Постанова

від 12.04.2023 по справі 335/9824/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 12.04.2023 Справа № 335/9824/20

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний № 335/9824/20 Головуючий у 1-й інстанції Геєць Ю.В.

Провадження №22-ц/807/280/23 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Кухаря С.В.,

Бєлки В.Ю.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відокремлений підрозділ № 11 Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжя драйв компані», ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відокремлений підрозділ № 11 ТОВ «Запоріжжя драйв компані», ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 20.04.2016 року між приватним підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір позики № 1/20/04/2016, згідно якого ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_1 прийняла грошові кошти в розмірі 356000 грн. строком до 01.05.2017 року.

На підтвердження факту отримання зазначеної суми грошових коштів, позивачем було написано розписку від 20.04.2016 року.

В якості забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань, у відповідності до п. 1.2 Договору позики позивач передала ОСОБА_3 на зберігання належний останній на праві власності транспортний засіб PORSH CAYENNE, 2008 року випуску, зеленого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

У відповідності до положень п. 2.2.1 Договору позики, позикодавець має право:

1) достроково розірвати договір, а також продати (у тому числі по запчастинах) автомобіль і з отриманих грошей утримати борг позичальника при настанні хоча б одного з наступних фактів:

а) в разі створення реальної загрози невиконання позичальником своїх зобов`язань за договором;

б) у випадку тяжкої хвороби, настання інших обставин, які не залежать від волі позичальника, та які перешкоджають виконанню ним умов цього договору;

в) в разі невиконання позичальником своїх зобов`язань за договором.

У відповідності до положень п. 2.3 договору позики, для того, щоб позикодавець міг в повному обсязі скористатися правами, які надані йому згідно п. 2.2.1 цього договору, позичальник видає позикодавцю завірену нотаріально довіреність та зобов`язується її відкликати протягом дії даного договору.

Отже, на виконання перелічених положень договору позики у відповідності до акту прийму-передачі автомобіля від 20.04.2016 року, ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_3 отримав автомобіль PORSH CAYENNE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ключі від автомобілю та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

При цьому, обидві сторони усвідомлювали та домовились про те, що передача зазначеного автомобіля відбулась в якості забезпечення виконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за договором позики № 1/20/04/2016 на умовах застави.

У відповідності до положень п. 2.2.2 договору позики, ОСОБА_3 взяв на себе зобов`язання не використовувати отриманий від ОСОБА_1 автомобіль для власних потреб.

На виконання умов п. 2.3 договору позики, 20.04.2016 року ОСОБА_1 видала довіреність на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 посвідчену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Байрамовою О.М., зареєстровану в реєстрі за № 242.

Враховуючи усну домовленість між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 щодо дострокового повного погашення всіх без виключення зобов`язань за договором позики за рахунок продажу зазначеного транспортного засобу на користь ОСОБА_3 , сторони за договором позики домовились про продаж автомобіля, переданого в якості застави (забезпечення) поза межами положень п. 2.21 договору позики.

При цьому єдиною метою зазначеної домовленості щодо укладання договору купівлі-продажу, було повернення ОСОБА_1 суми позики та інших платежів передбачених договором позики в обмін на перехід права власності на зазначений транспортний засіб на користь ОСОБА_3 .

З січня 2017 по липень 2020 року, позивач, будучи переконаною у дотриманні нею та ОСОБА_3 досягнутої домовленості, будь-яких дій щодо здійснення виплат за договором позики або повернення переданого нею ОСОБА_3 транспортного засобу не вчиняла.

Зі свого боку ОСОБА_3 будь-яких дій щодо повідомлення про наявність претензій з приводу виконання умов договору позики до ОСОБА_1 не вчиняв.

В липні 2020 року позивачу стало відомо про факт звернення ОСОБА_3 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із позовом до неї про стягнення заборгованості за вказаним договором позики.

Під час ознайомлення з матеріалами цивільної справи та доданими до позовної заяви доказами ОСОБА_1 було встановлено, що належний їй транспортний засіб було продано на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7106/17/000139 від 05.01.2017 року саме ОСОБА_3 .

Обставини надання позивачем довіреності від 20.04.2016 року, якою відповідачам за цим позовом надано визначений довіреністю обсяг повноважень з представництва інтересів останньої, свідчить про дефект волі довірителя за довіреністю, оскільки така довіреність була видана виключно на виконання умов п. 2.3 договору позики. Обсяг повноважень за довіреністю та коло осіб, яким надано такі повноваження, визначено не самим довірителем позивачем, а одним із повірених за довіреністю відповідачем ОСОБА_3 .

