, оплата здійснюється періодично, за місяць виконаної роботи, що зазвичай буває під час роботи по трудовому договору (ст. 115 КЗпП).

Виходячи з вищевикладеного, відносини, які складаються між виконавцем та замовником передбачають додержання Правил з охорони праці на підприємстві, виконання роботи на постійній основі у певний проміжок часу та мають на меті саме процес праці.

3) в цивільно-правовому договорі №10 від 12.11.2018, укладеним між ОСОБА_10 (виконавець) та філією "Бердянська ДЕД" ДП "Запорізький облавтодор" ПАТ ДАК "Автомобільні дороги в Україні" в особі начальника ОСОБА_1 (замовник), вбачаються ознаки притаманні трудовим відносинам, а саме:

предметом договору є приготування ПГМ, погрузла ПГМ, обслуговування навантажувача. Зазначені дії є процесом праці, без конкретного результату. Така робота має відповідати вимогам державних стандартів та вимогам, які висуваються до даного виду роботи, що є процесом праці, а не його результатом.

4) в цивільно-правовому договорі № 5 від 30.09.2018, укладеному між ОСОБА_9 (виконавець) та філією "Бердянська ДЕД" ДП "Запорізький облавтодор" ПАТ ДАК "Автомобільні дороги в Україні" в особі начальника ОСОБА_1 (замовник), вбачаються ознаки притаманні трудовим відносинам, а саме:

предметом договору є підготовка змішувача до роботи, підготовка суміщі, ремонт бетонної установки. Зазначені дії є процесом праці, а не його результатом. При цьому у вищевказаному договорі відсутні обсяги робіт;

незважаючи на наявні вакансії асфальтобетонника-варильника, відповідно до штатного розпису від 01.12.2017, працівник ОСОБА_9 , виконує посадові обов`язки асфальтобетонника до договором ЦПХ.

У всіх вищевказаних договорах зазначено, що вони не носять характеру трудового договору. Виконавець надає послуги на свій страх і ризик, самостійно організовує виконання договору, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не має претензій до замовника у разі нещасних випадків на виробництві не з вини замовника. В свою чергу акти приймання - передачі виконаних робіт не містять інформації про будь-які кінцеві результати виконання роботи.

Разом з тим, предметом договорів на послуги є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи, у встановлений строк.

Водночас, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги), не зазначається, який саме конкретно результат роботи повинен передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.

Також послуги, які надавалися за цивільно -правовими договорами, відповідають виконанню робіт за вакантними посадами відповідно до штатного розпису.

За такого правового регулювання та встановлених обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вищезазначені договори про надання послуг, мають ознаки трудового характеру.

Наведене свідчить про факт прийняття на роботу цих працівників, проте за відсутності укладення роботодавцем трудових договорів відповідно до вимог статті 24 КЗпП.

У постанові Верховного Суду від 04 вересня 2020 року у справі № 160/8039/18 акцентовано увагу, що "юридичні та фізичні особи-підприємці, залучаючи працівників до найманої оплачуваної праці та укладаючи з такими особами цивільно-правові договори, замість трудових, позбавляють останніх основних прав та гарантій, встановлених Конституцією (стаття 43-46) та законами України, а саме: на оплату праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, права на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня, на щорічні і додаткові оплачувані відпустки, права на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади тощо".

Враховуючи те, що саме факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору є правовою підставою для застосування до роботодавця штрафних санкцій та враховуючи встановлені обставини, зазначені в акті перевірки, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у діях позивача порушення трудового законодавства, відповідальність за яке передбачена абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Верховний Суд критично оцінює покликання скаржника на постанову Бердянського міськрайонного суду у Запорізькій області від 21.06.2018, якою закрито провадження у справі №310/4237/18 за наслідками розгляду протоколу Головного управління Держпраці у Запорізькій області про притягнення до відповідальності начальника філії «Бердяська ДЕД» ДП «Запорізький облавтодор» ПВТ ДАК «Автомобільні дороги України» ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 41 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Так, за змістом частини 6 статті 78 КАС України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За приписами частини 7 статті 78 КАС України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

В постанові від 18 січня 2023 року справа № 826/10888/18 Верховний Суд наголосив, що адміністративний суд не повинен сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені в чинних судових рішеннях в інших справах. До того ж у частині 7 статті 78 КАС України передбачено, що правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду. Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен надати суду належні та допустимі докази. Адміністративний суд також повинен застосувати принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи - витребувати ті докази, яких, на його думку, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається (відповідно до частини 4 статті 9 КАС України).

У справі № 310/4237/18 вирішувалось питання щодо наявності правопорушення в діях певної посадової особи без оцінки змісту встановлених та оцінених відповідачем під час перевірки обставин та не з`ясовувалось питання вчинення порушень вимог трудового законодавства юридичною особою.

Проте стороною у справі, яка розглядається, є ДП «Запорізький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Держана акціонерна компанія «Автомобільні дороги» та судами на виконання вимог частини 4 статті 9 КАС України з`ясовані необхідні обставини та з урахуванням вимог статті 90 КАС України їм надана відповідна оцінка.

Водночас Верховний Суд не наділений повноваженнями переоцінювати обставини встановлені судами попередніх інстанцій із дотриманням вимог процесуального законодавства та відповідачем не наведено підстав для застосування статті 353 КАС України.

Також Верховний Суд критично оцінює покликання скаржника на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 07.06.2018 у справі № 908/671/18, якою відкрито провадження у справі про банкрутство ДП «Запорізький Облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України», оскільки зазначеною ухвалою не вводиться мораторій на здійснення суб`єктом владних повноважень державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, та відповідно юридична особа несе відповідальність у вигляді штрафу у разі порушення законодавства про працю.

За змістом статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 червня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі № 280/1516/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

О.П. Стародуб

В.М. Шарапа