Постанова

від 12.04.2023 по справі 640/2228/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 640/2228/20

адміністративне провадження № К/9901/43991/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мацедонської В.Е.,

суддів - Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження, як суд касаційної інстанції

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2021 року (головуючий суддя Добрянська Я. І.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року (суддя-доповідач Бужак Н. П., судді: Мєзєнцев Є. І., Файдюк В. В.)

у справі № 640/2228/20

за позовом ОСОБА_1

до Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві

про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, скаржник) звернувся до суду з позовом до Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві (далі - відповідач), у якому просив:

- стягнути з Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві на користь позивача компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а саме за періоди з 14 грудня 2016 року по 01 лютого 2017 року, у розмірі 1413,37 грн, з 01 лютого 2018 року по 05 квітня 2018 року у розмірі 1 156,53 грн, з 20 грудня 2018 року по 04 березня 2019 року у розмірі 363,47 грн, а всього у загальному розмірі 2933,37 грн;

- стягнути з Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві на користь позивача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу в період часу з 15 серпня 2019 року по 20 серпня 2019 року;

- стягнути з Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві на користь позивача середній заробіток за весь час затримки у розрахунку при звільненні, за період з моменту звільнення з органів внутрішніх справ, а саме з 05 квітня 2018 року (Наказ ГУМВС України в м. Києві №16о/с) по день фактичного розрахунку 24 грудня 2019 року, що становить 629 календарних днів;

- стягнути з Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві на користь позивача середній заробіток за весь час затримки у розрахунку при звільненні, за період з моменту звільнення з органів внутрішніх справ, а саме з 04 березня 2019 року (Наказ ГУМВС України в м. Києві № 5о/с) по день фактичного розрахунку 24 грудня 2019 року, що становить 296 календарних днів;

- стягнути на користь позивача судовi витрати у розмірі 5 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Подільського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно не виплачено компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, середній заробіток за час вимушеного прогулу та середній заробіток за весь час затримки у розрахунку при звільненні у відповідні періоди, з огляду на що вважає, що наявні підстави для стягнення таких сум з відповідача.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року, позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення з Подiльського районного управлiння Головного управлiння Мiнiстерства внутрiшнiх справ України у мiстi Києвi на його користь середнього заробiтку за весь час затримки у розрахунку при звiльненнi, за перiод з моменту звiльнення з органiв внутрiшнiх справ, а саме з 05 квітня 2018 року (Наказ ГУМВС України в м. Києвi № 16о/с) по день фактичного розрахунку 24 грудня 2019 року, що становить 629 календарних днів - залишено без розгляду.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що строк звернення до суду за вирішенням даного публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). При прийнятті рішень, суди послалися на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу

На адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій позивач просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами норм процесуального права (частини 4 статті 9, частини п`ятої статті 122, частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України).

Позивач стверджує, що у разі виникнення питання про залишення позову без розгляду після відкриття провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, то вирішення вказаного питання не видається за можливе без виклику сторін.

Разом з тим, в межах даної справи, суд першої інстанції в ухвалі про відкриття провадження у справі вирішив проводити її розгляд за правилами спрощеного провадження, та виявивши факт пропуску позивачем строку звернення до суду, не вчинив дій щодо з`ясування позиції позивача з даного приводу шляхом проведення судового засідання з викликом сторін, переходу до розгляду справи в порядку загального позовного провадження та проведення підготовчого судового засідання.

За таких обставин, вважав, що судом першої інстанції порушено положення частини четвертої статті 9, частини третьої статті 123 КАС України, а суд апеляційної інстанції не звернув уваги на вказані процесуальні порушення суду першої інстанції та не виправив їх.

На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд указував у постановах від 08 серпня 2019 року у справі № 480/106/19, від 11 лютого 2020 року у справі № 640/9242/19, від 10 червня 2020 року у справі № 620/1715/19, від 23 вересня 2020 року у справі № 640/5645/19, від 03 грудня 2020 року у справі № 817/660/18, від 17 березня 2021 року у справі № 160/3092/20, від 18 березня 2021 року у справі № 640/23204/19.

