Постанова

від 26.06.2023 по справі 910/13769/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2023 р. Справа№ 910/13769/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Барсук М.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі №910/13769/21 (суддя - Лиськов М.О., повний текст складено - 13.04.2023) за позовом Товариства з обмеженою відповідальнісю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк "Індустріалбанк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Платисервіс", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" про стягнення 134 718,70 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

ТОВ "ФК "Герц" звернулося до суду з позовом до ПАТ АКБ "Індустріалбанк", за участю третіх осіб КП "ГІОЦ" та ТОВ "Платисервіс" про стягнення 134 718,70 грн (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором від 26.10.2020 № 2610/Т на послуги з інкасації ПТКС, оскільки у період з 20.11.2020 по 23.11.2020 року Банком, всупереч умов пункту 3.1 договору було здійснено інкасацію без заявки Товариства всіх, визначених в додатку № 2 до договору, терміналів; в порушення підпункту 2.1.4 договору за наслідками проведення такої несанкціонованої інкасації Банком не було перераховано всього обсягу коштів, що знаходилися в терміналах, та не направлено на електронну адресу Товариства сканкопії усіх чеків на розвантаження терміналів; згідно з обліковими даними моніторингу ПТКС Компанії залишок не перерахованих Банком коштів становить 134 718,70 грн., які Товариство просило стягнути на його користь.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2022 у справі №910/13769/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022, позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 134 718,70 грн. заборгованості та 2 270,00 грн. судового збору.

Постановою Верховного Суду від 01.12.2022 касаційну скаргу ПАТ АКБ "Індустріалбанк" задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 по справі №910/13769/21 скасовано та направлено справу №910/13769/21 на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі №910/13769/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Суд дійшов висновку, що сукупність наданих фінансово-господарських документів не дає суду можливості встановити реальну суму готівкових коштів, що була внесена в термінал та вилучена з терміналів під час інкасації. У взаємозв`язку з наведеним суд також зазначив, що в матеріалах справи наявні акти перерахунку суми готівки в касетах термінала, які оформлені відповідачем та є документами, які передбачені договором, відповідно, доказами фактичної суми грошових коштів, які знаходились в касетах терміналів позивача після інкасації за період 20.11.2020-23.11.2020, та згідно меморіальних ордерів були перераховані на рахунок позивача.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення, обмежився лише зазначенням про те, що на його переконання докази позивача не підтверджують наявність заборгованості, однак не здійснив аналізу та обґрунтованого дослідження доказів обох сторін, обмежившись лише питанням чи є належними докази позивача.

Апелянт також зазначає, що з пояснень третьої особи чітко зрозуміло, що фінансова інформація, яку відповідач відобразив на рахунку 1004 в сумі здійснених ним виплат на користь позивача складає 3 243 418,80 грн., однак дана сума не може бути належною, адже загальна сума транзакцій з інкасування ПТКС за спірний період складає 3 378 137,50 грн. Апелянт також наголосив, що КП ГІОЦ не є стороною договору, а тому відсутність його вимог до банку ніяким чином не підтверджує належність позиції відповідача.

Апелянт наголошує на тому, що судом першої інстанції при оцінці доказів не було застосовано стандарт «вірогідності доказів», як того вимагав Верховний Суд, повертаючи справу на новий розгляд. За твердженням скаржника, несанкціоноване (за відсутності відповідної заявки компанії) проведення інкасації всіх визначених в договорі ПТКС з послідуючою передачею ключів та комплектів касет від таких ПТКС КП «ГІОЦ», а не компанії, є проявом недобросовісного виконання банком своїх обов`язків за договором, що безумовно покладає на останнього ризики настання негативних наслідків таких дій.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 у справі №910/13769/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023; роз`яснено учасникам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

31.05.2023 через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів апеляційної скарги та вказав, що під час нового розгляду цієї справи ні апелянтом, ні третьою особою - ТОВ «Платисервіс» не надано жодного доказу наявності в терміналах в період з 20.11.2020 по 23.11.2020 коштів у сумі 134 718,70 грн. та належності їх позивачу.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

26.10.2020 ПАТ АКБ "Індустріалбанк" (виконавець) та ТОВ "ФК "Герц" (замовник) укладено договір № 2610/Т на послуги з інкасації ПТКС (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець, в тому числі його регіональні відділення та відділення, власними силами і засобами надають послуги з інкасації, а саме: збирання валютних цінностей з програмно-технічних комплексів самообслуговування (терміналів, ПТКС), що розташовані за адресами, зазначеними у додатку №1 до договору, доставку інкасованих валютних цінностей до кас(-и) виконавця, обробку та перерахунок інкасованих валютних цінностей, а також переказує інкасовані валютні цінності на рахунок замовника, а замовник своєчасно оплачує отримані послуги у визначених договором розмірах і термінах.

