Постанова

від 12.04.2023 по справі 918/688/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року Справа № 918/688/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро" на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.12.2022 р. у справі №918/688/22, ухвалене суддею Марач В.В., повний текст рішення складено 29.12.2022 р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Террагрейн Груп" (18029, м. Черкаси, вул. Одеська, буд. 11/3, код ЄДРПОУ 38843527)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро" (34362, Рівненська область, Володимирецький район, с. Любахи, вул. Вишнева, 58А, код ЄДРПОУ 40131958)

про стягнення 215 593 грн. 43 коп..

Товариство з обмеженою відповідальністю "Террагрейн Груп" звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро" в якому просить стягнути з останнього заборгованість у сумі 215 593 грн. 43 коп.

Даний позов обґрунтовує тим, що на підставі Договору поставки №ТЕР-000120 від 03.03.2021 року позивач передав у власність відповідача товар на загальну суму 193 050,00 грн., однак, відповідач оплату за поставлений товар провів частково, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 143 050,00 грн.. Крім того, на суму боргу позивачем нараховано відповідачу 35 065,42 грн. пені, 4 198,38 грн. 3% річних та 33 279,63 грн. інфляційних втрат..

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.12.2022 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Террагрейн Груп" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Террагрейн Груп" 143 050 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, пеню в сумі 32 872 грн. 56 коп., інфляційні в сумі 30 344 грн. 56 коп., 3% річних в сумі 3 792 грн. 48 коп., судовий збір у сумі 3 150 грн. 89 коп. В решті вимог позову відмовлено у задоволенні.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Рівненської області від 29 грудня 2022 року по справі №918/688/22. На час розгляду даної апеляційної скарги зупинити виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 29 грудня 2022 року по справі №918/688/22. Рішення Господарського суду Рівненської області від 29 грудня 2022 року по справі №918/688/22 скасувати в частині стягнення заборгованості в сумі 89 253, 00 гривень, а також в частині стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в сумі 27 933,55 гривень, 3 % річних в сумі 2 996,58 гривень та інфляційних витрат в сумі 23 650,01 гривень та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.02.2023 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро" на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.12.2022 р. у справі №918/688/22 - залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро" протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху подати оригінал платіжного документа (квитанції, платіжного доручення, тощо) про сплату судового збору в розмірі 3 721,50 грн.

28.02.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро" строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.12.2022 р. у справі №918/688/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро" на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.12.2022 р. у справі №918/688/22 в порядку письмового провадження. Зупинено дію рішення Господарського суду Рівненської області від 29.12.2022 р. у справі №918/688/22.

Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Террагрейн Груп" у строк до 06.04.2023 р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

08.03.2023 р. на електронну адресу апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Террагрейн Груп" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро", рішення Господарського суду Рівненської області від 29.12.2022 р. в справі №918/688/22 без змін.

Відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи ( абзац 2 частина 10 статті 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у цій справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро" на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.12.2022 р. у справі №918/688/22 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Північно західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Террагрейн Груп" задоволено частково. Зокрема, Господарський суд Рівненської області вказує на те, що позивач довів належними та допустимими доказами факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки №ТЕР-000120 від 03.03.2021 року, а відповідач вказаного не спростував. Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, зокрема в частині стягнення з відповідача 143 050 грн. 00 коп. основного боргу, пені в сумі 32872 грн. 56 коп., інфляційних в сумі 30 344 грн. 56 коп. та 3% річних в сумі 3792 грн. 48 коп.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро" акцентує увагу на те, що відповідач перерахував позивачу грошові кошти на загальну суму 139 253,00 гривень. Позивач в позовній заяві підтверджує щодо отримання ним від відповідача коштів від 20.08.2021 р. та від 05.11.2021 року на загальну суму 50 000, 00 гривень. Однак жодним чином не зазначає про платіж від 05.10.2021 року в сумі 89 253,00 гривень. Хоч всі три платежі відповідача здійснені ним саме по Договору поставки №ТЕР-000120 від 03 березня 2021 року. За таких обставин сума боргу не відповідає стягнутій сумі судом першої інстанції. Адже реальна сума боргу становить саме 53 797, 00 грн. виходячи із наступного: 193 050, 00 (сума поставленого товару) - 139 253, 00 (оплачено за товар) = 53 797, 00 грн. заборгованість за Договором.

Таким чином, рішення підлягає скасуванню в частині стягнення заборгованості в сумі в сумі 89 253, 00 гривень (143 050 сума стягнута за рішенням - 53 797, 00 реальна сума боргу = 89 253, 00 гривень сума, що підлягає скасуванню).