Скаржник звертає увагу, що суди попередніх інстанцій помилково зіслалися на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31 жовтня 2018 року у справі № 826/7123/18, за яким відбувся остаточний розрахунок 31 липня 2019 року, оскільки згідно вказаного рішення, було здійснено стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період часу з моменту звільнення 05 квітня 2018 року по дату винесення рішення 30 жовтня 2018 року, та вказане рішення не мало значення для визначення строку звернення ОСОБА_1 до суду із відповідним позовом.

Рішенням Окружного суду адміністративного суду м. Києва від 15 серпня 2019 року у справі № 640/6271/19, яке залишене без змін в частині стягнення грошового забезпечення, стягнуто на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період перебування на службі в органах внутрішніх справ та до його звільнення 05 квітня 2018 року (період часу з 01 лютого 2018 року по 05 квітня 2018 року).

Таким чином, судом першої інстанції не вірно встановлено дату остаточного розрахунку із позивачем, що є початком строку на звернення до суду.

Водночас, грошові кошти на виконання рішення суду у справі № 640/6271/19 ОСОБА_1 не видавалися готівкою в касі. Грошові кошти перераховувалися на банківські реквізити, вказані ОСОБА_1 . В день перерахування грошових коштів на банківський рахунок та в подальшому ОСОБА_1 не було відомо про здійснення відповідних банківських транзакцій, оскільки здійснення відповідних нарахувань не дублювалося смс-повідомленнями, у позивача не був встановлений на мобільний телефон мобільний додаток дистанційного керування банківськими рахунками «Приват 24», у якому можливо було б відстежити рух коштів. Тільки після налаштування згаданого додатку, а саме 10 січня 2020 року, було перевірено надходження грошових коштів на виконання рішення суду у справі № 640/6271/19. Оскільки, ОСОБА_1 тільки 10 січня 2020 року дізнався про здійснення остаточного розрахунку із ним, подаючи 30 січня 2020 року відповідний позов, позивач не просив поновити пропущений строк, оскільки не вважав його пропущеним.

Окрім того, скаржник зазначає, що відсутність підстав для застосування у спірних правовідносинах тримісячного строку, визначеного статтею 233 КЗпП України, якою аргументувався позов позивачем (оскільки на момент звернення до суду не було правової позиції Верховного Суду, в частині застосування судами спеціальної норми, визначеної частиною п`ятою статті 122 КАС України, а не статтею 233 КЗпП України), в жодному разі не вказує на пропущення строку подачі позовної заяви відповідно до вимог частини п`ятої статті 122 КАС України.

Таким чином, позивач вважає, що суд першої інстанції, залишаючи без розгляду частину позовних вимог, дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем місячного строку звернення до суду, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, а суд апеляційної інстанції при винесенні постанови не виправив процесуальних порушень.

Відповідачем відзиву на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року на підставі частини другої статті 328 КАС України.

27 січня 2022 року адміністративна справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою від 11 квітня 2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України з 12 квітня 2023 року.

Нормативне регулювання

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (стаття 5 цього Кодексу).

Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

За змістом статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України, згідно із якою у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Частиною першою статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно із пунктами 3, 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо є підстави, визначені частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

На стадії касаційного провадження спірним у цій справі є виключно питання дотримання позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом в частині стягнення середнього заробiтку за весь час затримки розрахунку при звiльненнi, за перiод з моменту звiльнення з органiв внутрiшнiх справ, а саме з 05 квітня 2018 року (Наказ ГУМВС України в м. Києвi № 16о/с) по день фактичного розрахунку 24 грудня 2019 року, що становить 629 календарних днів.

Так, процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Судами у спірних правовідносинах було установлено, що у позовній заяві позивач, зокрема, просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з моменту звільнення з органів внутрішніх справ, а саме з 05 квітня 2018 року по день фактичного розрахунку 24 грудня 2019 року, що становить 629 календарних днів.

З матеріалів справи установлено, що за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 жовтня 2018 року у справі № 826/7123/18, яке набрало законної сили 10 червня 2019 року, остаточний розрахунок за відповідний період здійснено 31 липня 2019 року, а за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2019 року остаточний розрахунок за відповідний період здійснено 24 грудня 2019 року.

Вищевикладене підтверджується довідкою Управління фінансового забезпечення та бухгалерського обліку ГУ НПУ у м. Києві від 27 лютого 2020 року № 387.

