Ухвала

від 13.04.2023 по справі 389/3561/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

13 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 389/3561/20

провадження № 61-3781ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу № 3 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у справі за заявою Житлово-будівельного кооперативу № 3, заінтересовані особи: Знам`янська міська рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , про визнання спадщини відумерлою,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року Житлово-будівельний кооператив № 3 звернувся з заявою, заінтересовані особи: Знам`янська міська рада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_3 , про визнання спадщини відумерлою.

Заява мотивована тим, що у лютому 2015 року після лікування у м. Дніпро померла ОСОБА_4 , у власності якої була квартира АДРЕСА_1 , у якій вона проживала та була зареєстрована перед смертю. Зазначена квартира входить до Житлово-будівельного кооперативу № 3, не є майном територіальної громади м. Знам`янка та ніколи не перебувала на балансі комунальних служб м. Знам`янка. Спадкоємці, які б за законом або за заповітом, що звернулись до Знам`янської міської державної нотаріальної контори, відсутні. На даний час, з часу смерті ОСОБА_4 , виникла заборгованість по сплаті грошових коштів на утримання майна житлово-будівельного кооперативу, а визнання майна відумерлим, зокрема квартири, необхідно заявнику для того, щоб у законному порядку реалізувати житлову квартиру, з метою погашення заборгованості по сплаті коштів на утримання майна кооперативу.

Житлово-будівельний кооператив № 3 просив визнати відумерлою спадщину (майно) померлої ОСОБА_4 , яка померла в 2015 році та проживала за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 02 лютого 2023 року, заяву Житлово-будівельного кооперативу № 3 задоволено. Визнано спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Дніпро Дніпропетровської області та складається з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , відумерлою. Передано квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , як відумерлу спадщину, до Знам`янської міської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області.

Судові рішення мотивовані тим, що після смерті ОСОБА_4 залишилось спадкове майно - житлова квартира, спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, з моменту відкриття спадщини протягом більше п`яти років спадщина не прийнята.

Житлово-будівельний кооператив № 3 14 березня 2023 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 лютого 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків, зокрема, вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права і надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості інших учасників справи.

Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 22 березня 2023 року подано уточнену касаційну скаргу, у якій Житлово-будівельний кооператив № 3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і закрити провадження у справі.

В уточненій касаційній скарзі Житлово-будівельний кооператив № 3 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Разом з тим, підстави касаційного оскарження судового рішення передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, в уточненій касаційній скарзі не викладено.

Касаційна скарга підлягає поверненню з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку (пункт 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України).

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).

Аналіз касаційної скарги свідчить, що її мотивувальна частина складається із викладення обставин справи та містить формальне посилання на неправильність та незаконність судового рішення. Житлово-будівельний кооператив № 3 не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без обґрунтування випадків (випадку), передбачених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження. Тому Житлово-будівельним кооперативом № 3 не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, і згідно пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.

Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу № 3 на рішення Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 лютого 2023 року повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат