Рішення

від 15.03.2023 по справі 910/13769/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.03.2023Справа № 910/13769/21

Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,

при секретарі судового засідання Старовойтові Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фінансова компанія "ГЕРЦ"

до Публічного акціонерного товариства

Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача -2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Платисервіс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача-1. Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр"

про стягнення 134 718,70 грн.

За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ФК "Герц" звернулося до суду з позовом до ПАТ АКБ "Індустріалбанк", за участю третіх осіб КП "ГІОЦ" та ТОВ "Платисервіс" про стягнення 134 718,70 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 26.10.2020 № 2610/Т на послуги з інкасації ПТКС року, оскільки у період з 20.11.2020 по 23.11.2020 року Банком, всупереч умов пункту 3.1 договору було здійснено інкасацію без заявки Товариства всіх, визначених в додатку № 2 до договору, терміналів; в порушення підпункту 2.1.4 договору за наслідками проведення такої несанкціонованої інкасації Банком не було перераховано всього обсягу коштів, що знаходилися в терміналах, та не направлено на електронну адресу Товариства сканкопії усіх чеків на розвантаження терміналів; згідно з обліковими даними моніторингу ПТКС Компанії залишок не перерахованих Банком коштів становить 134 718,70 грн., які Товариство просило стягнути на його користь.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2022 у справі № 910/13769/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022, позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 134718,70 грн. заборгованості та 2 270,00 грн. судового збору.

Постановою Верховного Суду від 01.12.2022 касаційну скаргу ПАТ АКБ "Індустріалбанк" задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 по справі № 910/13769/21 скасовано та направлено справу № 910/13769/21 на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

07.12.2022 матеріали справи № 910/13769/21 надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Лиськова М.О.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.12.2022 прийнято справу № 915/1208/20 до свого провадження та вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 18.01.2023. Зобов`язано сторін у справі у строк до 17.01.2023 подати до суду письмові пояснення з урахуванням мотивувальної частини постанови Верховного суду від 01.12.2022 у справі № 910/13769/21.

16.01.2023 позивачем подані письмові пояснення, на виконання вимог ухвали суду від 13.12.2022, в котрих підтримує позовні вимоги.

31.01.2023 відповідачем подані письмові пояснення по справі на виконання вимог ухвали суду від 13.12.2022, в котрих проти задоволення позову заперечує з підстав недоведеності.

Протокольною ухвалою суду від 18.01.2023 розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 08.02.2023.

08.02.2023 до суду надійшли пояснення по справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Платисервіс.

Протокольною ухвалою суду від 08.02.2023 судом, відповідно до статті 185 ГПК України оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.03.2023.

У судовому засіданні 15.03.2023 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі.

У судовому засіданні 15.03.2023 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ "ФК "Герц" звернулося до суду з позовом до ПАТ АКБ "Індустріалбанк", за участю третіх осіб КП "ГІОЦ" та ТОВ "Платисервіс" про стягнення 134 718,70 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 26.10.2020 № 2610/Т на послуги з інкасації ПТКС року, оскільки у період з 20.11.2020 по 23.11.2020 року Банком, всупереч умов пункту 3.1 договору було здійснено інкасацію без заявки Товариства всіх, визначених в додатку № 2 до договору, терміналів; в порушення підпункту 2.1.4 договору за наслідками проведення такої несанкціонованої інкасації Банком не було перераховано всього обсягу коштів, що знаходилися в терміналах, та не направлено на електронну адресу Товариства сканкопії усіх чеків на розвантаження терміналів; згідно з обліковими даними моніторингу ПТКС Компанії залишок не перерахованих Банком коштів становить 134 718,70 грн., які Товариство просило стягнути на його користь.

26.10.2020 Банком (виконавець) та Товариством (замовник) укладено договір № 2610/Т на послуги з інкасації ПТКС (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець, в тому числі його регіональні відділення та відділення, власними силами і засобами надають послуги з інкасації, а саме: збирання валютних цінностей з програмно-технічних комплексів самообслуговування (терміналів, ПТКС), що розташовані за адресами, зазначеними у додатку №1 до договору, доставку інкасованих валютних цінностей до кас(-и) виконавця, обробку та перерахунок інкасованих валютних цінностей, а також переказує інкасовані валютні цінності на рахунок замовника, а замовник своєчасно оплачує отримані послуги у визначених договором розмірах і термінах.