До суду позивач звернувся 30 січня 2020 року.

Проте, звертаючись до суду з вказаним позовом позивач не просив поновити строк звернення до суду, уважаючи, що позов подається в межах процесуального строку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. При цьому, в ухвалі про відкриття провадження у справі питання поновлення строку звернення до адміністративного суду не вирішувалося.

Відповідно до ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2021 року позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з моменту звільнення з органів внутрішніх справ, а саме з 05 квітня 2018 року по день фактичного розрахунку 24 грудня 2019 року, що становить 629 календарних днів, залишено без розгляду відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України, з підстав, визначених частиною третьою статті 123 КАС України.

При прийнятті вказаної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернувся до адміністративного суду поза межами місячного строку звернення, визначеного частиною п`ятою статті 122 КАС України, не зазначивши підстав для його поновлення.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо правильності висновків суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду.

Частинами першою-четвертою статті 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають з огляду на таке.

З аналізу положень статей 123, 171 КАС України випливає, що питання дотримання позивачем строку звернення з позовом з`ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.

Суд може повернутися до вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду й після відкриття провадження, і, установивши, що об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду не існувало, постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Закріплений у частинах першій-третій статті 123 КАС України порядок дає підстави для висновку, що в обох випадках (як і до, так і після відкриття провадження) застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача причин пропуску такого строку.

До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху з пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені в позовній заяві, підстави для поновлення строку.

Подібним чином законодавець урегулював і механізм залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, факт якого встановлено після відкриття провадження у справі, закріпивши у частині третій статті 123 КАС України, що позов залишається без розгляду, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.

Проте, як установлено Верховним Судом, суд першої інстанції не вирішував питання про поновлення процесуального строку, відмову у поновленні процесуального строку та не визнавав підстави такого пропуску поважними чи ні.

Крім того, системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача у спірних правовідносинах є надання можливості останньому скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропущеного строку, ніж ті, які були зазначені ним у судовому засіданні в суді першої інстанції.

Верховний Суд у справі № 640/5645/19 (постанова від 23 вересня 2020 року) щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 123 КАС України дійшов висновку, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.

Постановляючи оспорювану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду, зазначивши, що він не навів будь-яких підстав для його поновлення.

Однак, матеріали справи не містять процесуальних рішень щодо надання можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій вказати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, застосовуючи частину третю статті 123 КАС України неправомірно залишив позовну заяву без розгляду, оскільки в силу частини першої зазначеної статті суд не залишив позовну заяву без руху із зазначенням недоліків, які необхідно усунути, чим не надав позивачеві можливості повідомити про інші причини поважності пропуску строку на звернення до суду.

На неможливість залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку Верховний Суд указував у постановах від 08 серпня 2019 року у справі № 480/106/19, від 11 лютого 2020 року у справі №640/9242/19, від 10 червня 2020 року у справі № 620/1715/19, від 23 вересня 2020 року у справі №640/5645/19, від 03 грудня 2020 року у справі № 817/660/18, від 17 березня 2021 року у справі №160/3092/20, від 18 березня 2021 року у справі № 640/23204/19, від 20 квітня 2021 року у справі №640/17351/19, від 27 травня 2021 року у справі № 140/3708/19, від 14 липня 2022 року у справі №380/10649/21 і Суд не знаходить підстав застосовувати інший підхід до тлумачення вимог статті 123 КАС України.

Суд апеляційної інстанції на вказані особливості залишення без розгляду позовних заяв з підстав пропуску строку звернення до суду уваги не звернув і процесуальних порушень суду першої інстанції не виправив.

Верховний Суд додатково зазначає, що суд касаційної інстанції не оцінює причини пропущення строку звернення до суду, проте дійшов висновку, що суд першої інстанції не повною мірою вирішив питання щодо поважності їх пропуску.

З урахуванням викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у даній адміністративній справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За таких обставин судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Водночас, відповідно до Закону України від 13 грудня 2022 року №2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», який набрав чинності з 15 грудня 2022 року, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві. При цьому, у пункті 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом, а тому ця справа направляється для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Судові витрати

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року у справі № 640/2228/20 - скасувати, а справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова