Постанова

від 12.04.2023 по справі 754/6929/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3480/23 Справа № 754/6929/19 Суддя у 1-й інстанції - Ковальчук Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2023 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Деркач Н.М., Пищиди М.М.,

за участю секретаря Лопакової А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики

за апеляційноюскаргою ОСОБА_2

на ухвалу Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

Під час розгляду зазначеної справи судом було застосовано заходи забезпечення позову.

16 січня 2023 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову по зазначеній цивільній справі.

В обґрунтування заяви заявники посилаються на те, що рішенням суду від 16.07.2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду 21.12.2020, позов задоволений, стягнуто з відповідачів на користь позивача грошові кошти.

Ухвалою суду від 22.10.2019 за заявою позивача було вжито заходів забезпечення позову шляхом арешту на все майно: рухоме та нерухоме, що зареєстроване за відповідачами, шляхом арешту на грошові кошти, які відповідачам та які перебувають на рахунках банківських та фінансових установах у будь-якій грошовій одиниці (валюті), шляхом заборони відповідачам виїзд за межі України. Резолютивна частина ухвали від 22.10.2019 викладалась в новій редакції ухвалою суду від 20.02.2020 про внесення виправлень, 02.03.2020 про виправлення описки, 02.03.2020 про виправлення описки. Описова частина ухвали суду від 22.10.2020 не містить прохання заявника про обмеження виїзду відповідачів за кордон.

В підсумковій редакції суд ухвалив вжити заходи забезпечення позову шляхом арешту на все майно: рухоме та нерухоме, що зареєстроване за кожним з відповідачів, вжити заходи забезпечення позову шляхом арешту на грошові кошти, які належать кожному з відповідачів та які перебувають на рахунках банківських та фінансових установах у будь-якій грошовій одиниці (валюті); вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони кожному з відповідачів виїзд за межі України.

Отже, судове рішення набуло чинності 21.12.2020, а виконавчі провадження відкриті щодо відповідачів 10.11.2021 та 12.11.2021 - тобто, поза межами завершеного 22.03.2021 року 90-денного строку, визначеного частинами 7,8 статті 158 ЦПК України. Водночас порядок виключення інформації про заборону виїзду за кордон не передбачає автоматичного скасування такої заборони органами Державної прикордонної служби. Отже, не зважаючи на припинення дії заходів забезпечення позову з 23.03.2021, судове рішення про встановлення таких заходів не скасоване, що тягне за собою наявність вжитих судом обмежень в тому числі в базі даних Державної прикордонної служби, державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в банківських установах.

Наведене примушує заявників звертатись з цією заявою до суду для скасування всіх заходів забезпечення, вжитих ухвалою від 22.10.2020 з врахуванням ухвал про внесенні змін та виправлення описок. Згадана ухвала про забезпечення позову не містить строків чинності заходів забезпечення, що унеможливлює виключення відповідачів з реєстру Державної прикордонної служби про осіб, щодо яких вжито заборону на виїзд за межі України, знання арештів з нерухомого майна і грошових коштів.

Ухвалою Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі № 754/6929/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики відмовлено.

Не погодившисьіз ухвалоюсуду, ОСОБА_2 , звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив ухвалу суду 1 інстанції скасувати, постановити нову ухвалу, якою скасувати вжиті ухвалою суду від 22.10.2019 заходи забезпечення позову.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22.10.2019 року з врахуванням ухвал від 20.02.2020 про внесення виправлень, 02.03.2020 про виправлення описки, 02.03.2020 про виправлення описки за заявою позивача було вжито заходів забезпечення позову, а саме:

- вжити заходи забезпечення позову шляхом арешту на все майно: рухоме та нерухоме, що зареєстроване за ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 );

- вжити заходи забезпечення позову шляхом арешту на все майно: рухоме та нерухоме, що зареєстроване за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , громадянки України, українки, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 );

- вжити заходи забезпечення позову шляхом арешту на грошові кошти, які належать ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) та які перебувають на рахунках банківських та фінансових установах у будь-якій грошовій одиниці (валюті);

- вжити заходи забезпечення позову шляхом арешту на грошові кошти, які належать ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , громадянки України, українки, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 );

- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) виїзд за межі України;

- вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , громадянки України, українки, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) виїзд за межі України.

Відмовляючи у задоволені клопотання, суд 1 інстанції виходив із того, що заявники не навели достатніх доводів та доказів того, що заходи вжитті ухвалою про забезпечення позову порушують права відповідачів на даний час та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 3 статті 151 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали про забезпечення позову) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи виконавче провадження щодо ОСОБА_3 відкрито 12 листопада 2021 року № АСВП 67506295, щодо ОСОБА_2 відкрито 10.11.2021 року № АСВП 67457642 (а.с. 80).

Відповідно до положень ч.ч. 7, 8 ст. 158 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду заяви про скасування заходів забезпечення позову) у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкритовиконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Згідно роз`яснень, які містяться в пункті 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Оскільки дані про виконання рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 липня 2020 року в матеріалах справи відсутні, таких даних не було надано учасниками справи і під час апеляційного розгляду справи, вимоги про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Магдалтнівського районного суду Дніпропетровської області від 22.10.2019 року задоволенню не підлягають.

Сам по собі факт спливу 90-денного строку з дня набрання рішення суду від 21.12.2020 законної сили, не може бути підставою для скасування заходів забезпечення позову. Доказів того, що судове рішення не перебуває на виконанні матеріали справи не містять.

Отже, підстав для скасування ухвали Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 22.10.2019 року судова колегія не вбачає.

Разом з тим, згідно ч.6 ст. 158 ЦПК України передбачено, що відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Посилання апелянта на обмеження виїзду, не може бути підставою для задоволення заяви, крім того, відповідачі не оскаржували саму ухвалу про забезпечення позову.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони на інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

За таких обставин апеляційний суд погоджується з оцінкою суду першої інстанції, щодо відмови у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, оскільки наявність підстав для такого скасування не підтверджено належними доказами.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.

Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити беззадоволення.

Ухвалу Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Судді: