Постанова

від 06.09.2023 по справі 910/12904/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2023 р. Справа№ 910/12904/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Алданової С.О.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

від прокуратури: Збарих С.М.,

від позивача: Хмара Ю.О.,

від відповідача: Кулик Я.М., Поліщук В.А., Радченкова А.В.,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 (повний текст складено 10.04.2023)

у справі № 910/12904/22 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл"

про стягнення 4 127 616,02 грн,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У грудні 2022 року Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави (далі - Прокуратура) в особі Міністерства оборони України (далі - МОУ) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіа Оіл» (далі - Товариство) 4 127 616, 02 грн штрафних санкцій, з яких 2 971 883,53 грн - пеня та 1 155 732,49 грн - штраф.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання Товариством зобов`язань за договором №286/1/21/23 про постачання для державних потреб нафти та дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від 10.09.2021.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 позовні вимоги Прокуратури в інтересах держави в особі МОУ задоволено. Стягнуто з Товариства на користь МОУ 2 971 883,53 грн пені та 1 155 732,49 грн штрафу. Стягнуто з Товариства на користь Прокуратури 61 914,24 грн судового збору.

Суд встановив, що відповідач зобов`язаний був здійснити поставку першої партії товару до 29.10.2021 (включно) та другої партії товару до 10.12.2021 (включно). Залишок до постачання другою партією товару становить 678,560 тонни пального. Тож, починаючи з 11.12.2021 відбулося прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару.

Відхиляючи посилання відповідача на односторонню відмову МОУ від зобов`язання листом від 14.12.2021, а саме від прийняття подальшого виконання зобов`язань постачальником, у зв`язку з чим зобов`язання за договором припинилось і його прострочення складає 3 дні, з 11.12.2021 по 13.12.2021, суд зазначив, що, укладаючи спірний договір зі строком поставки першої партії товару до 29.10.2021 (включно) та другої партії товару до 10.12.2021 (включно), відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання зобов`язання з поставки товару та відповідно об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний договором строк.

Суд перевірив правильність наданого позивачем розрахунку пені та штрафу та встановив, що вони проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання зобов`язання з поставки товару та за відповідний період прострочення, а тому такі вимоги визнаються обґрунтованими.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2023, Товариство звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати, у задоволенні вимог про стягнення з Товариства на користь МОУ 2 922 352,14 грн пені та 1 155 732,49 грн штрафу відмовити, провадження у справі в частині стягнення з Товариства на користь МОУ 49 531,39 грн пені закрити у зв`язку з її сплатою .

Скаржник вважає, що господарський суд першої інстанції невірно встановив обставини справи; висновки суду щодо тих обставин справи, які встановлені вірно, не відповідають цим обставинам; суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неправильно застосував норми матеріального права.

Зокрема, апелянт зазначає, що суд невірно встановив обставини розірвання договору; дійшов необґрунтованих висновків про відсутність у відповідача намірів постачати продукцію за договором; не взяв до уваги та не надав правової оцінки доказам, які свідчать про вільне волевиявлення позивача розірвати договір; не надав належної правової оцінки неможливості виконання зобов`язання відповідачем за умови відмови позивача від прийняття такого виконання; не надав правової оцінки правовідносинам, що регулюються ст. 188 ГК України та ст. 651 ЦК України, якими сторони керувались при розірванні договору; не застосував наслідки розірвання договору, які регулюються ст. 653 ЦК України; неправильно застосував п. 6 ст. 232 ГК України, ст. ст. 546, 549, 611 ЦК України в частині нарахування неустойки (штрафу та пені) до зобов`язань, які вже припинені.

На думку скаржника, в силу ч. 2 ст. 653 ЦК України з дати розірвання договору з підстав, визначених ст. 651 ЦК України, а саме з 14.12.2021, у Товариства припинились зобов`язання з постачання товару позивачеві за спірним договором, про що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не зазначив, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог.

У апеляційній скарзі Товариство також просило визнати поважними причини неподання до суду першої інстанції доказів, доданих до апеляційної скарги (згідно з наведеним у скарзі переліком), та долучити їх до матеріалів справи.

Скаржник зазначає, що з огляду на висновки господарського суду першої інстанції в частині намірів сторін щодо подальшого виконання договору та відмови МОУ від зобов`язання, відповідач в обґрунтування апеляційної скарги та з метою спростування цих висновків був змушений звернутися до експертних установ з метою отримання висновків, які потребують спеціальних знань, а саме для проведення науково-правої експертизи та для проведення семантико-текстуальної експертизи листів відповідача з пропозиціями про зміну або розірвання Договору.

В частині інших доказів, які не надавались Товариством у господарському суді першої інстанції, скаржник зазначає, що жоден з учасників процесу не ставив під сумнів репутацію Товариства як надійного постачальника в межах виконання договорів про публічні закупівлі, а спір точився виключно через різне тлумачення норм законодавства та договору. Натомість викладені в оскаржуваному рішенні висновки суду змушують Товариство надати до апеляційного господарського суду інстанції докази, які не подавались ним при розгляді справи у суді першої інстанції, в т.ч. через те, що оскаржуване рішення по суті штучно створило заборгованість Товариства перед МОУ та ставить під загрозу його можливість в подальшому здійснювати господарську діяльність з постачання паливно-мастильних матеріалів, в т.ч. для забезпечення обороноздатності країни.

Позиції учасників справи.

Прокуратура та МОУ надали відзиви на апеляційну скаргу, у яких погоджуються з викладеними у оскаржуваному рішенні висновками суду першої інстанцій, вважають оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Авіа Оіл» - без задоволення як необґрунтовану та безпідставну.

Товариство надало відповіді на відзиви Прокуратури та МОУ, у яких проти доводів відзивів заперечує та наводить власні доводи на їх спростування.

Прокуратура надала заперечення проти клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, у якому вважає клопотання скаржника безпідставним та необґрунтованим.

Прокуратура зазначає, що висновок семантико-текстуальної експертизи не несе ніякої доказової бази у цій справі та не спростовує факт порушення ТОВ «Авіа Оіл» строків виконання умов договору та зобов`язань за ним.

Щодо висновку науково-правової експертизи від 13.05.2023 №10117 про застосування аналогії закону до припинення неустойки внаслідок припинення основного зобов`язання, Прокуратура відзначає таке. Висновок експерта ґрунтується на тому, що внаслідок припинення зобов`язання, забезпеченого неустойкою, припиняється і додаткове зобов`язання - нарахування пені та штрафних санкцій. Однак суть спору в даній справі полягає в тому, що ТОВ «Авіа Оіл» прострочило термін постачання продукції більш як на 11 місяців з кінцевої дати постачання продукції за договором (10.12.2021), тобто зобов`язання за даним договором не припинилось. Тому зазначений висновок експерта жодним чином не впливає на прийняте судом першої інстанції рішення та взагалі досліджує інші питання застосування норм права, які не стосуються даного спору.

Щодо доказів про ділову репутацію Товариства Прокуратура зазначає, що представнику відповідача нічого не заважало заявити про це в суді першої інстанції; таким чином він зміг би підтвердити той факт, що Товариство дійсно прагне виконати умови договору, бо належно виконує умови всіх договорів під час дії воєнного стану та з початку військової агресії рф, включаючи і благодійну допомогу Збройним Силам України, але цього не зробив.

Товариство надало відповідь на заперечення проти клопотання про долучення доказів, у якій з поданими Прокуратурою запереченнями не погоджується, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Товариство надало письмові пояснення, у яких зауважує, що господарський суд першої інстанції зробив неправильні висновки щодо правової природи листа МОУ від 14.12.2021 та його юридичних наслідків.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2023 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12904/22 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 до надходження матеріалів справи №910/12904/22.

24.05.2023 матеріали справи №910/12904/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 поновлено Товариству пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/12904/22. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/12904/22 до закінчення його перегляду у суді апеляційної інстанції. Розгляд справи призначено на 17.07.2023.

Судове засідання 17.07.2023 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.07.2023 призначено судове засідання на 28.08.2023.

У судовому засіданні 28.08.2023 оголошено перерву до 06.09.2023 на підставі ст. 216 ГПК України.

Протокольною ухвалою від 28.08.2023 апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про доручення до матеріалів справи додаткових доказів на підставі ч. 3 ст. 269 ГПК України, в т. ч з урахуванням того, що два висновки експертів були замовлені відповідачем і створені вже після ухвалення судом першої інстанції оспореного рішення, а інші докази були в наявності відповідача і цілком могли бути своєчасно подані суду першої інстанції.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

10.09.2021 за результатами спрощених торгів із застосуванням електронної системи закупівель № UA- 2021-08-05-011485-а, лот №5, МОУ (замовник) та Товариство (постачальник) уклали договір №286/1/21/23 про постачання для державних потреб нафти та дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) (далі - договір), за умовами п. 1.1 (в редакції, викладеній у додатковій угоді №1) якого постачальник ззобов`язується обов`язується постачати у 2021 році нафту і дистиляти (091130000- - (авіаційний гас) (лот 5(09131000-6) авіаційний гас (паливо для реактивних двигунів РТ та або паливо ТС-1 для реактивних двигунів та / або паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1), а саме паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 (далі - продукція) для потреб МОУ згідно зі Специфікацією, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно зі специфікацією, строк постачання:

- до 29.10.2021 (включно) - 1200,0 тонн, ціна за одиницю (без ПДВ) - 20 276,35 грн, загальна вартість продукції (без ПДВ) - 24 331 620,00 грн;

- до 10.12.2021 (включно) - 680,0 тонн, ціна за одиницю (без ПДВ) - 20 276,35 грн, загальна вартість продукції (без ПДВ) - 13 787 918,00 грн;

Загальна вартість продукції з ПДВ складає 45 743 445,60 грн.

Згідно з п. 3.1 договору (в редакції додаткової угоді №1) ціна договору становить без ПДВ 38 119 538,00 грн, крім того ПДВ 7 623 907,60 грн. Ціна договору, що підлягає оплаті, становить 45 743 445,60 грн, у т.ч. ПДВ та вартість вантажних робіт в місцях завантаження і транспортні витрати.

Розрахунок за фактично постачену продукцію здійснюється протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок МОУ за даним кодом видатків) з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів МОУ належним чином оформлених документів, передбачених цим договором, але не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору постачання продукції одержувачам замовника здійснює постачальник виключно за номенклатурою, у кількостях, в строки та за адресами, що зазначені в рознарядках МОУ.

Договір вважається виконаним за умови постачання не менше 99% продукції (п. 5.5 договору).

Згідно з п. 6.1.1 договору замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість постаченої продукції протягом 30 календарних днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок МОУ за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформлених документів передбачених договором.

Постачальник зобов`язаний зокрема забезпечити постачання продукції у строки, встановлені договором; забезпечити постачання продукції згідно зі специфікацією та якість якої відповідає умовам, установленим розділом ІІ договору (п. 6.3 договору).

Відповідно до п. 6.2.5 договору у разі порушення постачальником порядку постачання продукції, її номенклатури, кількості, якості (визначається чинними стандартами, технічними умовами, іншою нормативно-технічною документацією тощо), строків, які визначені у специфікації та/або рознарядці, або дострокової відмови постачальника від подальшого виконання умов даного договору, замовник в односторонньому порядку має право:

- на відшкодування збитків, понесених МОУ в результаті таких дій постачальника;

- відмовитися від прийняття подальшого виконання зобов`язань постачальником за цим договором;

- відмовитися від встановлення на майбутнє господарських відносин з постачальником;

- достроково розірвати договір, повідомивши письмово про це постачальника.

Застосування зазначених оперативно-господарських санкцій не позбавляє замовника права вимагати від постачальника сплати штрафних санкцій та відшкодування збитків за неналежне виконання цього договору.

Згідно з п. 7.3.2 договору за порушення строків постачання продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Нарахування неустойки (пеня, штраф) здійснюється замовником починаючи з наступного дня від кінцевої дати постачання товару визначеної договором, до моменту надходження (постачання) товару, визначеного актом приймання-передачі, з урахуванням такого:

- при постачанні залізничним транспортом (залізнична станція призначення), документом що підтверджує поставку товару є належним чином оформлена залізнична накладна з відміткою про надходження товару;

- при постачанні автомобільним транспортом (бази, склади замовника, одержувача) датою постачання товару є дата, що зазначена у акті приймання-передачі товару (графа надходження).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків - до їх завершення. Після закінчення терміну дії договору коригування зобов`язань здійснюється на підставі підписаних обома сторонами актів звіряння (п. 10.1 договору).

Пунктом 10.2 договору передбачено, що після закінчення терміну дії договору продукція, визначена в п. 1.1, не підлягає постачанню замовнику та не буде прийнята одержувачем замовника за цим договором.

Додатком № 12.2 до договору №286/1/21/23 від 10.09.2021 сторони погодили Рознарядку на постачання Товариством палива авіаційного для газотурбінних двигунів Джет А-1, ДСТУ 4796:2007, а саме:

- Військова частина НОМЕР_1 : постачання - автомобільним транспортом, кількість - 900,00 т, строк постачання - до 29.10.2021 (включно), 100,00 т - до 10.12.2021 (включно), адреса: 08302, Київська обл., м. Бориспіль;

- Військова частина НОМЕР_2 : постачання - автомобільним транспортом, кількість - 100,00 т, строк постачання - до 10.12.2021 (включно), адреса: 63501, м. Чугуїв, Харківська обл.;

- Військова частина НОМЕР_3 : постачання - автомобільним транспортом, кількість - 300,00 т, строк постачання - до 29.10.2021 (включно), адреса: 25005, м. Кропивницький;

- Військова частина НОМЕР_4 : постачання - автомобільним транспортом, кількість - 480,00 т, строк постачання - до 10.12.2021 (включно), адреса: 50054, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг.

За твердженням Прокуратури, постачальник (Товариство) зобов`язане було поставити у 2021 році пальне авіаційне у кількості 1880 т до 10.12.2021 загальною вартістю 45 743 455,60 грн. Проте всупереч умовам укладеного договору Товариство договірні зобов`язання виконало лише на 63,9%; решту обсягу продукції поставлено не було.

За першим терміном постачання (до 29.10.2021) Товариство поставило пальне у кількості 1 201,440 тонни із запланованих 1200,00 тонн, що підтверджується:

- актами прийому-передачі продукції №240 від 02.11.2021, №317 від 22.11.2021, №268 від 22.11.2021, №285 від 22.11.2021;

- видатковими накладними №РН-395 від 07.10.2021, №РН-400 від 20.10.2021, №РН-413 від 27.10.2021, №РН-416 від 26.10.2021;

- актами приймання-передачі №81 від 31.10.2021, № 85 від 29.10.2021, №1 від 27.10.2021, №87 від 26.10.2021;

- повідомленнями-підтвердженнями №81 від 23.10.2021, №86 від 29.10.2021, №463 від 02.11.2021, №88 від 01.11.2021.

Залишок до постачання - 678,560 тонни у строк до 10.12.2021 (включно) на суму 16 510 464,10 грн.

18.11.2021 у зв`язку із різким та істотним зростанням ціни на продукцію за договором більше ніж на 10% Товариство звернулось до МОУ з пропозицією (вих. №14 від 18.11.2021) та обґрунтуванням необхідності зміни ціни договору.

У вказаній пропозиції Товариство зазначило, що станом на 17.11.2021 поставило МОУ 1 201,440 т продукції та просило МОУ розглянути питання про збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків шляхом зменшення обсягів закупівлі та не змінюючи суму договору, а саме, збільшити ціну товару з 20 276,35 грн/т без ПДВ на 22 303,98 грн/т без ПДВ, що складає 10% вартості за одиницю товару, або на підставі абз. 3 п. 8.4 договору розірвати договір у зв`язку з неконтрольованими перешкодами, які відбулися поза контролем сторін та виникли після укладення договору.

Листом №286/6327 від 25.11.2021 на лист №14 від 18.11.2021 МОУ повідомило Товариству, що станом на цю дату Товариство виконало умови договору за першим терміном постачання (до 29.10.2021) у кількості 1 201,440 тонни із запланованих 1 200,00 тонн; залишок до постачання становить 678,560 тонни (до 10.12.2021). МОУ пропонувало Товариству дотримуватись умов договору та здійснити постачання у повному обсязі, у визначені терміни і відповідної якості.

Листом №14 від 29.11.2021 Товариство звернулось до МОУ з пропозицією про розірвання договору за взаємною згодою шляхом укладення додаткової угоди щодо підтвердження обсягу постаченої продукції без застосування до нього будь-яких санкції, включаючи п. 11.1.3 договору. Товариство за текстом цього листа зазначило, що у зв`язку зі стрімким зростанням цін на продукцію поставка залишку продукції Товариством дуже порушує його майнові інтереси та є перешкодою, яка заважає сумлінно виконати зобов`язання.

До вказаної пропозиції було додано додаткову угоду (2 примірники).

Листом №286/9/6756 від 14.12.2021 на лист №14 від 29.11.2021 МОУ повідомило Товариству, що станом на 14.12.2021 за умовами договору термін постачання продукції сплив. За першим терміном виконання (до 29.10.2021) постачання авіаційного гасу здійснено у повному обсязі. Зазначивши про отримання листа Товариства №14 від 29.11.2021, МОУ повідомило, що відповідно до п. 6.2.5 договору відмовляється від прийняття подальшого виконання зобов`язань постачальником та про дострокове розірвання договору. Разом з тим, застосування зазначених оперативно-господарських санкцій не позбавляє замовника права вимагати від постачальника сплати штрафних санкцій та відшкодування збитків за неналежне виконання договору.

МОУ звернулось до Товариства з претензією (вих. №286/9/6851 від 17.12.2021) на суму 49 530,39 грн, у якій, посилаючись на прострочення Товариством на 3 дні поставки продукції, просило Товариство сплатити 49 531,39 грн пені.

У відповіді на претензію (вих. №12 від 13.01.2022) Товариство повідомило МОУ, що пред`явлення вказаної претензії є передчасним та її розгляд є доцільним після винесення судом рішення у справі №910/21601/21 за позовом Товариства до МОУ про розірвання договору.

Оскільки Товариство не здійснило поставку товару у визначений договором строк, Прокуратура звернулась з позовом у цій справі та просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 4 127 616,02 грн, з яких 2 971 883,53 грн - пеня за період з 11.12.2021 по 11.06.2022 та 1 155 732,49 грн - штраф у розмірі 7% від вартості простроченої більш як на 30 днів поставки продукції (16 510 464, 10 грн.).

У відзиві на позовну заяву Товариство, посилаючись на лист МОУ №286/9/6756 від 14.12.2021, вважає, що 14.12.2021 внаслідок односторонньої відмови МОУ від зобов`язання, а саме від прийняття подальшого виконання зобов`язань постачальником, зобов`язання з поставки товару за договором припинилось. А тому прострочення складає 3 дні, з 11.12.2021 по 13.12.2021.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Крім того, положення умов договору мають відповідати засадам цивільного законодавства, зокрема, зазначеним у ст. 3 ЦК України.

За ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ч. ч. 2 та 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Стаття 712 ЦК України визначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Особливості укладання договорів за державним замовленням (державних контрактів) визначаються Законом України «Про публічні закупівлі» та Законом України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони».

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно, неналежне виконання постачальником господарського зобов`язання полягає у простроченні постачальника поставити товар у визначений договором строк.

Таке ж розуміння прострочення боржника у зобов`язанні вбачається і з приписів ч. 1 ст. 612 ЦК України, за якою боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За змістом ч. ч. 1 та 2 ст. 217 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Положеннями ст. 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК України).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (ч. ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України).

Суд встановив, що за умовами укладеного 10.09.2021 договору постачальник мав поставити паливо:

- до 29.10.2021 (включно) - 1200,0 тонн, ціна за одиницю (без ПДВ) - 20 276,35 грн, загальна вартість продукції (без ПДВ) - 24 331 620,00 грн;

- до 10.12.2021 (включно) - 680,0 тонн, ціна за одиницю (без ПДВ) - 20 276,35 грн, загальна вартість продукції (без ПДВ) - 13 787 918,00 грн;

Узгоджену до поставки в строк до 29.10.2021 кількість палива Товариство поставило повністю (у кількості 1 201,440 тонн із запланованих 1200,00 тонн).

До поставки в строк до 10.12.2021 (включно) підлягали 678,56 тонни продукції (з урахуванням кількості попередньо поставленої продукції) на суму 16 510 464,10 грн.

Товариство залишок продукції МОУ у строк до 10.12.2021 не поставило.

Відповідно до п. 6.2.5 договору у разі порушення постачальником порядку постачання продукції, її номенклатури, кількості, якості (визначається чинними стандартами, технічними умовами, іншою нормативно-технічною документацією тощо), строків, які визначені у специфікації та/або рознарядці, або дострокової відмови постачальника від подальшого виконання умов даного договору, замовник в односторонньому порядку має право: на відшкодування збитків, понесених МОУ в результаті таких дій постачальника; відмовитися від прийняття подальшого виконання зобов`язань постачальником за цим договором; відмовитися від встановлення на майбутнє господарських відносин з постачальником; достроково розірвати договір, повідомивши письмово про це постачальника.

Листом МОУ №286/9/6756 від 14.12.2021 на лист №14 від 29.11.2021 у якому МОУ повідомило Товариству, що відповідно до п. 6.2.5 договору відмовляється від прийняття подальшого виконання зобов`язань постачальником та про дострокове розірвання договору, тобто від постачання йому Товариством продукції.

Тобто, 14.10.2021 МОУ скористалось своїми передбаченими умовами п. 6.2.5 договору правами відмовитись від прийняття подальшого виконання зобов`язань постачальником (Товариством) за цим договором та достроково розірвати договір.

Апеляційний суд зауважує, що зміст цього листа чітко і однозначно висловлює позицію МОУ щодо того, що воно застосувало оперативно-господарську санкцію (відмовилось від прийняття подальшого виконання постачальником), передбачену п. 2 ч. 1 ст. 236 ГК України та договором, і розірвало договір у встановленому ним порядку з визначених договором підстав.

При цьому колегія суддів бере до уваги і те, що цей лист підписаний від імені МОУ тією самою особою, яка укладала договір від імені Міністерства.

Водночас колегія суддів ще раз відзначає, що за умовами п. 10.2 договору після закінчення терміну дії договору (31.12.2021) продукція, визначена в п. 1.1, не підлягає постачанню замовнику та не буде прийнята одержувачем замовника за цим договором. Тобто, навіть у разі не розірвання договору Міністерством починаючи з 01.01.2022 будь-яка поставка була б неможливою.

Але після розірвання договору 14.12.2021 у постачальника взагалі припинився обов`язок з постачання продукції за договором, відповідно і прострочення з виконання такого обов`язку після 14.12.2021 по червень 2022 року виникнути не могло. Що свідчить про абсолютно безпідставне нарахування відповідачеві пені за 180 днів прострочення по червень 2022 року. Зазначене також свідчить про відсутність прострочення поставки після 14.12.2021 більш як на 30 днів, котре визначене Прокуратурою і МОУ підставою для нарахування штрафу.

У зв`язку з наведеним вимоги позову про стягнення з Товариства на користь МОУ 2 922 352,14 грн пені та 1 155 732,49 грн штрафу є необґрунтованими.

За таких обставин колегія суддів вважає, що прострочення поставки товару склало 3 дні (11.10.2021 - 13.10.2021) і за таке прострочення МОУ правомірно нарахувало та заявило до стягнення з Товариства 49 531,39 грн пені на підставі п. 7.3.2 договору.

Апеляційний господарський суд встановив, що Товариство сплатило МОУ 49 531,39 грн пені платіжною інструкцією №6356 від 19.04.2023.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Як предмет позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Аналогічну правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зокрема у постанові від 25.07.2019 у справі № 916/144/18.

Згідно зі ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених ст. ст. 226 та 231 цього Кодексу, а згідно з ч. 2 ст. 241 ГПК України - у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Отже, керуючись наведеними нормами права та враховуючи відсутність предмета спору на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскарженого рішення та закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 49 531,39 грн пені на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. п. 2, ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення; скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених ст. ст. 226 та 231 цього Кодексу (ч. 1 ст. 278 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню; рішення місцевого господарського суду у цій справі має бути скасовано, провадження у справі в частині вимог Прокуратури в інтересах держави в особі МОУ про стягнення з Товариства 49 531,39 грн пені - закрито, у решті вимог позову - відмовлено.

Судові витрати.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги витрати ТОВ «Авіа Оіл» по сплаті судового збору за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на МОУ.

Витрати ТОВ «Авіа Оіл» у сумі 87 000,00 грн на проведення експертиз покладаються на скаржника у зв`язку з неприйняттям цих доказів апеляційним господарським судом.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/12904/22 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2023 у справі №910/12904/22 скасувати.

3. Прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні вимог Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл" про стягнення 2 922 352,14 грн пені та 1 155 732,49 грн штрафу.

Закрити провадження у справі в частині вимог Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Оіл" про стягнення 49 531,39 грн пені.

4. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги (судовий збір), покласти на Міністерство оборони України.

5. Стягнути з Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіа Оіл» (вул. Басейна, буд. 9, кімната 3, м. Київ, 01004, ідентифікаційний код 36852220) 92 871,36 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

7. Справу №910/12904/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.09.2023.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.О. Алданова