Ухвала

від 13.04.2023 по справі 440/14144/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 440/14144/21

адміністративне провадження № К/990/11753/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року у справі №440/14144/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління статистики у Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом, у якому просила:

- зобов`язати Головне управління статистики у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати згідно із заявою на її виплату від 15 червня 2021 року при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки за період із 12 квітня 2018 року - 11 квітня 2019 року за наказом від 15 червня 2021 року №175-вд;

- зобов`язати Головне управління статистики у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати згідно із заявою на її виплату від 18 жовтня 2021 року при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки за період роботи із 12 квітня 2021 року - 11 квітня 2022 року за наказом від 18 жовтня 2021 року №387-вд;

- зобов`язати Головне управління статистики у Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017, 2018, 2019, 2020 роки згідно заяви на їх виплату від 21 серпня 2021 року у розмірі середньомісячної заробітної плати;

- визнати протиправними дії/бездіяльність начальника Головного управління статистики у Полтавській області Калашник Л.В. щодо позбавлення права ОСОБА_1 отримати грошову допомогу на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної при наданні щорічної основної оплачуваної відпустки шляхом не нарахування і невиплати грошової допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної до щорічної основної оплачуваної відпустки згідно наказу від 18 жовтня 2021 року №387-вд та поданої заяви на її виплату від 18 жовтня 2021 року;

- визнати протиправними дії/бездіяльність начальника Головного управління статистики у Полтавській області Калашник Л.В. щодо позбавлення права ОСОБА_1 отримати заробітну плату за час щорічної оплачуваної основної відпустки відповідно до наказу від 18 жовтня 2021 року №387- вд згідно норм ч. 3 ст. 115 Кодексу законів про працю України та ч. 1 ст. 21 Закону України "Про відпустки" за три календарні дні до початку зазначеної щорічної оплачуваної основної відпустки шляхом виплати відпускних 29 жовтня 2021 року.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02 травня 2022 року позовом задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління статистики у Полтавській області щодо ненадання за заявою ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі середньомісячного заробітку при наданні щорічної основної відпустки за період роботи з 12 квітня 2018 року по 11 квітня 2019 року згідно наказу №175-вд від 15 червня 2021 року. Зобов`язано Головне управління статистики у Полтавській області виплати ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати до наданої щорічної основної відпустки за період роботи з 12 квітня 2018 року по 11 квітня 2019 року згідно наказу №175-вд від 15 червня 2021 року. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління статистики у Полтавській області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду звернення ОСОБА_1 від 21 вересня 2021 року про надання їй матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2017, 2018, 2019, 2020 роки. Зобов`язано Головне управління статистики у Полтавській області розглянути у визначеному законом порядку звернення ОСОБА_1 від 21 вересня 2021 року про надання їй матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2017, 2018, 2019, 2020 роки та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Головного управління статистики у Полтавській області - задоволено частково. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02 травня 2022 року скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності Головного управління статистики у Полтавській області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду звернення ОСОБА_1 від 21 вересня 2021 року про надання їй матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2017, 2018, 2019, 2020 роки, зобов`язання Головного управління статистики у Полтавській області розглянути у визначеному законом порядку звернення ОСОБА_1 від 21 вересня 2021 року про надання їй матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2017, 2018, 2019, 2020 роки. Прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02 травня 2022 року- залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надіславши її 30 березня 2023 року засобами поштового зв`язку.

Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.

Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Під час перевірки, поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстави касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку із частиною другою статті 353 КАС України.

Так, відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

За змістом указаної норми підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження судових рішень.

За відсутності обґрунтованих підстав, визначених пунктом 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, в частині не дослідження доказів.

За встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Решта доводів касаційної скарги стосовно наявності підстав касаційного оскарження, зокрема, щодо порушення норм процесуального права, наведено без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень.

В цілому посилання скаржника зводяться до незгоди з ухваленим судовим рішенням, переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин та досліджених ним доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року у справі №440/14144/21 повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяО.А. Губська