Постанова

від 11.04.2023 по справі 752/18740/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2023 року

м. Київ

справа №752/18740/22

провадження №22-ц/824/7193/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач)

суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.

за участю секретаря судового засідання - Шевчук А.В.

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1

заінтересовані особи - Державна організація (установа, заклад) Центр менеджменту та маркетингу в галузі наук про землю інституту геологічних наук національної академії наук, Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, Національна академія наук України

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1

на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 17 лютого 2023 року у складі судді Ольшевської І.О.

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Державна організація (установа, заклад) Центр менеджменту та маркетингу в галузі наук про землю інституту геологічних наук національної академії наук, Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, Національна академія наук України про встановлення фактів, що мають юридичне значення,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив встановити факт, що Державна організація (установа, заклад) Центр менеджменту та маркетингу в галузі наук про землю інституту геологічних наук національної академії наук не є державним підприємством з моменту її створення.

В обґрунтування заяви заявник посилався на те, що він працює на посаді директора Державної організації (установи, закладу) Центру менеджменту та маркетингу в галузі наук про Землю інституту геологічних наук НАН України з моменту його створення.

Зазначав, що під час здійснення Московською районною державною адміністрацією м. Києва державної реєстрації Центру менеджменту та маркетингу в галузі наук про Землю інституту геологічних наук НАН України було помилково зазначено організаційно-правову форму Центру як державне підприємство.

16 вересня 2021 року державним реєстратором Центру надання адміністративних послуг Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, за результатом надання адміністративної послуги виправлено помилку (а не внесено зміни) у визначенні організаційно-правової форми Центру менеджменту та маркетингу в галузі наук про Землю інституту геологічних наук НАН України та визначено її як «Державну організацію (установу, заклад)».

Зауважував, що встановлення факту того, що вищевказане підприємство не є державним підприємством з моменту його створення необхідне для спростування інформації як недостовірної щодо внесення його до переліку публічних діячів.

Без встановлення факту помилкового внесення реєстраційних даних виключення заявника з Реєстру публічних діячів неможливе, оскільки на момент внесення відомостей у Єдиному державному реєстрі була зазначена інформація про організаційно-правову форму юридичної особи, як державне підприємство.

Тобто наявність відомостей у ЄДРПОУ щодо нього, як керівника державного підприємства, (до внесення змін), які не відповідають реальним обставинам, порушує його права, як споживача фінансових послуг, що проявляється в непрямій дискримінації та порушенні права на банківську таємницю.

На підставі викладеного, подану заяву просив задовольнити.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 17 лютого 2023 року у відкритті провадження відмовлено.

Не погоджуючись з указаною ухвалою, 03 березня 2023 року ОСОБА_1 направив на адресу Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити до Голосіївського районного суду м. Києва для продовження розгляду.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що встановлення фактів, що мають юридичне значення, в даному випадку матиме наслідком виникнення спору про право, оскільки невірно пов`язав незгоду заявника з тим, що під час державної реєстрації юридичної особи було неправильно визначено його організаційно-правову форму, як «державне підприємство», з наявністю спору про право щодо правомірності реєстрації даної юридичної особи.

Наголошує на тому, що в порушення вимог частини шостої статті 297 ЦПК України оскаржувана ухвала суду не містить в собі ніяких роз`яснень для заінтересованих осіб стосовно того, що вони мають право подати позов на загальних підставах, а також роз`яснень, в чому саме на думку суду полягає спір про право, який за його твердженням має бути вирішений в порядку позовного провадження.

Заінтересовані особи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Заявник та його представник у судовому засіданні, яке відбулось у режимі відеоконференції, вимоги апеляційної скарги підтримали та просили задовольнити з підстав, наведених у скарзі.

Представник заінтересованої особи Державна організація (установа, заклад) Центр менеджменту та маркетингу в галузі наук про землю інституту геологічних наук національної академії наук у судовому засіданні, яке відбулось у режимі відеоконференції, вимоги апеляційної скарги підтримав, проти її задоволення не заперечував.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Згідно положень частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив того, що із зави вбачається спір про право щодо правомірності реєстрації юридичної особи за ідентифікаційним кодом 30967359 за організаційно-правовою формою як «державне підприємство».

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що заявник у заяві просив установити факт, що Державна організація (установа, заклад) Центр менеджменту та маркетингу в галузі наук про землю інституту геологічних наук національної академії наук не є державним підприємством з моменту її створення.

Згідно статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження зокрема справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У відповідності до вимог пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України зазначено, що в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо за законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25 травня 1998 року) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте, не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон в певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).

Згідно частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

За змістом приписів частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

З матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 06 червня 2000 року зареєстровано Державне підприємство Центр менеджменту та маркетингу в галузі наук про землю інституту геологічних наук національної академії наук України (ідентифікаційний код 30967359), керівником якого є заявник ОСОБА_1 .

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16 вересня 2021 року за ідентифікаційним кодом юридичної особи 30967359 значиться Державна організація (установа, заклад) Центр менеджменту та маркетингу в галузі наук про землю інституту геологічних наук національної академії наук України.

Отже, Державна організація (установа, заклад) Центр менеджменту та маркетингу в галузі наук про землю інституту геологічних наук національної академії наук України зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як «державне підприємство», з чим власне не погоджується заявник.

На підставі чого, вносились зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у 2021 році матеріали справи не містять.

Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_1 просить суд встановити факт того, що Державна організація (установа, заклад) Центр менеджменту та маркетингу в галузі наук про землю інституту геологічних наук національної академії наук не є державним підприємством з моменту її створення, суд доходить висновку, що в даному випадку факт реєстрації юридичної особи у 2000 році з визначенням організаційно-правової форми «державне підприємство» є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог під час розгляду спору про право та не може самостійно розглядатися в порядку окремого провадження.

Згідно з вимогами статей 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку вбачається спір про право щодо правомірності реєстрації юридичної особи за ідентифікаційним кодом 30967359 за організаційно-правовою формою як «державне підприємство».

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів уважає, що підстави для скасування ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, а отже, в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.

Керуючись статтями 367, 368, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 17 лютого 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Повне судове рішення складено «11» квітня 2023 року.

Головуючий В.А. Кравець

Судді О.В. Желепа

О.Ф. Мазурик