Постанова

від 12.04.2023 по справі 344/120/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/120/22

Провадження № 22-ц/4808/38/23

Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів: Девляшевського В.А., Пнівчук О.В.,

секретаря Працун В.В.,

з участю представників відповідача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської дитячої музичної школи №3 імені А.Кос-Анатольського про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 24 травня 2022 року під головуванням судді Атаманюка Б.М. у м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Івано-Франківської дитячої музичної школи №3 імені А.Кос-Анатольського про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, зобов`язання виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона працює у Івано-Франківській дитячій музичній школі №3 імені А.Кос-Анатольського на посаді викладача фортепіано. У листопаді 2021 року відповідач почав вимагати від неї медичну інформацію щодо вакцинації від хвороби COVID-19 та попередив, що у разі відсутності такого щеплення її буде обмежено щодо повноцінної роботи. Відповідач 08.11.2021 видав наказ про відсторонення її від роботи. Даний наказ мотивований тим, що у неї відсутнє відповідне щеплення, тому відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 р. №2153 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» та постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року, з метою недопущення негативних наслідків для працівників школи пов`язаних із карантинними заходами, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID 19), її з 08.11.2021 відсторонено від роботи.

Вважає, зазначений наказ незаконним, оскільки його прийняття грубо порушує її право на працю. Так ні у трудовому договорі, ні у посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між позивачем та відповідачем, не зазначено такого зобов`язання, а тому це не може бути підставою відсторонення від роботи. Виключно Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» встановлює перелік обов`язкових щеплень. І саме цим Законом щеплення від COVID-19 невстановлена, як обов`язкова, а тому відсторонення працівника є незаконним та безпідставним. Просила визнати незаконним та скасувати наказ від 08.11.2021 в частині відсторонення її від роботи, поновити її на роботі, стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату за весь період відсторонення від роботи.

Рішенням Івано-Франківськогоміського судувід 24травня 2022року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій вказує, що воно є незаконним та необґрунтованим. Суд не надав оцінки доводам та аргументам позивачки.

Апелянтка зазначає, що вона повідомляла роботодавця про те, що запитувана роботодавцем інформація про її щеплення від COVID-19 є такою, що не підлягає розголошенню, оскільки є конфіденційною та медичною таємницею.

Незважаючи на це, оскаржуваним наказом її відсторонено від роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати до часу усунення причин, що його зумовили. Підстава відсторонення є повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19.

Судом не взято до уваги, не проаналізовано та не враховано жодних її доводів.

Апелянтка, зсилаючись на наказ Міністерства охорони здоров`я України від 14 квітня 1995 року №66, яким затверджено Інструкцію про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності зазначає, що відповідачем не надано жодного письмового подання посадових осіб Держпродспоживслужби про недопуск її до роботи.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що роботодавцем при відстороненні її від роботи у зв`язку із відсутністю у неї щеплення проти COVID-19 дотримано вимог ч.6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» в частині отримання письмового лікарського підтвердження про відмову від обов`язкового профілактичного щеплення чи акту, складеного у присутності свідків, в разі відмови дати таке підтвердження, а також вимог ч.2 ст.27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» щодо недопуску працівника до роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби.

Натомість відповідачем видано оскаржуваний наказ про відсторонення на підставі одного лише повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення, яке саме по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови чи ухилення її від обов`язкового профілактичного щеплення, а також факту ненадання нею медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданого закладом охорони здоров`я.

Враховуючи викладене, апелянт вважає, що прийняття відповідачем оскаржуваного наказу лише на підставі повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення і відсторонивши позивача від роботи порушує вимоги законодавства, яке регулює відповідну сферу суспільних відносин, відповідач порушив її законне право на працю.

Відповідачу було в усній формі повідомлено, що вона вважає запитувану роботодавцем інформацію конфіденційною. Відповідач не реалізував процесуальне право витребувати запитувану роботодавцем інформацію через суд та не подав відповідний запит до розпорядника інформації.

За таких обставин, враховуючи, що оскаржуваний наказ видано з порушенням вимог законодавства, позовна вимога про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення її від роботи та допустити до виконання трудових обов`язків, підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ Івано-Франківської дитячої музичної школи №3 імені А. Кос-Анатольського від 08.11.2021 №74 про відсторонення її від роботи; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2021, до дня допуску до виконання трудових обов`язків, яким є 28.02.2022.

Івано-Франківськадитяча музичнашкола №3імені А.Кос-Анатольськогоподала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду є законним, обґрунтованим та належним чином мотивованим.

Вважає, що керівник навчального закладу, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв рішення про тимчасове відсторонення позивачки від роботи.

Що стосується посилання апелянта на те, що при її відстороненні була порушена процедура визначена Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та Інструкції «Про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності», то слід зазначити, що наведені Закон та Інструкція встановлюють порядок внесення посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності на підставі ч.4 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», тоді як в цьому випадку позивачку відсторонили на підставі ч.2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Посилання апелянтки на те, що порушується право на таємницю про стан свого здоров`я, є необґрунтованим, оскільки інформація про проходження щеплень не належить до переліку відомостей, що становлять лікарську таємницю, оскільки не містять ні діагнозу, ні факту звернення за медичною допомогою, ні методи лікування.

Також надуманими є аргументи апелянтки щодо того, що школа мала надати суду документ, що підтверджує відмову позивача від щеплення. Така відмова може бути зафіксована шляхом взяття лікарем від пацієнта відповідного письмового підтвердження, але для цього власне ОСОБА_1 мала звернутися до лікаря.

В законодавстві України відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію.

У разі відсутності вакцинації діюче законодавство дозволяє відсторонювати деяких працівників без виплати заробітної плати.

Наказом МОЗ від 04.10.2021р. №2153 передбачено, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень.

Таким чином, якщо ставити питання обов`язковості вакцинування для працівників з наведеного вище переліку, то його можуть не робити лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень.

Позивачка не вказує та не надає доказів того, що вона має такий стан здоров`я, що є перешкодою для вакцинування.

Роботодавець видавши оспорюваний наказ застосував відсторонення від роботи, оскільки це прямо передбачено на рівні законодавства.

Безпідставними є доводи ОСОБА_1 про порушення її права на працю, оскільки позивачка не позбавлена права на працю та з роботи не звільнена, а лише відсторонена від виконання своїх функціональних обов`язків з метою непоширення гострої респіраторної хвороби COVID-19 через відсутність щеплення та абсолютних протипоказань до їх проведення.

Реалізація позивачкою свого права не є правовою підставою для порушення права інших осіб на безпечні умови праці та охорону здоров`я.

Також вимога про стягнення середнього заробітку позивачкою подано до неналежного відповідача. Позивачкою додано до позовної заяви довідку про доходи, яка видана Департаментом культури Івано-Франківської міської ради. Заробітна плата працівникам школи виплачується саме Департаментом через централізовану бухгалтерію. Школа не нараховує та не виплачує позивачці заробітну плату. Тому позов з вимогою в частині стягнення середнього заробітку позивачка мала подавати саме до Департаменту.

Просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 26 вересня 2022 року апеляційне провадження у цій справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 130/3548/21.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 27 лютого 2023 року поновлено апеляційне провадження у справі.

В судовому засіданні представники відповідача адвокат Устінський А.В. та керівник навчального закладу Викалюк Г.Ю. вимоги апеляційної скарги заперечили, покликаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції.

ОСОБА_1 в засідання апеляційного суду повторно не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про час і місце слухання справи.

Враховуючи необхідністьдотримання судомстроків розглядуапеляційної скарги,які судомбуло продовжено, колегія суддів відповідно до статті 372 ЦПК України не вбачає перешкод у розгляді справи в зв`язку з неявкою апелянтки.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працювала у Івано-Франківській дитячій музичній школі №3 імені А.Кос-Анатольського на посаді викладача по класу фортепіано (а.с.7-8).

Адміністрацією Івано-Франківської дитячої музичної школи №3 імені А.Кос-Анатольського 02.11.2021 повідомлено ОСОБА_1 про необхідність щеплення проти COVID-19 та надання відповідних документів про проходження цієї процедури або про наявність абсолютних протипоказань до такого щеплення, а також роз`яснено наслідки ненадання одного з таких документів у вигляді відсторонення від роботи без збереження заробітної плати. Таке повідомлення було проведено у розумний строк і позивачці був наданий строк до 08.11.2021 на проходження вакцинації, або надання медичної довідки про протипоказання до такої вакцинації (а.с.21).

Наказом Івано-Франківської дитячої музичної школи №3 імені А.Кос-Анатольського від 08.11.2021 №74 ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати (а.с.9).

Наказом відповідача від 28.02.2022 №11 зупинено дію наказу Івано-Франківської дитячої музичної школи №3 імені А.Кос-Анатольського від 08.11.2021 №74 (а.с. 123).

В апеляційному суді представники відповідача повідомили, що за ініціативою роботодавця з 28.02.2023 припинені трудові відносини з ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням нею трудової дисципліни.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до ст. 21 КЗпП України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (ст. 51 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» протиепідемічні заходи це комплекс організаційних, медико-санітарних, ветеринарних, інженерно-технічних, адміністративних та інших заходів, що здійснюються з метою запобіганню інфекційних хвороб, локалізації та ліквідації їх осередків, спалахів та епідемій.

Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 12 цього Закону профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19» № 211 від 11 березня 2020 року на всій території України з 12 березня 2020 року запроваджено карантин, який згодом неодноразово продовжено.

Згідно із Положенням про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року № 90, Міністерство охорони здоров`я України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, а також захисту населення від інфекційних хвороб, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, попередження та профілактики неінфекційних захворювань.

Наказом Міністерство охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, який надалі було доповнено (далі - Перелік № 2153).

Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 4) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 5) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 6) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 7) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку № 2153 медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595, зареєстрованого в МЮ України 10.10.2011 за № 1161/19899 (у редакції наказу МОЗ від 11.10.2019 № 2070).

Переліком № 2153 передбачено низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 постанову Кабінету Міністрів України № 1236 доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Згідно зі ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та, за дотримання визначеної в них процедури, дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника. Проте, слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення працівника від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; умови праці, в яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

При розгляді цієї категорії справ суди, визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, мають з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів.

При зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що її відсторонення від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19, є незаконним та таким, що порушує її право на працю.

Колегія суддів вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Характер виконуваних обов`язків ОСОБА_1 як викладача по класу фортепіано в Івано-Франківській дитячій музичній школі №3 імені А.Кос-Анатольського, пов`язаний з контактом з дітьми та забезпеченням їх навчання, з контактом з батьками учнів та працівниками на робочому місці. Тобто встановлено значну кількість прямих і непрямих соціальних контактів позивачки при виконанні трудових обов`язків. При цьому, такі умови праці, в яких перебуває позивачка, передбачають досить тісні контакти з дітьми при забезпеченні їх навчання та збільшують вірогідність зараження COVID-19.

Відповідно до організації навчального процесу у відповідача з дня видачі наказу про відсторонення позивачки від роботи та до часу зупинення дії цього наказу не визначено можливості встановлення дистанційної або надомної форми роботи для неї та інших працівників цієї школи.

ОСОБА_1 підлягала обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, але після попередження про необхідність такого щеплення відмовилась від проходження вакцинації, відповідач (роботодавець) обґрунтовано з дотриманням чинного законодавства відсторонив її від роботи на час до проведення щеплення.

Також ОСОБА_1 не пред`явила роботодавцю будь яких відомостей про звернення до лікаря чи проходження медичного огляду які б вказували на те, що у неї є відповідні протипоказання, щодо проведення профілактичного щеплення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, відповідач, на якого покладено обов`язок забезпечення безпеки усіх учасників освітнього процесу, з урахуванням вимог статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», правомірно прийняв наказ за №74 від 08.11.2021 яким позивача, відсторонено від роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати до часу усунення причин, що його зумовили.

Можливість продовження роботи на посаді вчителя лише за умови проходження вакцинації від COVID-19 не може вважатися дискримінацією по відношенню до працівників за критерієм наявності або відсутності вакцинації. Вимога проходження вакцинації фактично є лише однією з вимог для зайняття тієї чи іншої посади поряд з іншими вимогами, до яких також відносяться, в залежності від виду посади, наявність профільної освіти, стажу роботи, проходження медичного огляду, досягнення певного віку тощо.

Не заслуговують на увагу твердження апелянтки про те, що вонавважає запитувануроботодавцем інформаціющодо свогостану здоров`яконфіденційною.Суд першої інстанції вірно вказав, що заборона обробки персональних даних, що стосуються здоров`я, не застосовується, якщо обробка персональних даних: необхідна для здійснення прав та виконання обов`язків володільця у сфері трудових правовідносин відповідно до закону із забезпеченням відповідного захисту. У виниклому спорі отримання інформації пов`язано із сферою трудових правовідносин, здійснюється відповідно до вимог закону, а тому не може беззаперечно обмежуватись у відповідному доступі.

Особа, яка займає посаду вчителя, постає перед вибором вакцинуватися і продовжувати роботу або, слідуючи своїм переконанням, відмовитися від вакцинації, але в такому випадку бути відстороненою від посади, щоб не наражати на небезпеку учнів, своїх колег та й саму себе, оскільки посада вчителя передбачає велику кількість контактів.

З вищевикладених підстав не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що наказ про відсторонення від роботи через відсутність щеплення проти COVID-19 суперечить вимогам законодавства, обмежує її право на працю.

Таким доводам та доводам про те, що відповідачем не надано достатніх належних та допустимих доказів дотримання вимог ч.6 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб, суд першої інстанції надав належну правову оцінку. При цьому, наслідком рішення позивачки за відсутності абсолютних протипоказань відмовитися від вакцинації, метою якої є захист від хвороби, яка може становити серйозну загрозу для здоров`я населення, було саме відсторонення її від роботи, при наявності можливості уникнення такого за умови відповідних протипоказань щодо вакцинації, задля забезпечення загального блага у формі права на охорону здоров`я, що, крім іншого, гарантоване ст. 3, 27 та 49 Конституції України, гарантування безпеки як власне позивачки, так і іншим співробітникам, учням навчального закладу та є необхідним у демократичному суспільстві.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд дійшов переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення та додаткове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують їх законності та обґрунтованості. Підстав для їх скасування з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України.

Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишитибез задоволення.

Рішення Івано-Франківськогоміського судувід 24травня 2022року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 квітня 2023 року.

Судді: І.В. Бойчук

В.А. Девляшевський

О.В.Пнівчук