Постанова

від 11.04.2023 по справі 10/70

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2023 року м. Дніпро Справа № 10/70

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Кузнецова В.О., Паруснікова Ю.Б.

при секретарі судового засідання: Радіновському Р.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства економіки України

на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області (суддя Коваленко Н.М.) від 13.12.2022р. у справі № 10/70

за заявою кредитора - Головного управління ДФС у Кіровоградській області, 25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55

до боржника - Державного підприємства "Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів" (далі ДП СКТС І ТМ), 27519, Кіровоградська область, Світловодський район, село Павлівка, вул. Леніна, 2А,

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2022р. у справі № 10/70 у задоволенні вимог клопотання № 2431-05/234 від 27.10.2022 Міністерства економіки України, зазначених у п. 3-5, відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Міністерство економіки України, в якій посилаючись на невідповідність висновків, викладених в ухвалі, обставинам справи, невідповідність ухвали нормам матеріального та процесуального права просить:

- ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2022р. у справі № 10/70 в частині залишення без задоволення пункту 5 клопотання Міністерства економіки України від 27.10.2022 № 2431-05/234 скасувати;

- постановити ухвалу, якою задовольнити клопотання Мінекономіки від 27.10.2022 № 2431-05/234 в частині зобов`язання ліквідатора ДП СКТС і ТМ Авраменка І.М. виконати вимоги ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 12.08.2014;

- виключити з мотивувальної частини ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2022 текст такого змісту:

Повноважні представники Міністерства економіки України жодним чином не скористалися беззаперечним правом на ознайомлення з матеріалами даної справи в порядку визначеному нормами ГПК України в період з жовтня 2022 року і по даний час.

При цьому, відверте небажання повноважних представників Міністерства економіки України знайомитися з матеріалами даної справи, не може мати негативних наслідків для арбітражного керуючого Авраменка І.М. при здійсненні ним повноважень ліквідатора банкрута, позаяк вчинені ним дії в межах ліквідаційної процедури ДП СКТС І ТМ ґрунтуються та відповідають вимогам норм КУзПБ.;

- виключити з мотивувальної частини ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2022 текст такого змісту:

Станом на дату розгляду клопотання Міністерства економіки України №2431- 05/402 від 15.07.2021, так і на зараз, судом, вирок у справі №404/11292/13-к за звинуваченням фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у заволодінні чужим майном (ДП СКСТ і ТМ") шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою, не винесений. Питання солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ДП СКТС і ТМ" збитків в розмірі 10 655 173 грн. 68 коп. не вирішено у межах кримінального провадження.

Тому, господарський суд погоджується з позицією ліквідатора, що збитки у розмірі 10 655 173 грн. 68 коп., завдані банкруту гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при відсутності вироку у справі № 404/11292/13-к. не підтверджені відповідними належними доказами. І, як тільки буде прийнято судове рішення по справі № 404/11292/13-к, можна буде визначити перспективи його виконання, а саме стягнення суми збитків з винних осіб, якщо відповідне рішення буде прийнято в такому контексті. Лише при наявності ознаки безспірності дебіторської заборгованості в сумі 10 655 173, 68 грн чи хоча б її документального підтвердження, має бути вирішено питання щодо можливості продажу такої дебіторської заборгованості банкрута і тільки після цього ліквідатором можливо виконати вимоги ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 12.08.2014..

В обгрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує наступне:

- суд першої інстанції не звернув уваги, що ліквідатором не виконано вимоги ч. 1 ст. 62, ч. 1 ст. 63, ст. 68 Кодексу України з процедур банкрутства та вимоги ухвали від 12.08.2014р. щодо своєчасного подання до суду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута;

- суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про відсутність у Міністерства економіки України повноважень контролювати питання формування ліквідаційної маси, що включає в себе вирішення юридичної і фізичної долі майна, що належить банкруту;

- суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 236 ГПК України не навів належного мотивування прийнятого судового рішення та не врахував правових позицій Верховного Суду щодо принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора;

- суд першої інстанції не врахував, що бездіяльність ліквідатора щодо не вчинення дій з продажу дебіторської заборгованості банкрута є безпідставною та призводить до затягування розгляду справи, що не відповідає засадам господарського судочинства.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.02.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства економіки України на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2022р. у справі № 10/70, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 14.03.2023р.

У судовому засіданні по справі оголошувалась перерва з 14.03.2023р. по 11.04.2023р., про що апеляційним судом постановлено відповідну ухвалу.

Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.

Ліквідатор банкрута у відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу Міністерства економіки України безпідставною, посилаючись при цьому на передчасність складення звіту ліквідатора за наслідками ліквідаційної процедури та ліквідаційного балансу банкрута через неможливість реалізації дебіторської заборгованості банкрута, яка стягується в межах кримінального провадження, яке на даний час не завершено.

Інші учасники справи не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку представників в судове засідання, про час та місце судового засідання були повідомлені апеляційним судом належним чином, що підтверджується відповідними матеріалами справи. Не подано іншими учасниками справи і відзивів на апеляційну скаргу.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом обов`язковою не визнавалася, а неявка представників інших учасників справи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності останніх.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта та ліквідатора, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Господарського суду Кіровоградської області від 26.06.2013 у справі № 10/70 Державне підприємство "Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів" визнане банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру щодо банкрута Державного підприємства "Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів", призначено ліквідатора Державного підприємства "Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів".

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 12.08.2014 арбітражного керуючого Чорнокондратенко І.П. звільнено від виконання повноважень ліквідатора банкрута з 12.08.2014, призначено ліквідатором Державного підприємства "Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів" арбітражного керуючого Авраменка І.М., якого зобов`язано подати до суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, відповідно до вимог статті 46 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом після завершення усіх розрахунків з кредиторами.

02.11.2022 до Господарського суду Кіровоградської області електронною поштою (з КЕП) надійшло клопотання № 2431-05/234 від 27.10.2022 Міністерства економіки України з вимогами:

1. Прийняти дане клопотання Мінекономіки до розгляду.

2. Призначити справу № 10/70 до розгляду.

3. Зобов`язати ліквідатора ДП «СКТС І ТМ» Авраменка І.М. надати до Господарського суду Кіровоградської області та на адресу Мінекономіки поточний звіт про стан ліквідаційної процедури ДП «СКТС І ТМ».

4. Зобов`язати ліквідатора ДП «СКТС І ТМ» Авраменка І.М. виконати вимоги постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2022.

5. Зобов`язати ліквідатора ДП «СКТС І ТМ» Авраменка І.М. виконати вимоги ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 12.08.2014.

6. Визнати явку ліквідатора ДП «СКТС І ТМ» Авраменка І.М. у судове засідання обов`язковою.

7. Ухвалу суду про дату, час та місце наступного судового засідання направити на адресу Мінекономіки: вул. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008 та/або: електронну адресу: meconomy@me.gov.ua.

Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2022р. у справі № 10/70 у задоволенні вимог клопотання № 2431-05/234 від 27.10.2022 Міністерства економіки України, зазначених у п. 3-5, відмовлено.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали господарського суду від 13.12.2022 року, яка в оскаржуваній частині і є предметом апеляційного перегляду, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На час постановлення оскаржуваної ухвали набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Частиною 2 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ) передбачено, що з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992р., № 31, ст. 440 із наступними змінами).

Згідно з ч. 4 Прикінцевих та Перехідних Положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України.

За ч. 1 ст. 61 КУзПБ - ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження;

виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;

проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута;

аналізує фінансовий стан банкрута;

виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута;

формує ліквідаційну масу;

заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;

має право отримувати кредит для виплати вихідної допомоги працівникам, які звільняються внаслідок ліквідації банкрута, який відшкодовується згідно з цим Кодексом позачергово за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута;

з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників банкрута про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю. Виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута провадиться ліквідатором у першу чергу за рахунок коштів, одержаних від продажу майна банкрута, або отриманого для цієї мети кредиту;

заявляє в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов`язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими;

подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;

вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб;

передає в установленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових актів підлягають обов`язковому зберіганню;

продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом;

повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному реєстратору в електронній формі через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості, необхідні для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства;

у разі провадження банкрутом діяльності, пов`язаної з державною таємницею, вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу;

веде реєстр вимог кредиторів;

подає в установленому порядку та у випадках, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", інформацію до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;

здійснює дії щодо скасування реєстрації випуску акцій, передбачені законодавством, якщо організаційно-правовою формою юридичної особи - банкрута є акціонерне товариство;

здійснює інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Ліквідатор не менш як один раз на місяць подає комітету кредиторів звіт про свою діяльність, інформацію про фінансовий стан і майно боржника на день відкриття ліквідаційної процедури та під час проведення ліквідаційної процедури, про використання коштів боржника, а також іншу інформацію на вимогу комітету кредиторів.

Ліквідатор зобов`язаний на вимогу господарського суду та державного органу з питань банкрутства надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури. (ч. 4-5 61 КУзПБ).

Відповідно до ч. 1 ст. 59 КУзПБ, з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

Отже, як вірно вказано місцевим господарським судом, з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано спеціальними нормами КУзПБ, в т.ч. і щодо випадків особливості банкрутства державних підприємств та підприємств, у статутному капіталі яких частка державної власності перевищує 50 відсотків, тому при розгляді справи про банкрутство у визначенні прав та обов`язків його учасників мають застосовуватися норми КУзПБ, а не загальні норми з управління об`єктами державної власності, визначені Законом України "Про управління об`єктами державної власності".

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність в ліквідатора обов`язку звітувати перед органом виконавчої влади, до сфери управління якого належить юридична особа-банкрут, або який здійснює функції з управління корпоративними правами держави у відповідній юридичній особі, а відповідні доводи апеляційної скарги апелянта цього висновку, з посиланням на конкретні норми матеріального права, не спростовують.

Матеріалами справи також підтверджується, що ліквідатором систематично подаються до суду звіти про свою діяльність під час проведення ліквідаційної процедури банкрута, згідно з яких, зокрема вбачається, що ліквідатором на виконання вимог постанови Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2022 у даній справі включено до ліквідаційної маси банкрута дебіторську заборгованість у розмірі 10 655 173,68 грн.

За наведених обставин апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом, що Міністерство економіки України, не було позбавлено права на ознайомлення з матеріалами справи у період з жовтня 2022 року по час постановлення оскаржуваної ухвали, чого не здійснило, а в діях ліквідатора банкрута порушень норм КУзПБ не вбачається, що виключає задоволення апеляційної скарги апелянта в частині виключення з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали відповідного тексту.

Також, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відсутності, на даний час, підстав для зобов`язання ліквідатора виконати вимоги ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 12.08.2014р., якою його було зобов`язано подати до суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, відповідно до вимог статті 46 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом після завершення усіх розрахунків з кредиторами, внаслідок не завершення усіх заходів ліквідаційної процедури.

Так, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується апелянтом, вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09.07.2015 у справі № 404/11292/13-к фізичні особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були визнані винними та засуджені за заволодіння чужим майном (ДП СКСТ і ТМ) шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб. Було вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ДП СКТС і ТМ збитки в розмірі 10 655 173 грн. 68 коп.

Апеляційний суд Кіровоградської області, ухвалою від 11.11.2015, вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 09.07.2015 скасував та передав справу на новий розгляд до Кіровського районного суду м. Кіровограду в іншому складі суду.

До переліку ліквідаційної маси майна ДП СКТС і ТМ ліквідатором не була включена дебіторська заборгованість у сумі 10 655 173,68 грн, яка стягується в межах кримінального провадження № 12013120050000048 у справі № 404/11292/13-к з 2015 року.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2022 у справі № 10/70 апеляційну скаргу Мінекономіки на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 02.09.2021 задоволено та зобов`язано ліквідатора Авраменко І.М. включити до ліквідаційної маси банкрута дебіторську заборгованість у сумі 10 655 173,68 грн.

Станом на дату розгляду клопотання Міністерства економіки України № 2431-05/402 від 15.07.2021, так і на зараз, судом, вирок у справі № 404/11292/13-к за звинуваченням фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у заволодінні чужим майном (ДП СКСТ і ТМ) шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою, не винесений.

Отже, питання солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ДП СКТС і ТМ збитків в розмірі 10 655 173 грн. 68 коп. не вирішено у межах кримінального провадження.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що збитки у розмірі 10 655 173 грн. 68 коп., завдані банкруту гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 при відсутності вироку у справі № 404/11292/13-к, не підтверджені відповідними належними доказами, що унеможливлює продаж цієї дебіторської заборгованості з публічних торгів.

Також, місцевий господарський суд вірно зазначив, що лише коли буде прийнято судове рішення по справі № 404/11292/13-к, можна буде визначити перспективи його виконання, а саме стягнення суми збитків з винних осіб, у випадку постановлення обвинувального вироку, тобто лише при наявності ознак безспірності дебіторської заборгованості в сумі 10 655 173,68 грн. чи хоча б її документального підтвердження, має бути вирішено питання щодо можливості продажу такої дебіторської заборгованості банкрута і тільки після цього ліквідатор буде мати можливість виконати вимоги ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 12.08.2014р.

При цьому, колегія суддів наголошує, що метою зобов`язання постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.04.2022 у справі № 10/70 ліквідатора Авраменко І.М. включити до ліквідаційної маси банкрута дебіторську заборгованість у сумі 10 655 173,68 грн. було запобігання передчасному затвердженню звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута та закриттю провадження у справі, адже усе інше майно банкрута було вже реалізоване, а питання щодо наявності та розміру збитків, спричинених банкруту, а також винних у цьому осіб, вирішується у кримінальному провадженні.

Тобто закриття провадження у даній справі, при наявності обгрунтованих сподівань про підтвердження в подальшому дебіторської заборгованості судовим рішенням, призвело б до неможливості задоволення вимог кредиторів, що суперечить основній меті процедури банкрутства.

За наведених обставин апеляційний суд відхиляє доводи апелянта щодо безпідставного затягування розгляду справи та невідповідності оскаржуваної ухвали засадам господарського судочинства.

Судова колегія апеляційного суду також зазначає, що у відповідності до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 по справі № 909/636/16, у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, апеляційний суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Враховуючи зміст оскаржуваної ухвали, наведені вище правові позиції Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини, колегія суддів апеляційного суду відхиляє доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, щодо недостатньої мотивації ухвали суду першої інстанції.

Судова колегія вважає, що у даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права, обставини на які посилається апелянт в апеляційній скарзі перекликаються з доводами поданого ним клопотання, яким надано належну оцінку при розгляді справи у суді першої та апеляційної інстанції.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги апелянта безпідставними, а оскаржувану ухвалу господарського суду, такою що постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, отже підстави передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2022р. у даній справі відсутні.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2481,00грн. слід покласти на останнього.

В силу ч. 3 ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства дана постанова апеляційного суду в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 231, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства економіки України на ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2022р. у справі № 10/70 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Кіровоградської області від 13.12.2022р. у справі № 10/70 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Міністерство економіки України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повна постанова складена та підписана 13.04.2023 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя Ю.Б. Парусніков