Рішення

від 28.03.2023 по справі 917/1452/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2023 Справа № 917/1452/22

Суддя Мацко О.С. , розглянувши матеріали справи

за позовною заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

до відповідачів: 1. Приватне підприємство «Ген ХХІ», 36000, м. Полтава, вул. Артема, 7/22, кв. 61, код ЄДРПОУ 36792937,

2. Департамент з питань реєстрації, 36000, м. Полтава, вул. Соборності, 36, кв. 61, код ЄДРПОУ 43156341,

про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії

Секретар судового засідання Токар А.В.

Представники сторін: відсутні

ВСТАНОВИВ:

05.12.2022 року ухвалою Господарського суду Полтавської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідачів: 1. Приватного підприємства «Ген ХХІ», 2. Департаменту з питань реєстрації про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії; справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивачка зазначає, що вона є одним з учасників (співзасновником) Приватного підприємства «Ген ХХІ» із часткою 20% у Статутному капіталі, що складає 2 000,00грн; іншими учасниками підприємства є громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Оскільки позивачкою прийнято рішення про вихід із числа учасників підприємства, нею 09.09.2022р. було подано до державного реєстратора заяву про проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; нотаріально засвідчену заяву про вихід з числа засновників приватного підприємства та квитанцію про сплату адміністративного збору, тобто документи, необхідні для внесення відомостей до Реєстру про зміну складу засновників (учасників).

15.09.2022р. відповідачем-2 відмовлено у проведенні державної реєстрації змін складу засновників підприємства у зв`язку з поданням заявником неповного пакету документів, визначених ч.4 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (Повідомлення про відмову у державній реєстрації змін та Рішення про відмову від 15.09.2022р. а.с. 23,24). Такі дії відповідача-2 позивач вважає порушенням його корпоративних прав на вихід із складу учасників (засновників) підприємства.

Водночас посилання відповідача-2 на відсутність законодавчого механізму регулювання спірних правовідносин, зокрема щодо реєстрації виходу з числа учасників приватного підприємства вважає необґрунтованими.

Відповідач-2 у поданому відзиві на позов (без номеру від 05.03.2020 , вх.№1668) зазначив, що підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу послугував факт відсутності усіх необхідних документів, визначених законом про державну реєстрацію, для проведення реєстраційної дії: «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах» щодо приватного підприємства відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань». Поряд з цим просив суд розгляд даної справи проводити без його участі. Дане клопотання судом задоволено.

Відповідач-1 не скористався своїми процесуальними правами на подання відзиву на позову, поданні доказів. У підготовчому засіданні 14.02.2023р. брав участь представник відповідача -2 (директор), який усно повідомив суду, що наразі відсутня можливість зібрати збори засновників підприємства у зв"язку з тим, що через обставини, пов"язані з воєнним станом, частина засновників перебуває за межами України і з ними відсутній зв"язок.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою від 15.11.2022р. залишено позовну заяву без руху; ухвалою від 05.12.2022р., з урахуванням заяви позивача про усунення недоліків позовної заяви, господарським судом відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Протокольною ухвалою від 12.01.2023р. оголошено перерву в підготовчому засіданні до 14.02.2023р. Протокольною ухвалою від 14.02.2023р. судом прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову, закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 16.03.2023р.

15.03.2023р. до суду надійшла заява позивача про відмову від позову в частині позовних вимог про визнання протиправною відмови від 15.09.2022р. Департаменту з питань реєстрації в особі державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Хадарцевої О. У проведенні реєстраційно дії державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу ПП «Ген ХХІ» на підставі поданої позивачкою заяви від 23.08.2022р. з доказами її направлення іншим учасникам справи.

16.03.2023р. судове засідання не відбулося з причин, зазначених в ухвалі від 16.03.2023р. та акті від 16.03.2023р. (а.с.127,128) та було відкладено на 28.03.2023р., про що учасники справи повідомлені належним чином.

У засідання 28.03.2023р. сторони не з"явилися; їх явка обов"язковою судом не визнавалася. Судом враховано наявність клопотання відповідача-1 про розгляд справи без участі представника, а також заяву позивача про розгляд справи за його відстутності (подану представником позивача усно в підготовчому судовому засіданні) за наявними у справі матеріалами, які судом задовольняються.

Неявка в засідання представника відповідача-1, належним чином повідомленого про час і місце його проведення, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Фактичні обставини справи, встановлені судом:

Приватне підприємство «ГЕН ХХІ» є юридичною особою та здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України та Статуту.

Державну реєстрацію Підприємства здійснено 17.11.2009р., про що державним реєстратором вчинено запис за №15881020000008786.

Згідно п.1.4 Статуту підприємства в редакції 2009 року засновниками та учасниками Підприємства є громадяни України: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 . Підприємство є корпоративним підприємством, утворюється засновниками їх спільним рішенням, діє на основі приватної власності засновників, їх спільного управління справами на основі корпоративних прав (п.1.8 Статуту).

Для забезпечення діяльності підприємства засновниками сформовано Статутний капітал в розмірі 10 000,00грн, частки якого розподілено між учасниками по 20% (по 2 000,00 грн.), що відображено у розд.4.1 статуту. Дані обставини також підтверджуються відомостями, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг з Реєстру станом на час розгляду справи отримано судом та долучено до справи).

Органами управління Підприємства є засновники (власники), які приймають свої рішення на зборах засновників підприємства та директор виконавчий орган (розд.5 Статуту). Збори засновників (в подальшому - збори) є вищим органом Підприємства (п.5.1 Статуту).

До виключної компетенції зборів засновників Підприємства віднесено зокрема, внесення змін до статуту Підприємства, зміна розміру статутного капіталу Підприємства , виключення засновника з Підприємства. З цих питань рішення зборів вважаються прийнятими, якщо за них проголосують засновники, що володіють у сукупності бульш як 50% загальної кількості голосів.

Збори засновників скликаються не менше 2 разів на рік. Позачергові збори скликаються виконавчим органом підприємства за наявності обставин, у разі неспроможності підприємства, у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси підприємства в цілому (п.5.3 статуту).

Розділ 6 статуту регулює порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі. Зокрема, згідно п.6.5 Статуту, засновник має право вийти з підприємства. Засновник, який виходить з підприємства, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі. Спори, що виникають у зв"язку з виходом засновника, вирішуються у суді.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка неодноразово ініціювала свій вихід з числа засновників підприємства. Так, в справі міститься заява ОСОБА_1 від 30.03.2017р. про проведення зборів засновників ПП та вирішення питання про її вихід з числа засновників (а.с.51), нотаріально посвідчена заява ОСОБА_1 на адресу ПП «Ген ХХІ» про вихід зі складу засновників від 21.04.2017р., протокол зборів засновників ПП «Ген ХХІ» від 27.10.2017р. (у якому зафіксовано, що ОСОБА_1 вийшла зі складу засновників за власним бажанням та доручено директору провести реєстрацію змін до Статуту (а.с.49-50), протокол зборів засновників ПП «Ген ХХІ» від 10.09.2021р., з якого вбачається, що позивачка брала участь у зборах, на яких вирішено припинити фінансово-господарську діяльність підприємства, у разі наявності покупця підприємства продати його, інакше провести ліквідаційну процедуру та припинити підприємство шляхом самоліквідації до кінця 2021р., доручено директору підприємства організувати виконання даного рішення. Однак, як вбачається з матріалів справи, наразі підприємство не припинене, процедура не відбувається, позивачка значиться в числі засновників підприємства, проте не має в цьому жодного інтересу та зацікавленості, однак через неможливість наразі провести збори засновників та через невиконання директором підприємства попередньо прийнятого рішення засновників - не може вийти з нього.

Як зазнчалося вище, з метою проведення державної реєстрації виходу позивачки із складу засновників ПП «Ген ХХІ», нею 09.09.2022р. направлено на адресу Департаменту з питань реєстрації поштовим направленням цінним листом з описом:

- оригінал нотаріально посвідченої заяви про вихід зі складу учасників ПП «Ген ХХІ» від 23.08.2022р.;

- оригінал нотаріально посвідченої заяви щодо державної реєстрації юридичної особи (крім громадських формувань та органів влади) за формою 2 до державного реєстратора від 23.08.2022р.;

- докази сплати адміністративного збору.

У відповідь позивачка отримала Рішення про відмову у державній реєстрації від 15.09.2022р. , мотивовану тим, що документи подані особою, що не має на це повноважень; документи подані не в повному обсязі (а.с.24).

Як зазначає позивач, державному реєстратору було подано пакет документів, що є необхідним для внесення відомостей до Єдиного державного реєстру про зміну складу засновників (учасників), і у нього були відсутні підстави для відмови в державній реєстрації.

У відзиві на позов відповідач-2 акцентує увагу на тому, що згідно державнго класифікатора «Класифікація організаційно-правових форм господарювання» виокремлено приватне підприємство як окрему організаційно-правову форму юридичної особи, на відміну від Товариства з обмеженою відповідальністю. Приватне підприємтво «Ген ХХІ» зареєстровано 17.11.2009р.; організаційно-правовою формою юридичної особи є саме приватне підприємство. Аналіз ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» дає підстави стверджувати, що ч.5 цієї статті визначає перелік документів, які подаються реєстратору у разі зміни складу засновників тільки товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю; стосовно інших юридчних осіб в тому числі приватних підприємств перелік необхідних документів визначено ч.4 даної статті. Таким чином, саме ПП «Ген ХХІ», керуючись ч.4 ст.17 Закону, повинно звертатися до реєстратора з пакетом документів, передбачених цією нормою, для внесення змін до його статуту.

З метою захисту порушених прав, позивачка звернулася до господарського суду з позовом, у якому просила визнати протиправною відмову Департаменту з питань реєстрації в особі державного реєстратора юридичних та фізичних осіб-підприємців Хадарцевої Ольги від 15.09.2022р. у проведенні реєстраційної дії державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу ПП «Ген ХХІ» на підставі поданої ОСОБА_1 заяви по вихід зі складу засновників від 23.08.2022р.; зобов"язати Департамент з питань реєстрації повторно розглянути подану ОСОБА_1 заяву щодо державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу ПП «Ген ХХІ» на підставі поданої ОСОБА_1 заяви про вихід зі складу засновників від 23.08.2022р.; зобов"язати ПП «Ген ХХІ» привести статут та статутні документи підприємства у відповідність до поданої ОСОБА_1 заяви про вихід зі складу засновників ПП «Ген ХХІ», подати відповідні документи для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу ПП «Ген ХХІ» (в ред. прохальної частини позову від 27.10.2022р.).

В процесі підгготовчого провадження позивачка змінила предмет позову та просила:

1. Визнати протиправною відмову ПП «ГЕН ХХІ» у задоволені заяви про вихід зі складу засновників ОСОБА_1 та зобов"язати ПП «ГЕН ХХІ» подати документи для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу з урахуванням виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 як засновника (учасника) ПП «ГЕН ХХІ»;

2. Визнати протиправною відмову Департаменту з питань реєстрації в особі державного реєстратора юридичних та фізичних осіб-підприємців Хадарцевої Ольги від 15.09.2022р. у проведенні реєстраційної дії державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу ПП «Ген ХХІ» на підставі поданої ОСОБА_1 заяви по вихід зі складу засновників від 23.08.2022р.;

3. Зобов"язати Департамент з питань реєстрації вчинити реєстраційну дію щодо виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 як засновника (учасника) ПП «ГЕН ХХІ» з одночасним зменшенням статутного капіталу ПП «ГЕН ХХІ» на частку ОСОБА_1 .

Дана заява прийнята судом до розгляду протокольною ухвалою від 14.02.2023р., відповідач-2 відреагував на зміну предмету позову шляхом подання до суду уточненого відзиву.

Позиція суду щодо підсудності даного спору господарському суду.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Юрисдикція господарських судів визначена у статті 20 ГПК України, за змістом пункту 3 частини 1 якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до частин першої, третьої статті 167 Господарського кодексу України корпоративними правами є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув.

У даному випадку спір виник внаслідок вчинення учасником юридичної особи правомочностей на припинення її корпоративних прав, а саме припинення участі шляхом виходу із складу учасників приватного підприємства.

Вимога про визнання протиправною відмови державного реєстратора у вчиненні чи не вчиненні реєстраційних дій, пов`язаних з виходом особи із складу засновників має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту в ефективний спосіб.

Оскільки звернення позивача до суду з цим позовом зумовлено необхідністю захисту його корпоративних прав на вихід зі складу засновників, тому даний спір підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства (відповідна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №161/17549/17, від 05.06.2018у справі №805/4506/16-а, від 22.08.2018 у справі № 805/4505/16-а, від 16 жовтня 2018 року у справі №П/811/1296/17, від 4 червня 2019 року у справі № 826/4204/18, від 12 червня 2019 року у справі №344/10480/16-а, а також у постановах від 19 вересня 2018 року у справі №802/4213/13-а, від 2 листопада 2018 року у справі №821/893/15-а, від 23 листопада 2018 року у справі №822/2202/16.

Оцінюючи доводи позивача на предмет їх обґрунтованості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних мотивів:

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

За дефініцією, наведеною у п.4 частини 1 статті 1 Закону №755-IV, державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №755-IV відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі:

1) відповідних заяв про державну реєстрацію;

2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій;

3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів;

4) повідомлень про виявлення розбіжностей між відомостями про кінцевих бенефіціарних власників та структуру власності клієнта, зокрема про виявлення неповноти, неточностей чи помилок в інформації про кінцевого бенефіціарного власника або структуру власності, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

5) інформації від Національного банку України про визнання структури власності юридичної особи, державне регулювання та нагляд за діяльністю якої здійснює Національний банк України, непрозорою (прозорою).

З матеріалів справи вбачається, що у відповідь на звернення позивачки державним реєстратором складено Повідомлення від 15.09.2022р. про відмову у державній реєстрації змін до відомостей про юридичну особу щодо виходу ОСОБА_1 зі складу засновників (учасників) Підприємства, оскільки заявником не подано переліку документів, визначених частиною 4 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», необхідних для здійснення реєстраційних дій (примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру; установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі; примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників), а також з тих підстав, що документи подано особою, що не має на це повноважень.

Частиною четвертою ст.17 Закону №755-IV (в редкції станом на момент складення повідомлення про відмову), на приписи якої посилається відповідач-2, визначено перелік документів, що подаються для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, в якій також може зазначатися прохання про реєстрацію такої особи платником податку на додану вартість та/або про обрання спрощеної системи оподаткування, та/або про включення до Реєстру неприбуткових установ та організацій; 2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв`язку з юридичною особою; реєстр осіб (громадян), які брали участь в засіданні уповноваженого органу управління юридичної особи, - у разі внесення змін до відомостей про громадські об`єднання, політичні партії; 4) рішення уповноваженого органу юридичної особи про передачу за договором повноважень виконавчого органу юридичній особі - у разі внесення змін до відомостей про юридичну особу, яка виконує повноваження виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, що перебуває у статусі резидента Дія Сіті відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні" та передало повноваження виконавчого органу такого товариства юридичній особі; 5) відомості про керівні органи громадського формування (ім`я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв`язку) - у разі внесення змін до складу керівних органів; 6) документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи в країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі змін, пов`язаних із входженням до складу засновників юридичної особи іноземної юридичної особи; 7) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону; 8) установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі; 9) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта або розподільчого балансу - у разі внесення змін, пов`язаних із внесенням даних про юридичну особу, правонаступником якої є зареєстрована юридична особа; 10) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи; 12) звіт про результати емісії акцій у випадку, передбаченому абзацами третім і четвертим пункту 48 частини другої статті 9 цього Закону; 13) звіт про оцінку майна у випадку, передбаченому абзацом сьомим пункту 48 частини другої статті 9 цього Закону; 14) структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства; 15) витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи - нерезидента в країні її місцезнаходження, - у разі, якщо засновником юридичної особи є юридична особа - нерезидент; 16) нотаріально засвідчена копія документа, що посвідчує особу, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи - для фізичної особи - нерезидента та, якщо такий документ оформлений без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру, - для фізичної особи - резидента.

Частиною п`ятою ст.17 Закону №755-IV (в тій же рад.) визначено перелік документів, що подаються для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, зокрема: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.

Справжність підписів на документі, визначеному підпунктом «г» цієї частини, засвідчується нотаріально з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів. Якщо відповідно до закону або статуту товариства вимагається згода інших учасників на вихід з товариства, подається також така згода, справжність підписів на якій засвідчується нотаріально.

Таким чином, стаття 17 Закону №755-IV передбачає подання двох різних пакетів документів для здійснення державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, чи склад учасників товариства та для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи.

На думку відповідача-2, приватне підприємство за способом утворення (заснування) та функціонування, способом утворення статутного капіталу є відмінним від товариства з обмеженою відповідальністю, а тому для вчинення відповідних реєстраційних дій щодо виходу учасника з приватного підприємства, слід застосовувати положення частини 4 статті 17 Закону №755-IV, а не частини п`ятої даної статті, як вважає позивач.

З цього приводу суд зазначає наступне:

Статтею 113 Господарського кодексу України встановлено, що приватним підприємством визнається підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства та його (їх) праці чи з використанням найманої праці. Приватним є також підприємство, що діє на основі приватної власності суб`єкта господарювання - юридичної особи.

Порядок організації та діяльності приватних підприємств визначається цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до частини першої статті 62 Господарського кодексу України підприємством є самостійний суб`єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб`єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

За змістом частини першої статті 63 Господарського кодексу України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти, зокрема, приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб`єкта господарювання (юридичної особи).

Згідно із частинами першою та другою статті 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Судом встановлено, що відповідно до Статуту ПП «ГЕН ХХІ» засновано шляхом об`єднання майна (внесків) членів підприємства відповідно до чинного законодавства України для здійснення господарської діяльності на основі повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності, несе відповідальність за наслідки своєї господарської діяльності; підприємство є корпоративним підприємством. Утворюється засновниками за їх спільним рішенням, діє на основі приватної славнсоті засновників, їх спільного управління справами на основі корпоративних прав . Підприємство створено з метою одержання прибутку і задоволення на цій основі соціально-економічних інтересів засновника (п.1.7-2.1 статуту).

З врахуванням викладеного, суд вважає, що ПП «Ген ХХІ» є корпоративним підприємством, оскільки це вбачається із змісту Статуту , адже статутний капітал підприємства поділений на частки між його засновниками (учасниками) і розмір часток є визначений у грошовому та відсотковому виразі.

Водночас, суд звертає увагу, що порядок створення та діяльності уповноважених власником органів управління приватним підприємством не врегульований ні Цивільним кодексом України, ні Господарським кодексом України. Зокрема, наведеними нормативно-правовими актами не передбачений порядок скликання та проведення загальних зборів учасників приватного підприємства, виходу осіб із складу його засновників. Відтак, відповідно до положень статті 8 Цивільного кодексу України щодо спірних правовідносин слід застосувати правові норми цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Оскільки ПП засновано на приватній власності кількох осіб (засновників), а його статутний капітал поділений між учасниками на частки, правильним є застосування до спірних у справі правовідносин положень законодавства, які регулюють правовідносини щодо порядку виходу із складу засновників (учасників) товариства з обмеженою відповідальністю. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №907/167/17.

