Постанова

від 11.04.2023 по справі 568/1149/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2023 року

м. Рівне

Справа № 568/1149/22

Провадження № 22-ц/4815/427/23

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Ковальчук Н. М.,

суддів: Майданіка В. В., Хилевича С. В.

секретар судового засідання Крижов В. С.

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Крупецька сільська рада Дубенського району Рівненської області,

відповідач Фермерське господарство «Вільна Україна»,

відповідач Дубенська районна державна адміністрація Рівненської області,

відповідач Дубенська районна рада Рівненської області

розглянув увідкритому судовомузасіданні впорядку спрощеногопозовного провадженняапеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 17 січня 2023 року у складі судді Сільман А. О., ухвалене в м. Радивилів Рівненської області, повний текст рішення складено 19 січня 2023 року,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернуласядо судуз позовомдо Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області, ФГ «Вільна України», Дубенської районної державної адміністрації, Дубенської районної ради про визнання права на земельну частку (пай). Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 01.11.1983 року працювала у колгоспі «Перемога», а в травні 1995 року переведена на роботу в агровиробниче об`єднання «Вільна Україна». В 1997 р. вона була прийнята до членів АВОП «Вільна Україна». В квітні 2000 р. АВОП «Вільна Україна» реорганізовано в СФГ «Вільна Україна», де вона працювала до 05.06.2007 року. 20.03.1994 р. АВОП «Вільна Україна» отримало державний акт на право колективної власності на землю серії РВ №00003, зареєстрований під № 3, до якого доданий список членів колективного сільськогосподарського підприємства на отримання земельних паїв. Розпорядженням голови Радивилівської районної державної адміністрації № 6 від 09.01.2001 року «Про внесення змін до паювання земель колективної власності АВОП «Вільна Україна» на підставі протоколу № 2 засідання комісії по паюванню земель колективної власності АВОП «Вільна Україна» затверджено додатковий список на розпаювання земель, до якого увійшли ще 30 членів господарства. Як член АВОП «Вільна Україна», вона мала право на земельну частку (пай), проте її помилково не було включено до додаткового списку на паювання земель, який є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю від 20.03.1994р. До теперішнього часу земельну частку (пай) вона не отримала, сертифікат на право на земельну частку (пай) їй не видавався. Просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай) у розмірі 3,9 умовних кадастрових гектари із земель запасу, резервного фонду чи земель не витребуваних паїв на території Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області.

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 17 січня 2023 року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на час видачі Державного акта сільськогосподарському підприємству позивачка не була членом цього підприємства і, як наслідок, не могла бути включена у списки осіб на отримання земельного паю, а на час формування додаткового списку до Державного акта 23.12.1999 року позивачка не мала необхідного п`ятирічного стажу роботи у сільськогосподарському підприємстві, що виключало можливість отримання земельного паю, а відтак відсутні правові підстави для визнання за позивачкою права на земельну частку (пай) згідно державного акту на право колективної власності на землю від 20.03.1994 року.

Вважаючи рішення суду незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі заперечує висновок місцевого суду про те, що оскільки на час видачі Державного акта на землю сільськогосподарському підприємству вона не була членом цього сільськогосподарського підприємства, а на час формування додаткового списку 23 грудня 1999 року - не мала необхідного п`ятирічного стажу роботи у АВОП «Вільна Україна», а тому не має права на отримання земельного паю. Пояснює, що 20 березня 1994 року АВОП «ВільнаУкраїна» було видано державний акт на право колективної власності на землю, тобто на момент її працевлаштування у АВОП «Вільна Україна» 11 травня 1995 року землі цього господарства вже були частково розпайовані, а площа близько 120 гектарів залишилося нерозподіленою. Зауважує, що розпорядженням голови Радивилівської райдержадміністрації від 09 січня 2001 року № 06 було включено ще 30 членів господарства у списки розпаювання земель колективної власності АВОП «Вільна Україна», тобто відбулося додаткове розпаювання, під час якого її помилково не включили до списку, хоча на той час вона вже працювала у АВОП «ВільнаУкраїна»і була його членом. Доводить, що за рахунок отримання додаткових земель у колективну власність відбулося саме додаткове розпаювання, тобто виділення нової додаткової землі новим додатковим членам АВОП «Вільна Україна», а не уточнення попередніх списків пайовиків за 1994 рік, як зазначено в оскарженому рішенні суду. Вказує на незаконність висновку суду про те, що на час формування додаткового списку 24.12.1999 року вона не мала необхідного п`ятирічного стажу роботи у АВОП «ВільнаУкраїна»,що виключає можливість отримання земельного паю, та пояснює, що жодна норма закону не містить такої спеціальної умови для набуття права на пай, адже Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» від 08.08.1995 року № 720/95 передбачено, що право на пай породжується саме членством особи у колективному сільськогосподарському підприємстві, а не її роботою чи тривалістю роботи в господарстві. Подібних застережень не містить також і статут АВОП «Вільна Україна». Стверджує, що на момент затвердження додаткових списків пайовиків протоколом № 2 зборів уповноважених пайовиків АВОП «Вільна Україна» від 23.12.1999 року, вона була членом цього підприємства, а тому підлягала включенню у списки розпаювання. Вказує на порушення судом процесуальних норм при прийнятті доказів та використання їх для ухвалення судового рішення: ряд документів були подані стороною відповідача з порушенням передбаченого законом порядку подання доказів, зокрема, вони були подані не у підготовчому засіданні, не долучені до відзиву на позов, і навіть з порушенням строку який був визначений самим судом в ухвалі від 08 листопада 2022 року. Додає, що про недопустимість прийняття ряду документів відповідача як доказів у справі її представником була подана письмова заява, а також заявлено усне клопотання під час дослідження доказів, однак суд залишив їх поза увагою. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві Дубенська районна державна (військова) адміністрація Рівненської області зазначає, що вона є неналежним відповідачем у справі та не уповноважена законом втручатися у здійснення повноважень органами місцевого самоврядування, а також вказує, що позивачкою не заявлено жодних вимог до Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області, у зв`язку з чим просить виключити її з числа відповідачів у цій справі.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві Дубенська районна рада Рівненської області зазначає, що вона є неналежним відповідачем у справі та вказує, що позивачкою не заявлено жодних вимог до Дубенської районної ради Рівненської області, у зв`язку з чим просить виключити її з числа відповідачів у цій справі.

