Постанова

від 14.03.2023 по справі 910/1563/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2023 р. Справа№ 910/1563/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 14.03.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури

на рішення Господарського суду міста Києва

від 18.10.2022 (повний текст складено 04.11.2022)

у справі № 910/1563/22 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави в особі:

1. Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації

2. Рівненської обласної державної адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промед Технолоджис"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 602 095, 89 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури в інтересах держави звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в особі Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації та Рівненської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промед Технолоджис" про:

- визнання недійсним п. 2 додаткової угоди № 1 від 25.05.2021 до договору поставки № 30-04 від 30.04.2021, укладеного між Департаментом цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промед Технолоджис";

- визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 06.08.2021 до договору поставки № 30-04 від 30.04.2021, укладеного між Департаментом цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промед Технолоджис";

- визнання недійсною додаткової угоди № 3 від 30.09.2021 до договору поставки № 30-04 від 30.04.2021, укладеного між Департаментом цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промед Технолоджис";

- визнання недійсною додаткової угоди № 4 від 08.10.2021 до договору поставки № 30-04 від 30.04.2021, укладеного між Департаментом цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промед Технолоджис";

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промед Технолоджис" на користь Департаментом цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації пеню за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором № 30-04 від 30.04.2021 в розмірі 602095,89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невідповідністю зазначених додаткових угод до договору поставки №30-04 від 30.04.02021 вимогам чинного законодавства України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/1563/22 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд першої інстанції виходив з того, що відтермінування строків поставки товару по договору від 30.04.2021, шляхом укладення спірних додаткових угод, не порушує умови пункту 4-1 Порядку, затвердженого постановою КМУ №47 від 26.01.2021, у зв`язку з чим твердження прокурора про те, що спірні додаткові угоди до договору суперечать інтересам держави та суспільства, є безпідставними та недоведеними.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято без з`ясування обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права (статті 230, 231, 232 Господарського кодексу України) та порушенням норм процесуального права (статті 73, 74, 76, 77, 86, 236, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України).

Доводи прокурора зводяться до того, що судом першої інстанції неправильно розтлумачено положення пункту 4-1 Порядку, затвердженого постановою КМУ №47 від 26.01.2021, за змістом якого умовами надання субвенції є забезпечення до 1 червня 2021 року обласними та Київською міськими держадміністраціями закупівлі кисневих концентраторів для закладів охорони здоров`я. Апелянт вказує, що закупівля-це придбання замовником товару (п. 25 частини 1 статті 1 Закон України «Про публічні закупівлі»), отже, пункт 4-1 Порядку передбачає у строк до 01.06.2021 саме придбання кисневих концентраторів для закладів охорони здоров`я. Відтак, на думку прокурора, поставка товару (кисневих концентраторів), передбаченого договором № 30-04 від 30.04.2021, мала бути здійснена у строк не пізніше 01.06.2021, у зв`язку з чим, укладення оспорюваних додаткових угод до договору поставки № 30-04 від 30.04.2021, тобто продовження строків поставки товару до 18.10.2021, відбулось всупереч Порядку.

Прокурор також не погоджуються з висновками суду першої інстанції про:

- наявність обставин непереборної сили та, як наслідок, наявність підстав для продовження строків поставки кисневих концентраторів;

- продовження строків закупівлі товару постановою Кабінету Міністрів України №1185 від 17.11.2021.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, відповідач подав відзив, у якому зазначає, що апеляційну скаргу подано особою - не учасником справи - Першим заступником керівника Київської міської прокуратури, яким не обґрунтовано чим саме оскаржуване рішення зачіпає права, інтереси та(або) обов`язки Київської міської прокуратури. У даній справі Київська міська прокуратура не є учасником спірних правовідносин, судовий спір не стосується її прав, інтересів та(або) обов`язків. Відповідач також вважає, що апелянтом вільно трактуються положення Порядку, затвердженого постановою КМУ №47 від 26.01.2021, які стосуються строків саме поставки кисневих концентраторів для закладів охорони здоров`я. Відповідач вказує, що поставка і закупівля є різними поняттями та не можуть бути ототожнені, при цьому Порядок не містить жодного посилання на строки саме постачання кисневих концентраторів до 01.06.2021. За вказаних обставин, відповідач вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України, а рішення суду першої інстанції відповідач слід залишити без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачами не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників у судове засідання

Представники позивачів в судове засідання 14.03.2023 не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

21.02.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від Рівненської обласної державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача-2.

14.03.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської обласної державної адміністрації надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що оскільки ухвала суду від 21.02.2023 про відкладення розгляду справи на 14.03.2023 надійшла на адресу департаменту 07.03.2023, позвиач-1 не має змоги подати відповідні процесуальні документи та направити свого представника по даній справі. Слід зазначити, що аналогічне клопотання позивачем-1 було подано перед попереднім судовим засіданням 21.02.2023.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Частиною 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

В той же час за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

З огляду на викладене та враховуючи, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності представників позивачів.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Кабінету Міністрів України від 26.01.2021 № 47 "Деякі питання надання у 2021 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення підтримки окремих закладів та заходів у системі охорони здоров`я" затверджено Порядок та умови надання у 2021 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення підтримки окремих закладів та заходів у системі охорони здоров`я (далі - Порядок).

Відповідно до розподілу обсягу видатків за бюджетною програмою 2311500 "Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення підтримки окремих закладів та заходів у системі охорони здоров`я" між місцевими бюджетами, що є додатком до вищевказаної постанови, обласному бюджету Рівненської області виділено 110.717,3 тис. грн, з них 20.163 тис. грн - на закупівлю кисневих концентраторів (видатки розвитку).

Відповідно до п. 4-1 вказаного Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 № 333), умовами надання субвенції за напрямом, передбаченим підпунктом 9 пункту 3 цих Порядку та умов, є забезпечення до 1 червня 2021 року обласними та Київською міськими держадміністраціями закупівлі кисневих концентраторів для закладів охорони здоров`я та/або фізичних осіб - підприємців, які одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики, за умови укладення ними як надавачами медичних послуг з НСЗУ договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, які надають первинну медичну допомогу пацієнтам.

Розпорядженням голови Рівненської ОДА "Про затвердження субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам" від 16.04.2021 №285, збільшено доходи загального фонду обласного бюджету на 2021 рік за кодом 41033000 "Субвенція з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення підтримки окремих закладів та заходів у системі охорони здоров`я" на суму 20.163.000,00 грн, та зобов`язано головного розпорядника коштів обласного бюджету - Управління охорони здоров`я Рівненської обласної державної адміністрації, забезпечити проведення закупівлі кисневих концентраторів для закладів охорони здоров`я.

Так, 30.04.2021 за результатами закупівлі без використання електронної системи (UA-2021-04-30-002615-C) між Управлінням охорони здоров`я Рівненської ОДА (покупець) та ТОВ "Промед Технолоджис" (постачальник) укладено договір №30-04 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався у 2021 році поставити покупцеві товари, медичне обладнання код ДК 021:2015 33150000-6-Апаратура для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії, Кисневий концентратор, НК 024:2019 12873 Стаціонарний концентратор кисню (Кисневий концентратор), Код УКТЗЕД 9019 20 00 00 Кисневий концентратор; у кількості, яка зазначена у специфікації (яка є невід`ємною частиною цього договору), в якій зазначається найменування товару, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю та загальна сума товару, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити такі товари, відповідно до Закону України від 17.03.20. №530 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)" та постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.20. №225 "Деякі питання закупівлі товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COYID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на території України" зі змінами.

Згідно з пунктами 2.3. та 3.2. договору його ціна та загальна вартість товару становить 10 500 000 грн без ПДВ, строк поставки товару - до 01.06.2021.

Приймання та передача товару здійснюється за видатковою накладною. Датою поставки товару є дата видаткової накладної, підписаної сторонами (п. 3.4. договору).

У специфікації, яка є додатком до договору, сторони погодили, що предметом поставки є кисневі концентратори VIZION OXY-10 ECO в кількості 200 шт. на суму 6 950.000,00 грн без ПДВ, VIZION OXY-10 ECO DEIAL в кількості 100 шт. на суму 3 550 000 грн без ПДВ.