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.06.2021р. у справі №916/2813/18 підкреслила, що в Державному класифікаторі України ДК 002:2004 «Класифікація організаційно-правових форм господарювання», затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 № 97 (далі - Класифікатор), приватне підприємство поіменовано окремою організаційно-правовою формою господарювання, однак вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абзацу другого розділу 1 (Вступ) Класифікатора об`єктом класифікації є, зокрема, визначені чинним законодавством організаційно-правові форми юридичних осіб. Тобто Класифікатор самостійно не визначає організаційно-правові форми юридичних осіб, а лише містить їх систематизований виклад, який має бути заснований на формах, визначених

законодавством. У даній справі, дослідивши правову природу приатного підприємства, встановивши, що ПП створено з метою здійснення ринкових взаємовідносин і отримання прибутку шляхом виконання робіт і надання послуг у сферах, визначених предметом його діяльності; ПП має статутний капітал, поділений на частки, та не встановивши наявності в його статуті положень, які передбачають, що один член кооперативу має один голос у вищому органі, зокрема, з можливістю мати додаткову кількість голосів, а також що його учасники несуть відповідальність за зобов`язаннями приватного підприємства (як і у випадку з ПП "Ген ХХІ"), Велика Палата дійшла висновку про те, що ПП "Ніка" є Товариством з обмеженою відповідальністю (п.п.8.21-8.25 постанови). Наявність окремої думки суддів ВП ВС у даній справі, на яку посилається відповідач-2 та додає її до справи, не спростовує висновків суду.

Тому суд погоджується з доводами позивача, що в даному випадку для здійснення державної реєстрації змін до відомостей про склад учасників ПП слід керуватися положеннями частини 5 статті 17 Закону №755-IV.

Відповідно до ст.88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства мають право вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства, що кореспондується з нормами ст.10 Закону України «Про господарські товариства».

Аналогічні положення містяться у пункті третьому частини першої ст.116 Цивільного кодексу України, відповідно до яких учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти з товариства.

Приписами ч.ч.1, 5 ст.24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.

Таким чином, за нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та спеціального законодавства учасник товариства з обмеженою відповідальністю чи товариства з додатковою відповідальністю вправі у будь який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства.

Визначальним для добровільного виходу фізичної особи зі складу засновників (учасників) юридичної особи є факт подання заяви відповідної форми.

Вихід зі складу учасників товариства не пов`язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв`язку з цим, моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв`язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними

Встановлено, що позивачка володіє часткою у статутному капіталі підприємства в розмірі 20%, тому в силу наведених вище норм закону, може вийти з складу учасників Підприємства у будь-який час без згоди інших учасників.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою вчинені дії, спрямовані на вихід з підприємства: заява від 23.08.2022р. (нотаріально посвідчена), докази її направлення відповідачу-1 (арк.справи 25,31); перед цим заява від 30.03.2017р. до підприємства з вимогою організувати та провести збори засновників підприємства для вирішення питання про вихід позивачки з числа засновників (а.с.51); нотаріально посвідчена заява до підприємства про вихід від 21.04.2017р. (а.с.52); з протоколу зборів засновників підприємства від 27.10.2017р. (а.с.49) вбачається, що «... у зв`язку з виходом з засновників підприємства громадян України Ремізової Ю. Та ОСОБА_6 . За власним бажанням, виключенням з засновників ОСОБА_5 , зміни назви підприємства виникла необхідність внесення змін до статуту підприємства», які, однак, внесені не були.

Позатим, матеріалами справи підтверджується оформлення повторно позивачкою нотаріально посвідченої заяви про вихід зі складу учасників Приватного підприємства, що свідчить про дотримання позивачем встановленого законом порядку подання заяви про вихід з Підприємства та відсутність перешкод у реєстрації відповідних змін.

Рішень загальних зборів засновників Підприємства з приводу виходу позивачки з числа засновників Підприємства прийнято не було, адже по-перше: загальні збори скликати наразі неможливо через відсутність кворуму для прийняття рішень з питань порядку денного, що підтверджено у підготовчому засіданні директором підприємства; по-друге: реалізація права на вихід із складу засновників (учасників) Підприємства законодавчо не пов`язується ні з рішенням загальних зборів засновників, ані з внесенням змін до установчих документів Підприємства. Тобто, достатньою підставою для виходу із складу засновників Підприємства є подання відповідної нотаріально посвідченої заяви, що і було вчинено позивачем у справі.

В той же час, учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу.

У даному випадку позивачем використано судовий захист порушених корпоративних прав на вихід із складу учасників (засновників) Підприємства.

Стаття 28 Закону №755-ІV визначає підстави для відмови у проведенні державної реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи, для проведення державної реєстрації змін до відомостей, що містяться у ЄДР про склад учасників підприємства позивачем подано Заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», заповнену у визначеному законом порядку.

За нормами ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі, зокрема, судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Інакше, як за зверненням в суд про зобов`язання органу реєстрації вчинити реєстраційні дії, позивач не в змозі захистити своє корпоративне право на вихід з числа учасників Підприємства.

За наведених обставин, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання державного реєстратора Департаменту з питань державної реєстрації провести державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зміни відомостей про засновників приватного підприємства з одночасним зменшенням розміру статутного капіталу у зв`язку з виходом ОСОБА_1 з числа учасників даної юридичної особи.

При цьому судом враховано, що заявою (вх.3364 від 16.03.2023р.) позивач відмовився від позову в частині визнання протиправною відмови Департаменту з питань реєстрації у проведенні реєстраційної дії державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу на підставі поданої заяви про вихід зі складу засновників. Судом встановлено, що заява подана представником позивачки, який має відповідні повноваження (довіреність та ордер представника а.с.32,33 справи). Згідно ст.46 ГПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; згідно ст.231 ГПК України, прийняття судом відмови від позову є підставою для закриття провадження у справі. При цьому, згідно ч.3 даної статті, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Стосовно позовної вимоги до відповідача-1 ПП «Ген ХХІ», суд відмовляє в її задоволенні, виходячи з наступного:

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі дії мають бути ефективними, тобто призводити до того результату, на який вони спрямовані. Інакше кажучи, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. аналогічні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 58), від 3 серпня 2022 року у справі № 910/9627/20 (пункт 8.45) і ін.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.21) і ін.

Виходячи з вищевикладеного у даному рішенні, суд вважає, що оскільки позовні вимоги до Департаменту з питань реєстрації про зобов"язання вчинити рестраційні дії за заявою позивача задовольняються судом, то вимоги до ПП «Ген ХХІ» , викладені позивачем у прохальній частині позову, не призведуть до ефективного захисту порушених прав позивачки, що, як випливає з вищевикладеного, є самостійною підставою для відмови в позові в цій частині.

Відповідно до ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Водночас, ухвалюючи дане рішення судом враховано практику Європейського Суду з прав людини, зокрема, викладену у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України», де Суд зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У справі «Трофимчук проти України» №4241/03 від 28.10.2010 Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід.

Таким чином, питання чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У даній справі судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному розумінні.

Керуючись ст.ст.46, 231, 238- 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги до Департаменту державної реєстрації задовольнити частково.

2. Зобов`язати Департамент з питань реєстрації (36000, м.Полтава, вул.Соборності, 36, код ЄДРПОУ 43156341) вчинити реєстраційну дію щодо виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) як засновника (учасника) Приватного підприємства «Ген ХХІ» (м.Полтава, вул.Артема,7/22, кв.61, код ЄДРПОУ 36792937) з одночасним зменшенням статутного капіталу ПП «Ген ХХІ» на частку ОСОБА_1 .

3. Закрити повадження у справі в частині решти позовних вимог до Департаменту державної реєстрації, прийнявши часткову відмову позивача від позову.

4. У задоволенні позовних вимог до Приватного підприємства «Ген ХХІ» - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 12.03.2023р.

СуддяО.С.Мацко