Постанова

від 03.11.2007 по справі 20-5/180-12/346-6/142-5/340

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-5/180-12/346-6/142-5/340

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 31 жовтня 2007 року   Справа № 20-5/180-12/346-6/142-5/340

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  ,

суддів                                                                      ,

                                                                                          ,

секретар судового засідання                                                                      

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: Кочкаренко Вікторії Олександрівни, довіреність №  10-004/263   від 25.05.07;

відповідача: Гінтєр Крістіни Федорівни, довіреність № 10-004/262 від 25.05.07;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Євдокімов І.В.) від 11.09.2007 у справі № 20-5/180-12/346-6/142-5/340

за позовом  приватного підприємства "Фірма "Блексі-Скат" (вул. Шевченка, 17,Севастополь,99000); (м. Севастополь, вул. Нефьодова, 10 99011)

до          Державна податкова інспекція у Ленінському районі міста Севастополя (вул. Кулакова, 37,м.Севастополь,99011)

про визнання недійсним податкового рішення № 0000532600/0 від 28.07.2005 року

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Севастополя від 11.09.2007 у справі № 20-5/180-12/346-6/142-5/340 адміністративний позов задоволено.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної  податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя № 0000532600/0 від 28.07.2005 про застосування до Приватного підприємства "Фірма "Блексі-Скат" штрафних санкцій в розмірі 182175,00 грн.

В основу постанови покладено головний висновок суду про те, що у даному випадку відсутня вина суб'єкта господарювання, оскільки відсутність бухгалтерських документів, а саме касової книги є наслідком розкрадання і, таким чином, не має підстав застосовувати до позивача штрафні санкції, у зв'язку з чим дії Державної податкової інспекція у Ленінському районі міста Севастополя є неправомірними.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що не відновлення приватним підприємством "Фірма "Блексі-Скат" необхідних (викрадених) документів не має відношення до суті спору у даній справі.

Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нову постанову, якою у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарський суд міста Севастополя порушив норми матеріального та процесуального права. Так, відповідач посилається на те, що суд порушив норми п. п. 1.1 п. 1, п. п. 2.10 п. 2, п. п. 4.2, 4.3 п. 4 Порядку ведення касових операцій в національної валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 за № 237/5428, п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки", п. п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", статтю 9 Закону України "Про систему оподаткування", статтю 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", статей 308, 315 Переліку типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій та підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 № 41, п. 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, статей 70-72, 155 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що чинне законодавство не обмежує коло представників юридичних осіб при розгляді адміністративної справи,  а також те, що згідно з пунктом 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб,  які беруть участь у справі,  належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду,  не перешкоджає  судовому  розгляду справи, судова колегія вважає  можливим розглянути скаргу за відсутності нез'явившихся представників сторін.

Повторно розглянувши справу у порядку статей 185, 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 25.07.2007 Державною податковою адміністрацією у місті Севастополі було проведено виїзну позапланову документальну перевірку приватного підприємства "Фірма "БлексіСкат", за наслідками якої складено акт № 120/26-207/19011213 від 25.07.2005, яким встановлено порушення вимог пункту 2.10 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" (Міністерство юстиції України від 15.03.2001 №237/5428). Державною податковою інспекцією у Ленінському районі міста Севастополя за підсумками даної перевірки і на підставі вищезгаданого акту прийнято рішення за № 0000532600/0 від 28.07.2005 про застосування до приватного підприємства "Фірма "Блексі-Скат" штрафних санкцій в сумі 182175,00 грн.

Згідно Акту, підставою для застосування штрафних санкцій став факт неоприбуткування суми готівки, яка надійшла до каси підприємства в розмірі 36435,00 грн. (том 1, а. с. 18-19).

Пунктом 1 Указу Президента України № 436/95 від 12.06.1995 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки" встановлює, що за порушення норм по регулюванню обігу готівки в національній валюті України застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне або несвоєчасне оприбуткування) готівки штраф застосовується у п'ятикратному розмірі неоприбутковуваної суми.

Штрафні санкції застосовуються тільки в тому випадку, якщо підприємство допустило порушення вимог даного Указу і Порядку ведення касових операцій в національній валюті України, підтвердженого документально в ході перевірки.

