Ухвала

від 29.03.2023 по справі 2н-6890/2009

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2н-6890/2009

Провадження № 4-с/344/14/23

У Х В А Л А

29березня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді Бородовського С.О.,

за участі секретаря Герлан Н.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судусправу заскаргою ОСОБА_1 ,на бездіяльністьоргану державноївиконавчої службита зобов`язаннявчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

в заяві вказано, що 03.12.2022 державним нотаріусом Решетилівської державної нотаріальної контори, Кириченко Т.М., винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, а саме відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку квартири в АДРЕСА_1 після померлого ОСОБА_4 у зв`язку з наявністю арешту на вказану квартиру. 12.01.2023 скаржник звернулась до Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з клопотанням про зняття арешту з нерухомого майна та щодо надання інформації стосовно наявності відкритого виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 за заявою ПАТ «Ідея банк» щодо стягнення боргу у розмірі 6886,34 грн. З листа Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) вбачається, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 32553761 на підставі судового наказу 6890/2009 виданого 22.06.2009 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ідея Банк» боргу 6886,34 грн. 15.05.2012 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, 18.09.2012 винесено постанову про арешт коштів боржника. 06.11.2012 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. 30.11.2012 винесеного постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», було повторно за вказаним виконавчим документом відкрито виконавче провадження №40686994 в якому 29.05.2014 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», повторно виконавчий документ до відділу не пред`являвся. Квартира на яку накладено арешт є спільною сумісною власністю, що підтверджується дублікатом свідоцтва про право власності на нерухоме майно та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відсутні будь-які відомості щодо рішення про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Таким чином скаржник вважає, що арешт накладено непропорційно сумі стягнення на квартиру, яка належить на праві спільної сумісної власності і яка є єдиним житлом боржника та станом на січень 2023 року відсутнє будь-яке чинне виконавче провадження, виконавчий документ повторно не пред`являвся, а також порушується право скаржника на вільне володіння належним йому майном та унеможливлює оформлення його сином та донькою спадкових справ на арештовану квартиру, скаржник просить визнати неправомірною бездіяльність Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо не зняття арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 та зобов`язати Решетилівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми)зняти арешт з рухомого та нерухомого майна ОСОБА_1 , який було накладено постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.11.2012, яку було винесено державним виконавцем відділу ДВС Решетилівського районного управління юстиції Шут Т.О. при примусовому виконанні судового наказу № 2н-6890/2009.

Скаржник в скарзі просив розгляд скарги проводити за його відсутності.

Інші сторони провадження в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду скарги повідомлені належним чином, заперечень щодо скарги та клопотань щодо реалізації прав суду не подано.

03.12.2022 постановою Решетилівської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління юстиції № 667/02-31 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку квартири в АДРЕСА_1 після померлого ОСОБА_4 у звязку з наявністю арешту на вище вказану квартиру до зняття арешту.

Згідно листа Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) №191 від 12.01.2023 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області 22.06.2009 року було видано судовий наказ № 2н-3890/2009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ідея Банк» боргу у сумі 6886,34 грн. На підставі пред`явлення до виконання даного виконавчого документу ПАТ «Ідея Банк» постановою державного виконавця було відкрито виконавче провадження 15.05.2012.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав постановою від 06.11.2012 року накладено арешт на майно боржника ОСОБА_1 , а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та оголошено заборону на його відчуження.

Згідно матеріалів справи квартира являється спільною сумісною власністю без визначення розміру частки кожного у праві спільної власності, що підтверджується також дублікатом свідоцтва на нерухоме майно серія НОМЕР_1 видане 24.12.2022.

09.01.2023 року скаржник звернувся до Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) із клопотанням про скасування арешту накладеного постановою від 06.11.2012 року у виконавчому провадженні №32553761.

12.01.2023 в листі Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) № 191 зазначено, що в виконавчому провадженні № 32553761, 15.05.2012 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, 06.11.2012 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 30.11.2012 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», згодом було повторно відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим документом за №40686994 в якому 12.11.2013 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 29.05.2014 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.59 Закону України ,,Про виконавче провадження підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Постанова про арешт майна боржника не скасована.

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України ,,Про виконавче провадження № 606-XIV).

Згідно з п. ч.1 ст.37 Закону України ,,Про виконавче провадження виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частина п`ята статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до п.1 ст. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа передбачені статтею 40 Закону України ,,Про виконавче провадження, зокрема: к разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбаченихпунктами 1,3,4,6частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбаченихпунктами 1,2,4,6,9(крім випадку, передбаченогочастиною дев`ятоюстатті 27 цього Закону),11,14і15частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення ( ч.1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно положень статті 56 Закону України ,,Про виконавче провадження арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов`язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно зі статтею 39 Закону України ,,Про виконавче провадження повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження.

Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу.

У постанові Верховний Суду складіколегії суддівДругої судовоїпалати Касаційногоцивільного судув рамкахсправи№ 186/1062/18,(провадження№ 61-2457св21) зазначено, що зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу. Таким чином, повернення виконавчого документа стягувачу без виконання не є підставою для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту.

Аналогічні висновки висловлені у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17 (провадження № 61-26969св18).

У постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі№ 910/8019/15-гсказано, що «державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення».

Передбачені ч.4 ст.59 Закону України ,,Про виконавче провадження (в новій редакції) підстави для зняття арешту на теперішній час відсутні. Відповідно до ч.5 цієї статті у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Повернення виконавчого документа стягувачу у даній справі не є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Вимоги скаржника про визнання бездіяльності Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), яка полягає у не знятті арешту та зобов`язання скасувати постанову про арешт майна не є обґрунтованими, оскільки орган виконавчої служби діяв у відповідності до вимог Закону, а тому, підстави для задоволення скарги відсутні.

В ч.1 ст.81 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Скаржником зазначено, що даною постановою державного виконавця про арешт майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , порушується його право на вільне володіння належним йому майном та унеможливлює оформлення його сином та донькою спадкових справ на арештовану квартиру.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

За змістом ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, аінша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

Відповідно до ч.3 ст.451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) й виникають із цивільних правовідносин, відповідно до положень статті 19 ЦПК України, статті 20 ГПК України можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції (Аналогічні висновки викладено в постанові Великої палати Верховного Суду від 21.08.2019 р. у справі № 911/1247/18).

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» №5 від 3 червня 2016 року у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

За таких обставин, питання про зняття арешту з майна підлягають розгляду за правилами позовного провадження чи в порядку передбаченомуст. 447 ЦПК України, за умови дотримання вимог ч. 1ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно, правові підстави для задоволення вказаної заяви - відсутні.

Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.

Відповідно дозазначеного суд,-

П О С Т А Н О В И В:

в задоволенніскарги ОСОБА_1 ,на бездіяльністьоргану державноївиконавчої службита зобов`язаннявчинити дії відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя С.О.Бородовський