Дослідивши матеріали та обставини справина предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з АВОП «Вільна Україна». Так, 11.05.1995 року вона переведена на роботу з колгоспу «Перемога» у АВОП «Вільна Україна», що підтверджується записами у трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_1 , наказ № 5 від 28.05.1995 року.

На підставі наказу №2 від 09.06.1996 р. ОСОБА_1 прийнята в члени АВОП «Вільна Україна» 11 травня, рік прийняття містить виправлення 1995р./1996 р.

Згідно архівної довідки №463/01-14 від 28.11.2022 року, ОСОБА_1 працювала в АВОП «Вільна Україна» і їй нарахована заробітна плата з серпня 1995 року.

Згідно довідки СФГ «Вільна Україна» № 39 від 11.05.2007 року, ОСОБА_1 працювала в господарстві з 11.05.1995 р., на час розпаювання земель (додатково) в 2000 році мала право на одержання земельного паю (а.с. 19).

20 березня 1994 року АВОП «Вільна Україна» видано Державний акт на право колективної власності на землю серії РВ № 00003, зареєстрований в Книзі записів державних актів № 3. До Державного акту на право власності на землю долучений список громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства (додаток № 1). В цьому списку прізвище ОСОБА_1 відсутнє (а.с. 21-32).

Будь-яких інших Державних актів на право колективної власності на землю цьому сільськогосподарському підприємству не видавалось.

Засіданням комісії АВОП «Вільна Україна», оформленого протоколом № 2 від 17.08.1996 року, внесено доповнення в списки громадян-членів АВОП «Вільна Україна», які мають право на земельну частку (пай) на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серія РВ 00003, виданого від 20.03.1994 р, та включено до Списку для додаткового паювання земель колективної власності 73 особи. В цьому списку прізвище ОСОБА_1 також відсутнє (а.с. 84-87).

Крім того, протоколом зборів рішенням зборів уповноважених пайовиків АВОП «Вільна Україна» № 3 від 17.08.1996 р. затверджено рішення комісії остаточного формування списку пайовиків, які мають право на отримання земельної частки (паю), які включає 346 осіб. Цей список теж не містить прізвища ОСОБА_1 (а.с. 90-98).

Протоколом засідання комісії АВОП «Вільна Україна» № 2 від 23.12.1999 року «Про виділення земельних сертифікатів працівникам, які відпрацювали в даному господарстві 5 років і мають право на земельну частку (пай)» затверджено рішення зборів господарства про виділення земельних ділянок працівникам, які мають право на земельну частку пай в кількості 30 осіб. У вказаних затверджених списках відсутнє прізвище ОСОБА_1 (а.с. 134).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 31 березня 2000 року звільнена з членів АВОП «Вільна Україна» та 01.04.2000 року прийнята на роботу в СФГ «Вільна Україна» на посаду головного економіста та касира, що підтверджується записами у трудовій книжці.

Розпорядженням Радивилівської районної адміністрації № 6 від 09.01.2001 року «Про внесення змін до паювання земель колективної власності АВОП «Вільна Україна» затверджено протокол № 2 засідання комісії по паюванню земель колективної власності АВОП «Вільна Україна» від 23.12.1999 року та затверджено списки для паювання земель колективної власності АВОП «Вільна Україна» за рахунок додаткових 117,0 га земель, які передано сесією Михайлівської сільської ради від 20.12.1999 р. № 46 з державної власності в колективну власність на отримання сертифікатів на право на земельну частку (пай) розміром 3,9 умовних кадастрових гектар. ОСОБА_1 також не включена до зазначеного списку (а.с. 33-34).

АВОП «Вільна Україна» реорганізовано в селянське-фермерське господарство «Вільна Україна» зборами уповноважених від 04.04.2000 року. В подальшому, АВОП «Вільна Україна» ліквідоване Радивилівською районною державною адміністрацією Рівненської області 05.09.2001 року, що підтверджується Інформацією Головного Управління статистики в Рівненській області №02-2-05/36 від 19.01.2012 року.

Вважаючи своє невключення до списків на паювання земель колективної власності АВОП «Вільна Україна» помилковим, ОСОБА_1 06.09.2016 року звернулась із запитом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.

У відповідь Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області повідомило, що п. 2 Указу Президента України від 08.07.1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на пай мають члени сільськогосподарського підприємства (інші) відповідно до списку, що додається до Державного акта на право власності на землю. За інформацією Управляння Держгеокадастру у списку громадян членів АВОП «Вільна Україна» (додатку №1 до Державного акта РВ №00002) ОСОБА_1 не зазначена. У додатковому списку на підставі розпорядження №06 від 09.01.2001 року на паювання земель позивачка ОСОБА_1 також не вказана. До додаткового списку для паювання земель на підставі розпорядженні голови Радивилівської районної державної адміністрації № 6 від 09.01.2001 р. позивач також не включена (а.с. 38).

Листом № Г-26/020 від 21.11.2016 року Радивилівська районна державна адміністрація Рівненської області повідомила позивачку про те, що відповідне розпорядження про виділ земельної частки (паю) можливе лише після надання нею документів, що посвідчують її право на земельну частку (пай) (а.с. 40).

Звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом так само мотивоване незгодою із не включенням до вищевказаних списків на паювання земель колективної власності АВОП «Вільна Україна».

Згідно ст. 5 Земельного кодексу України (у редакції на час виникнення спірних відносин), земля може належати громадянам на праві колективної власності.

Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частиною шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», сільські, селищні, міські ради в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); організовують проведення розподілу земельних ділянок між особами, які мають право на виділення їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та земель, що залишилися у колективній власності, в порядку, визначеному цим Законом, тощо.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року №720/95, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті у спадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Таке роз`яснення викладене в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 за № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»,.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних відносин), Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Відповідно до ст.ст. 22, 23 ЗК України та зазначеного Указу, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Тобто, за умов відсутності трьох складових одночасно, а саме: перебування позивача в членах колективного сільськогосподарського підприємства, отримання підприємством державного акта на право колективної власності на землю та включення особи до списку, доданого до цього акту, особа не має права на земельну частку (пай).

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві.

Питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві регулюється статутом підприємства.

Список громадян, які мають право на земельну частку (пай), як додаток до державного акту, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства, підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.

У спірних правовідносинах основою набуття статусу члена й виникнення відповідних прав, пов`язаних з членством у колективному підприємстві, є юридичний склад, що включає в себе прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про прийняття заявника до складу членів колективного сільськогосподарського підприємства та його трудова участь у діяльності цієї організації.

Умовою набуття особою права на земельну частку (пай) є те, що ця особа повинна працювати в цьому підприємстві на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю.

Як встановленосудом тапідтверджено наявнимиу справідоказами,на моментотримання Державногоакта наземлю 20.03.1994року позивачка ОСОБА_1 не працювала в АВОП «Вільна Україна» та не була членом цього господарства, а відтак не мала права на земельну частку (пай) і не могла бути включеною до списку осіб на отримання земельної частки (паю), який є Додатком до Державного акту про право власності на земельну ділянку.

Згідно розпорядження районної державної адміністрації від 09.01.2001 р. №6 до списку на паювання земель, який є додатком до Державного акту на право колективної власності на землю серії 0003 від 20.03.1994 року до вказаного списку на право на отримання сертифікатів на право на земельну ділянку (пай) були додатково включені пропущені члени господарства, тобто ті особи, які з різних причин не були включені до першого (основного) списку, який є додатком до Державного акту. Цей список складається із 30 осіб. Як зазначено вище, позивачка ОСОБА_1 не включена до нього. Цей додатковий список сформований на підставі Протоколу №2 зборів уповноважених АВОП «Вільна Україна» від 23 грудня 1999 року, де було прийнято рішення «про виділення земельних сертифікатів працівникам, які відпрацювали в даному господарстві 5 років і мають право на земельну частку (пай).

Виходячи з того, що позивачка ОСОБА_1 працювала в АВОП «Вільна Україна» з 11 травня 1995/1996 року (містяться виправлення), була прийнята в члени АВОП - 05.02.1997 року, тобто на час розгляду зборами питання про додаткове виділення земельних сертифікатів 23 грудня 1999 року позивачка не відпрацювала у цьому підприємстві 5 років, що є необхідною умовою для отримання земельного паю, а тому не була і не могла бути включеною до додаткового списку на паювання земель. З огляду на те, що рішення про виділення земельних сертифікатів працівникам, які відпрацювали в даному господарстві 5 років і мають право на земельну частку (пай) було ухвалене зборами уповноважених АВОП «Вільна Україна» від 23 грудня 1999 року, така вимога погоджена учасниками, а тому доводи апеляційної скарги про її невідповідність закону не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду.

Покликання апелянта на те, що вона помилково не була включена до додаткового списку на паювання земель колективної власності АВОП «Вільна Україна», який був складений вже після отримання Державного акта на землю від 20.03.1994 року щодо осіб, які працювали в АВОП «Вільна Україна», апеляційним судом оцінюються критично.

Згідно Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельний пай отримали всі особи, які входили до складу КСП на момент паювання землі і яких внесено до списку, що його додають до державного акту на право колективної власності на землю. Згідно із законодавством, членами КСП були особи які постійно працювали в КСП на час отримання Державного акта про право власності на землю.

Державний акт на право колективної власності на землю виданий Виробничому об`єднанню «Вільна Україна» 20.03.1994 року. Як встановлено судом, ОСОБА_1 працювала АВОП «Вільна Україна`з травня 1995 року, а до його членів прийнята в лютому 1997 року. Додатковий список до акту на отримання земельної частки (паю) від 09.01.2001 р. є додатком до Державного акта на право колективної власності на землю від 20.03.1994 р., оскільки на час складання первинного списку осіб, які мають право на пай, були «пропущені члени господарства» (мовою оригіналу). Про це безпосередньо вказано в розпорядженні при складанні додаткового списку (а.с. 38). Крім того, додатковий список сформований рішенням зборів сільськогосподарського підприємства 23.12.1999 року, і на час його складання позивачка не мала необхідного 5 річного стажу роботи на підприємстві, що було умовою при включенні до списку.

Судом встановлено на підставі належних і достовірних доказів, що був виданий лише один Державний акт на право колективної власності на землю від 20.03.1994 року, до якого існує два додатки списки осіб, які мають право на отримання земельного паю. До жодного з цих списків ОСОБА_1 не включена.

У поданій апеляційній скарзі позивачка вказує на порушення місцевим судом процесуальних норм в частині порядку подання відповідачем доказів та їх безпідставне прийняття судом, зокрема зазначала, що витребувані у відповідача ухвалою суду від 08.11.2022 року документи у строк до 28.11.2022 року були представлені останнім 29.11.2022 року, тобто з порушенням встановленого судом строку; надані відповідачем копії документів належним чином не посвідчені; їх копії не направлені позивачу, а тому не можуть бути прийняті судом в якості обґрунтування заперечень на позов.

Як вбачається зі справи та встановлено місцевим судом, порушення строків подачі документів відповідачем на один день мало місце у зв`язку з відключенням енергопостачання, але при цьому затребувані судом документи були подані відповідачем до початку судового засідання. Такі обставини, на думку суду, не призвели до порушення прав позивача і не можуть впливати на правові висновки по суті позовних вимог, натомість сприяючи встановленню істини у справі. Достовірність поданих документів встановлена судом першої інстанції в судовому засіданні, і вказаним обставинам дана в рішенні належна оцінка.

Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності із нормами закону, якими вони врегульовані, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) згідно Державного акту на право колективної власності на землю від 20.03.1994 року, адже на час його видачі підприємству позивачка не була членом підприємства, а відтак не могла бути включена у список осіб на отримання земельного паю, а на час формування додаткового списку 23.12.1999 року не мала необхідного п`ятирічного стажу роботи у сільськогосподарському підприємстві, що було визначено за рішенням зборів учасників цього підприємства як обов`язкова умова для отримання земельного паю.

Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з`ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов`язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції в цій частині, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Таким чином,апеляційний судприходить довисновку,що судомпершої інстанції булиправильно,всебічно іповно встановлені обставинисправи,характер правовідносин,які виниклиміж сторонамита застосованоправові норми,які підлягализастосуванню привирішенні даногоспору,в зв`язкуіз чимрішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 17 січня 2023 року залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 13 квітня 2023 року.

Головуючий Ковальчук Н. М.

Судді: Майданік В. В.

Хилевич С. В.