В акті перевірці вказано, що підтвердити відповідно до вимог пункту 2.10 Постанови Правління Національного банку України "Про затвердження положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні" від 19.02.2001 № 72, діючого на той період (а саме відображення в касовій книзі в день отримання підприємством наявних коштів) оприбутковування наявних грошових коштів в сумі 33385,00 грн., що надійшли в касу підприємства перевіряючи не можуть зважаючи на відсутність касової книги на підприємстві у зв'язку з тим, що касова книга і інші фінансово-бухгалтерські документи були викрадені. По цьому факту підприємство звернулось у Гагарінській РВ УМВС України в місті Севастополі із заявою про крадіжку документів (копія Постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 11.05.2005 є у справі).

Вищенаведені обставини перевірені апеляційною інстанцією, підтверджуються матеріалами справи та ніким із сторін не заперечуються.

При цьому, господарський суд вірно звернув увагу на те, що відповідно до пункту 2.10. Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, - уся готівка, що надходить до кас підприємств, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватись в їх касах. Наявність оприбуткування або не оприбуткування готівки яка надходить до каси підприємства може засвідчуватись касовою книгою підприємства та журналом реєстрації прибуткових касових ордерів.

Однак, місцевий суд помилково залишив поза увагою наступні норми чинного законодавства.

Так, відповідно до статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами.

Згідно п. п. 1.1 п. 1 Порядку ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001 за № 237/5428, що діяв у період часу, охоплений перевіркою, вимоги цього Порядку поширюються на юридичних осіб (крім установ банків і підприємств поштового зв'язку) незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, їх відокремлені підрозділи, представництва іноземних організацій і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність, а також на зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи, які здійснюють операції з готівкою в національній валюті, та є обов'язковими для виконання ними.

Підпунктами 4.2, 4.3 пункту 4 вищенаведеного Порядку № 72 встановлено, що усі надходження і видача готівки в національній валюті враховуються підприємствами у касової книзі (типова форма КО-4 затверджена наказом Мінстату). Кожне підприємство, що є юридичною особою і має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках (через копіювальний папір) чорнилом темного кольору кульковою або чорнильною ручкою. Перші примірники залишаються в касовій книзі, другі примірники мають бути відривними, що є звітом касира. Перші і другі примірники мають однакові номери.

Записи в касовій книзі робляться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним прибутковим касовим ордером і видатковим документом у день їх надходження або видачі.

Зазначеними нормами п. п. 1.1 п. 1, п. п. 4.2, 4.3 п. 4 Порядку № 72 та статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" визначений обов'язок суб'єктів господарювання щодо ведення та зберігання в установленому порядку касової книги.

Відповідно до п. п. 2.10 п. 2 Порядку № 72, уся готівка, що надходить до кас підприємств, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися в їх касах. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги згідно з пунктом 4.2 цього Порядку, є здійснення такими підприємствами обліку в повній сумі її фактичних надходжень з оформленням цих операцій у встановленому порядку прибутковим касовим ордером з видачею відповідної квитанції та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів.

Таким чином, судова колегія вважає необхідним зазначити, що оприбуткування готівки в касі підприємства є здійсненним при наявності двох умов у їх сукупності, а саме: оформлення готівки, що надійшла в касу, прибутковим касовим ордером та відображення цієї операції в касовій книзі. Відповідно, відсутність будь-якої з зазначених умов обумовлює факт неоприбуткування суб'єктом підприємницької діяльності наявних грошових коштів.

При цьому, посилання суду першої інстанції на відсутність вини позивача у даному випадку є помилковим.

Апеляційна інстанція зазначає, що непоновлення, або несвоєчасне поновлення бухгалтерської документації платником податків у випадку її втрати  суперечить загальним принципам оподаткування та можливості здійснення контролю по дотриманню суб'єктами господарювання вимог чинного податкового законодавства.

Згідно матеріалам справи касова книга приватного підприємства "Блексі-Скат" за період з 01.07.2002 по 31.12.2004 до перевірки надана не була, у зв'язку з чим, факт відображення в касовій книзі розрахункових операцій по прибутковим касовим ордерам позивача за зазначений період позивачем не підтверджений.

Відповідно до п. п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі втрати, знищення або зіпсування документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, платник податків має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи необхідні для поновлення таких документів.

Строки зберігання документів на підприємствах встановлені статтями 308, 315 розділу 4.2 "Бухгалтерський облік та звітність" Переліку типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій та підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998 № 41. Так, для первинних документів і додатків до них, що фіксують факт виконання господарських операцій та є підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і податкових записах (касові, банківські документи, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання та списання майна і матеріалів, квитанції та накладні щодо обліку товарно-матеріальних цінностей, звіти, тощо) встановлений строк зберігання на підприємстві протягом трьох років за умови завершення перевірки державними податковими органами з питань дотримання податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державною пожежного нагляду. Результати роботи комісії оформляються актом, що затверджує керівник підприємства, в якому також наводиться перелік відсутніх документів. Копія акта в 10-денний строк надсилається до органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, та органу державної податкової служби.

Позивачем суду такого повідомлення надано не було, матеріали справи не містять.

Судова колегія погоджується з тим висновком суду першої інстанції, що втрата бухгалтерських документів може бути лише підставою для відповідальності підприємства саме за такі дії, але невідновлення цієї документації свідчить про недобросовісність відповідача і безумовно про наявність порушення вимог законодавства.

В обґрунтування цього висновку свідчить те, що у порушення статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, з моменту винесення Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі постанови від 11.01.2005 про відмову в порушення кримінальної справи за фактом крадіжки фінансово-господарської документації приватного підприємства "Фірма "Блексі-Скат" до травня 2005 року позивач про втрату зазначених документів ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя не повідомив, будь-яки заходів щодо їх поновлення не здійснив.

При цьому, матеріали справи взагалі не містять документу у якому був би зазначений перелік втрачених документів. Також позивачем не надано суду відповідного акту, необхідність якого передбачена пунктом 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, зробити висновок щодо втрати саме касової книги і журналу реєстрації прибуткових касових ордерів позивача, та належного оприбуткування неможливо.

Таки обставини, на думку судової колегії, не встановлюють безумовної вини позивача щодо втрати касової книги і журналу реєстрації прибуткових касових ордерів, але і не спростовують наявності вини. Вищенаведене може свідчити про неможливість відповідання позивача за втрату бухгалтерських документів, однак, такий висновок не стосується предмету спору, оскільки суті спору стосується саме наявність вини позивача за невідновлення (несвоєчасне відновлення) вказаної документації. У цьому випадку, чинним законодавством України, зокрема Указом Президента України № 436/95 від 12.06.1995 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки" і встановлена така відповідальність юридичної особи –підприємства.

Лише 18.05.2005 листом вих. № 70 приватне підприємство "Фірма "Блексі-Скат" звернулось до ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя з заявою про надання часу для поновлення фінансово-господарської документації за 2002-2004 роки. На підставі зазначеного звернення підприємства та відповідно до положень п. п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачу був наданий строк для поновлення втраченої документації, у тому числі касової книги, книги реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів та інших регістрів обліку по веденню касових операцій до 01.07.2005, про що позивача було повідомлене листом УПМ ДПА у м. Севастополі № 1252/10/26-2 від 31.05.2005. Таки обставини зазначені в акті перевірки та сторонами не заперечуються.

До встановленого терміну фінансово-господарські документи позивачем за 2002-2004 роки поновлені та наданні до перевірки не були.

Крім того, судова колегія зазначає, що рішення суду першої інстанції, яким задоволений позов, ґрунтується лише на припущенні та власних міркуваннях без документального обґрунтування.  

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна доказати ті обставини, на яких базуються її вимоги та заперечення. У даному випадку вбачається, що доводи викладені у позові стосовно належного оприбуткування готівки - приватним підприємством "Фірма "Блексі-Скат" документально не обґрунтовані.

Підпунктом 4.2.3 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом, є помилковим, покладається на платника податків.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що постанова господарського суду міста Севастополя прийнята з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з тим підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 198, 201, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя задовольнити.

2.          Постанову господарського суду міста Севастополя від 11.09.2007 у справі № 20-5/180-12/346-6/142-5/340 скасувати.

3.          Прийняти нове рішення.

4.          У позові приватного підприємства "Фірма "Блексі-Скат" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя про визнання недійсним податкового рішення № 0000532600/0 від 28.07.2005 року –відмовити.

Головуючий суддя                                                  

Судді