Рішення

від 23.03.2023 по справі 910/12904/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2023Справа № 910/12904/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Вершиніної Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл"

про стягнення 4 127 616, 02 грн.,

Представники:

від прокуратури: Чередник Д.В.;

від позивача: Овчинников О.В.;

від відповідача: Кулик Я.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 4 127 616, 02 грн, з яких: 2 971 883, 53 грн - пені та 1 155 732, 49 грн - штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 286/1/21/23 про постачання для державних потреб нафти та дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 10.09.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 позовну заяву Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України - залишено без руху. Встановлено Спеціалізованій прокуратурі у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України строк для усунення недоліків позовної заяви.

02.12.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду від Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 28.11.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.01.2023.

28.12.2022 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що відповідачем було поставлено продукцію у кількості 1 201, 440 т, залишок до постачання становив 678, 560 т, проте у зв`язку із різким зростанням ціни на продукцію за договором № 286/1/21/23 від 10.09.2021 більше ніж на 10 % ТОВ "Авіа Оіл" зверталося до Міністерства оборони України із пропозицією та обгрунтуванням необхідності зміни ціни договору, проте позивачем було відмовлено у внесенні змін до договору. Відповідач також зазначає, що звертався до суду з вимогою про розірвання договору № 286/1/21/23 від 10.09.2021, проте судом було відмовлено у задоволенні позову, наразі рішення переглядається в апеляційному порядку, у зв`язку з чим відповідач просить суд зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/21601/21.

05.01.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що постачальником прострочено терміни постачання продукції більш ніж на 11 місяців з кінцевої дати постачання продукції за договором, що у кількісних показних становить 678,56 т продукції, у зв`язку з чим позивачем нараховано штрафні санкції.

11.01.2023 відповідач через відділ автоматизованого документообігу суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, в якому у зв`язку із зайнятістю представника відповідача в іншому судовому процесі, просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

У судовому засіданні 12.01.2023, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні, оскільки юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, а зазначені в клопотанні обставини не є підставою для його задоволення, тому суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Також, у судовому засіданні 12.01.2023 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 09.02.2023.

03.02.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач на виконання вимог суду надав докази постачання Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл" 1 201, 440 т авіаційного гасу.

У судовому засіданні 09.02.2023, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд визнав його необґрунтованим та відмовив у задоволенні клопотання відповідача (мотиви викладені в ухвалі суду від 09.02.2023).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/12904/22 призначено на 16.03.2023.

У судовому засіданні 16.03.2023 оголошено перерву до 23.03.2023.

22.03.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

У цьому судовому засіданні представники прокуратури та позивача підтримали заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 23.03.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

10.09.2021 між Міністерством оборони України (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл" (далі - постачальник) укладено договір № 286/1/21/23 про постачання для державних потреб нафти та дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України). Вказаний правочин був укладений за результатами спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель № UA- 2021-08-05-011485-а, лот №5.

Відповідно до п. 1.1 договору (в редакції викладеній у додатковій угоді №1), постачальник зобов`язується постачати у 2021 році нафти і дистилятів (091130000- - (авіаційний гас) (лот 5(09131000-6) авіаційний гас (паливо для реактивних двигунів РТ та або паливо ТС-1 для реактивних двигунів та/або паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1), а саме: паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 (далі - продукція) для потреб Міністерства оборони України згідно Специфікації, а Замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з специфікацією: Паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 (61-003-4718), ДСТУ 4796:2007, строк постачання:

- до 29.10.2021 (включно) - 1200, 0 тонн, ціна за одиницю (без ПДВ) - 20 276, 35 грн, загальна вартість продукції (без ПДВ) - 24 331 620, 00 грн;

- до 10.12.2021 (включно) - 680, 0 тонн, ціна за одиницю (без ПДВ) - 20 276, 35 грн, загальна вартість продукції (без ПДВ) - 13 787 918, 00 грн;

Загальна вартість продукції з ПДВ складає 45 743 445, 60 грн.

Згідно п. 3.1. договору (в редакції викладеній у додатковій угоді №1), ціна договору становить без ПДВ 38 119 538, 00 грн, крім того ПДВ 7 623 907, 60 грн. Ціна договору, що підлягає оплаті становить 45 743 445, 60 грн, у тому числі податок на додану вартість та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.

У п. 4.1. договору сторони передбачили, що розрахунок за фактично постачену продукцію здійснюється протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України нналежним чином оформлених документів передбачених цим договором, але не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року.

Пунктом 5.2. договору визначено, що постачання продукції одержувачам замовника здійснює постачальник виключно за номенклатурою, у кількостях, в строки та за адресами, що зазначені в рознарядках Міністерства оборони України.

Договір вважається виконаним при умові постачання не менше 99 % продукції (п. 5.5. договору).

За умовами п. 6.1.1. договору, замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість постаченої продукції протягом 30 календарних днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформлених документів передбачених договором.

Відповідно до п. 6.3. договору, постачальник зобов`язаний, зокрема забезпечити постачання продукції у строки, встановлені договором; забезпечити постачання продукції, згідно специфікації та якість якої відповідає умовам, установленим розділом ІІ договору.

У відповідності до п. 6.2.5. договору, у разі порушення постачальником порядку постачання продукції, її номенклатури, кількості, якості (визначається діючими стандартами, технічними умовами, іншою нормативно-технічною документацією тощо), строків, які визначені у специфікації та/або рознарядці, або достроковій відмові постачальника від подальшого виконання умов даного договору, замовник в односторонньому порядку, має право:

- на відшкодування збитків, понесених Міністерством оборони України в результаті таких дій постачальника;

- відмовитися від прийняття подальшого виконання зобов`язань постачальником за цим договором;

- відмовитися від встановлення на майбутнє господарських відносин з постачальником;

- достроково розірвати договір, повідомивши письмово про це постачальника.

Застосування зазначених оперативно-господарських санкцій не позбавляє замовника права вимагати від постачальника сплати штрафних санкцій та відшкодування збитків за неналежне виконання цього договору.

Згідно п. 7.3.2. договору, за порушення строків постачання продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Нарахування неустойки (пеня, штраф) здійснюється замовником починаючи з наступного дня від кінцевої дати постачання товару визначеної договором, до моменту надходження (постачання) товару визначеного актом приймання-передачі у випадках, а саме:

- при постачанні залізничним транспортом (залізнична станція призначення), документом що підтверджує поставку товару є належним чином оформлена залізнична накладна з відміткою про надходження товару;

- при постачанні автомобільним транспортом (бази, склади замовника, одержувача) датою постачання товару є дата, що зазначена у акті приймання-передачі товару (графа надходження).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2021 року, а в частині проведення розрахунків до їх завершення. Після закінчення терміну дії договору, коригування зобов`язань здійснюється на підставі підписаних обома Сторонами актів звіряння. (п. 10.1. договору).

Додатком № 12.2. до договору № 286/1/21/23 від 10.09.2021, сторони погодили Рознарядку на постачання Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл" палива авіаційного для газотурбінних двигунів Джет А-1, ДСТУ 4796:2007, а саме:

- Військова частина НОМЕР_1 : постачання - автомобільним транспортом, кількість - 900, 00 т, строк постачання -до 29.10.2021 (включно), 100, 00 т - до 10.12.2021 (включно), адреса - АДРЕСА_1

- Військова частина НОМЕР_2 : постачання - автомобільним транспортом, кількість - 100, 00 т, строк постачання - до 10.12.2021 (включно), адреса - АДРЕСА_2

- Військова частина НОМЕР_3 : постачання - автомобільним транспортом, кількість - 300, 00 т, строк постачання -до 29.10.2021 (включно), адреса - АДРЕСА_3

- Військова частина НОМЕР_4 : постачання - автомобільним транспортом, кількість - 480, 00 т, строк постачання - до 10.12.2021 (включно), адреса - АДРЕСА_4

Як зазначає прокурор, постачальник (відповідач) зобов`язаний був поставити у 2021 році паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 у кількості 1880 т до 10.12.2021 загальною вартістю 45 743 445, 60 грн.

Проте, всупереч умовам укладеного договору відповідачем договірні зобов`язання виконано лише на 63,9 %, решту обсягу продукції не було поставлено.

Так, постачальником належним чином було виконано умови договору за першим терміном постачання (до 29.10.2021) у кількості 1 201,440 тонн із запланованих 1200,00 тонн., що підтверджується актами прийому-передачі продукції № 240 від 02.11.2021, № 317 від 22.11.2021, № 268 від 22.11.2021, № 285 від 22.11.2021; видатковими накладними № РН-395 від 07.10.2021, № РН-400 від 20.10.2021, № РН-413 від 27.10.2021, №РН-416 від 26.10.2021; актами приймання-передачі № 81 від 31.10.2021, № 85 від 29.10.2021, № 1 від 27.10.2021, № 87 від 26.10.2021; повідомленнями-підвердженнями № 81 від 23.10.2021, № 86 від 29.10.2021, № 463 від 02.11.2021, № 88 від 01.11.2021.

Залишок до постачання становить 678,560 тонн.

Тобто, постачальником не здійснено поставку продукції у кількості 678, 560 т у визначений договором термін - до 10.12.2021 (включно) на суму 16 510 464, 10 грн.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не здійснив поставку товару у визначений договором строк, тому просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 4 127 616, 02 грн, з яких: 2 971 883, 53 грн - пені за період з 11.12.2021 по 11.06.2022 та 1 155 732, 49 грн - штрафу у розмірі 7 % від вартості простроченої продукції (16 510 464, 10 грн.).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 286/1/21/23 від 10.09.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Особливості укладання договорів за державним замовленням (державних контрактів) визначаються Законом України "Про публічні закупівлі" та Законом України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони".

Згідно з пунктом 6 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорі застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору № 286/1/21/23 від 10.09.2021 та рознарядки до договору, відповідач зобов`язаний був поставити у 2021 році паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 у кількості 1200, 0 т - до 29.10.2021 (включно) та 680, 0 т - до 10.12.2021 (включно) загальною вартістю 45 743 445, 60 грн.

З матеріалів справи вбачається, що постачальником належним чином було виконано умови договору за першим терміном постачання (до 29.10.2021) у кількості 1 201,440 тонн із запланованих 1200,00 тонн., що підтверджується актами прийому-передачі продукції № 240 від 02.11.2021, № 317 від 22.11.2021, № 268 від 22.11.2021, № 285 від 22.11.2021; видатковими накладними № РН-395 від 07.10.2021, № РН-400 від 20.10.2021, № РН-413 від 27.10.2021, №РН-416 від 26.10.2021; актами приймання-передачі № 81 від 31.10.2021, № 85 від 29.10.2021, № 1 від 27.10.2021, № 87 від 26.10.2021; повідомленнями-підвердженнями № 81 від 23.10.2021, № 86 від 29.10.2021, № 463 від 02.11.2021, № 88 від 01.11.2021.

Тож, всупереч умовам укладеного договору відповідачем договірні зобов`язання виконано лише на 63,9 %, решту обсягу продукції не було поставлено.

Залишок до постачання становить 678,560 тонн.

Тобто, постачальником не здійснено поставку продукції у кількості 678, 560 т у визначений договором термін - до 10.12.2021 (включно) на суму 16 510 464, 10 грн.

Згідно з положеннями статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Момент виконання обов`язку продавця передати товар визначено статтею 664 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

У розумінні положень частини 2 статі 664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця якщо: у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці; покупець поінформований про те, що товар готовий до передання. При цьому, товар повинен бути відповідним чином ідентифікований.

Як вказує відповідач, у зв`язку із різким та істотним зростанням ціни на продукцію за договором більше ніж на 10 %, 18.11.2021 відповідач звернувся до позивача із пропозицією та обґрунтуванням необхідності зміни ціни договору.

Відповідно до зазначеної пропозиції відповідач просив розглянути питання про збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків, шляхом зменшення обсягів закупівлі та не змінюючи суму договору, а саме, збільшити ціну товару з 20 276, 35 грн/т без ПДВ на 22 303,98 грн/т без ПДВ, що складає 10% вартості за одиницю товару, або на підставі абзацу 3 пункту 8.4 договору, розірвати договір у зв`язку з неконтрольованими перешкодами, які відбулися поза контролем сторін та виникли після укладення договору.

У відповідь на зазначену пропозицію позивач надіслав відповідачу лист № 286/6327 від 25.11.2021, в якому підтвердив той факт, що Товариством було виконано умови договору за першим терміном постачання (до 29.10.2021) у кількості 1 201,440 тонн із запланованих 1 200,00 тонн, а також запропонував дотримуватись умов укладеного договору від 10.09.2021 та здійснити постачання у повному обсязі, визначені терміни і відповідної якості.

У зв`язку із відмовою Міністерства у зміні умов договору в частині збільшення ціни на продукцію, відповідач направив позивачу 29.11.2021 пропозицію про розірвання договору за взаємною згодою сторін, шляхом укладення додаткової угоди щодо підтвердження обсягу постаченої продукції, а також без застосування будь-яких штрафних санкцій до відповідача.

Відповідна пропозиція ґрунтувалася на тому, що внаслідок істотного коливання цін на продукцію, поставка залишку продукції Товариством ставить його у вкрайн невигідне становище, що зумовлює неможливість поставки.

Листом від 14.12.2021 № 286/9/6756 позивач надав відповідь на вищезазначений лист відповідача в якому повідомив, що відповідно до пункту 6.2.5. умов договору № 286/1/21/23 від 10.09.2021 замовник відмовляється від прийняття подальшого виконання зобов`язань постачальником та про дострокове розірвання договору. Застосування зазначених оперативно-господарських санкцій не позбавляє замовника права вимагати від постачальника сплати штрафних санкцій та відшкодування збитків за неналежне виконання договору.

У відзиві на позовну заяву, відповідач посилаючись на вказаний вище лист позивача стверджує, що 14.12.2021 внаслідок односторонньої відмови Міністерства оборони України від зобов`язання, а саме від прийняття подальшого виконання зобов`язань постачальником, зобов`язання щодо поставки товару за договором припинилось.

Тож, на думку відповідача, прострочення складає 3 дні, з 11.12.2021 по 13.12.2021.

Суд відхиляє такі твердження відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно ст. 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Суд зазначає, що юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, укладаючи спірний договір із строком поставки першої партії товару до 29.10.2021 (включно) та другої партії товару до 10.12.2021 (включно) відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний договором строк.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/14628/17, від 13.06.2018 у справі № 910/17259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/496/18, від 15.08.2018 у справі № 910/21804/17, від 22.05.2019 у справі № 904/1782/19 та від 05.09.2019 у справі № 910/1338/19.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі.

Статтею 17 Конституції України встановлено, що оборона України, захист її суверенітету територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу.

Основи організації оборони та повноваження державних органів по її забезпеченню, обов`язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни встановлює Закон України "Про оборону України".

Статтею 3 Закону України "Про оборону України" передбачено, що підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого часу включає забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою та іншою технікою, а також створення високоефективних засобів збройної боротьби.

Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до статті 3 та частини першої статті 10 Закону України "Про оборону України", Положення про Міністерство оборони України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №671 є центральним органом виконавчої влади і військового управління, що забезпечує проведення до життя державної політики у сфері оборони держави та військового будівництва, керівництва Збройними Силами України, їх мобілізаційну і бойову готовність та підготовку до виконання покладених на них завдань і в процесі їх виконання взаємодіє з іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади.

З урахуванням викладеного, невиконання, порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та на репутацію Міністерства оборони України.

Крім того, відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014 "Про часткову мобілізацію". Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Водночас, спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду. Водночас, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони Держави. Тоді як неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов`язання із визначеними в договорі умовами здійснити поставку палива, що (неналежне виконання) має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію Міністерства оборони України.

Подібні правові висновки наведені Верховним Судом у постановах від 09 червня 2022 року у справі №910/8425/19, від 15 червня 2022 року у справі №922/2141/21.

При цьому, твердження відповідача стосовного того, що прострочення за договором становить 3 дні, адже листом від 14.12.2021 Міністерство оборони України відмовилося від подальшого прийняття виконання зобов`язань постачальником, суд вважає безпідставними, оскільки у даному випадку відповідач не враховуює ту обставину, що такий лист є відповіддю позивача на пропозиції відповідача щодо збільшення ціни за одиницю товару до 10 % шляхом зменшення обсягу закупівлі та розірвання договору за взаємною згодою сторін без застосування до відповідача будь-яких штрафних санкцій.

Тобто, відповідач в будь-якому випадку не мав наміру в подальшому здійснювати поставку товару за погодженою сторонами у договорі вартістю та кількістю.

Відповідно Міністерство оборони України укладаючи з відповідачем договір мало правомірні очікування на добросовісну поведінку відповідача та виконання ним своїх зобов`язань відповідно до умов укладеного договору.

Крім того, відповідно до п. 6.2.5. договору, у разі порушення постачальником порядку постачання продукції, її номенклатури, кількості, якості (визначається діючими стандартами, технічними умовами, іншою нормативно-технічною документацією тощо), строків, які визначені у специфікації та/або рознарядці, або достроковій відмові постачальника від подальшого виконання умов даного договору, замовник в односторонньому порядку, має право:

- на відшкодування збитків, понесених Міністерством оборони України в результаті таких дій постачальника;

- відмовитися від прийняття подальшого виконання зобов`язань постачальником за цим договором;

- відмовитися від встановлення на майбутнє господарських відносин з постачальником;

- достроково розірвати договір, повідомивши письмово про це постачальника.

Застосування зазначених оперативно-господарських санкцій не позбавляє замовника права вимагати від постачальника сплати штрафних санкцій та відшкодування збитків за неналежне виконання цього договору.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, як встановлено судом вище, відповідач зобов`язаний був здійснити поставку першої партії товару до 29.10.2021 (включно) та другої партії товару до 10.12.2021 (включно). Проте, залишок до постачання другої партії товару становить 678,560 тонн. Тож, починаючи з 11.12.2021 відбулося прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 4 127 616, 02 грн, з яких: 2 971 883, 53 грн - пені за період з 11.12.2021 по 11.06.2022 та 1 155 732, 49 грн - штрафу у розмірі 7 % від вартості продукції, з якої допущено прострочення (16 510 464, 10 грн.).

Згідно п. 7.3.2. договору, за порушення строків постачання продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 Господарського кодексу України),

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 ЦК є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Отже, сторонами у договорі погоджено, що за порушення строків постачання продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов`язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов`язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов`язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Верховного Суду викладеними у постановах від 03.03.2020 у справі № 922/2220/19, від 17.09.2020 у справі № 922/3548/19 та від 16.02.2021 у справі № 910/1972/20.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку пені та встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, проведений з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання з поставки товару та за відповідний період прострочення, а тому визнаються обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 971 883, 53 грн - пені за період з 11.12.2021 по 11.06.2022.

Крім того, у випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Тобто, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17.

Судом перевірено розрахунок заявленого до стягнення з відповідача розміру штрафу, з урахуванням приписів чинного законодавства України та п. 7.3.2 договору, та встановлено, що сума нарахована вірно, відповідно до вимог законодавства та умов договору, а тому визнається обґрунтованою вимога позивача про стягнення з відповідача 1 155 732, 49 грн - штрафу у розмірі 7 % від вартості продукції, з якої допущено прострочення (16 510 464, 10 грн.).

Тож, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіа Оіл» на користь Міністерства оборони України підлягають стягненню штрафні санкції у розмірі 4 127 616, 02 грн (2 971 883, 53 грн + 1 155 732, 49 грн).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Так, десятиденний строк для складання повного рішення суду у даній справі припадає на 03.04.2023 з урахуванням ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, проте враховуючи що суддя Щербаков С.О. у період з 03.04.2023 по 07.04.2023 перебував у відпустці повний текст рішення складено 10.04.2023.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіа Оіл» (вул. Басейна, буд. 9, кімната 3, м. Київ, 01004, ідентифікаційний код - 36852220) на користь Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код - 00034022) 2 971 883 (два мільйона дев`ятсот сімдесят одну тисячу вісімсот вісімдесят три) грн 53 коп. - пені та 1 155 732 (один мільйон сто п`ятдесят п`ять тисяч сімсот тридцять дві) грн 49 коп - штрафу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіа Оіл» (вул. Басейна, буд. 9, кімната 3, м. Київ, 01004, ідентифікаційний код - 36852220) на користь Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону (вул. Петра Болбочана, буд. 8, м. Київ, 01104, ідентифікаційний код - 38347014) судовий збір у сумі 61 914 (шістдесят одна тисяча дев`ятсот чотирнадцять) грн. 24 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 10.04.2023.

Суддя Щербаков С.О.