Рішення

від 12.04.2023 по справі 912/244/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. В`ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25022,

тел. (0522) 32 05 11, факс 24 09 91, код ЄДРПОУ 03499951,

e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 рокум. Кропивницький Справа № 912/244/23

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ерідон Тех»

до фізичної особи-підприємця Возного Ігоря Васильовича

про стягнення 1190314,28 грн,

за участю:

- секретаря судового засідання

- представників: позивача не з`явився, відповідача не з`явився,

у с т а н о в и в:

ДІЇ ТА АРГУМЕНТИ ПОЗИВАЧА

14.02.2023 ТОВ «Ерідон Тех» звернулося із позовом до фізичної особи-підприємця Возного І.В. про стягнення 1190314,28 грн за договором поставки сільськогосподарської техніки № 2104/1-Кр від 21.04.2021, з яких 757272,94 грн основної заборгованості, 95465,64 грн заборгованості за користування чужими коштами, 149379,86 грн пені, 143404,67 грн річних та 44791,17 грн інфляційних. Поряд з цим, Позивач просив компенсувати йому за рахунок Відповідача 17854,72 грн сплаченого судового збору.

У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що:

- 21.04.2021 уклав з Відповідачем договір поставки сільськогосподарської техніки № 2104/1-Кр;

- на виконання умов договору поставив Відповідачеві товар на загальну суму 1017000 грн, що підтверджується Актом введення в експлуатацію від 27.04.2021;

- додатковою угодою № 1, укладеною між сторонами, узгодив термін та суми оплати за товар, а саме 316282,25 грн до 30.05.2022; 50000 грн до 07.06.2022; 100000 грн до 25.06.2022; 100000 грн до 20.07.2022; 100000 грн до 10.08.2022 та 400000 грн до 15.09.2022;

- Відповідач зобов`язання за договором виконав частково, сплативши лише 392400 грн;

- станом на час звернення з позовною заявою заборгованість, з урахуванням курсу євро, складає 757272,94 грн;

- через невиконання зобов`язань за договором він нарахував Відповідачеві 95465,64 грн заборгованості за користування чужими коштами, 149379,86 грн пені, 143404,67 грн річних та 44791,17 грн інфляційних.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ТА РІШЕННЯ

Ухвалою від 17.02.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та установив строки для подачі процесуальних заяв. Зокрема, Відповідач відзив на позов не подав.

Безпосередньо підготовче провадження суд здійснив у підготовчому засіданні, яке відбулося 22.03.2023, а розгляд справи по суті 12.04.2023.

Розгляд справи суд провів без участі представників сторін, оскільки задовольнив клопотання Позивача про розгляд без участі його представника, а Відповідач свого представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про відкриття провадження у справі, підготовче засідання та розгляд справи по суті, що слідує з повідомлень про вручення поштових відправлень суду № 2503105007344 та 2503105001591.

УСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ

21.04.2021 ТОВ «Ерідон Тех», як Постачальник, та фізична особа-підприємець Возний І.В., як Покупець, уклали договір № 2104/1-Кр (а.с. 34-37), за умовами якого:

- Постачальник зобов`язується поставити та передати, а Покупець оплатити і прийняти сільськогосподарську техніку у кількості, за ціною та на умовах, що зазначені у Додатку № 1 (Розділ 1);

- Покупець купує товар в кількості і по цінах згідно Додатку № 1 до Договору та п. 2.2 Договору (пункт 2.1.);

- вартість (ціна) товару складає 1017000 грн, яка є еквівалентом 30000 євро згідно курсу продажу євро до гривні по даним ПАТ «Креді Агріколь Банк» станом на 20.04.2021, що дорівнює 33,90 грн (пункт 2.2);

- сторони погоджуються відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України застосовувати при проведенні розрахунків за товар курс продажу євро до гривні, що встановлений ПАТ «Креді Агріколь Банк» на час закриття торгів на дату здійснення розрахунків (перерахування коштів) Покупцем Постачальнику (пункт 2.3);

- для остаточного розрахунку за товар приймається вартість товару, зазначена в договорі у гривнях на дату підписання договору, або вартість, зазначена у видатковій накладній; у випадку, коли договором передбачена відстрочка платежів якщо на день здійснення Покупцем оплати курс банку є вищим від зазначеного в п. 2.2. договору, то Покупець сплачує Постачальнику за товар згідно курсу банку на день оплати (пункт 2.4.1);

- покупець сплачує 20 % від загальної вартості товару а саме 203400 грн, що є еквівалентом 6000 євро, у строк до 22.04.2021 (пункт 2.7.1);

- покупець сплачує 30 % від загальної вартості товару, а саме 305100 грн, що є еквівалентом 9000 євро, у строк до 01.09.2021 (пункт 2.7.2);

- покупець сплачує 50 % від загальної вартості товару, а саме 508500 грн, що є еквівалентом 15000 євро, у строк до 15.11.2021 (пункт 2.7.3);

- Постачальник поставляє товар на умовах та у термін вказаний у Додатку № 1, при виконанні Покупцем пункту 2.7. договору стосовно умов поставки, а у разі порушення термінів оплати сторони додатково погоджують терміни поставки (пункт 3.1.);

- товар вважається прийнятим Покупцем з дати підписання сторонами Акту доставки товару та Акту введення в експлуатацію; у результаті здійснення повного розрахунку за товар сторони підписують видаткову накладну та акт приймання-передачі товару (пункт 3.5);

- постачальник має право поставити товар у термін, вказаний у Додатку № 1, або достроково до повного розрахунку Покупцем за товар за згодою сторін ввести в експлуатацію, що є підтвердженням факту використання Покупцем товару, здійснювати сервісне та гарантійне обслуговування товару введеного в експлуатацію (пункт 3.6);

- Покупець у випадку прострочення платежів, зазначених у п. 2.7. договору оплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен прострочений день (пункт 6.3);

- у випадку порушення грошових зобов`язань Покупець у відповідності до вимог статті 625 ЦК України сплачує суму боргу, з урахуванням індексу інфляції, та 48 % річних від суми невиконаного зобов`язання за весь період прострочення (пункт 8.4).

Як слідує з Додатку № 1 до договору (а.с. 39) обладнанням, яке підлягає поставці, є: компактомат 6 метрів; передні спіралевідні коток; секції С та задній кроскільні котки; виробник - «Фармет» (Чехія); модель К600РS; рік випуску новий; ціна за одиницю 847500 грн; кількість 1 шт; термін доставки до 25.04.2021 за умови виконання Покупцем п. 2.7.1 договору.

06.06.2022 сторони уклали Додаткову угоду № 1 (а.с. 40-41) за умовами якої вирішили викласти пункти 2.7, 2.8, 2.9 Договору у наступній редакції:

- покупець сплачує 30 % від загальної вартості товару, що складає 316282,25 грн, що є еквівалентом 9329,86 євро в строк до 30.05.2022 (пункт 2.7.1);

- покупець сплачує 4,92 % від загальної вартості товару, що складає 50000 грн, що є еквівалентом 1474,92 євро в строк до 07.06.2022 (пункт 2.7.2);

- покупець сплачує 9,83 % від загальної вартості товару, що складає 100000 грн, що є еквівалентом 2949,85 євро в строк до 25.06.2022 (пункт 2.7.3);

- покупець сплачує 9,83 % від загальної вартості товару, що складає 100000 грн, що є еквівалентом 2949,85 євро в строк до 20.07.2022 (пункт 2.7.4);

- покупець сплачує 9,83 % від загальної вартості товару, що складає 100000 грн, що є еквівалентом 2949,85 євро в строк до 10.08.2022 (пункт 2.7.5);

- покупець сплачує 39,33 % від загальної вартості товару, що складає 400000 грн, що є еквівалентом 11799,41 євро в строк до 15.09.2022 (пункт 2.7.6);

- поставка товару здійснюється на умовах відстрочки платежу та нараховуються 1,5% на місяць на неоплачену суму товару в еквіваленті до євро, починаючи з 07.06.2022 до дати повного розрахунку, оплата яких здійснюється Покупцем у строк до 20 числа кожного поточного місяця (щомісячно); у випадку затримки оплати відсотків по відстрочці платежу більше ніж на 10 календарних днів, Постачальник зберігає за собою право переглянути відсоткову ставку розмір якої складатиме 24 % річних від залишкової суми вартості товару у гривні (пункт 2.9).

27.04.2021 ТОВ «Ерідон-Тех» та фізична особа-підприємець Возний І.В. підписали Акт ведення в експлуатацію компактомату К-600PS Farmet 2020 року виготовлення № 2020/1013 (а.с. 42), з якого слідує, що виконавець ввів в експлуатацію компактомат К-600.

Відповідач здійснив оплату за поставлений товар відповідно до платіжних доручень: № 26 від 22.04.2021 на суму 70000 грн, № 27 від 22.04.2021 на 130000 грн, 3 28 від 23.04.2021 на 3400 грн, № 95 від 06.12.2021 на 50000 грн, № 97 від 07.12.2021 на 50000 грн, № ПНМ3433 від 10.06.2022 на 10000 грн, № N152L3054M від 13.09.2022 на 9000 грн, № N1AI6437M від 03.10.2022 на 10000 грн, № N1AI65793M від 04.10.2022 на 10000 грн, № ПНМ943 від 11.11.2022 на 10000 грн, № ПНМ223 від 09.12.2022 на 10000 грн та № ПНМ923 від 11.01.2023 на 30000 грн (а.с.43-54). Всього Відповідач сплатив 392400 грн, що еквівалентно 11278,79 євро, з урахуванням курсу євро на день оплати.

21.09.2022 за вих. № 267 Позивач направив Відповідачеві претензію-вимогу (а.с. 58-60) та зажадав оплату заборгованості у розмірі 782610,53 грн.

Поряд з цим, Позивач виставив Відповідачеві рахунки на оплату: № 191 від 06.02.2023 на 757272,94 грн на суму основної заборгованості за поставлений товар (а.с. 55), № 193 від 06.02.2023 на 95465,64 грн (а.с. 56) відсотків за надання розстрочки платежу та № 203 від 07.02.2023 на 337575,70 грн (а.с. 57) на пеню, річні та інфляційні, а всього на суму 1190314,28 грн.

З урахуванням курсу євро до гривні 40,45 грн по даним ПАТ «Креді Агріколь Банк» станом на 06.02.2023, заборгованість Відповідача за розрахунками Позивача складає 757272,94 грн, з розрахунку: 18721,21 євро х 40,45 грн = 757272,94 грн.

Отже, за вказаних обставин та доказів Позивач підтвердив наявність договірних відносин з Відповідачем щодо поставки товару, факт поставки та прийняття його Відповідачем, а також несплачену суму за поставлений товар.

ОЦІНКА УСТАНОВЛЕНИХ ОБСТАВИН ТА ПОЛОЖЕНЬ ЗАКОНОДАВСТВА

Щодо правової природи договору та договірних відносин

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

При визначені правової природи договору врахуванню підлягають його умови, права та обов`язки сторін, а також предмет.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки.

Зокрема, згідно з приписами частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, за частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до частини 1 статті 692 того ж Кодексу покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати.

Отже, за укладеним між сторонами договором поставки, з урахуванням Додаткової угоди № 1 від 06.06.2022, Позивач зобов`язався поставити товар, а Відповідач сплатити його вартість на умовах розстрочення платежу. При цьому останній платіж Відповідач мав зробити у строк до 15.09.2022.

На виконання умов договору Позивач поставив Відповідачеві товар на загальну суму 1017000 грн, що є еквівалентом 30000 євро, чим виконав взяте на себе зобов`язання, та зажадав сплати його вартості на умовах розстрочення платежів.

Суд установив, що Відповідач сплатив вартість товару у сумі 392400 грн, що еквівалентно 11278,79 євро, з урахуванням курсу євро на день оплати, але при цьому вартість товару сплатив не у повному обсязі, заборгувавши 757272,94 грн, а також допустив порушення строків оплати.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов`язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов`язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.

У пункті 8.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що ці принципи втілюються у нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

У даному контексті суд також зазначає, що безпосередньо сутність справедливості виражається у ментальних уявленнях, що є добро і зло, правда і неправда, а добросовісність означає необхідність сумлінної, чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав, а також дотримання належної турботливості і ставлення до процесу виконання зобов`язання з урахуванням захищених законодавством прав та інтересів іншої сторони.

Отже, зобов`язання, які виникли між сторонами, мали ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна з них повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб`єктивної умови відповідальності.

Таким чином суд установив, що станом на час вирішення спору Відповідач заборгував Позивачу 757272,94 грн за поставлений товар, чим порушив взяті на себе зобов`язання та положення статті 193 ГК України, у зв`язку з чим позовні вимоги є правомірними.

Щодо пені

У пункті 6.3 договору сторони обумовили відповідальність Відповідача у випадку порушення умов договору, а саме сплату пені у випадку прострочення платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен прострочений день.

Згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

У пункті 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Суд надав правові висновки стосовно застосування положень статей 216 та 217 ГК України та вказав, що: господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника; такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За частиною четвертою статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення штрафних санкцій, а саме пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3).

У пункті 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 216/3521/16-ц Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що: пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання; до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності.

Таким чином, пеня у договорі мала безпосередню мету стимулювати Відповідача до виконання зобов`язання; за її допомогою забезпечуються права Позивача шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; вона стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання Відповідачем, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.

Відповідач не виконав умови договору щодо оплати поставленого товару, а тому Позивач нарахував пеню у сумі 149379,86 грн за період з 15.09.2022 по 06.02.2023, виходячи із розрахунку за формулою: (вартість непоставленого товару) х 2 х (ставку НБУ за період прострочки) х (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у році) = пеня. При цьому суд зазначає, що Позивач визначив період у 144 дні, хоча правильним періодом прострочення є 145 днів, а розрахунок пені, у зв`язку з чим наступний: 757272,94 грн х 2 х 25 % х 145 (днів прострочки) : 365 = 150417,23 грн.

В той же час суд, із застосуванням положень частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, позбавлений можливості стягнути пеню у більшому, ніж заявлено розмірі, а тому стягненню підлягає 149379,86 грн пені.

Щодо процентів річних та інфляційних

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення річних у сумі 143404,67 грн та інфляційних у сумі 44791,17 грн, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, пунктом 8.4. договору сторони встановили, що у випадку порушення грошових зобов`язань Покупець сплачує суму боргу з урахуванням 48 % річних від суми невиконаного зобов`язання за весь період прострочення.

Суд перевірив розрахунок річних, який здійснив Позивач, та зазначає, що він, як і при розрахунку пені, невірно визначив період прострочення 144 дні, оскільки вірним є 145 днів, а отже і розрахунок річних за період з 15.09.2022 до 06.02.2023 за формулою: (заборгованість) х 48% х (кількість прострочених днів): 365 (кількість днів у році) = річні наступний: 757272,94 х 48 % х 145 днів (кількість прострочених днів) : 365 = 144400,54 грн.

Оскільки суд позбавлений можливості стягнути річні у більшому, ніж заявлено розмірі, то стягненню підлягають 143404,67 грн річних.

Суд перевірив розрахунок інфляційних, взявши за основу період, визначений Позивачем, а саме з вересня 2022 року по грудень 2022 року, за формулою: сума заборгованості х індекс інфляції за період- сума заборгованості = інфляційне збільшення. За результатами розрахунку інфляційні, заявлені Позивачем, є вірними і складають 44791,17 грн, виходячи із розрахунків:

- індекс інфляції за період з вересня по грудень 2022 року становить 105,9148 % з розрахунку: 101,9% (у вересні 2022) х 102,5% (у жовтні 2022) х 100,7% (у листопаді 2022) х 100,7% (в грудні 2022);

- інфляційне збільшення на суму заборгованості 757272,94 грн за період з вересня 2022 року до грудня 2022 року становить: 757272,94 грн х 105,9148 % -757272,94 грн = 44791,17 грн.

З огляду на викладене суд висновує, що Відповідач, порушивши грошове зобов`язання, повинен за вказаних правових приписів сплатити Позивачу 143404,67 грн річних та 44791,17 грн інфляційних.

Щодо користування чужими грошовими коштами

Відповідно достатті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти (частина 1); розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина 2).

Так, у пункті 1 Додаткової угоди від 06.06.2022 сторони виклали пункт 2.9 договору у новій редакції та досягли згоди стосовно нарахування 1,5% на місяць на неоплачену суму товару в еквіваленті до євро, починаючи з 7 червня 2022 року та до дати повного розрахунку, оплата яких здійснюється покупцем в строк до 20 числа кожного поточного місяця (щомісячно).

Частиною другоюстатті 625 ЦК Україниконкретизовано визначений названою статтею 536 обов`язок покупця сплачувати встановлений договором або законом розмір процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами з визначенням додаткового зобов`язання боржника на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, а такожтрьох процентів річнихвід простроченої суми,якщо інший розмір процентівне встановлений договором або законом.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18 Суд надав правові висновки щодо нарахування та стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами. Зокрема зазначив, що:

- частиною другою статті 625 ЦК України передбачено можливість визначення розміру процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом, передбаченим договором, та обмеження свободи сторін в укладенні договору на предмет визначення іншої методики нарахування процентів за незаконне користування чужими грошовими коштами згідно із статтями 536, 625 ЦК України;

- системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору;

- законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).

У спорі суд установив, що сторони визначили розмір процентів за користування грошовими коштами в розмірі 1,5% на місяць на неоплачену суму товару.

Суд зазначає, що сторони, керуючись принципом свободи договору, виклали його положення найбільш зрозумілим для них способом. Також суд враховує волю сторін та виходячи з загальновідомої інформації про кількість місяців у році вважає можливим помножити кількість відсотків, визначених сторонами за місяць, на 12 місяців та отримати відсотки річних.

На думку суду положення статей 536 та 625 ЦК України є диспозитивними, тому не можуть обмежувати сторони у способі розрахунку процентів (за місяць чи за календарний рік). Методика обчислення не змінює суті та правової природи такого стягнення, і будь-який з таких способів дозволяє шляхом простої арифметичної дії визначити розмір процентів за рік.

Суд перевірив розрахунок, здійснений Позивачем з урахуванням неоплаченої суми товару в еквіваленті до євро по даним ПАТ «Креді Агріколь Банк», та зазначає, що він є правильним, а сума стягнення 95465,64 грн за користування чужими грошовими коштами правомірною.

ВИСНОВКИ

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати Відповідачем 757272,94 грн основної заборгованості, 95465,64 грн заборгованості за користування чужими коштами, 149379,86 грн пені, 143404,67 грн річних та 44791,17 грн інфляційних у добровільному порядку, доведеністю Позивачем власних вимог, не спростування їх Відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у цих сумах.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору у сумі 17854,72 грн, сплачені за платіжною інструкцією № 34317 від 07.02.2023, які згідно з приписами статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Возного Ігоря Васильовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерідон Тех" (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Кришталева, б. 5; ідентифікаційний код 33870417) 757272,94 грн основної заборгованості, 95465,64 грн заборгованості за користування чужими коштами, 149379,86 грн пені, 143404,67 грн річних, 44791,17 грн інфляційних та 17854,72 грн компенсації по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суд склав 13.04.2023

Суддя М.К. Закурін

Копії рішення надіслати:

- ТОВ "Ерідон Тех": 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Кришталева, б. 5;

- фізичній особі-підприємцю Возному І.В.: АДРЕСА_1 .