На виконання своїх зобов`язань за договором, позивач-2 платіжним дорученням №2 від 06.05.2021 перерахував постачальнику кошти в повному обсязі. Вказана оплата здійснена за рахунок коштів субвенції з державного бюджету, що мають цільове призначення, виділених за бюджетною програмою по КПКВК 0712152 "Інші програми та заходи у сфері охорони здоров`я" на капітальні видатки за КЕКВ 3110 "Придбання обладнання і предметів довгострокового користування".

Розпорядженням Голови Рівненської ОДА від 09.03.2021 № 14-к утворено як юридичну особу публічного права Департамент цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської ОДА (позивач-1) у зв`язку з реорганізацією шляхом злиття Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Рівненської ОДА та Управління охорони здоров`я Рівненської ОДА в межах граничної чисельності працівників та видатків на утримання обласної державної адміністрації.

25.05.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, якою викладено його п. 3.2. в новій редакції та визначено, що строк поставки товару - протягом 90 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати у розмірі 100 відсотків відповідно до п. 2.3. договору.

Вказаною додатковою угодою було також змінено найменування покупця на Департамент цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської ОДА.

Додатковою угодою №2 від 06.08.2021 сторони викладено п.3.2. договору у такій редакції: «строк поставки товару - до 30.09.2021. Підставою для збільшення строку поставки стало виникнення форс-мажорних обставин, що засвідчено Сертифікатом № 20210805/ФМ-11 Асоціації "Український національний комітет Міжнародної Торгової Палати" про обставини непереборної сили, які виникли через захворювання працівників виробника обладнання - польської компанії "VIZION MEDICAL SYSTEMS" (п. 1 даної додаткової угоди).

Додатковою угодою №3 від 30.09.2021 строк поставки встановлено до 08.10.2021, а додатковою угодою №4 від 08.10.2021 - до 18.10.2021.

Як підтверджено матеріалами справи, 11.10.2021 відповідачем було поставлено Департаменту цивільного захисту населення та охорони здоров`я Рівненської ОДА обладнання за договором у повному обсязі, що підтверджується видатковою накладною №29 від 11.10.2021.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор зазначає, що п. 2 додаткової угоди №1 та додаткові угоди №№ 2, 3, 4, якими змінювався термін поставки товару, суперечать умовам надання субвенції, визначеним п. 4-1 Порядку, яким передбачалось забезпечення закупівлі кисневих концентраторів до 01.06.21.

Вказані порушення також зазначені органом фінансового контролю в акті ревізії від 26.08.2021 №04-22/08 фінансово-господарської діяльності Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської ОДА за період з 01.01.2018 по 30.06.2021, складеного Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області.

На думку прокурора, оскаржувані додаткові угоди укладені всупереч умов надання субвенції, визначених п. 4-1 Порядку, а також суперечать інтересам держави та суспільства, адже неналежне виконання постачальником зобов`язань щодо поставки товару, необхідного для збереження життя та здоров`я населення України, зокрема, призводить і до зростання смертності, чим порушує інтереси держави в сфері запобігання виникненню і поширення коронавірусної хвороби (СОУЮ-19), а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Пунктом 5.3. договору встановлено, що у випадку порушення строків поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення.

З урахуванням п. 5.3. договору прокурором було нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача також пеню в розмірі 602 095,89 грн за порушення строків поставки обладнання за договором у період з 02.06.2021 по 11.10.2021.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру", якою визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).

Згідно з частиною 3, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі № 1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

В кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновку, що прокурор може представляти інтереси держави у суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (частини третя, четверта статті 53 Господарського процесуального кодексу України, частина третя статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як встановлено судом, до позовної заяви прокурором надано листування з позивачами, з якого однозначно вбачається відсутність їх намірів звертатись до суду з відповідними позовами, повідомлення прокурора у встановленому порядку про звернення до суду від його імені.

Тобто, прокурором належним чином обґрунтовано підстави для звернення до суду з даним позовом.

При цьому наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом, про що зазначено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 7 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17.

Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.

За вказаних обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прокурор є належним суб`єктом пред`явлення позову.

Стосовно доводів відповідача про те, що апеляційну скаргу подано особою - Першим заступником керівника Київської міської прокуратури, який не є учасником справи та яким не обґрунтовано чим саме оскаржуване рішення зачіпає права, інтереси та(або) обов`язки Київської міської прокуратури, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України «Про прокуратуру» прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор займає в прокуратурі.

Разом із цим, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про прокуратуру» діяльність прокуратури ґрунтується на засадах територіальності.

Статтею 131-1 Конституції України та статтями 2, 23 Закону України «Про прокуратуру» органи прокуратури наділено повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави в суді, що полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У свою чергу, частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор подає апеляційну скаргу.

Частиною 3 статті 24 Закону України «Про прокуратуру» визначено коло посадових осіб органів прокуратури, які мають повноваження на подання апеляційної скарги.

Відтак, право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

У своїй діяльності прокурор керується також наказами Генерального прокурора, які є обов`язковими для виконання всіма прокурорами (стаття 17 Закону України «Про прокуратуру»).

Так, 21.08.2020 Генеральним прокурором видано наказ № 389 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді».

Згідно з п.п. 6.5 наказу Генерального прокурора від 21.08.2020 № 389 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» зобов`язано прокурорів, звертаючись із позовом (заявою) до суду не за місцем розташування органу прокуратури, повідомляти про це з посиланням на номер електронного наглядового провадження за позовом прокурора, який братиме участь у розгляді справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Рівненська обласна прокуратура листом від 04.05.2022 № 15/2-205вих-22 повідомила Київську міську прокуратуру про необхідність забезпечення участі у розгляді Господарським судом міста Києва справи № 910/1563/22.

Отже, участь прокурора у розгляді судом вказаної справи забезпечувалась прокурорами Київської міської прокуратури, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у цій справі.

Крім того, п.п. 8.4 наказу Генерального прокурора від 21.08.2020 № 389 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» визначено апеляційні скарги на судові рішення, якими вирішено спір по суті позовних вимог, подавати керівникам, першим заступникам, заступникам керівників обласних прокуратур за місцем розташування суду, що розглядав справу, у тому числі у справах за позовами окружних прокурорів та за позовами інших осіб, у які прокурором здійснено вступ.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі № 910/1563/22 подана у межах повноважень та на виконання Закону України «Про прокуратуру» першим заступником керівника Київської міської прокуратури як прокуратури за місцезнаходженням суду, прокурори якої забезпечували участь у розгляді вказаної справи судом першої інстанції.

З огляду на викладене, відсутні підстави для закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарський договір є однією з підстав виникнення господарських зобов`язань і є обов`язковим для виконання сторонами. Аналогічно врегульовано підстави виникнення зобов`язання у статтях 11, 629 Цивільного кодексу України.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до частин 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з положеннями статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Переглядаючи рішення у даній справі, колегія суддів зауважує, що положеннями статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів. Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Як встановлено судом першої інстанції, 30.04.2021 між Управлінням охорони здоров`я Рівненської ОДА (покупець) та ТОВ "Промед Технолоджис" (постачальник) укладено договір №30-04, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався у 2021 році поставити покупцеві товари, медичне обладнання код ДК 021:2015 33150000-6-Апаратура для радіотерапії, механотерапії, електротерапії та фізичної терапії, Кисневий концентратор, НК 024:2019 12873 Стаціонарний концентратор кисню (Кисневий концентратор), Код УКТЗЕД 9019 20 00 00 Кисневий концентратор; у кількості, яка зазначена у специфікації (яка є невід`ємною частиною цього договору), в якій зазначається найменування товару, одиниці виміру, кількість, ціна за одиницю та загальна сума товару, а покупець зобов`язався прийняти і оплатити такі товари, відповідно до Закону України від 17.03.20. №530 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)" та постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.20. №225 "Деякі питання закупівлі товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COYID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на території України" зі змінами.

Пунктом сторони погодили строк поставки товару - до 01.06.2021.

У подальшому, між сторонами було підписано додаткову угоду №1 від 25.05.2021, додаткову угоду №2 від 06.08.2021, додаткову угоду №3 від 30.09.2021 та додаткову угоду №4 від 08.10.2021, яким сторони змінювали строк поставки товару.

Предметом спору у цій справі є визнання недійсним додаткових угод від №1 від 25.05.2021, №2 від 06.08.2021, №3 від 30.09.2021 та №4 від 08.10.2021 на підставі того, що вони всупереч умов надання субвенції, визначених п. 4-1 Порядку, а також суперечать інтересам держави та суспільства, адже неналежне виконання постачальником зобов`язань щодо поставки товару, необхідного для збереження життя та здоров`я населення України, зокрема, призводить і до зростання смертності, чим порушує інтереси держави в сфері запобігання виникненню і поширення коронавірусної хвороби (СОУЮ-19), а тому підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

Відповідно до статті 180 цього Кодексу при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити: предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Пунктом 4-1 Порядку (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2021 № 333) визначено умови для надання субвенції за даним напрямом, а саме, забезпечення до 1 червня 2021 року обласними та Київською міськими держадміністраціями закупівлі кисневих концентраторів.

При цьому, як правильно зазначено судом першої інстанції, вказаним пунктом Порядку передбачено саме забезпечення закупівлі відповідного обладнання у строк до 01.06.2021, що і було здійснено шляхом укладення договору 30.04.2021; граничних дат самої поставки такого обладнання Порядок не містить.

Колегія суддів не погоджується з доводами прокурора про те, що саме поставка обладнання мала бути здійснена у строк до 01.06.2021.

За вказаних обставин, укладенням додаткових угод про зміну дати поставки умови надання субвенції, визначені п. 4-1 Порядку, не порушені.

Посилання прокурора на акт ревізії фінансово-господарської діяльності Департаменту цивільного захисту та охорони здоров`я населення Рівненської ОДА від 26.08.2021 №04-22/08 за період з 01.01.2018 по 30.06.2021, складеного Управлінням Західного офісу Держаудитслужби у Волинській області, колегія суддів не приймає до уваги, з оскільки, оскільки даний акт не встановлює вину відповідача або факт недійсності правочинів, а встановлені Держаудитслужбою факти щодо господарської діяльності позивача-1 підлягають доказуванню позивачем та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими ГПК України. Наявність акту ревізії Держаудитслужби не звільняє сторону від процесуального обов`язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами.

При цьому, судом не встановлено порушення п. 4-1 Порядку при укладенні оспорюваних додаткових угод.

Крім того, судом враховано надані відповідачем докази на підтвердження наявності об`єктивних причин, що не залежали від постачальника, для продовження строків постачання обладнання, а саме, зупинення діяльності виробника - польської компанії "VIZION MEDICAL SYSTEMS", внаслідок захворювання працівників.

Більше того, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.21. № 1185 "Про виділення коштів для забезпечення здійснення деяких заходів, спрямованих на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та боротьбу з її наслідками" було внесено зміни до постанови Кабміну від 26.01.21. № 47 "Деякі питання надання у 2021 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення підтримки окремих закладів та заходів у системі охорони здоров`я".

Відповідно до зазначених змін, пункт 4-1 Положення передбачає, що умовами надання субвенції за напрямом, передбаченим підпунктом 9 пункту 3 цих Порядку та умов, є забезпечення до 31 грудня 2021 р. обласними та Київською міськими держадміністраціями закупівлі кисневих концентраторів для закладів охорони здоров`я та/або фізичних осіб - підприємців, які одержали ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики, за умови укладення ними як надавачами медичних послуг з НСЗУ договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, які надають первинну медичну допомогу пацієнтам.

Враховуючи вищевикладене, твердження прокурора про те, що спірні додаткові угоди до Договору суперечать інтересам держави та суспільства, є безпідставними та недоведеними.

При цьому судом враховано, що відповідачем поставка обладнання за договором була здійснена в повному обсязі.

Суд також вважає за доцільне звернути увагу на те, що зазначаючи про суперечливість інтересам суспільства і держави угод про продовження строків постачання обладнання, прокурором не доведено та не обґрунтовано реальної можливості здійснити поставку товару за договором у визначений ним строк (до укладення спірних додаткових угод).

З огляду на зазначені обставини, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність підстав для визнання спірних додаткових угод №№ 1-4 до договору недійсними з підстав, викладених у позовній заяві.

Оскільки вимоги прокурора про стягнення на користь позивача-1 пені за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором у розмірі 602095,89 грн є похідними від вимог про визнання недійсним додаткових угод, позов в цій частині також задоволенню не підлягають.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угод №№ 1-4 до договору та стягнення з відповідача пені є необґрунтованими, недоведеними та не підлягають задоволенню.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/1563/22 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Враховуючи ви ще викладене та керуючись статтями керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/1563/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2022 у справі №910/1563/22 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/1563/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 12.04.2023.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська