Постанова

від 10.04.2024 по справі 568/1149/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 568/1149/22

провадження № 61-7169св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючої - Фаловської І. М.

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Крупецька сільська рада Дубенського району Рівненської області, Фермерське господарство «Вільна Україна», Дубенська районна державна адміністрація Рівненської області, Дубенська районна рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 17 січня 2023 року у складі судді Сільман А. О. та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року у справі у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Майданіка В. В., Хилевича С. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області, Фермерського господарства (далі - ФГ) «Вільна України», Дубенської районної державної адміністрації (далі - Дубенська РДА), Дубенської районної ради про визнання права на земельну частку (пай).

Позов обґрунтований тим, що з 01 листопада 1983 року працювала у колгоспі «Перемога», а в травні 1995 року - переведена на роботу в Агровиробниче об`єднання (далі - АВОП) «Вільна Україна».

У 1997 році її прийнято до членів АВОП «Вільна Україна».

20 березня 1994 року АВОП «Вільна Україна» отримало державний акт на право колективної власності на землю № 3, серія РВ №00003, до якого додано список членів колективного сільськогосподарського підприємства на отримання земельних паїв.

Розпорядженням голови Радивилівської районної державної адміністрації від 09 січня 2001 року № 6 «Про внесення змін до паювання земель колективної власності АВОП «Вільна Україна» на підставі протоколу № 2 засідання комісії з паювання земель колективної власності АВОП «Вільна Україна» затверджено додатковий список на розпаювання земель, до якого включено ще 30 членів господарства.

Як член АВОП «Вільна Україна» вона мала право на земельну частку (пай), проте її помилково не було включено до додаткового списку на паювання земель, який є додатком до державного акта на право колективної власності на землю від 20 березня 1994 року.

У квітні 2000 року АВОП «Вільна Україна» реорганізовано в Сільськогосподарське фермерське господарство «Вільна Україна», де вона працювала до 05 червня 2007 року.

На час звернення земельну частку (пай) вона не отримала, сертифікат на право на земельну частку (пай) їй не видано.

Просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай) у розмірі 3,9 умовних кадастрових гектари із земель запасу, резервного фонду чи земель невитребуваних паїв на території Крупецької сільської ради.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 17 січня 2023 року, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, у позові відмовлено.

Суди дійшли висновку про відмову в позові, оскільки на час видання державного акта АВОП «Вільна Україна» позивачка не була членом цього підприємства і, як наслідок, не могла бути включена у списки осіб на отримання земельного паю, а на час формування додаткового списку до державного акта, а саме 23 грудня 1999 року позивачка не мала необхідного п`ятирічного стажу роботи на підприємстві, що виключало можливість отримання земельного паю.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2023 року ОСОБА_1 направила до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 17 січня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року, просила їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування таких норм права:

- пунктів 1, 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» щодо виникнення права на земельну частку (пай) у кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, а не лише тих осіб, які відпрацювали у такому господарстві не менше 5 років;

- частини дев`ятої статті 5 ЗК України (в редакції на час виникнення правовідносин) щодо права кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства одержати його частку землі в натурі незалежно від стажу роботи на цьому підприємстві та щодо неправомірного самостійного звуження такими підприємствами (статутом, протоколами зборів тощо) кола осіб із членів колективного сільськогосподарського підприємства, які мають право на земельні частки (паї);

- частин другої, третьої статті 4 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» щодо правовідносин, які регулюються статутом, та неможливості колективних сільськогосподарських підприємств встановлювати власні правила та умови отримання земельної частки (паю) членами таких підприємств, оскільки процедура розпаювання земель врегульована на державному рівні, не може бути різною для кожного окремого сільськогосподарського підприємства;

- частини третьої статті 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» щодо відсутності права у зборів уповноважених пайовиків встановлювати протокольними рішеннями додаткових умов для набуття права на земельну частку (пай).

Аргументи інших учасників справи

Відзив Дубенської районної ради обґрунтований тим, що вона є неналежний відповідач у справі.

Просила виключити Дубенську районну раду з числа відповідачів.

Відзиви Дубенської районної державної (військової) адміністрації обґрунтовані тим, що вона є неналежний відповідач у справі.

Просила виключити Дубенську районну державну (військову) адміністрацію з числа відповідачів, касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з АВОП «Вільна Україна».

11 травня 1995 року позивачка наказом від 28 травня 1995 року № 5 переведена з колгоспу «Перемога» до АВОП «Вільна Україна», що підтверджується записами у трудовій книжці колгоспника № НОМЕР_1 ,.

На підставі наказу від 09 червня 1996 року № 2 ОСОБА_1 11 травня, рік прийняття містить виправлення 1995/1996, прийнята у члени АВОП «Вільна Україна»

Згідно з архівною довідкою від 28 лютого 2022 року № 463/01-14 ОСОБА_1 працювала в АВОП «Вільна Україна», з серпня 1995 року їй нараховувалася заробітна плата.

Відповідно до довідки СФГ «Вільна Україна» від 11 травня 2007 року № 39 ОСОБА_1 з 11 травня 1995 року працювала на підприємстві, на час розпаювання земель (додатково) в 2000 році мала право на одержання земельного паю.

20 березня 1994 року АВОП «Вільна Україна» отримало державний акт на право колективної власності на землю № 3, серія РВ № 00003. До державного акта на право власності на землю додано список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства (додаток № 1). У цьому списку прізвище ОСОБА_1 відсутнє (а. с. 21-32).

Згідно з протоколом засідання комісії АВОП «Вільна Україна» від 17 серпня 1996 року № 2 внесено доповнення до списку громадян-членів АВОП «Вільна Україна», які мають право на земельну частку (пай) на підставі державного акта на право колективної власності на землю від 20 березня 1994 року, серія РВ 00003, та включено до списку для додаткового паювання земель колективної власності 73 особи. У цьому списку немає прізвища ОСОБА_1 (а. с. 84-87).

Протоколом зборів уповноважених пайовиків АВОП «Вільна Україна» від 17 серпня 1996 року № 3 затверджено рішення комісії щодо остаточного формування списку пайовиків, які мають право на отримання земельної частки (паю), який включає 346 осіб. У цьому списку прізвище ОСОБА_1 відсутнє (а. с. 90-98).

Протоколом засідання комісії АВОП «Вільна Україна» від 23 грудня 1999 року № 2 «Про виділення земельних сертифікатів працівникам, які відпрацювали в даному господарстві 5 років і мають право на земельну частку (пай)» затверджено рішення зборів уповноважених пайовиків АВОП «Вільна Україна» про виділення земельних ділянок працівникам, які мають право на земельну частку пай, в кількості 30 осіб. У цих списках немає прізвища ОСОБА_1 (а. с. 134).

Згідно із записами у трудовій книжці 31 березня 2000 року ОСОБА_1 звільнена з членів АВОП «Вільна Україна» та 01 квітня 2000 року прийнята на роботу в СФГ «Вільна Україна» на посаду головного економіста та касира.

Розпорядженням Радивилівської районної державної адміністрації від 09 січня 2001 року № 6 «Про внесення змін до паювання земель колективної власності АВОП «Вільна Україна» затверджено протокол № 2 засідання комісії з паюванню земель колективної власності АВОП «Вільна Україна» від 23 грудня 1999 року та затверджено списки для паювання земель колективної власності АВОП «Вільна Україна» за рахунок додаткових 117,0 га земель, які передано сесією Михайлівської сільської ради від 20 грудня 1999 року № 46 з державної власності в колективну власність на отримання сертифікатів на право на земельну частку (пай) розміром 3,9 умовних кадастрових гектар. У цьому списку прізвище ОСОБА_1 відсутнє (а. с. 33-34).

Зборами уповноважених пайовиків АВОП «Вільна Україна» від 04 квітня 2000 року АВОП «Вільна Україна» реорганізовано в СФГ «Вільна Україна».

Згідно з інформацією Головного управління статистики в Рівненській області від 19 січня 2012 року № 02-2-05/36В 05 вересня 2001 року Радивилівська районна державна адміністрація ліквідувала АВОП «Вільна Україна».

06 вересня 2016 року ОСОБА_1 звернулась із запитом до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.

У відповідь на звернення ОСОБА_1 Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області повідомило, що згідно з пунктом 2 Указу Президента України від 08 липня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на пай мають члени сільськогосподарського підприємства (інші) відповідно до списку, що додається до державного акта на право власності на землю. Відповідно до інформації Управління у списку громадян - членів АВОП «Вільна Україна» (додаток № 1 до державного акта, серія РВ №00002) ОСОБА_1 не зазначена. У додатковому списку на паювання земель на підставі розпорядження від 09 січня 2001 року № 06 ОСОБА_1 також не вказана. До додаткового списку для паювання земель на підставі розпорядженні голови Радивилівської районної державної адміністрації від 09 січня 2001 року № 6 позивачка також не включена (а. с. 38).

Листом від 21 лютого 2016 року № Г-26/020 Радивилівська районна державна адміністрація Рівненської області повідомила позивачку про те, що відповідне розпорядження про виділ земельної частки (паю) можливе лише після надання нею документів, що посвідчують її право на земельну частку (пай) (а. с. 40).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтями 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай). Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» (далі - Указ) право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, зокрема пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно зі статтею 5 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року в редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - ЗК України) земля може належати громадянам на праві колективної власності.

Суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників.

Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Згідно із статтею 23 ЗК України право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Отже, громадянин України - член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видання цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, зокрема й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передання у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Відповідно до статей 22, 23 ЗК України та Указу особа набуває право на земельний пай за таких трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Тобто, за умов відсутності трьох складових одночасно, а саме: членства позивачки в колективному сільськогосподарському підприємстві, отримання підприємством державного акта на право колективної власності на землю та включення особи до списку, доданого до цього акта, особа не має права на земельну частку (пай).

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) у колективному сільськогосподарському підприємстві.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі 563/1407/19, провадження № 61-510св21.

У справі, що переглядається, суди, відмовивши у позові, керувалися тим, що незважаючи на те, що позивачка не була членом АВОП «Вільна Україна» на час отримання підприємством державного акта на право колективної власності на землю та на час складення додаткового списку у 1999 році, вона не відпрацювала 5 років на підприємстві.

Суди встановили, що 20 березня 1994 року АВОП «Вільна Україна» отримало державний акт на право колективної власності на землю, до якого додано список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства.

Згідно з матеріалами справи, зокрема, вкладкою до трудової книжки (а. с. 13), протоколом зборів уповноважених пайовиків АВОП «Вільна Україна» від 05 лютого 1997 року № 1 (а. с.17 зворот), довідкою СФГ «Вільна Україна» від 11 травня 2007 року № 39 (а. с. 19), інформацією з архівного відділу Дубенської РДА (а. с. 16), протоколом зборів уповноважених пайовиків АВОП «Вільна Україна» від 17 серпня1996 року № 3 (а. с.17 зворот), 28 травня 1996 року позивачку прийнято на роботу до АВОП «Вільна Україна»; відповідно до протоколу зборів уповноважених пайовиків АВОП «Вільна Україна» від 05 лютого 1997 року № 1 ОСОБА_1 прийнято в члени АВОП «Вільна Україна».

Питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві регулюється статутом підприємства та встановлюється його вищим органом.

Згідно з частинами першою, другою статті 8 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (далі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин) підприємство самостійно володіє, користується і розпоряджається належними йому об`єктами власності. Право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

Вищим органом самоврядування у підприємстві є загальні збори його членів або збори уповноважених. У період між зборами справами підприємства керує правління. Повноваження загальних зборів (зборів уповноважених) і правління визначаються статутом підприємства. Загальні збори (збори уповноважених): приймають статут підприємства, вносять до нього зміни та доповнення; вирішують питання про обрання правління, його голови та ревізійної комісії підприємства; приймають рішення про реорганізацію і ліквідацію підприємства, про його участь в акціонерних товариствах, корпораціях, асоціаціях, концернах та інших об`єднаннях; вирішують інші важливі питання діяльності підприємства (частини перша, друга статті 23 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство»).

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» підприємство діє на основі статуту. У статуті підприємства вказуються найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і цілі діяльності, порядок вступу до підприємства і припинення членства в ньому, принципи формування спільної власності та права членів щодо неї, порядок розподілу прибутку, отриманого від операцій із цінними паперами, загальні права та обов`язки членів підприємства; передбачаються органи самоврядування, порядок їх формування та компетенція, права та обов`язки підприємства і його членів щодо використання й охорони земель, водних та інших природних ресурсів, виробничо-господарської, фінансової і трудової діяльності, питання оплати та охорони праці, соціальні гарантії, умови і порядок реорганізації та ліквідації підприємства. Статут підприємства може містити й інші положення, що не суперечать законодавству України.

Верховний Суд зазначає, що набуття працівником колективного сільськогосподарського підприємства членства у цьому підприємстві не є безумовним, і такі умови визначаються безпосередньо підприємством, яке може встановлювати умови, зокрема і строк, протягом якого працівник має відпрацювати на підприємстві для набуття членства та відповідно права на земельну частку (пай).

Список громадян, які мають право на земельну частку (пай), як додаток до державного акта, формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства, підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради/районної державної адміністрації.

З огляду на вказане включенню члена колективного сільськогосподарського підприємства до списку на отримання земельного частки (паю) відповідно до закону, який формує підприємство, передує отриманню підприємством державного акта на право колективної власності на землю.

Водночас згідно з матеріалами справи на час отримання державного акта та формування додатку до нього - списку членів АВОП «Вільна Україна» на паювання землі підприємства, позивачка не була членом АВОП «Вільна Україна» та не працювала в ньому.

Щодо доводів касаційної скарги, що на час додаткового розпаювання позивачка була членом АВОП «Вільна Україна», Верховний Суд зазначає таке.

Згідно з протоколом засідання комісії АВОП «Вільна Україна» від 23 грудня 1999 року № 2 «Про виділення земельних сертифікатів працівникам, які відпрацювали в даному господарстві 5 років і мають право на земельну частку (пай)» затверджено рішення зборів уповноважених пайовиків АВОП «Вільна Україна» щодо прийняття 117,00 га сільськогосподарських угідь, які підлягають переданню власникам сертифікатів.

Відповідно до розпорядження Радивилівської районної державної адміністрації від 09 січня 2001 року № 6 «Про внесення змін до паювання земель колективної власності АВОП «Вільна Україна» зміни до паювання вносились на підставі додатково переданих рішенням сесії Михайлівської сільської ради від 20 грудня 1999 року № 46 117,00 га земель для отримання сертифікатів на право на земельну частку (пай) для членів АВОП «Вільна Україна», які були пропущені.

Верховний Суд зазначає, що будь-яка процедура паювання повинна відповідати трьом умовам згідно зі статтями 22, 23 ЗК України та Указом, як зазначено вище у мотивах цієї постанови.

Водночас у матеріалах справи немає доказів того, що АВОП «Вільна Україна» отримало державний акт на право колективної власності щодо додатково виділених 117,00 га, що виключає кваліфікацію вказаної процедури внесення змін до первісного списку пайовиків АВОП «Вільна Україна» як додаткового паювання.

З огляду на вказане висновки судів в частині не порушення прав позивачки є обґрунтованими.

Посилання судів попередніх інстанцій та не, що позивачка не відпрацювала 5 років на підприємстві, тому не набула прав на земельну частку (пай) у 1999 році, є помилковими, оскільки законодавство, чинне на час виникнення спірних правовідносин, не визначало строковість членства у колективному сільськогосподарському підприємстві як умову набуття членом колективного сільськогосподарського підприємства права на отримання земельної частки (паю) та не надавало повноважень колективним сільськогосподарським підприємствам самостійно встановлювати цю умову для їхніх членів, зокрема у статутах.

Верховний Суд зауважує, що ці висновки судів попередніх інстанцій не призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки суди виходили також з того, що ОСОБА_1 не набула прав на земельну частку (пай) з огляду на те, що на час отримання державного акта на право власності на землю та формування списку пайовиків вона не працювала і не була членом АВОП «Вільна Україна», водночас уточнення до первісного списку, внесені у 1999 році на підставі додаткового виділення земель, не є додатковим чи окремим паюванням земель, передбаченим Указом.

Посилання у касаційній скарзі на те, що відповідачі безпідставно не надали копію статуту АВОП «Вільна Україна» є необґрунтованим, оскільки згідно з довідкою архівного відділу Дубенської РДА від 05 жовтня 2022 року № 04/01-24 в архівних документах АВОП «Вільна Україна» статуту немає.

З урахуванням встановлених судами обставини справи, зокрема непорушення прав позивачки, відсутність статуту АВОП «Вільна Україна» не спростовує висновків судів у цій справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц, провадження № 12-13гс22, зазначено, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму матеріального чи процесуального права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати необхідність застосування такої правової норми для вирішення спору, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права, та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 910/800/19).

Відсутність висновку Верховного Суду з питань, викладених заявницею у касаційній скарзі, на час розгляду цієї справи в судах попередніх інстанцій не призвела до ухвалення незаконного рішення у справі.

Верховний Суд не встановив формулювання судами попередніх інстанцій при застосуванні положень Указу, ЗК України, Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» помилкових висновків, які призвели до ухвалення неправильного рішення по суті, водночас доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення обставин справи, власної оцінки доказів та незгоди з рішеннями судів.

Щодо посилання у відзивах на касаційну скаргу про неналежність відповідачів, зокрема Дубенської районної ради та Дубенської районної державної (військової) адміністрації, Верховний Суд зазначає таке.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 376/1220/20, провадження № 61-19536св21.

З огляду на вказане, враховуючи фактичні обставини цієї справи, Дубенська районна рада та Дубенська районна державна (військова) адміністрація є належними відповідачами у справі.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 17 січня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 11 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча І. М. Фаловська

Судді: В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

А. С. Олійник

В. В. Сердюк