За змістом пункту 2.1 Договору виконавець зобов`язується: здійснювати інкасацію коштів з терміналів замовника в купюро приймачах та монето приймачах (з хоперів) (касетах), із заміною касет на порожні, опломбованих виконавцем (підпункт 2.1.1); здавати касети замовника в касу виконавця після проведення інкасації терміналів замовника, зазначених в додатку №1 (підпункт 2.1.2); забезпечити збереження і захист від викрадення (втрати) коштів при їх переміщенні від терміналів замовника до каси виконавця (підпункт 2.1.3); наступного, після інкасації терміналів, робочого дня, до 14:00 години: перерахувати та переказати кошти на поточний рахунок НОМЕР_1 ; надсилати замовнику сканкопії чеків на розвантаження терміналів на адресу: it@gerc.ua та yarovoy@gerc.ua (підпункт 2.1.4); нести майнову відповідальність за збереження коштів при їх інкасації з терміналів замовника та їх переміщенні від терміналів замовника до каси виконавця (підпункт 2.1.7); надсилати замовнику по електронній пошті на адресу it@gerc.ua та yarovoy@gerc.ua підтвердження про отримання заявки на інкасацію терміналів замовника в день отамання такої заявки (підпункт 2.1.8).

Відповідно до підпункту 2.4.2 Договору сторони погодили, що виконавець має право не проводити інкасацію терміналів замовника в разі пошкодження замків або відсутності на касеті пломби виконавця, про що негайно повідомляється замовник по тел. 063-717-57-18. Після повідомлення про несправність терміналу по телефону, інкасатор інкасує такі термінали по можливості та продовжує обслуговування інших терміналів замовника згідно заявки. Для розрахунків дана ситуація вважається як виконання виконавцем умов заявки і оплачується відповідно до умов Договору.

Згідно з пунктом 3.1 Договору підставою для надання послуг є заявка з інкасації терміналів замовника щодо проведення інкасації терміналів, зазначених в додатку №1, надана змовником по електронній пошті.

Положеннями пункту 3.3 Договору встановлено, що у разі виявлення розбіжностей між фактичною наявністю грошових коштів у касетах, вилучених із терміналів і сумою, зафіксованою у чеках терміналів, в розрізі терміналів, складається акт розбіжностей суми готівки в касетах термінала (додаток 5) встановленої форми про виявленні в результаті перерахування в касетах з грошовими коштами замовника недостачі або надлишку грошових коштів, а також фальшивих неплатіжних знаків. Акт складається в розрізі терміналів, є безспірним і обов`язковим для сторін. Вказаний акт надсилається замовнику не пізніше наступного банківського дня після дати його складання по електронній пошті на адресу it@gerc.ua та yarovoy@gerc.ua з наступною передачею одного примірнику акту поштою чи кур`єром за адресою: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 2а. Виконавець, при необхідності, за фактом виявлення розбіжностей проводить службове розслідування із залученням представників Замовника. У випадку виявлення недостачі або надлишку готівки (порівняно з сумами, зазначеними у чеках терміналів) після проведення перерахунку готівки, виконавець зараховує замовнику суму коштів, яка фактично знаходилась в терміналах замовника. У разі повторних недостач готівки представник замовника може бути присутнім при перерахунку для спостереження за перерахуванням коштів, доставлених інкасаторами.

У відповідності до пункту 3.4 Договору в разі неможливості інкасації терміналу по причині невиконання замовником умови договору, зазначеної в підпункті 2.2.6, інкасація терміналу виконавцем не проводиться, про що виконавець негайно повідомляє замовника і, після забезпечення замовником робочого стану терміналу, інкасаторами виконавця проводиться повторний заїзд.

За змістом пункту 7.1 Договору договір укладено строком на один рік і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін. У разі невиконання чи неналежного виконання будь-якою із сторін своїх зобов`язань за договором, договір продовжує діяти до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

В додатку № 2 сторонами було погоджено перелік терміналів замовника, які інкасуються підрозділами виконавця, а саме: 427 терміналів.

Судами також встановлено, що визначені в Договорі ПТКС у кількості 427 одиниць є власністю КП "ГІОЦ" та на момент укладення Договору перебували у користуванні позивача на підставі відповідних правочинів.

На підставі умов Договору, 19.11.2020 Товариством електронною поштою направлено на адресу Банку заявку на інкасацію 33 ПТКС, з проханням провести її 20.11.2020.

Листом від 20.11.2020 №20/11-20/06 Товариство звернулося до Банку з повідомленням про те, що 20.11.2020 було зафіксовано безліч фактів несанкціонованого вилучення касет ПТКС разом з прийнятими грошовими коштами, що проводиться працівниками Банку, у зв`язку з чим, враховуючи, що працівники Банку без погодження із ТОВ "ФК "Герц" самостійно інкасували більше 180 ПТКС (станом на 17:34 20.11.2020), Товариство ініціювало розірвання Договору в односторонньому порядку та звернуло увагу на необхідність перерахування всіх несанкціоновано інкасованих грошових коштів і повернення Банком всіх переданих ТОВ "ФК "Герц" ключів до ПТКС та касет.

Листом від 14.12.2020 №20/12-14/05 Товариство надіслало Банку вимогу, у відповідності до якої зазначило про те, що з невідомих причин на протязі 20.11.2020 - 23.11.2020, окрім визначених в заявці ТОВ "ФК "Герц" від 19.11.2020 33 терміналів, Банком було несанкціоновано здійснено інкасацію усіх терміналів Товариства, перелік яких наведено в додатку №2 до Договору (загалом 427 терміналів), що є грубим порушенням умов Договору. Окрім цього, Банком не було перераховано всіх інкасованих з таких терміналів коштів та не надіслано всіх чеків на розвантаження терміналів, у зв`язку з чим Компанія вимагала сплатити залишок коштів у розмірі 494 020,35 грн. та надіслати сканкопії усіх чеків на розвантаження.

Підставою звернення Товариства до суду з даним позовом є те, що: Банком протягом 20 - 23.11.2020, всупереч умовам пункту 3.1 Договору, здійснено інкасацію без заявки позивача всіх, визначених в додатку №2 до Договору, терміналів; в порушення підпункту 2.1.4 Договору за наслідками проведення такої несанкціонованої інкасації Банком не було перераховано всього обсягу коштів, які знаходилися у терміналах, та не направлено на електронну адресу Товариства сканкопії усіх чеків на розвантаження терміналів; згідно облікових даних моніторингу ПТКС Товариства залишок не перерахованих Банком коштів становить 134 718,70 грн., які останнє (Товариство) просило суд стягнути на його користь.

В свою чергу Банк заперечував проти заявленої позивачем суми заборгованості обґрунтовуючи тим, що виконав взяті на себе зобов`язання згідно з Договором № 2610/Т у повному обсязі. Стверджував про відсутність у Банку заборгованості. В підтвердження зазначеного надав суду виписку по рахунку за період з 20.11.2020 по 30.11.2020, а також акти перерахунку суми готівки в касетах терміналів. При цьому Банк зазначав, що Товариство не надало жодних належних та допустимих доказів в підтвердження заявленої суми заборгованості, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частинами 1, 2 статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

На час інкасацій відповідачем коштів з ПТКС у період з 20.11.2020 по 23.11.2020 порядок здійснення інкасації коштів і перевезення валютних цінностей банків в Україні був передбачений Інструкцією з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 31.03.2017 №29 (надалі - Інструкція №29).

Інструкцією №29 (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачений спеціальний порядок вивезення готівки, який визначає відповідні заходи щодо збереження вмісту мішків (касет) із готівкою та іншими цінностями та передбачає складання відповідних документів на різних етапах здійснення переміщення цінностей.

Відповідно до положень п. 4 Розділу І Інструкції №29 інкасація коштів - збирання та доставка інкасаторами згідно з укладеними з клієнтами договорами валютних цінностей клієнтів до каси банку або збирання коштів із підрозділів банку. Інкасація передбачає поступове накопичення коштів на маршруті інкасації; послуги з інкасації - це перелік послуг, до яких належать: збирання валютних цінностей із відділень банку, банкоматів, пунктів обміну валют, у клієнтів банку, у тому числі з програмно-технічних комплексів самообслуговування (далі - ПТКС), і доставка їх до кас банків або клієнтів банків; вивезення надлишків та здійснення перевезень готівки між Національним банком та банками, між банками, їх філіями, відділеннями, клієнтами, небанківськими фінансовими установами та від них до банкоматів, пунктів обміну валют і в зворотному напрямку.