Окрім вище зазначеного, судом першої інстанції було задоволено позовні вимоги позивача, а саме вимоги щодо пені в сумі 32 872 грн. 56 коп., інфляційні в сумі 30 344 грн. 56 коп., 3% річних в сумі 3 792 грн. 48 коп. та судовий збір у сумі 3 150 грн. 89 коп.. Апелянт вважає, що нарахування судом є незаконними. Адже, як зазначалося вище, сума заборгованості, яку нібито відповідач повинен сплатити позивачу, не відповідає реальним обставинам справи і всі штрафні санкції повинні нараховуватися саме на суму 53 797, 00 гривень.

Також позивач акцентує увагу на тому що, строк оплати закінчується через шість місяців від дня, коли зобов`язання має бути виконано, тобто 13 квітня 2022 року. Однак судом нараховано штрафні санкції понад даний строк. За таких обставин нарахування штрафних санкцій є незаконним та необґрунтованим.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в даній справі підлягає скасуванню у зв`язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Террагрейн Груп" у відзиві на апеляційну скаргу акцентує увагу на тому, що скаржник фактично заперечує залишок суми боргу за поставлений Товар, подаючи в якості доказів документ, який не має жодного стосунку до даного спору, оскільки стосується оплати поставки іншої партії Товару на підставі іншої Специфікації.

Так, скаржник стверджує, що окрім сплати коштів за поставлений Товар в розмірі 10 000,00грн. та 40 000,00грн., які визнаються позивачем, ним також сплачено кошти в сумі 89 253.00грн.. які не враховані ні позивачем, ні судом першої інстанції. В якості доказів таких тверджень відповідач подав до суду першої інстанції платіжне доручення №594 від 06.10.2021 року на суму 89 253,00грн., призначення платежу: оплата згідно рахунка №ТЕР-000561 від 16.08.2022 року. Тобто, є очевидним та безспірним, що в призначенні платежу вказано інший номер Рахунку.

Тобто, платіж в сумі 89 253,00грн. здійснений з метою оплати іншої партії Товару, поставленої на підставі іншої Специфікації, на підставі іншого Рахунку, хоча і в рамках єдиного Договору поставки, а отже даний платіж не стосується предмету спору, і це відповідачу, як стороні Договору, достеменно відомо, проте останній, діючи недобросовісно, умисно намагається ввести суд в оману з метою ухилення від виконання власних боргових зобов`язань. При цьому ні в суді першої інстанції, ні в поданій апеляційній скарзі відповідач не надав жодного доказу в спростування вище вказаних доводів та доказів позивача, а також не спростував відповідних висновків суду першої інстанції в цій частині.

Також, доводи скаржника про незаконність та необґрунтованість нарахування та стягнення штрафних санкцій, із посиланням на приписи ч.6 ст.232 ГК України, є безпідставними, оскільки пунктом 4.5 укладеного між сторонами Договору поставки, за порушення строку виконання зобов`язань по оплаті за прийнятий товар, Покупець несе відповідальність перед Постачальником відповідно до цього Договору та чинного законодавства України у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення за весь період по дату повного погашення заборгованості.

Згідно ч.2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, в даному випадку і Договором, і Законом встановлено, що штрафні санкції підлягають до стягненню за весь час прострочення оплати по дату повного погашення заборгованості, а тому розмір присуджених судом до стягнення з відповідача штрафних санкцій є законним та обґрунтованим.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Террагрейн Груп, як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю Рівень-Агро, як Покупцем, 03.03.2021 року було укладено Договір поставки №ТЕР-000120 (далі по тексту Договір).

Відповідно до пунктів 1.1-1.4 Договору, Постачальник на протязі терміну дії договору зобов`язувався передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язувався здійснювати його своєчасну оплату на умовах передбачених Договором.

Спосіб, строк, місце поставки партії товару зазначаються в Специфікації.(п.2.1. договору).

Згідно п.3.1. оплата товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів відповідно до рахунку-фактури, наданого постачальником, із обов`язковим зазначенням в призначені платежу номера цього рахунка-фактури та Договору. Усі розрахунки між Сторонами проводяться в національній валюті України гривні.

Відповідно до п.3.2. договору зобов`язання покупця по оплаті за товар вважаються виконаними з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Пунктом 4.5 укладеного між сторонами Договору поставки, за порушення строку виконання зобов`язань по оплаті за прийнятий товар, Покупець несе відповідальність перед Постачальником відповідно до цього Договору та чинного законодавства України у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення за весь період по дату повного погашення заборгованості. Постачальник, крім нарахування пені за даним пунктом, має право нарахувати на суму заборгованості та вимагати від покупця сплати 3% річних та інфляційні втрати відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.4.6. договору сторони дійшли взаємної згоди про те, що на нарахування штрафних санкцій, передбачених даним Договором та/або додатками до нього за прострочення покупцем оплати за товар, не поширюється дія частини 6 статті 232 ГК України.

Згідно п.6.1. договір набирає чинності з моменту його укладення (підписання) та діє до 31.12.2021 р., а в частині розрахунків між сторонами до їх повного виконання.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Згідно Специфікації №9 від 16.08.2021 року до Договору поставки №ТЕР-000120 від 03.03.2021 року, сторони домовились в термін до 15.10.2021 року здійснити поставку покупцю товару - Комплексне мінеральне добриво LUBOFOSKA NPK в кількості 16,5 тон на загальну суму 193 050,00 грн.

Пунктом 1.5 Додатку (Специфікації) до Договору було встановлено, що покупець зобов`язується здійснити передоплату в сумі 10 000,00 грн. до 20.08.2021 року, а остаточний розрахунок здійснити до 15.10.2021 року.

На виконання договірних зобов`язань ТОВ Террагрейн Груп в 2021 році у відповідності до товарно-транспортної та видаткової накладної поставило ТОВ Рівень-Агро згідно вище вказаної Специфікації товар на суму 193 050,00грн., саме:

- 13.10.2021 року - ТТН №ТЕР00001132-1 в кількості 16,5 т на суму 193 050,00;

- 13.10.2021 року-видаткова накладна №ТЕР00001132, 16,5 т на суму 193 050,00грн..

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ Рівень-Агро згідно рахунку №ТЕР-000560 від 16.08.2021 року провело часткову оплату товару, що стверджується відповідними банківськими виписками: 20.08.2021 року - 10 000,00 грн.; 05.11.2021 року - 40 000,00 грн.

05.08.2022 р. позивач направив на адресу відповідача письмову вимогу про оплату простроченої заборгованості за поставлений товар на суму 143 050,00 грн. та 56 659,49 штрафних санкцій .

21.09.2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Террагрейн Груп" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заяво, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро" заборгованість за поставлений товар у сумі 143 050,00 грн.. та 35 065,42 грн. пені, 4 198,38 грн. 3% річних та 33 279,63 грн. інфляційних втрат..

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 29.12.2022 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Террагрейн Груп" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Террагрейн Груп" 143 050 грн. 00 коп. заборгованості за поставлений товар, пеню в сумі 32 872 грн. 56 коп., інфляційні в сумі 30 344 грн. 56 коп., 3% річних в сумі 3 792 грн. 48 коп., судовий збір у сумі 3 150 грн. 89 коп. В решті вимог позову відмовлено у задоволенні.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Террагрейн Груп», як Постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівень-Агро», як Покупцем, 03.03.2021 року було укладено Договір поставки №ТЕР-000120.

Згідно Специфікації №9 від 16.08.2021 року до Договору поставки №ТЕР-000120 від 03.03.2021 року, сторони домовились в термін до 15.10.2021 року здійснити поставку покупцю товару - Комплексне мінеральне добриво LUBOFOSKA NPK в кількості 16,5 тон на загальну суму 193 050,00 грн.

На виконання договірних зобов`язань ТОВ «Террагрейн Груп» в 2021 році у відповідності до товарно-транспортної та видаткової накладної поставило ТОВ «Рівень- Агро» згідно вище вказаної Специфікації товар на суму 193 050,00грн., саме: 13.10.2021року-ТТН №ТЕР00001132-1 в кількості 16,5 т. на суму 193 050,00 та 13.10.2021року - видаткова накладна №ТЕР00001132, 16,5т на суму 193 050,00грн..

Як встановлено апеляційної інстанції, ТОВ Рівень-Агро згідно рахунку №ТЕР-000560 від 16.08.2021 року провело часткову оплату товару, що стверджується відповідними банківськими виписками: 20.08.2021 року - 10 000,00 грн.; 05.11.2021 року - 40 000,00 грн..

Таким чином, відповідач оплату за поставлену продукцію провів частково.

Станом на день винесення рішення основна заборгованість відповідача за Договором становить 143 050, 00 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Звертаючись до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою скаржник стверджує, що окрім сплати коштів за поставлений Товар в розмірі 10 000,00 грн. та 40 000,00грн., які визнаються позивачем, ним також сплачено кошти в сумі 89 253, 00грн., які не враховані ні позивачем, ні судом першої інстанції.

Водночас, відповідач посилається на платіжне доручення №594 від 06.10.2021 року на суму 89 253,00 грн., призначення платежу якого: оплата за комплексне мін.добриво згідно рахунку №ТЕР-000561 від 16.08.2021 р., договір №ТЕР-000120 від 03.03.2021 р..

Дослідивши, вище вказане платіжне доручення та матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

В матеріалах справи, окрім Специфікації №9 від 16.08.2021 року до Договору поставки №ТЕР-000120 від 03.03.2021 року, знаходиться також і Специфікація №10 від 16.08.2021 року, ТТН№ТЕР00001136-1 від 12.10.2021 року, видаткова накладна №ТЕР00001136 від 12.10.2021 року та рахунок на оплату №ТЕР-000561 від 16.08.2021 року на суму 89 253,00 грн, що підтверджує те, що позивачем серед іншого було поставлено на користь відповідача іншу партію Товару на суму 89 253,00грн..

Відтак, відповідач оплатив даний Товар згідно платіжного Доручення №594 від 06.10.2021 року, вказавши в призначенні платежу, що дана оплата проведена саме на підставі Рахунку №000561 від 16.08.2021 року.

Таким чином, суд апеляційної інстанції відхиляє довід скаржника про неврахування судом першої інстанції оплату товару згідно платіжного Доручення №594 від 06.10.2021 року на суму 89 253,00 грн., оскільки даний платіж в сумі 89 253,00 грн. здійснений з метою оплати іншої партії Товару, поставленої на підставі іншої Специфікації, на підставі іншого Рахунку, хоча і в рамках єдиного Договору поставки, а отже даний платіж не стосується предмету спору.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується, із судом першої інстанції стосовно того, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 143 050 грн. 00 коп. основного боргу за Договором поставки №ТЕР-000120 від 03.03.2021 року є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи, а відтак підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 35 065,42 грн. пені, 4 198,38 грн. 3% річних та 33 279,63 грн. інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, у відповідності до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.5 укладеного між сторонами Договору поставки, за порушення строку виконання зобов`язань по оплаті за прийнятий товар, Покупець несе відповідальність перед Постачальником відповідно до цього Договору та чинного законодавства України у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення за весь період по дату повного погашення заборгованості.

Таким чином, в даному випадку і Договором, і Законом встановлено, що штрафні санкції підлягають до стягненню за весь час прострочення оплати по дату повного погашення заборгованості.

При цьому, при перевірці рахунків пені, 3% річних судом першої інстанції правомірно встановлено, що останні нараховані арифметично невірно.

Так, місцевим судом вірно встановлено, що позивач неправомірно їх нарахував на суму 90 000, 00 грн. за період з 21.08.2021 по 15.10.2021р. з огляду на те, що пунктом 1.5 Специфікації до Договору було встановлено, що покупець зобов`язується здійснити передоплату в сумі 10 000,00 грн. до 20.08.2021 року, а остаточний розрахунок здійснити до 15.10.2021 року. Судом встановлено, що ТОВ Рівень-Агро згідно рахунку №ТЕР-000560 від 16.08.2021 року провело часткову оплату товару, що стверджується відповідними банківськими виписками: 20.08.2021 року на суму 10 000,00 грн..

Відтак нарахування пені та 3% можливе тільки з 16.10.2021 року.

Таким чином за розрахунком суду до стягнення підлягає пеня в сумі 32 872 грн. 56 коп. та 3% річних в сумі 3 792 грн. 48 коп. за період з 16.10.2021 по 30.08.2022р., інфляційні в сумі 30 344 грн. 56 коп. за період з листопада 2021р. по серпень 2022 року.

Також, суд апеляційної інстанції критично оцінює довід скаржника про те, що судом першої інстанції незаконно та необґрунтовано нараховано та стягнення штрафні санкції, у зв`язку з тим, що строк оплати закінчується через шість місяців від дня, коли зобов`язання має бути виконано, тобто 13 квітня 2022 року.

Водночас, колегія суддів, акцентує увагу скаржника на те, що пунктом 4.5 укладеного між сторонами Договору поставки, передбачено, що за порушення строку виконання зобов`язань по оплаті за прийнятий товар, Покупець несе відповідальність перед Постачальником відповідно до цього Договору та чинного законодавства України у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення за весь період по дату повного погашення заборгованості.

Згідно ч.2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, і Договором, і Законом встановлено, що штрафні санкції підлягають до стягненню за весь час прострочення оплати по дату повного погашення заборгованості, а тому розмір присуджених судом першої інстанції до стягнення з відповідача штрафних санкцій є законним та обґрунтованим.

Таким чином, вище вказаний довід відповідача, який викладений у апеляційній скарзі, є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відтак, підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 143 050 грн. 00 коп. основного боргу, пені в сумі 32 872 грн. 56 коп., інфляційних в сумі 30 344 грн. 56 коп. та 3% річних в сумі 3792 грн. 48 коп..

Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Відтак, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівень-Агро" на рішення Господарського суду Рівненської області від 29.12.2022 р. у справі №918/688/22 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку згідно п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Справу №918/688/22 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "12" квітня 2023 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.