Зазначення в числі повірених, окрім самого ОСОБА_3 , як позикодавця за договором позики, ще й батька останнього ОСОБА_4 , дає підстави стверджувати про наявність певного зловмисного умислу у ОСОБА_3 ще на момент укладання договору позики.

З метою реалізації зловмисного умислу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , 05.01.2017 року, використовуючи повноваження, зазначені за текстом довіреності від 20.04.2016 року, ОСОБА_4 укладено договір комісії № 7106/17/000139.

Фактично зазначений договір комісії укладено з метою створення передумов для подальшого переходу права власності на зазначений транспортний засіб від ОСОБА_1 до ОСОБА_3 .

Вказані обставини у поєднанні із необізнаністю позивача щодо часу та умов укладання оспорюваного договору купівлі-продажу, на думку позивача, свідчать про наявність зловмисної домовленості представника ОСОБА_4 , який діяв від імені ОСОБА_1 , за договором купівлі-продажу з другою стороною, а саме покупцем, яким є ОСОБА_3 в інтересах останнього. При цьому, ОСОБА_4 , користуючись довіреністю, виданою ОСОБА_1 на умовах, визначених ОСОБА_3 усвідомлював, що вчинив правочин всупереч інтересам довірителя та бажав настання таких наслідків.

З посиланням на вимоги ст.ст. 203, 215, 232 ЦК України позивач просила суд:

- поновити ОСОБА_1 пропущений строк позовної давності для зверненням до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу транспортного засобу недійсним та застосування наслідків недійсності правочину;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу PORSH CAYENNE, 2008 року випуску, зеленого кольору, номер шасі 9кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 за № 7106/17000139 від 05.01.2017 року укладеного між Відокремленим підрозділом № 11 ТОВ «Запоріжжя драйв компані», який є комісіонером та діє на підставі укладеного з власником транспортного засобу договору комісії № 7106/17/000139 від 05.01.2017 року, в особі відповідального ОСОБА_7 , та ОСОБА_3 .

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, вирішити питання судових витрат.

ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_8 надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції у цій справі залишити без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище нормам процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу PORSH CAYENNE, 2008 року випуску, зеленого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 за № 7106/17000139 від 05.01.2017 року укладеного між Відокремленим підрозділом № 11 ТОВ «Запоріжжя драйв компані», який є комісіонером та діє на підставі укладеного з власником транспортного засобу договору комісії № 7106/17/000139 від 05.01.2017 року, в особі відповідального ОСОБА_7 , та ОСОБА_3 .

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком сду першої інсатнці їз огляду на наступне.

Встановлено, що 20.04.2016 року між приватним підприємцем ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір позики № 1/20/04/2016, згідно якого ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_1 прийняла грошові кошти в розмірі 356000 грн. строком до 01.05.2017 року (т. 1 а.с. 7-8).

Згідно п. 1.2 Договору позики в якості забезпечення виконання взятих на себе зобов`язань позичальник ОСОБА_1 передала позикодавцю ОСОБА_3 на зберігання належний останній на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 транспортний засіб PORSH CAYENNE, 2008 року випуску, зеленого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 2.2.1 Договору позики, позикодавець має право:

1) достроково розірвати договір, а також продати (у тому числі по запчастинах) автомобіль і з отриманих грошей утримати борг позичальника при настанні хоча б одного з наступних фактів:

а) в разі створення реальної загрози невиконання позичальником своїх зобов`язань за договором;

б) у випадку тяжкої хвороби, настання інших обставин, які не залежать від волі позичальника, та які перешкоджають виконанню ним умов цього договору;

в) в разі невиконання позичальником своїх зобов`язань за договором.

Згідно положень п. 2.3 договору позики, для того, щоб позикодавець міг в повному обсязі скористатися правами, які надані йому згідно п. 2.2.1 цього договору, позичальник видає позикодавцю завірену нотаріально довіреність та зобов`язується її відкликати протягом дії даного договору.

На виконання перелічених положень договору позики у відповідності до акту прийму-передачі автомобіля від 20.04.2016 року, ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_3 отримав автомобіль PORSH CAYENNE, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ключі від автомобілю та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 (т. 1 а.с. 9).

20 квітня 2016 року ОСОБА_1 видала довіреність на ім`я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , посвідчену приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Байрамовою О.М., зареєстровану в реєстрі за № 242, відповідно до якої кожен повірений вправі діяти самостійно.

Відповідно до умов виданої довіреності ОСОБА_1 уповноважила повірених бути її представником у регіональних сервісних центрах МВС України, органах нотаріату, та всіх інших установах, підприємствах та організаціях незалежно від їх підпорядкування і форм власності з питань пов`язаних зі вчиненням правочинів щодо користування, експлуатації та продажу (за ціною та на умовах за власним розсудом) належного їй на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3 , виданого Центром 2342 07.04.2016 року, транспортного засобу марки PORSH, модель CAYENNE, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Довіреність видана на три роки з правом передоручення повноважень третім особам, з правом використання автомобіля за кордоном.