Відповідно до п. п. 74, 75 Розділу ІХ Інструкції №29 підрозділи інкасації банків (юридичних осіб) здійснюють перевезення валютних цінностей між банками - юридичними особами на підставі укладених договорів. Питання, пов`язані з організацією перевезення валютних цінностей, порядком приймання (здавання) валютних цінностей інкасаторами власного підрозділу інкасації банку або іншого банку (юридичної особи), у тому числі в пошкодженій упаковці, відповідальністю за втрату цінностей під час їх перевезення, визначенням документів, що використовуються під час перевезення валютних цінностей, та інші питання врегульовуються під час укладення договорів.

Підрозділ інкасації банку (юридичної особи) здійснює інкасацію коштів із дотриманням вимог цієї Інструкції, Положення про інкасацію та на підставі договорів, укладених відповідно до вимог законодавства України (п. 76 Інструкції №29).

Отже, з огляду на зазначені положення Інструкції №29, умови договору №260/Т та встановлені судом обставини справи, інкасація коштів з ПТКС у період з 20.11.2020 по 23.11.2020 мала здійснюватися відповідно до умов договору та Положення про інкасацію та на підставі договорів, укладених відповідно до вимог законодавства України. А відтак, доказами, що підтверджують суму готівкових коштів яка була в терміналах на момент інкасації, є чек під час розвантаження терміналу та акти перерахунку суми готівки в касетах банкомату. Вказаний чек друкується при розвантаженні терміналу та його копію відповідач повинен направити на електрону адресу позивача в день інкасації (п. 2.1.6 договору про зміни), оригінал направляється на поштову адресу позивача. У разі наявності заперечень, зокрема, щодо суми інкасації, позивач повинен негайно повідомити відповідача про вказані обставини, в тому числі, про відсутність чеків, як-то передбачено п. 2.2.4. договору про зміни. Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, останній вказав відповідачу про необхідність надання чеків лише у вимозі на суму 494 020,35 грн. від 14.12.2020 до відповідача із зауваженнями щодо відсутності частини чеків під час розвантаження терміналів .

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 ГПК України).

Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст. ст. 76 - 79 ГПК України). Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених ГПК України.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).

Отже, зважаючи на те, що спірним у цій справі є наявність заборгованості (нестачі) за інкасації та враховуючи відсутність в матеріалах справи чеків про розвантаження терміналу, які б дали можливість достеменно встановити суму готівки під час інкасації терміналів, належними доказами, які підтверджують суму готівкових операцій і суму готівкових коштів у терміналі під час його інкасації є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції чинній станом на час виникнення спірних відносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до вимог ст. 68 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, яка діяла в період проведення спірних операцій), Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Міжнародних стандартів фінансової звітності, в бухгалтерському обліку банку обов`язково відображаються всі операції банку та заборгованість контрагента за цими операціями.

Порядок ведення банками бухгалтерського обліку операцій з готівкою, у тому числі операцій інкасації одним банком ПКТС іншого банку, регулюється Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банка України, яка затверджена постановою НБУ №495 від 20.10.2004 (далі - Інструкція №495).

Інструкція №495 (в редакції, яка діяла в період проведення спірних операцій) визначає порядок відображення в бухгалтерському обліку банками України (далі - банки) типових операцій з готівкою в національній та іноземній валютах під час здійснення касових операцій з приймання та видачі готівки клієнтам, у тому числі із застосуванням платіжних карток, операцій з інкасації готівки, підкріплення банків готівкою національної валюти, під час передавання готівки між банками, вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет) та надсилання їх на дослідження, здійснення валютно-обмінних операцій банку, операцій з пам`ятними монетами та банківськими металами в касах банків (п. 1.2).

Відповідно до вимог п. 2.10 Інструкції №495 банк має відображати операції з отримання готівки за допомогою програмно-технічного комплексу самообслуговування для подальшого зарахування на відповідні рахунки такими бухгалтерськими проводками: дебет - рахунок 1004, кредит - рахунок 2920.

Для відображення в бухгалтерському обліку операцій з інкасації програмно-технічних комплексів самообслуговування одного банку підрозділом перевезення цінностей та інкасації коштів іншого банку рахунок 1004 використовується у кореспонденції з рахунками 1811 "Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою" (в обліку банка-власника ПКТС) та 1911 "Кредиторська заборгованість за операціями з готівкою" (в обліку банка, що здійснює інкасацію) (п. 4.6).

Таким чином, якщо за операціями інкасації терміналів позивача, які були проведені відповідачем, виникла нестача коштів (а саме, відповідач перерахував позивачу суму меншу, ніж сума готівки в терміналі), то суму цієї нестачі (боргу відповідача) позивач повинен був відобразити на рахунку 1811 "Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою".

З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов`язку доказування та подання доказів, на позивача, у даному випадку, покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме, наявність заборгованості (нестачі) за інкасації ПТКС у період з 20.11.2020 по 23.11.2020 року.

Надаючи оцінку аргументам учасників справи і висновкам попередніх судових інстанцій Верховний суд у Розділі 4 «Позиція Верховного суду» постанови від 01.12.2022 зазначив: «Спір у даній справі стосується наявності / відсутності правових підстав для стягнення з Банку на користь Товариства залишку інкасованих, у період з 20.11.2020 по 23.11.2020 (включно), коштів у розмірі 134 718,70 грн.(з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог) Верховний Суд акцентує, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які, на її думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи покладений на господарський суд. Звертаючись з даним позовом до суду Товариство просило суд стягнути на його користь 494 020,35 грн. боргу за послуги з інкасації ПТКС. На підтвердження вказаної заборгованості позивач надав до позовної заяви такі документи: копію Договору № 2610/Т, копію заявки на інкасацію, дані моніторингу терміналів за період з 20.11.2020 по 23.11.2020 включно, зведену таблицю за даними моніторингу, платіжні доручення з клієнт-банку ТОВ «ФК «Герц» по коштам, що надійшли з відповідних ПТКС. Вказаними доказами позивач підтверджував заявлені позовні вимоги. В подальшому (після письмових пояснень третьої особи 2 - ТОВ «Платисервіс»), 21.12.2021 у суді першої інстанції позивачем зменшено розмір позовних вимог та просив суд стягнути з Банку на його користь заборгованість у розмірі 134 718,70 грн. Заяву про зменшення розміру заборгованості позивач обґрунтовував тільки поясненнями ТОВ «Платисервіс» та розрахунками останнього. Своїх доказів щодо заявленої до стягнення суми заборгованості Товариством не надано Крім того, суди не звернули увагу, що предметом доказування у справі є не лише належне / неналежне виконання Договору відповідачем при розвантаженні терміналів, вилученні та інкасації готівки, але і наявність в терміналах та належність позивачу цих коштів саме в заявленому ним розмірі, з перевіркою відповідних обставин належними доказами, а отже допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи...».

Отже, Верховний суд чітко вказав на те, що позивачу необхідно підтвердити належними доказами наявність в терміналах в період з 20.11.2020 по 23.11.2020 включно коштів в сумі 134 718,70 грн., а також належність цих коштів позивачу.

При цьому, позивач зазначив: «...Відповідно до даних моніторингу автоматизованої системи ВПС «ПЛАТИСЕРВІС» за період з 19-23 листопада 2020 до системи « 2 СLICК» було підключено ПТКС Позивача у кількості 427 шт. Система « 2 CLICK» у відношенні до вказаних терміналів працювала у звичайному режими без виникнення технічних помилок, облік прийняття коштів, їх перебування в ПТКС, подальша інкасація та фіксування залишків коштів у ПТКС, здійснювалось у належному стані. Відповідно до даних моніторингу автоматизованої системи ВПС «ПЛАТИСЕРВІС» за період з 19-23 листопада 2020, за результатами обробки даних з ПТКС Позивача, які були підключені до системи « 2 СLICK», зафіксовано наступні показники: станом на кінець доби 23 листопада 2020, в ПТКС Позивача, які були підключені до системи « 2 CLICK», знаходились готівкові кошти у розмірі 3 378 137,50 грн.».

Тобто, позивач пропонує розглядати збільшений період моніторингу, а саме з 19-23 листопада 2020. Хоча, у позовній заяві вказувався період з 20.11.2020 по 23.11.2020 (включно) й саме цьому періоду надавалась оцінка судами.

Також, позивач стверджує, що система « 2 СLICК» у відношенні до терміналів працювала у звичайному режими без виникнення технічних помилок. Вказані твердження суд оцінює критично, зокрема, згідно «роздруківки», яку позивач назвав «дані моніторингу терміналів за період з 20.11.2020 р. по 23.11.2020 р. (включно)» (а.с. 33- 58,т.1): «розрахунковий фін. баланс портфеля на 3 дні: 777 на 11.06.2021 05:00»; «овер довгий: 96563343.58 до 30.11.2020 23:59»; «терміналів разом - 460»; «на зв`язку - 0»; «з поломками - 338»; «заблоковано - 338». При цьому, згідно зі стовпчиком «роздруківки» під назвою «статус» термінали або не працювали або були заблоковані.

Наведені дані моніторингу дають змогу зробити наступні висновки:

баланс портфеля за 3 дні дорівнював 777 грн.;

моніторинг руху коштів в терміналах здійснено не по 23 листопада 2020 року (включно), а по 30 листопада 2020 року (включно). Тобто, на 7 днів більше ніж зазначено у позовній заяві;

моніторингу підлягав рух коштів в терміналах в кількості 460 шт., хоча позовні вимоги стосувалися інкасації коштів з терміналів в кількості 427 шт. Тобто, дані моніторингу стосуються й терміналів, які не інкасувалися;

жодний термінал не находився на зв`язку, що свідчить про не можливість об`єктивного відображення інформації про фактичний рух коштів в ПТКС.

Суд зауважує, що третьою особою КП «ГІОЦ» також фіксувалися з 16:26 18.11.2020 збої у роботі автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва, що призвело до нестабільної роботи ПТКС. Наведене підтверджується листом КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» від 19.11.2020 № 303-02-2420 (а.с. 14, т. 2).

Отже, інформація з «роздруківки», яку позивач назвав «дані моніторингу терміналів за період з 20.11.2020 р. по 23.11.2020 р. (включно)» (а.с. 33-58, т. 1) та вважає доказом своїх вимог, не підтверджує наявність в 427 терміналах в період з 20.11.2020 по 23.11.2020 включно коштів в сумі 134 718,70 грн. Більш того, спростовує твердження позивача про роботу системи « 2 CLICK» у звичайному режими без виникнення технічних помилок, що ставить під сумнів правдивість інформації з цієї системи.

Що стосується питання належності коштів, які знаходились в ПТКС, то до матеріалів справи були долучені докази того, що внесені до ПТКС грошові кошти інкасуються, зараховуються на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «ГЕРЦ» та протягом 3-х робочих днів перераховуються на користь КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр». Зокрема, це: копія Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №706 від 27.04.2018 (а.с.6-7, т.2); копія рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 у справі №420/2234/20 роздруковане з ЄДРСР (а.с. 8-13, т. 2).

Тобто, саме третя особа КП «Головний інформаційно- обчислювальний центр» є кінцевим одержувачем грошових коштів, які були інкасовані з ПТКС. При цьому, КП «ГІОЦ» не заявив жодних вимог (претензій) до відповідача стосовно інкасованих грошових коштів.

Таким чином, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження існування заборгованості за Договором №2610/Т на послуги з інкасації ПТКС в сумі 134 718,70 грн.

В той час, сукупність наданих фінансово-господарських документів не дає суду можливості встановити реальну суму готівкових коштів, що була внесена в термінал та вилучена з терміналів під час інкасації. У взаємозв`язку з наведеним суд також враховує, що в матеріалах справи наявні акти перерахунку суми готівки в касетах термінала, які оформлені відповідачем та є документами, які передбачені договором, відповідно, доказами фактичної суми грошових коштів, які знаходились в касетах терміналів позивача після інкасації за період 20.11.2020-23.11.2020, та згідно меморіальних ордерів були перераховані на рахунок позивача.

З огляду на викладене, системно проаналізувавши норми законодавства та встановивши, що позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову.

Отже, вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Суд зазначає, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов`язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Намір юридичної особи визначається як намір тієї посадової або іншої фізичної особи, яка підписала договір, маючи на це належні повноваження. За відсутності останніх наявність наміру у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивач не довів належними та допустимими доказами свою правову позицію.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" є такими, що задоволенню не підлягають. Решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.04.2023

Суддя М.О. Лиськов