За змістом пункту 2.1 Договору виконавець зобов`язується: здійснювати інкасацію коштів з терміналів замовника в купюроприймачах та монетоприймачах (з хоперів) (касетах), із заміною касет на порожні, опломбованих виконавцем (підпункт 2.1.1); здавати касети замовника в касу виконавця після проведення інкасації терміналів замовника, зазначених в додатку №1 (підпункт 2.1.2); забезпечити збереження і захист від викрадення (втрати) коштів при їх переміщенні від терміналів замовника до каси виконавця (підпункт 2.1.3); наступного, після інкасації терміналів, робочого дня, до 14:00 години: перерахувати та переказати кошти на поточний рахунок НОМЕР_1 ; надсилати замовнику сканкопії чеків на розвантаження терміналів на адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 (підпункт 2.1.4); нести майнову відповідальність за збереження коштів при їх інкасації з терміналів замовника та їх переміщенні від терміналів замовника до каси виконавця (підпункт 2.1.7); надсилати замовнику по електронній пошті на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 підтвердження про отримання заявки на інкасацію терміналів замовника в день отамання такої заявки (підпункт 2.1.8).

Відповідно до підпункту 2.4.2 Договору сторони погодили, що виконавець має право не проводити інкасацію терміналів замовника в разі пошкодження замків або відсутності на касеті пломби виконавця, про що негайно повідомляється замовник по тел. 063-717-57-18. Після повідомлення про несправність терміналу по телефону, інкасатор інкасує такі термінали по можливості та продовжує обслуговування інших терміналів замовника згідно заявки. Для розрахунків дана ситуація вважається як виконання виконавцем умов заявки і оплачується відповідно до умов Договору.

Згідно з пунктом 3.1 Договору підставою для надання послуг є заявка з інкасації терміналів замовника щодо проведення інкасації терміналів, зазначених в додатку №1, надана змовником по електронній пошті.

Положеннями пункту 3.3 Договору встановлено, що у разі виявлення розбіжностей між фактичною наявністю грошових коштів у касетах, вилучених із терміналів і сумою, зафіксованою у чеках терміналів, в розрізі терміналів, складається акт розбіжностей суми готівки в касетах термінала (додаток 5) встановленої форми про виявленні в результаті перерахування в касетах з грошовими коштами замовника недостачі або надлишку грошових коштів, а також фальшивих неплатіжних знаків. Акт складається в розрізі терміналів, є безспірним і обов`язковим для сторін. Вказаний акт надсилається замовнику не пізніше наступного банківського дня після дати його складання по електронній пошті на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 з наступною передачею одного примірнику акту поштою чи кур`єром за адресою: 65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 2а. Виконавець, при необхідності, за фактом виявлення розбіжностей проводить службове розслідування із залученням представників Замовника. У випадку виявлення недостачі або надлишку готівки (порівняно з сумами, зазначеними у чеках терміналів) після проведення перерахунку готівки, виконавець зараховує замовнику суму коштів, яка фактично знаходилась в терміналах замовника. У разі повторних недостач готівки представник замовника може бути присутнім при перерахунку для спостереження за перерахуванням коштів, доставлених інкасаторами.

У відповідності до пункту 3.4 Договору в разі неможливості інкасації терміналу по причині невиконання замовником умови договору, зазначеної в підпункті 2.2.6, інкасація терміналу виконавцем не проводиться, про що виконавець негайно повідомляє замовника і, після забезпечення замовником робочого стану терміналу, інкасаторами виконавця проводиться повторний заїзд.

За змістом пункту 7.1 Договору договір укладено строком на один рік і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін. У разі невиконання чи неналежного виконання будь-якою із сторін своїх зобов`язань за договором, договір продовжує діяти до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

В додатку № 2 сторонами було погоджено перелік терміналів замовника, які інкасуються підрозділами виконавця, а саме: 427 терміналів.

Судом також встановлено, що визначені в Договорі ПТКС у кількості 427 одиниць є власністю КП "ГІОЦ" та на момент укладення Договору перебували у користуванні позивача на підставі відповідних правочинів.

На підставі умов Договору, 19.11.2020 Товариством електронною поштою направлено на адресу Банку заявку на інкасацію 33 ПТКС, з проханням провести її 20.11.2020.

Листом від 20.11.2020 №20/11-20/06 Товариство звернулося до Банку з повідомленням про те, що 20.11.2020 було зафіксовано безліч фактів несанкціонованого вилучення касет ПТКС разом з прийнятими грошовими коштами, що проводиться працівниками Банку, у зв`язку з чим, враховуючи, що працівники Банку без погодження із ТОВ "ФК "Герц" самостійно інкасували більше 180 ПТКС (станом на 17:34 20.11.2020), Товариство ініціювало розірвання Договору в односторонньому порядку та звернуло увагу на необхідність перерахування всіх несанкціоновано інкасованих грошових коштів і повернення Банком всіх переданих ТОВ "ФК "Герц" ключів до ПТКС та касет.

Листом від 14.12.2020 №20/12-14/05 Товариство надіслало Банку вимогу, у відповідності до якої зазначило про те, що з невідомих причин на протязі 20.11.2020 - 23.11.2020, окрім визначених в заявці ТОВ "ФК "Герц" від 19.11.2020 33 терміналів, Банком було несанкціоновано здійснено інкасацію усіх терміналів Товариства, перелік яких наведено в додатку №2 до Договору (загалом 427 терміналів), що є грубим порушенням умов Договору. Окрім цього, Банком не було перераховано всіх інкасованих з таких терміналів коштів та не надіслано всіх чеків на розвантаження терміналів, у зв`язку з чим Компанія вимагала сплатити залишок коштів у розмірі 494 020,35 грн. та надіслати сканкопії усіх чеків на розвантаження.

Підставою звернення Товариства до суду з даним позовом є те, що: Банком протягом 20 - 23.11.2020, всупереч умовам пункту 3.1 Договору, здійснено інкасацію без заявки позивача всіх, визначених в додатку №2 до Договору, терміналів; в порушення підпункту 2.1.4 Договору за наслідками проведення такої несанкціонованої інкасації Банком не було перераховано всього обсягу коштів, які знаходилися у терміналах, та не направлено на електронну адресу Товариства сканкопії усіх чеків на розвантаження терміналів; згідно облікових даних моніторингу ПТКС Товариства залишок не перерахованих Банком коштів становить 134 718,70 грн., які останнє (Товариство) просило суд стягнути на його користь.

В свою чергу Банк заперечував проти заявленої позивачем суми заборгованості обґрунтовуючи тим, що виконав взяті на себе зобов`язання згідно з Договором № 2610/Т у повному обсязі. Стверджував про відсутність у Банку заборгованості. В підтвердження зазначеного надав суду виписку по рахунку за період з 20.11.2020 по 30.11.2020, а також акти перерахунку суми готівки в касетах терміналів. При цьому Банк зазначав, що Товариство не надало жодних належних та допустимих доказів в підтвердження заявленої суми заборгованості, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо необґрунтованості позовних вимог, враховуючи наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є зокрема договори та інші правочини.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов`язання з договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частинами 1, 2 статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

На час спірної інкасації порядок здійснення інкасації коштів і перевезення валютних цінностей банків в Україні був передбачений Інструкцією з організації інкасації коштів та перевезення валютних цінностей банків в Україні, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 31.03.2017 №29 (надалі - Інструкція №29).

Інструкцією №29 (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачений спеціальний порядок вивезення готівки, який визначає відповідні заходи щодо збереження вмісту мішків (касет) із готівкою та іншими цінностями та передбачає складання відповідних документів на різних етапах здійснення переміщення цінностей.

Відповідно до положень п. 4 Розділу І Інструкції №29 інкасація коштів - збирання та доставка інкасаторами згідно з укладеними з клієнтами договорами валютних та інших цінностей клієнтів до каси банку або до каси інкасаторської компанії, що здійснює оброблення та зберігання готівки, або збирання коштів із підрозділів банку. Інкасація передбачає поступове накопичення коштів на маршруті інкасації.

Відповідно до п. п. 74, 75 Розділу ІХ Інструкції №29 підрозділи інкасації банків (юридичних осіб) здійснюють перевезення валютних та інших цінностей між банками (юридичними особами) з використанням доручення на перевезення цінностей та опису цінностей або супровідного касового ордера до сумки з валютними цінностями згідно з порядком, визначеним у Положенні про інкасацію, та відповідно до укладених договорів. Банк (інкасаторська компанія) зобов`язаний(на) забезпечити за наявності боксу інкасації приймання та видачу готівки інкасаторам через бокс інкасації. За відсутності боксу інкасації приймання та видача готівки інкасаторам повинна здійснюватися у спеціально відведених для цих цілей приміщеннях касового вузла.

Питання, пов`язані з організацією перевезення валютних цінностей, порядком приймання (здавання) валютних цінностей інкасаторами власного підрозділу інкасації банку або іншого банку (юридичної особи), у тому числі в пошкодженій упаковці, відповідальністю за втрату валютних цінностей під час їх перевезення, визначенням документів, що використовуються під час перевезення валютних цінностей, та інші питання врегульовуються під час укладення договорів.

Підрозділ інкасації банку (юридичної особи) здійснює інкасацію коштів із дотриманням вимог цієї Інструкції, Положення про інкасацію та на підставі договорів, укладених відповідно до вимог законодавства України (п. 76 Інструкції №29).

А тому, огляду на зазначені положення Інструкції №29, умови договору №260/Т, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що інкасація коштів з ПТКС у період з 20.11.2020 по 23.11.2020 мала здійснюватися відповідно до умов договору та Положення про інкасацію та на підставі договорів, укладених відповідно до вимог законодавства України. А відтак, доказами, що підтверджують суму готівкових коштів яка була в терміналах на момент інкасації, є чек під час розвантаження терміналу та акти перерахунку суми готівки в касетах банкомату.

Вказаний чек друкується при розвантаженні терміналу та його копію відповідач повинен направити на електрону адресу позивача в день інкасації (п. 2.1.4 договору про зміни), оригінал направляється на поштову адресу позивача. У разі наявності заперечень, зокрема, щодо суми інкасації, позивач повинен негайно повідомити відповідача про вказані обставини, в тому числі, про відсутність чеків, як-то передбачено п. 3.3. договору.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, позивач лише у вимозі від 14.12.2020 на суму 494 020,35 грн. вказав про необхідність надання чеків із зауваженнями про їх відсутність під час розвантаження терміналів.

Відповідач, як під час розгляду даної справи заперечував факт наявності нестачі під час інкасації терміналів за період з 20.11.2020 по 23.11.2020, наполягав, зокрема, на тому, що надані позивачем докази в обґрунтування позовних вимог є неналежними та недопустимими. В свою чергу стверджував про належне виконання зобов`язань за договором, вказуючи на наявні в матеріалах справи актів перерахунку суми готівки в касетах банкомата за період з 20.11.2020 по 23.11.2020

На обставини наявності сум готівкових коштів, які були в терміналах на момент інкасації, вказував Верховний Суд у даній справі, відправляючи її на новий розгляд.

Так, у постанові від 01.12.2022 Верховний Суд зазначив, що спір у даній справі стосується наявності / відсутності правових підстав для стягнення з Банку на користь Товариства залишку інкасованих, у період з 20.11.2020 по 23.11.2020 (включно), коштів у розмірі 134 718,70 грн. (з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Верховний Суд зазначив, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, самостійно визначає докази, які, на її думку, підтверджують заявлені вимоги. Проте обов`язок надання правового аналізу заявлених вимог, доказів на їх підтвердження та спростування доводів учасників справи покладений на господарський суд. Звертаючись з даним позовом до суду Товариство просило суд стягнути на його користь 494 020,35 грн. боргу за послуги з інкасації ПТКС. На підтвердження вказаної заборгованості позивач надав до позовної заяви такі документи: копію Договору № 2610/Т, копію заявки на інкасацію, дані моніторингу терміналів за період з 20.11.2020 по 23.11.2020 включно, зведену таблицю за даними моніторингу, платіжні доручення з клієнт-банку ТОВ «ФК «Герц» по коштам, що надійшли з відповідних ПТКС. Вказаними доказами позивач підтверджував заявлені позовні вимоги.

В подальшому (після письмових пояснень третьої особи 2 - ТОВ «Платисервіс»), 21.12.2021 у суді першої інстанції позивач зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з Банку на його користь заборгованість у розмірі 134 718,70 грн. Заяву про зменшення розміру заборгованості позивач обґрунтовував тільки поясненнями ТОВ «Платисервіс» та розрахунками останнього. Своїх доказів щодо заявленої до стягнення суми заборгованості Товариством не надано.

Також Верховний Суд звернув увагу на те, що суди першої та апеляційної інстанцій зосередившись виключно на встановленні обставин виконання відповідачем умов Договору про надання послуг з інкасації ПТКС від 26.10.2020 № 2610/Т залишили поза увагою законодавче та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин в контексті регулювання відносин у сфері грошового обігу та функціонування платіжних систем в Україні, зокрема, з використанням ПТКС. Суди не встановили наявність/відсутність законодавчих вимог щодо оформлення учасниками правовідносин документації у сфері руху грошей, операцій з приймання готівки для подальшого її переказу фінансовими установами, правил вилучення та інкасації готівки тощо. Крім того, суди не звернули увагу, що предметом доказування у справі є не лише належне / неналежне виконання Договору відповідачем при розвантаженні терміналів, вилученні та інкасації готівки, але і наявність в терміналах та належність позивачу цих коштів саме в заявленому ним розмірі, з перевіркою відповідних обставин належними доказами, а отже допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 ГПК України Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Водночас, у застосуванні приписів статті 86 ГПК України Верховний Суд виходить, зокрема, з того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт «вірогідності доказів» не нівелює обов`язок суду щодо оцінки доказів в порядку приписів статті 86 ГПК України з урахуванням надання оцінки допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною першої статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених у статті 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому. Близька за змістом правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.02.2021 зі справи № 908/2846/19, від 27.05.2021 зі справи № 910/702/17, від 17.11.2021 зі справи № 910/2605/20.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).

А тому, оскільки спірним питанням у цій справі є наявність заборгованості (нестачі) коштів з інкасації, а в матеріалах справи відсутні чеки за період з 20.11.2020 по 23.11.2020 про розвантаження терміналу, які б дали можливість достеменно встановити суму готівки під час інкасації терміналів, так як надані до матеріалів чеки підтверджують інкасацію, яка була проведена 19.11.2020, з урахуванням вказівок Верховного Суду у даній справі, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що належними доказами, які підтверджують суму готівкових операцій і суму готівкових коштів у терміналі під час його інкасації є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції чинній станом на час виникнення спірних відносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, яка діяла в період проведення спірних операцій), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Міжнародних стандартів фінансової звітності, в бухгалтерському обліку банку обов`язково відображаються всі операції банку та заборгованість контрагента за цими операціями.

Порядок ведення банками бухгалтерського обліку операцій з готівкою, у тому числі операцій інкасації одним банком ПКТС іншого банку, регулюється Інструкцією з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банка України, яка затверджена постановою НБУ №495 від 20.10.2004 (далі - Інструкція №495).

Інструкція №495 (в редакції, яка діяла в період проведення спірних операцій) визначає визначає порядок відображення в бухгалтерському обліку банками України (далі - банки) типових операцій з готівкою в національній та іноземній валютах під час здійснення касових операцій з приймання та видачі готівки клієнтам, операцій з інкасації готівки, підкріплення банків готівкою національної валюти, під час передавання готівки між банками, між банками та інкасаторськими компаніями, вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет) та надсилання їх на дослідження, здійснення валютно-обмінних операцій банку, операцій з пам`ятними та інвестиційними монетами, банківськими металами в касах банків. (п. 1.2).

Відповідно до вимог п. 2.10 Інструкції №495 банк має відображати операції з отримання готівки за допомогою програмно-технічного комплексу самообслуговування для подальшого зарахування на відповідні рахунки такими бухгалтерськими проводками: дебет - рахунок 1004, кредит - рахунок 2920.

Банк відображає операції з передавання готівки на зберігання інкасаторській компанії та її повернення такими бухгалтерськими проводками - передавання готівки на зберігання інкасаторській компанії (Дебет 1006; кредит 1001, 1002), повернення готівки після зберігання інкасаторською компанією (дебет 1001, 1002; кредит 1006) (п. 4.8).

Таким чином, якщо за операціями інкасації терміналів позивача, які були проведені відповідачем, виникла нестача коштів (а саме, відповідач перерахував позивачу суму меншу, ніж сума готівки в терміналі), то суму цієї нестачі (боргу відповідача) позивач повинен був відобразити на відповідному рахунку, як дебіторська заборгованість за операціями з готівкою. А відтак, зважаючи на предмет спору у даній справі, колегія суддів вважає, що належними доказами, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування є виписки та первинні документи щодо руху коштів за балансовим рахунком «Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою», акти звірки між банками дебіторської заборгованості за рахунком за спірний період.

З огляду на принцип змагальності сторін, розподіл обов`язку доказування та подання доказів, на позивача, у даному випадку, покладається обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а саме, наявність заборгованості (нестачі) за інкасації спірного періоду.

Позивач в апеляційній скарзі зазначив, що в поясненнях третьої особи містилась інформація, що станом на кінець доби 23.11.2020 в ПТКС позивача, які були підключені до системи « 2 СLICК», знаходились готівкові кошти у розмірі 3 378 137,50 грн.

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, згідно «роздруківки», яку позивач назвав «дані моніторингу терміналів за період з 20.11.2020 р. по 23.11.2020 р. (включно)»: «розрахунковий фін. баланс портфеля на 3 дні: 777 на 11.06.2021 05:00»; «овер довгий: 96563343.58 до 30.11.2020 23:59»; «терміналів разом - 460»; «на зв`язку - 0»; «з поломками - 338»; «заблоковано - 338». При цьому, згідно зі стовпчиком «роздруківки» під назвою «статус» термінали або не працювали або були заблоковані.

Тобто, наведені дані моніторингу дають змогу зробити наступні висновки:

баланс портфеля за 3 дні дорівнював 777 грн.;

моніторинг руху коштів в терміналах здійснено не по 23 листопада 2020 року (включно), а по 30 листопада 2020 року (включно). Тобто, на 7 днів більше ніж зазначено у позовній заяві;

моніторингу підлягав рух коштів в терміналах в кількості 460 шт., хоча позовні вимоги стосувалися інкасації коштів з терміналів в кількості 427 шт. Тобто, дані моніторингу стосуються й терміналів, які не інкасувалися;

жодний термінал не находився на зв`язку, що свідчить про не можливість об`єктивного відображення інформації про фактичний рух коштів в ПТКС.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, третьою особою КП «ГІОЦ» також фіксувалися з 16:26 18.11.2020 збої у роботі автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва, що призвело до нестабільної роботи ПТКС. Наведене підтверджується листом КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» від 19.11.2020 № 303-02-2420 (а.с. 14, т. 2).

Отже, інформація з «роздруківки», яку позивач назвав «дані моніторингу терміналів за період з 20.11.2020 р. по 23.11.2020 р. (включно)» та вважає доказом своїх вимог, не підтверджує наявність в 427 терміналах в період з 20.11.2020 по 23.11.2020 включно коштів в сумі 134 718,70 грн.

А тому, відповідні висновки суду першої інстанції спростовують твердження позивача про роботу системи « 2 CLICK» у звичайному режимі без виникнення технічних помилок.

Що стосується питання належності коштів, які знаходились в ПТКС, то, як вірно встановлено судом першої інстанції, до матеріалів справи були долучені докази того, що внесені до ПТКС грошові кошти інкасуються, зараховуються на рахунок ТОВ «Фінансова компанія «ГЕРЦ» та протягом 3-х робочих днів перераховуються на користь КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр». Зокрема, це: копія Розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №706 від 27.04.2018 (а.с.6-7, т.2); копія рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 у справі №420/2234/20, в якому встановлено наявність договірних відносин між КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» та ТОВ «Фінансова компанія «ГЕРЦ» щодо вказаних ПТКС.

Тобто, як вірно вказано судом першої інстанції, саме третя особа КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» є кінцевим одержувачем грошових коштів, які були інкасовані з ПТКС. При цьому, КП «ГІОЦ» не заявив жодних вимог (претензій) до відповідача стосовно інкасованих грошових коштів.

А тому, є вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження існування заборгованості за Договором №2610/Т на послуги з інкасації ПТКС в сумі 134 718,70 грн. В той час, сукупність наданих фінансово-господарських документів не дає можливості встановити реальну суму готівкових коштів, що була внесена в термінал та вилучена з терміналів під час інкасації.

У взаємозв`язку з наведеним колегією суддів також враховано, що в матеріалах справи наявні акти перерахунку суми готівки в касетах термінала, які оформлені відповідачем та є документами, які передбачені договором, та, відповідно, доказами фактичної суми грошових коштів, які знаходились в касетах терміналів позивача після інкасації за період 20.11.2020-23.11.2020, та згідно платіжних доручень були перераховані на рахунок позивача.

З цих підстав, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову.

До того ж, слід відмітити, що згідно п. 3.3. договору у разі виявлення розбіжностей між фактичною наявністю грошових коштів у касетах, вилучених із терміналів і сумою, зафіксованою у чеках терміналів, відповідач був зобов`язаний скласти акт розбіжностей. Однак відповідні акти в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, системно проаналізувавши норми законодавства та встановивши, що позивачем не доведено суду достовірності своїх доводів, які покладені в основу позову, є правомірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ГЕРЦ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі № 910/13769/21 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 26.06.2023 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Барсук