Рішення

від 04.04.2023 по справі 344/1640/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/1640/21

Провадження № 2/344/935/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Атаманюка Б.М.

секретаря судового засідання Стефанець Г.Я.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

третьої особи ОСОБА_2

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Наталії Василівни, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 , про визнання права власності на будинковолодіння та земельну ділянку, витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 02.02.2021 звернувся до суду із позовом до Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Наталії Василівни, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 , про визнання права власності на будинковолодіння та земельну ділянку, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Постановою Верховного суду від 02.11.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30.06.2021 та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 06.09.2021 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29.11.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.03.2023 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.11.2004 позивачем ОСОБА_1 , із залученням особистих грошових коштів третьої особи ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки, посвідченого 12.11.2004 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс І.П., за реєстровим номером № Д1067, за ціною 1 857 205,00 грн., набуто право власності на будинковолодіння, та земельну ділянку загальною площею 0,10 га. що розташовані в АДРЕСА_1 .

17.05.2007 нотаріусом Кучак Н.В. в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій за реєстровим № 1164 зроблений запис щодо Договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , викладеного на спеціальному бланку нотаріального документу серії ВЕО №562517, на якому, з метою його нотаріального посвідчення, вчинений посвідчувальний напис з реєстровим №1152, що є тотожним (співпадає) з реєстровим номером іншої нотаріальної дії, вчиненої ОСОБА_4 раніше цього ж дня (17.05.2007) при нотаріальному посвідченні Договору дарування квартири за адресою: АДРЕСА_2 ., викладеного на спеціальному бланку нотаріального документу серії: ВЕО №562515.

Позивачу, з листа відповідача ОСОБА_4 від 20.01.2016 за №2/01-16 відомо, що 17.05.2007 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Н.В. за реєстровим №1152 не вчинялось нотаріальних дій з посвідченння спірного договору. 29.12.2017 Міністерством юстиції України листом за № 51474/Б- 28911/19 доведено до третьої особи ОСОБА_2 інформацію про наслідки виконання ОСОБА_4 17.05.2007 нотаріальної дії з нотаріального посвідчення правочину за реєстровим №1152, що полягають: у виникненні права власності на нерухоме майно у ОСОБА_5 ; у не створення для ОСОБА_1 жодних правових наслідків посвідченим нотаріусом Кучак Н.В. 17.05.2007, договору дарування квартири. 24.04.2019 Головне територіальне управління юстиції в Івано-Франківській області листом за № Б-88/01-34 доведено до третьої особи ОСОБА_2 інформацію про зіпсування спеціального бланку серії ВЕО 562517 на якому вчинено спірний Договір купівлі-продажу.

Таким чином, позивач вважає вчинену нотаріальну дію з посвідчення 17.05.2077 Договору купівлі-продажу на спеціальному бланку серії ВЕО 562517 недійсною, а правочин, викладений на цьому бланку,- нікчемним. Проте, оскільки відповідачами не визнаються зазначені обставини, а відтак і право власності позивача на будиноволодіння та земельну ділянку, позивач змушений звернутися до суду, та просить суд визнати за ним право власності на будинковолодіння та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та витребувати будинковолодіння та земельну ділянку, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , з чужого незаконного володіння.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні надала пояснення аналогічні обставинам зазначеним у позові. Пояснила, що вказане будинковолодіння та земельна ділянка вибула із володіння позивача ОСОБА_1 поза його волею. Жодних договорів на продаж вказаного нерухомого майна позивач не укладавав, відносно позивача вчинено шахрайство, а відтак майно в юридичному значенні залишається у власності позивача. Тому вважає, що оскільки відповідачами не визнається право власності позивача на майно, то за позивачем слід визнати право власності та витребувати майно з чужого незаконного володіння.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджено матеріалами справи. Від її представника адвоката Павликівської Г.М. до суду надійшла заява, в якій представник просить суд здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача та представника за матеріалами справи, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджено матеріалами справи.

Вислухавши позивача та третю особу, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 17.05.2007 р. ОСОБА_1 продав ОСОБА_3 домоволодіння АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1000 га, з кадастровим номером: 2610100000:11:002:0017, розташовану у АДРЕСА_1 (том 1 а.с.52-55).

Позивач посилається на нікчемність зазначеного правочину, а відтак вважає себе власником майна, яке вибуло з його володіння поза його волею.

З огляду на конкретні обставини справи та обраний позивачем спосіб судового захисту, суд зазначає наступне.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01.03.2021 по справі № 473/1878/19, усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, рецисорний позов).

Натомість нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) зазначено, що якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Частиною першою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

З огляду на аналіз вищезазначеного законодавства та судової практики, а також з урахуванням конкретних обставин справи, суд вважає, що договір купівлі-продажу від 17.05.2007, за яким ОСОБА_1 продав ОСОБА_3 домоволодіння АДРЕСА_1 , з кадастровим номером: 2610100000:11:002:0017, розташоване у АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1000 га, з кадастровим номером: 2610100000:11:002:0017, розташовану у АДРЕСА_1 ,- дійсний, та є таким, що створив юридичні наслідки пов`язанні з переходом права власті на зазначене нерухоме майно від ОСОБА_1 до ОСОБА_3 .

З приводу віднесення даного правочину до оспорюваних, то позовна заява не містить вимоги про визнання правочину недійсним, а відтак враховуючи принцип диспозитивності цивільного судочинства (за яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПУ України), суд не оцінює зазначений договір купівлі продажу на предмет його дійсності.

Водночас, суд звертає увагу, що ОСОБА_1 вже оспорювався договір купівлі-продажу від 17.05.2007 домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , і однією з позовних вимог була вимога про визнання зазначеного договору недійсним. За результатами розгляду позову, рішенням Івано-Франківського міського суду від 23.01.2019 в цивільній справі № 344/1587/16-ц позивачу в задоволенні позову відмовлено. При цьому, відмовляючи в позові, суд давав оцінку доводам позивача, які є аналогічні доводам зазначеним в цій справі, зокрема таким як недійсність паспорта Громадянина України ОСОБА_1 , недійсність нотаріального бланку. Проте, підстав для задоволення вимог позову про визнання недійсними договорів купівлі-продажу суд не знайшов, цим самим підтвердив дійсність оспорюваного правочину.

Зазначене рішення суду, яке є преюдиційним для розгляду даної справи, було предметом перегляду судів апеляційної та касаційної інстанції, і постановою Верховного Суду від 21.09.2020 рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 січня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року,- залишено без змін.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_1 на момент звернення до суду не є власником домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Щодо визнання за позивачем права власності на зазначене нерухоме майно, то за змістом ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З урахуванням встановлених обставин, а також за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів, які б підтверджували право власності позивача на домоволодіння та земельну ділянку по АДРЕСА_1 , підстав для визнання права власності за позивачем на зазначене нерухоме майно немає, а позов в цій частині є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо з`явлення позивачем вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, суд зазначає наступне.

Віндикаційний позов - це позов неволодіючого власника про витребування майна від незаконно володіючого невласника. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц вказала, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, що незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Згідно зі ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як зазначалося, позивач не є власником домоволодіння та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а отже не може заявляти вимоги про витребування цього майна, а відтак позов в цій частині також є необґрунтований та безпідставний.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що позивач стверджуючи в позові про нікчемність договору купівлі-продажу нерухомого майна від 17.05.2007, при цьому знаючи, що цей же правочин ним оспорювався і йому у позові відмовлено, завідомо стверджує в позові про обставини, які не відповідають дійсності.

Окремо суд звертає увагу, що попри те, що в даному позові змінено склад учасників справи та зміст позовних вимог, що дало позивачу змогу довести виконання ним п. 10 ч. 1 ст. 175 ЦПК України (тобто підтвердити, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав), та з огляду на обраний позивачем в даній справі очевидно не ефективний спосіб захисту, по своїй суті спір з аналогічним предметом і з аналогічних підстав вже був предметом судового розгляду (зокрема до уваги береться рішенням суду від 23.01.2019 в цивільній справі № 344/1587/16-ц). Відтак позивач, не враховуючи обставини вже встановлені в зазначеному рішенні суду, фактично завідомо подає до суду безпідставний позов. Зазначені дії позивача в сукупності містить ознаки зловживання процесуальними правами, що є неприпустимим (ст. 44 ЦПК України).

Щодо тверджень третьої особи про те, що відносно позивача вчинено шахрайство, то такі доводи не можуть бути предметом розгляду цивільної справи, а відтак судом не оцінюються.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Кучак Наталії Василівни, ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 , про визнання права власності на будинковолодіння та земельну ділянку, витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 13.04.2023.

Суддя Богдан АТАМАНЮК