Ухвала

від 16.11.2023 по справі 2н-6890/2009

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2н-6890/2009

Провадження № 4-с/344/37/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2023 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

секретаря Ласки І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Ідея банк», Решетилівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання неправомірної бездіяльності, зобов`язання закінчити виконавче провадження та зняти арешт з нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В :

19 липня 2023 року скаржник ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області зі скаргою про визнання неправомірної бездіяльності, зобов`язання закінчити виконавче провадження та зняти арешт з нерухомого майна.

Обґрунтовуючи вимоги скарги, скаржник вказує, що 03 грудня 2022 року державним нотаріусом Решетилівської державної нотаріальної контори Кириченко Т.М. винесено постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії, а саме відмовлено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ОСОБА_4 у зв`язку з наявністю арешту на вказану квартиру.

12 січня 2023 року скаржник звернулась до Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з клопотанням про зняття арешту з нерухомого майна та щодо надання інформації стосовно наявності відкритого виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 за заявою Публічного акціонерного товариства «Ідея банк» щодо стягнення боргу у розмірі 6886,34 грн.

З листа Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) вбачається, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження № 32553761 на підставі судового наказу № 2-н-6890/2009, виданого 22 червня 2009 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» боргу у розмірі 6886,34 грн.

15 травня 2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

18 вересня 2012 року прийнято постанову про арешт коштів боржника.

06 листопада 2012 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

30 листопада 2012 року прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Повторно за вказаним виконавчим документом було відкрито виконавче провадження №40686994, в якому 29 травня 2014 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

Повторно виконавчий документ до відділу не пред`являвся.

Квартира, на яку накладено арешт, є спільною сумісною власністю, що підтверджується дублікатом свідоцтва про право власності на нерухоме майно та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відсутні будь-які відомості щодо рішення про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Скаржник вважає, що арешт накладено непропорційно сумі стягнення на квартиру, яка належить на праві спільної сумісної власності і яка є єдиним житлом боржника, та станом на січень 2023 року відсутнє будь-яке чинне виконавче провадження, виконавчий документ повторно не пред`являвся, а також порушується право скаржника на вільне володіння належним їй майном та унеможливлює оформлення її сином та донькою спадкових прав на арештовану квартиру.

За наведених вище обставин скаржник просить визнати неправомірною бездіяльність Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо незакінчення виконавчого провадження, суть виконання якого судовий наказ № 2-н-6890/2009, виданий 22 червня 2009 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея банк» боргу у розмірі 6886,34 грн, на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із припиненням юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Рантьє» та незнаття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , який було накладено постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06 листопада 2012 року; зобов`язати Решетилівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції закінчити виконавче провадження та зняти арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 липня 2023 року дану справу розподілено головуючому судді Мелещенко Л.В.

Ухвалою суду від 20 липня 2023 року скаргу ОСОБА_1 прийнято до розгляду

У судове засідання скаржник ОСОБА_1 не прибула, проте надала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності,підтримала вимоги скарги,просила задовольнити.

Представник заінтересованої особи 1 Акціонерного товариства «Ідея банк» у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, жодних заяв або клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Представник заінтересованої особи 2 Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до суду не прибула, але до суду надана заява, в якій просить розглянути справу без участі представника Відділу, в частині визнання неправомірної бездіяльності просить відмовити, в частині заняття арешту з майна боржника покладається на розсуд суду.

На підставі частини другої статті 450 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає, що неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає розгляду даної скарги.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги скарги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні правовідносини.

03 грудня 2022 року постановою Решетилівської державної нотаріальної контори Східного міжрегіонального управління юстиції № 667/02-31 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ОСОБА_4 у зв`язку з наявністю арешту на вказану квартиру до зняття арешту (а.с.5)

12 липня 2023 року ОСОБА_1 зверталася до Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) з клопотанням про зняття арешту з нерухомого майна, в якому просила надати інформацію про наявність відкритого виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 за заявою Публічного акціонерного товариства «Ідея банк» щодо стягнення боргу у розмірі 6886,34 грн; щодо наявності матеріалів виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 , які відкривалися за заявою Публічного акціонерного товариства «Ідея банк» щодо стягнення боргу у розмірі 6886,34 грн; зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , який був накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06 листопада 2012 року (а.с.6).

12 січня 2023 року в листі Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за вих. № 191 зазначено, що у виконавчому провадженні № 32553761 15 травня 2012 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, 06 листопада 2012 року винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 30 листопада 2012 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 5 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», повторно було відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим документом за № 40686994, в якому 12 листопада 2013 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, а 29 травня 2014 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 статті частини першої 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.7).

30 листопада 2013 року у виконавчому провадженні № 32553761 з виконання судового наказу № 2-н-6890/2009, виданого 22 червня 2009 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області про стягнення боргу у розмірі 6886,34 грн з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея банк», прийнята постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 8-9, 46-47).

29 травня 2015 року у виконавчому провадженні № 40686994 винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 8-9, 48).

12 липня 2023 року ОСОБА_1 зверталася із заявою до Акціонерного товариства «Ідея банк» щодо наявності чи відсутності майнових претензій з боку стягувача Акціонерного товариства «Ідея банк» до боржника ОСОБА_1 стосовно судового наказу № 2-н-6890/2009, виданого 22 червня 2009 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області про стягнення боргу у розмірі 6886,34 грн на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея банк» (а.с. 11).

Публічним акціонерним товариством «Ідея банк» була дана відповідь ОСОБА_1 на її звернення з приводу правовідносин за кредитним договором від 22 жовтня 2008 року № 0261/П02/95/0059391 та повідомлено, що між Акціонерним товариством «Ідея банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє» був укладений договір факторингу № 30/10-1, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 0261/П02/95/0059391 від 22 жовтня 2008 року (а.с. 12).

Щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє» прийнято рішення про припинення (а.с.13).

12 липня 2023 року ОСОБА_1 зверталася до Решетилівського відділу державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з клопотанням про закінчення виконавчого провадження № 32553761 (а.с. 14-15).

10 липня 2023 року Решетилівським відділом державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції була надана відповідь ОСОБА_1 , в якій зазначено, що станом на 10 липня 2023 року у Відділі відсутнє відкрите виконавче провадження з виконання судового наказу № 2-н-6890/2009, виданого 22 червня 2009 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області про стягнення боргу у розмірі 6886,34 грн з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея банк» (а.с.16).

Відповідно до дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_2 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (а.с.17).Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна, квартира АДРЕСА_2 на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . На дану квартиру накладений арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесеної 06 листопада 2012 року Відділом державної виконавчої служби Решетилівського районного управління юстиції (а.с.18-19).

Стаття 447 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з частинами першою-другоюстатті 18 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України,- і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України,цим Законом,іншими законамита нормативно-правовимиактами,прийнятими відповіднодо цьогоЗакону,а такожрішеннями,які відповіднодо цьогоЗакону підлягаютьпримусовому виконанню (стаття 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Частина перша статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

За змістомстатті 56Закону України«Про виконавчепровадження»,арешт намайно (кошти)боржника накладаєтьсявиконавцем шляхомвинесення постановипро арештмайна (коштів)боржника абопро описта арештмайна (коштів)боржника. Постановапро арештмайна (коштів)боржника виноситьсявиконавцем підчас відкриттявиконавчого провадженнята непізніше наступногоробочого дняпісля виявленнямайна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов,якими накладеноарешт намайно (кошти)боржника,виконавець надсилаєбанкам чиіншим фінансовимустановам,органам,що здійснюютьреєстрацію майна,реєстрацію обтяженьрухомого майна,в деньїх винесення. Перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов`язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом.

Відповідно до частини четвертої-п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного участині шостійстатті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбаченіпунктом 1-2розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеногочастиною першоюстатті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченомустаттею 11Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З матеріалів справи вбачається, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу винесені 30 листопада 2013 року на підставі пункту 5 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», а постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 29 травня 2014 року - на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Так,відповідно допунктів 2,5частини першоїстатті 47Закону України«Про виконавчепровадження» (уредакції,чинній начас прийняттяпостанов проповернення виконавчогодокумента стягувачу),виконавчий документ,на підставіякого відкритовиконавче провадження,за яким виконанняне здійснювалосяабо здійсненочастково,повертається стягувачуу разі,якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; у результатівжитих державнимвиконавцем заходівнеможливо встановитиособу боржника,з`ясуватимісцезнаходження боржника-юридичної особи,місце проживання,перебування боржника-фізичної особи(крімвипадків,коли виконаннюпідлягають виконавчі документипро стягненняаліментів,відшкодування шкоди,завданої каліцтвомчи іншим ушкодженнямздоров`я,у зв`язкуз втратоюгодувальника,а такожвиконавчі документипро відібраннядитини,за якимимають бутистягнуті коштичи інше майно, таінші виконавчідокументи,що можутьбути виконаніза безпосередньоїучасті боржника).

Згідно пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній редакції), виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановленихстаттею 12цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди (частина п`ята статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»).

Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа передбачені у статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Так,у відповідностідо частинипершої-третьоїстатті 40Закону України«Про виконавчепровадження», уразі закінченнявиконавчого провадження(крімзакінчення виконавчогопровадження засудовим рішенням,винесеним упорядку забезпеченняпозову чивжиття запобіжнихзаходів,а також,крім випадківнестягнення виконавчогозбору абовитрат виконавчогопровадження,нестягнення основноївинагороди приватнимвиконавцем),повернення виконавчогодокумента досуду,який йоговидав,арешт,накладений намайно (кошти)боржника,знімається,відомості проборжника виключаютьсяз Єдиногореєстру боржників,скасовуються іншівжиті виконавцемзаходи щодовиконання рішення,а такожпроводяться іншінеобхідні діїу зв`язкуіз закінченнямвиконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбаченихпунктами 1,3,4,6частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбаченихпунктами 1,2,4,6,9(крім випадку, передбаченогочастиною дев`ятоюстатті 27 цього Закону),11,14і15частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

За змістом статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для закінчення провадження.

Отже, зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу.

У постанові від 07 вересня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи№ 186/1062/18 (провадження № 61-2457св21) зазначив, що зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу. Таким чином, повернення виконавчого документа стягувачу без виконання не є підставою для закінчення виконавчого провадження та зняття арешту.

Аналогічні висновки висловлені у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17 (провадження № 61-26969св18).

У постанові Верховного Суду від 17 січня 2018 року у справі№ 910/8019/15-гсказано, що державному виконавцю не надано право на зняття арешту з майна боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Судом встановлено, що постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 06 листопада 2012 року не визнана недійсною та не скасована.

Передбачені частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для зняття арешту на теперішній час відсутні. Повернення виконавчого документа стягувачу у даній справі не є підставою для закінчення виконавчого провадження.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що державний виконавець діє на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Скаржником зазначено, що постановою державного виконавця про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження порушується її право на вільне володіння належним їй майном та унеможливлює оформлення її сином та донькою спадкових прав на арештовану квартиру.

У порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Отже, за змістом даної правової норми, до суду з позовом про зняття арешту з майна може звернутись не сторона виконавчого провадження, аінша особа, яка є власником, чи претендує на таке майно.

Вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) й виникають із цивільних правовідносин, відповідно до положень статті 19 ЦПК України, статті 20 ГПК України можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції (Аналогічні висновки викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/1247/18).

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» №5 від 3 червня 2016 року, у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

За таких обставин питання про зняття арешту з майна підлягають розгляду за правилами позовного провадження чи у порядку, передбаченомустаттею 447 Цивільного процесуального кодексу України,за умовидотримання вимогчастини першоїстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

У частині першій статті 81 Цивільного процесуального кодексу України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини третьої статті 451 Цивільного процесуального кодексу України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, перевіривши, чи діяв державний виконавець відповідно до вимог чинного законодавства, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія, своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні вимог скарги у повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, відповідно до статей 1, 2, 5, 10, 18, 26, 27, 37, 39, 56, 59, 71, 74 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись статтями 4, 10-13, 76-81,89,259-261, 354, 355, 447-451 Цивільного процесуального кодексу України,суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Ідея банк», Решетилівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання неправомірної бездіяльності, зобов`язання закінчити виконавче провадження та зняти арешт з нерухомого майна - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи

Скаржник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа 1 - Акціонерне товариство «Ідея банк», код ЄДРПОУ 19390819, місцезнаходження: 79008 м. Львів, вул. Валова, буд.11.

Заінтересована особа 2 - Решетилівський відділ державної виконавчої служби у Полтавському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 34689318, місцезнаходження: 38400 Полтавська область, Полтавський район, м. Решетилівка, вул. Покровська, буд.16.

Вступна і резолютивна частини ухвали складені та підписані у нарадчій кімнаті 16 листопада 2023 року.

Повний текст ухвали складено та підписано 20 листопада 2023 року.

Суддя Мелещенко Л.В.