05 січня 2017 року між суб`єктом господарювання Відокремлений підрозділ № 11 ТОВ «Запоріжжя драйв компані», що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії № 7106/17/000139 від 05.01.2017 року, укладеного з власником транспортного засобу, з однієї сторони, і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу марки PORSH, модель CAYENNE, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , власником транспортного засобу PORSHE CAYENNE, 2008 року випуску, зеленого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 , з 16.09.2020 року є ОСОБА_5 .

Станом на момент придбання транспортного засобу договір купівлі-продажу транспортного засобу № 7106/17/000139 від 05.01.2017 року не був визнаний недійсним, і спір про визнання його таким судами не розглядався.

Встановлено, що підставою для звернення до суду позивача з зазначеним позов стало те, що у липні 2020 року позивачу стало відомо про факт звернення ОСОБА_3 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із позовом до неї про стягнення заборгованості за вище вказаним договором позики.

Суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами, що їх регулюють.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що видаючи довіреність, позивач усвідомлював, що наділила довірителів, правом, зокрема, продажу зазначеного транспортного засобу будь-якій особі на умовах, визначених повіреним на власний розсуд, тому доводи позовної заяви є безпідставними.

Зі змісту виданої позивачем довіреності, чинність якої не оспорюється, вбачається, що приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Байрамова О.М. роз`яснила ОСОБА_1 зміст статей 238, 240, 244-245, 249 ЦК України, пунктів 20 та 55 Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених Постановою кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, що підтвердила позивач своїм підписом у довіреності.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно ч. 6 ст. З, ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (в редакції, чинній в момент укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу), проведення оцінки автомобіля у цьому випадку не було обов`язковим.

Положеннями статті 239 ЦК України визначено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Встановлено, що оспорюваний позивачем правочин був вчинений в межах повноважень (прав та обов`язків), наданих виданою нею ж нотаріально посвідченою довіреністю.

Коло представників, межі їх повноважень (права та обов`язки) самостійно визначались довірителькою у виданій нею нотаріально посвідченій довіреності.

З апеляційної скарги не вбачається в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції.

Суд першої інстанції з урахуванням досліджених доказів, показів сторін дійшов вірного висновку, що посилання ОСОБА_1 на те, що вона не мала наміру відчужувати спірний транспортний засіб на визначених в договорі купівлі продажу транспортного засобу умовах, не розуміла юридичних наслідків виданої нею довіреності, а також факт зловмисної домовленості представника продавця та покупця не доведені належними та достовірними доказами.

Надаючи ОСОБА_4 зазначені повноваження, проявивши розумну обачність, не могла не розуміти, що наданий представнику обсяг повноважень надає йому можливість діяти відносно спірного майна будь-яким чином на свій розсуд.

Доводи скаржника щодо укладення оспорюваного договору її повіреним ОСОБА_4 з його сином в контексті обставин зазначеної справи в ході судового розгляду справи не знайшли підтвердження, оскільки ОСОБА_4 діючи за довіреністю від 20.04.2016 року уклав договір комісії № 7106/17/000139 від 05.01.2017 року з відокремленим підрозділом № 11 ТОВ «Запоріжжя драйв компані».

Умови укладеного з відокремленим підрозділом № 11 ТОВ «Запоріжжя драйв компані» договору комісії № 7106/17/000139 від 05.01.2017 року позивач не оспорювала.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у цій справі позов заявлено з підстав, визначених статтею 232 ЦК України (недійсність правочину, вчиненого внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною) і питання проведення сторонами правочину розрахунків за договорами та їх повноти виходить за межі підстав та предмета доказування у справі, а у випадку порушення прав позивачки щодо отримання повного розрахунку за договорами існують інші визначені законом способи захисту порушених прав і це не є підставою для визнання договорів недійсними за статтею 232 ЦК України.

Укладення договору купівлі-продажу в ситуації, коли від імені продавця діє його представник, саме по собі не свідчить, що мала місце зловмисна домовленість представника із іншою стороною покупцем.

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК України необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю.

Тобто, для задоволення позовних вимог на підставі статті 232 ЦК України необхідно на підставі належних доказів встановити, що представник сторони правочину вступив у зловмисну домовленість з іншою стороною і діяв при цьому у власних інтересах або в інтересах інших осіб, а не в інтересах особи, яку представляє. Таким чином має бути доведена і домовленість з боку іншої сторони правочину.

Критерій «зловмисності» не залежить від того, чи був направлений умисел повіреного на власне збагачення чи заподіяння шкоди довірителю, важливим є фактор того, що умови договору, укладеного повіреним, суперечать волі довірителя взагалі, тобто підставою для визнання правочину недійсним є розходження волі довірителя з волевиявленням повіреного при укладенні договору, а наслідки, що настали, є такими, що є неприйнятними для довірителя.

У постанові Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 522/15095/15-ц (провадження № 61-11797св18) зроблено висновок щодо застосування статті 232 ЦК України та вказано, що під зловмисною домовленістю необхідно розуміти умисну змову однієї сторони із представником іншої проти інтересів особи, яку представляють. Зловмисна домовленість представника з контрагентом особи, що представляють, створює правову ситуацію, коли дійсна воля довірителя, яку повинен втілювати представник, замінюється його власною волею, що суперечить волі довірителя. Саме підміна волі довірителя волею представника і слугує підставою для визнання такого правочину недійсним. Тобто в основу зловмисної домовленості покладено умисні дії представника, який усвідомлював, що вчиняє правочин усупереч інтересам довірителя та бажав (або свідомо допускав) їх настання.

Для кваліфікації правочину як вчиненого внаслідок зловмисної домовленості потрібно встановити, що: від імені однієї із сторін правочину виступав представник, хоча й не виключаються випадки, коли від імені обох сторін виступають представники; зловмисна домовленість і вчинення правочину з іншою стороною відбулася на підставі наявних повноважень представника; існував умисел в діях представника щодо зловмисної домовленості; настали несприятливі наслідки для особи, яку представляють; існує причинний зв`язок між зловмисною домовленістю і несприятливими наслідками для особи, яку представляють.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла вірного висновку про необґрунтованість заявлених вимог.

Доводи скаржника про зловмисну домовленість її представника ОСОБА_4 , який, як встановлено судом від імені останньої, уклав з відокремленим підрозділом № 11 ТОВ «Запоріжжя драйв компані» договір комісії № 7106/17/000139 від 05.01.2017 року, не підтвердились, зважаючи на зміст виданої позивачем довіреності від 20.04.2016 року, якою ОСОБА_1 , як довіритель, наділила свого уповноваженого представника правом розпоряджатися належним їй автомобілем, з правом підписання цивільно-правових договорів щодо його відчуження, одержання грошових коштів за продаж за ціною та на умовах за власним розсудом, тобто фактично без будь-яких обмежень чи застережень.

Таким чином, ОСОБА_4 діяв в межах повноважень, наданих йому довіреністю. Позивач не надала доказів про надання ОСОБА_4 інших вказівок або повноважень, які би він порушив. На час укладення оспорюваного договору купівлі-продажу видана довіреність від 20.04.2016 року була дійсна, і позивачкою не скасована і не відкликана.

Видаючи довіреність, позивач мала усвідомлювати, що наділила, зокрема ОСОБА_4 правом, зокрема, продажу зазначеного транспортного засобу будь-якій особі на умовах, визначених повіреним на власний розсуд, тому доводи позовної заяви є безпідставними.

Зі змісту виданої позивачем довіреності, чинність якої не оспорюється, слідує, що приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Байрамова О.М. роз`яснила ОСОБА_1 зміст статей 238, 240, 244-245, 249 ЦК України, пунктів 20 та 55 Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затверджених Постановою кабінету Міністрів України від 07.09.1998 року № 1388, що підтвердила позивач своїм підписом у довіреності.

Надаючи ОСОБА_4 зазначені повноваження, проявивши розумну обачність, позивач не могла не розуміти, що наданий представнику обсяг повноважень надає йому можливість діяти відносно спірного майна будь-яким чином на свій розсуд.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позов заявлено з підстав, визначених статтею 232 ЦК України (недійсність правочину, вчиненого внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною) і питання проведення сторонами правочину розрахунків за договорами та їх повноти виходить за межі підстав та предмета доказування у справі, а у випадку порушення прав позивачки щодо отримання повного розрахунку за договорами існують інші визначені законом способи захисту порушених прав і це не є підставою для визнання договорів недійсними за статтею 232 ЦК України.

Враховуючи те, що при вирішенні цієї справи не встановлено порушення права або охоронюваного законом інтересу позивача, а позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права або охоронюваного законом інтересу особи (якщо таке право чи інтерес не порушені суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, а не через сплив позовної давності, про який заявила сторона), тому сплив позовної давності для відмови у задоволенні позову у цій справі не застосовується.

З огляду на наведене колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України, дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у апеляційній скарзі скаржник.

Докази та обставини, ні які посилається скаржник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09 серпня 2022 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 14 квітня 2023 року.

Головуючий

Судді: