Рішення

від 12.04.2023 по справі 177/176/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/176/23

Провадження № 2/210/644/23

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 квітня 2023 року

Суддя Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Вікторович Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін, в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

31 січня 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Криворізького районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти у сумі 100 000,00грн., три відсотки річних за користування грошовими коштами, наданими за розпискою від 03 листопада 2022 року, за період з 04 грудня 2022 року по 25 січня 2023 року, в сумі 427,00грн., пеню у розмірі 1% від займаної суми за кожен день прострочення повернення за період з 04 грудня 2022 року по 25 січня 2023 року в сумі 52 000,00грн. та судові витрати по справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що 03 листопада 2022 року позивачем особисто було надано в борг ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 100 000,00грн. для особистих потреб. На підтвердження отримання коштів відповідачем було надано особисту письмову розписку від 03 листопада 2022 року із зазначенням умов їх повернення грошви з коштів отриманих від позивача, а саме строк повернення, - 03 грудня 2022 року. Факт отримання в борг коштів відповідачем від позивача, також підтверджується свідками, а саме: заявою свідка від 19 грудня 2022 року свідка ОСОБА_3 та заявою свідка від 19 грудня 2022 року ОСОБА_4 , які засвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою В.Ю. Проте, відповідач кошти у сумі 100 000,00грн. позивачу не повернув.

Крім того, позивач вказував у позовні заяві, що за борговою розпискою з відповідача підлягають стягненню, окрім основної суми борги штраф за прострочення виконання зобов`язання в розмірі 1% від запозиченої суми за кожен день прострочення, за кожен день прострочення повернення, три проценти річних від простроченої суми. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01лютого 2023 року вказану справу передано за підсудністю до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області (а.с.19).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2023 року, вказана справа надійшла до провадження судді Вікторович Н.Ю. (а.с.23).

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 лютого 2023 року відкрито провадження по вказаній справі в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання (а.с.26).

В ухвалі про відкриття провадження від 27 лютого 2023 року відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву. Ухвала не отримана відповідачем, що підтверджується поштовим направленням яке повернулось на адресу суду 11 квітня 2023 року з відміткою «За закінченням терміну зберігання», відзиву на позовну заяву від ОСОБА_2 до суду не надійшло. Відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи відповідно до п.1 ч.8 ст.128 ЦПК України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи положення ч.4 ст.10 Цивільно-процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами,утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу,та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A.v.Spain). Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Згідно ч.8 ст.178 ЦПК України - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Згідно вимог ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання, не повідомив причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Розглянувши докази, подані позивачем в обґрунтування позовних вимог, встановивши правовідносини, які виникли між сторонами та яка правова норма підлягає застосуванню до них, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від відповідача виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей. При цьому, укладання окремого договору позики між сторонами спору, або нотаріальне посвідчення підпису боржника на розписці не обов`язкове.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14, від 24 лютого 2016 року у справі №6-50цс16, від 13 грудня 2017 року у справі за №309/3458/14-ц, досліджуючи договори позики чи боргові розписки, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа і, зважаючи на встановлені результати, робити відповідні правові висновки. Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

З матеріалів справи встановлено, що 03 листопада 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 фактично було укладено договір позики у вигляді розписки, згідно умов якого, ОСОБА_2 одержав в борг від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 100 000,00 гривень (сто тисяч гривень 00 коп.) для особистих потреб, з зобов`язань повернути отримані кошти в повному обсязі та своєчасно у строк до 03 грудня 2022 року та сплатою пені в розмірі одного відсотка від зазначеної суми за кожен день прострочення виплати. Вказана розписка складена в присутності свідків: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . (а.с.7).

Аналізуючи зміст правочину, суд приходить до висновку, що текст розписки від 03 листопада 2022 року містить безумовне та однозначне зобов`язання стосовно повернення певної грошової суми на користь позивача ОСОБА_1 . Водночас, зміст розписки дає підстави стверджувати, що відповідач визнав наявність боргу в певному розмірі станом на визначену дату, що свідчить про природу правових відносин між сторонами спору. Розписка містить необхідні умови договору позики, зокрема, дату її складання, отримання грошових коштів в конкретно визначеній сумі та зобов`язання щодо їх повернення, строк повернення. Доказів в спростування вказаних обставин та висновків суду не встановлено.

Поміж іншим, письмова форма договору позики від 03 листопада 2022 року, укладеного між ОСОБА_1 як позикодавцем та ОСОБА_2 як позичальником, оформленого борговою розпискою, внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику. Такі висновки суду узгоджуються з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 08 червня 2016 року у справі №6-1103цс16.

Відповідно до вимог ст.545 ЦК України, кредитор, прийнявши виконання зобов`язання, повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.

Так, наявність оригіналу розписки у позивача (позикодавця) ОСОБА_1 згідно з положеннями ст.545 ЦК України свідчить, що зобов`язання з повернення позики позичальником ОСОБА_2 не виконано, тому у суду не має підстав для висновку про новацію, припинення зобов`язання, а так само про зміну правовідносин між сторонами.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойка (штраф, пеня) - грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

За змістом статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України в разі порушення грошового зобов`язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розмір відсотків річних станом на 25 січня 2023 року розрахований позивачем за формулою: сума боргу х 3% річних (ч.2 ст.625 ЦК України) / 365 днів за рік х кількість днів прострочення платежу, та складає загальну суму 427,00грн. (100 000,00 гривень х 52 дні х 3: 100 : 365).

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Крім того, відповідно до умов укладеного договору позики, сторонами узгоджено, що пеню від запозиченої суми за кожен день прострочення становить 1% та станом на 25 січня 2023 року складає 52 000,00грн. (100 000,00 гривень х 52 дні х 1 : 100).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає доведеним факт укладення між позивачем та відповідачем договору позики від 03 листопада 2022 року, а також встановленим факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем щодо повернення боргу в сумі 100 000,00грн. основного боргу. Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку із чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу в розмірі 100 000,00грн., пені в розмірі 52 000,00грн. та 3% річних у розмірі 427,00грн.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1 524,27грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.509, 545, 625, 046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 279, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , грошові кошти у сумі 100 000,00грн. (сто тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , три відсотки річних за користування грошовими коштами, наданими за розпискою від 03 листопада 2022 року, за період з 04 грудня 2022 року по 25 січня 2023 року, в сумі 427,00грн. (чотириста двадцять сім гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , пеню у розмірі 1% від займаної суми за кожен день прострочення повернення за період з 04 грудня 2022 року по 25 січня 2023 року, в сумі 52 000,00грн. (п`ятдесят дві тисячі гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , судовий збір в розмірі 1 524,27 гривень (одна тисяча п`ятсот двадцять чотири гривні 27 копійок).

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н. Ю. Вікторович