Рішення

від 04.04.2023 по справі 916/1608/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" квітня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1608/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,

за участю секретаря судового засідання Росєєвої А.М.

розглянувши справу № 916/1608/22 в порядку загального позовного провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Юрія-Груп» /ЄДРПОУ 39548012, адреса - 67832, Одеська обл., Овідіопольський р., смт. Великодолинське, СК «Механізатор» 16/325, e-mail: yurisgroup.md@gmail.com, info@advocate.od.ua/

до відповідача: фізичної особи-підприємця Гаріст Надії Махсонівни /РНОКПП НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 /

про розірвання договору та зобов`язання повернути контейнер

за участю представників:

від позивача: адвокат Чебан С.В. на підставі ордеру ВН № 1195608 від 07.10.2022 року;

від відповідача: адвокат Пасічняк Л.П. на підставі ордеру ВН № 1117103 від 07.10.2022 року.

ВСТАНОВИВ:

18.07.2022 року товариство з обмеженою відповідальністю «Юрія-Груп» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 1666/22/ до фізичної особи-підприємця Гаріст Надії Махсонівни з вимогами про:

- розірвання договору на перевезення вантажів № 21/12/18, укладений 21.12.2018 року між сторонами;

- зобов`язання відповідача повернути порожній морський 20-футовий контейнер (Dry Van) MSCU 6267618.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач в порушення умов договору на перевезення вантажів № 21/12/18 від 21.12.2018 року не доставив вантаж до місця призначення та не повернув порожній контейнер (Dry Van) MSCU 6267618.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 11, 16, 509, 526, 530, 610, 626, 627-629, 651 ЦК України, ст.ст. 173, 193 ГК України.

Ухвалою суду від 21.07.2022 року залишено без руху позовну товариства з обмеженою відповідальністю «Юрія-Груп» вх. № 1666/22 від 18.07.2022 року та зобов`язано позивача надати суду у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду, заяву про усунення недоліків, встановлених при поданні позовної заяви.

01.08.2022 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків вх. № 14914/22 на виконання вимог ухвали суду від 21.07.2022 року.

Ухвалою суду від 09.08.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1608/22; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.09.2022 р. о 09:30 год.

У підготовчому засіданні 14.09.2022 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 12.10.2022 року на 10:00 год.

12.10.2022 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання на іншу дату /вх. № 22340/22/. Також відповідач просить продовжити строк на подання відповіді на відзив.

12.10.2022 року о 10:00 год підготовче засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 12.10.2022 року призначено підготовче засідання по справі № 916/1608/22 на 09.11.2022 р. о 12:10 год.

Господарський суд зазначає, що у ході розгляду справи було виявлено, що текст ухвали суду від 12.10.2022 року, яка міститься у матеріалах справи в паперовому виді, відрізняється від тексту ухвали в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду", з якої її було направлено до Єдиного державного реєстру судових рішень і оприлюднено та стосуються розгляду судом клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву.

Вказана неточність відбулася внаслідок незбереження з технічних причин в комп`ютерній програмі "Діловодство спеціалізованого суду" відредагованої версії ухвали. У зв`язку із чим, матеріали справи містять дві ухвали від 12.10.2022 року з одним і тим самим ідентифікаційним номером (ідентифікатор об`єкту *16*5183121*1*0).

Про вказану обставину судом доведено до відома сторін у судовому засіданні 22.03.2023 року.

У зв`язку із вказаними обставинами, ухвалою суду від 22.03.2023 року внесено виправлення в оприлюднену ухвалу суду від 12.10.2022 року у справі № 916/1608/22, з метою приведення у відповідність текстів ухвали, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень та матеріалах справи.

07.11.2022 року на адресу суду надійшов відзив /вх. № 25141/22/, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що неналежне виконання саме позивачем своїх зобов`язань за спірним договором підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області від 04.11.2020 року у справі № 916/1066/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 року.

Відповідач вказує, що рішенням Господарського суду Одеської області від 08.01.2020 року у справі № 916/2431/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 року, підтверджено належність та обґрунтованість виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором та відсутність протиправності в діях відповідача.

Відповідач вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, встановлений ч. 3 ст. 925 ЦК України.

У підготовчому засіданні 09.11.2022 року судом за участі представників сторін оголошено протокольну ухвалу про задоволення клопотання відповідача про продовження строку на подання відповіді на відзив. Судом оголошено перерву на 30.11.2022 року о 12:40 год.

30.11.2022 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив /вх. № 27121/22/, в якій позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Позивач наголошує, що предметом позову є правовідносини щодо розірвання договору та повернення майна, яке було передано за договором. Позивач наголошує, що мало місце переривання строку позовної давності, так як позивач звертався вже до суду за захистом своїх прав. Позивач вказує, що зважаючи на встановлені судом у справі № 916/2431/19 факти, позивачем було подано відповідну позовну заяву про розірвання невиконаного договору та повернення майна - порожнього контейнера.

У підготовчому засіданні 30.11.2022 року судом оголошено перерву на 22.12.2022 року о 14:30 год.

22.12.2022 року о 14:30 год підготовче засідання не відбулось, у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 22.12.2022 року призначено підготовче засідання по справі № 916/1608/22 на 15.02.2023 р. о 12:45 год.

У підготовчому засіданні 15.02.2023 року судом за участі представників сторін оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті; судове засідання призначено 01.03.2023 року о 10:15 год.

15.02.2023 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення відповідача /вх. № 4846/23/, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності, а саме залишити позов без розгляду. Відповідач зазначає, що у межах справи № 916/2431/19 судом встановлено обставини того, що відповідач не порушував істотні умови договору на перевезення вантажу, а тому підстави для розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Відповідач зауважує, що відповідно до умов договору він не отримував від позивача будь-яку тару та відповідно не несе обов`язків щодо її повернення. Відповідач вказує, що позивач з 11.05.2019 року жодного разу не звертався до нього із вимогою повернення тари. Відповідач вказує, що обставини щодо неповернення відповідачем порожньої тари в аспекті спірних правовідносин вже розглядався судом у справі № 916/2431/19 та не підлягає додатковому розгляду.

Відповідач наголошує, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права. Відсутність (недоведеність) у позивача права на спірне майно та порушеного права, є самостійною підставою для відмови у позові.

У судовому засіданні 01.03.2023 року судом за участі представників сторін оголошено перерву на 22.03.2023 року о 10:00 год.

У судовому засіданні 22.03.2023 року судом за участі представників сторін оголошено перерву на 04.04.2023 року о 09:30 год.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 21.12.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ЮРІЯ-ГРУП" (замовник) та фізичною особою-підприємцем Гаріст Надією Махсотівною (перевізник) було укладено договір на перевезення вантажів № 21/12/18 у відповідності до п. п. 1.1 - 1.4 якого, замовник замовляє, а перевізник надає послуги з організації і виконання перевезень автомобільним транспортом у міських, міжміських сполученнях на території України. Перевізник на підставі усних заявок замовника здійснює перевезення вантажу власним автотранспортом або організовує перевезення вантажів із залученням третьої сторони. Замовник зобов`язується вчасно сплатити перевізнику вартість перевезення вантажу в розмірі, визначеному сторонами згідно із положеннями розділу 3 цього договору та на підставі наданих виконавцем рахунків за перевезення. Обов`язкове оформлення від двох сторін супроводжуючих документів на перевезення вантажу згідно чинного законодавства України.

Як вбачається з п.п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.5., 2.1.6. п. 2.1 вищевказаного договору, замовник зобов`язався надавати вантаж для перевезень згідно із умовами цього договору. При необхідності та на вимогу перевізника надавати „замовлення на перевезення", що є невід`ємною частиною цього договору, в якому вказані: пункт завантаження, дата і час прибуття в пункт завантаження, пункт розвантаження, контактні особи та їх телефони, назва та характеристика вантажу, об`єм та вага вантажу, вартість перевезення, додаткові вимоги; забезпечити оформлення товарно-супровідних документів та інших документів необхідних для належного виконання перевізником послуг з перевезення вантажу; організувати вантажно-розвантажувальні роботи, оформлення документів на приймання вантажів до перевезення та їх здачу не більш чим: за 48 години на завантаження/митне оформлення/розвантаження на кожну партію вантажу, що транспортується одним автомобілем (за виконанням вихідних і святкових днів, якщо автомобіль було подано менш ніж за 18 годин до початку таких) (24 години на завантаження і оформлення документів і 24 години на розвантаження і оформлення документів), якщо інше не обумовлене сторонами цього договору. При отриманні від перевізника інформації, в порядку п. 2.2.6. договору, замовник зобов`язаний в найкоротші строки надати перевізнику інструкції (на вимогу перевізника - письмові) про наступні дії водія. Для перевізника пріоритетними є інструкції державних органів (митниці, міліції, пожежної інспекції, ветеринарної служби та ін.). Замовник відшкодовує перевізнику витрати, пов`язані із запитуванням або виконанням інструкцій замовника, якщо виконання цих інструкцій виходить за межі обов`язків перевізника, визначених цим договором, і ці витрати не є наслідком вини перевізника.

Згідно з п. п. 2.2.1, 2.2.6, 2.2.9, 2.2.11, 2.2.12 п. 2.2 договору на перевезення вантажів від 21.12.2018 року № 21/12/18, перевізник зобов`язався забезпечити своєчасну подачу автомобіля під завантаження, у визначене замовником місце вантаження; подавати автомобілі під завантаження/розвантаження за адресою і в терміни, вказані замовником; доставити і здати вантаж вантажоодержувачу; за свій рахунок залучати, за потреби, до виконання робіт, вказаних в п. 2.1 даного договору сторонні організації та при цьому нести повну відповідальність за результати роботи/наданих послуг третіх осіб перед замовником; укладати від свого імені та за свій рахунок договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу та при цьому нести повну відповідальність за результати наданих послуг третіх осіб перед замовником.

Як вбачається з п. 3.1. договору на перевезення, ціни на послуги узгоджуються сторонами та вказуються у рахунках фактурах перевізника, в національній валюті України - гривні.

Пунктом 8.2 договору визначено, що за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують Акт виконаних робіт.

Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині невиконаних зобов`язань - до їх повного виконання.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.01.2020 року у справі №916/2431/19 (суддя Невінгловська Ю.М.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 року, відмовлено у позовних вимогах товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРІЯ-ГРУП" до фізичної особи-підприємця Гаріст Надії Махсотівни про відшкодування збитків у розмірі 87 363,06 грн, які складаються з витрат за демерредж, вартості втраченого контейнера, відшкодування витрат на доставку вантажу.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.11.2020 року у справі № 916/1066/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.03.2021 року, позовні вимоги фізичної особи-підприємця Гаріст Надії Махсотівни задоволено частково та стягнуто 6980 грн збитків, 17608,44 грн штрафних санкцій та 1180,33 грн судового збору.

Згідно з ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується про розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.

За змістом наведеної процесуальної норми, неодмінною умовою її застосування є участь тих самих осіб або особи, щодо якої встановлено ці обставини, як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні обставини, що мають значення для справи, що розглядається.

Вищевказані обставини встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, у справі де брали участь ті ж самі особи, що і у даній справі, а тому вони не повинні доводитися знову у даній справі.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення одним з основоположних аспектів верховенства права принципу юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

В силу статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

Враховуючи, що під час розгляду справи № 916/2431/19 та справи № 916/1066/20 приймали участь ті самі особи, які приймають участь під час розгляду даної позовної заяви, обставини встановлені рішеннями суду у зазначених справах мають преюдиційне значення.

Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 08.01.2020 року у справі №916/2431/19 (суддя Невінгловська Ю.М.), залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 року, встановлено наступне:

« 16.04.2019 року ФОП Гаріст Надії Махсотівни, м. Одеса отримала усне замовлення від товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРІЯ-ГРУП" на перевезення вантажу із статусом „під митним контролем" за маршрутом: м. Одеса (Одеський морський торговельний порт) - м. Київ.

Для виконання перевезення за усною заявкою позивача, відповідачем було залучено транспортні засоби: DAF CF85.460, державний номер НОМЕР_2 та напівпричіп ВАРЗ 9996, державний номер НОМЕР_3 , які використовувались відповідачем на підставі договору оренди від 01.01.2019 року № 10119, укладеного із орендодавцем ФОП Гаріст Максимом Олеговичем.

За міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 7618 відповідач прийняв до перевезення вантаж: контейнер MSCU6267618 із вантажем мішковини вагою 9975 кг, який 18.04.2019 року був дозволений органом доходів і зборів до переміщення під митним контролем територією України без митного оформлення, про що свідчить відповідний штамп органу доходів і зборів у п. 24 накладної із відміткою „під митним контролем". З вищевказаної накладної вбачається, що для перевезення використовувались транспортні засоби із номерами НОМЕР_2 та причіп НОМЕР_3 , водій ОСОБА_1 . Відповідно до п. 2 накладної, вантажоодержувачем є ТОВ „Флорекс Україна" (м. Київ, вул. Березняковська, 29Б), а згідно п. 3 накладної місцем розвантаження: Україна, м. Київ. Прийнятий до перевезення вантаж прибув до м. Києва 19.04.2019 року, про що свідчить штамп Київської митниці ДФС із відміткою „під митним контролем" та штампом „вантаж надійшов" на примірнику митної декларації № UA100000/2019/823560.

Актом приймання-передавання від 03.05.2019 року № 140/19, що складений в порядку п. 4 ч. 1 ст. 191 Митного кодексу України, вантаж, що перебуває під митним контролем згідно митної декларації № UA100000/2019/823560 (тканини з джутових або інших текстильних луб`яних волокон невибілені (сурові) був прийнятий на зберігання на склад митного органу. Акт складений за участю Гаріст М.О. як представника відповідача, що діяв на підставі доручення. Відповідна відмітка була також зроблена на митній декларації № UA100000/2019/823560 та міжнародній товарно-транспортній накладній CMR № 7618 із проставленням штампу органу доходів і зборів.

На митній декларації № UA100110/2019/133747 мається відмітка про митне оформлення вантажу, що був предметом перевезення, яке було завершено 13.05.2019 року.».

Вказаним рішенням встановлено, що здійснюючи вивантаження прийнятого до перевезення вантажу, що перебував під митним контролем, відповідач скористався своїм правом на передання вантажу на митний склад органу доходів та зборів, яке надається законом та зумовлено саме неналежним виконанням позивачем своїх обов`язків, як замовника спірного перевезення щодо здійснення своєчасного оформлення всіх документів, необхідних для перевезення, та здійснення вивантаження доставленого вантажу. За таких обставин, дії відповідача щодо передачі вантажу, прийнятого на зберігання, на митний склад є правомірними в силу зазначених вище приписів закону та вчинення яких було обумовлено неналежним виконанням позивачем зобов`язань прийнятих за договором № 21/12/18 від 21.12.2018 року.

Колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у постанові від 21.04.2020 року у справі №916/2431/19 не прийнято до уваги твердження позивача щодо не повернення (втрати) ФОП Гаріст Надією Махсотівною, м. Одеса порожнього контейнеру MSCU6267618 як тари, в яку був поміщений прийнятий до перевезення відповідачем вантаж. Оскільки, матеріалами справи підтверджено та перевірено колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду те, що листом від 10.05.2019 року за № 112 відповідач просив позивача надати письмове замовлення на перевезення в порядку, передбаченому спірним договором перевезення вантажу, який було направлено електронною поштою на електронну адресу: yurisgrouop@ukr.net., при цьому, факт отримання вищевказаного листа при розгляді справи судом першої інстанції не заперечувався позивачем, відповіді на нього матеріали господарської справи не містять. Доводи апеляційної скарги позивача в цій частині також спростовуються наявним в матеріалах справи договором зберігання від 04.05.2019 року №040519, укладеним між відповідачем (поклажодавець) та Приватним підприємством „Гаріст-Україна" (зберігач), відповідно до якого та акту приймання-передачі майна на зберігання від 04.05.2019 року, відповідачем було передано порожній контейнер MSCU6267618 для його зберігання Приватному підприємству «Гаріст-Україна» у смт. Нові Білокоровичі, що не спростовано позивачем. При цьому, посилання позивача в апеляційній скарзі на порушення відповідачем умов п. 2.2.8 спірного договору є необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи, оскільки вивантаження вантажу, що знаходиться під митним контролем на Київській митниці ДФС було здійснено перевізником правомірно та у відповідності до п. 2.1.6. договору, а щодо перевезення порожнього контейнеру MSCU6267618 позивачем не було надано відповідачу відповідних письмових вимог та інструкцій для його повернення.

Згідно умов договору зберігання від 04.05.2019 року № 040519, який укладено між відповідачем (поклажодавець) та Приватним підприємством „Гаріст-Україна" (зберігач) та у відповідності до акту приймання-передачі майна на зберігання від 04.05.2019 року, відповідачем було передано порожній контейнер MSCU6267618 для його зберігання Приватному підприємству «Гаріст-Україна» у смт. Нові Білокоровичі.

Господарський суд зазначає, що предметом позову у даній справі є розірвання договору на перевезення вантажів № 21/12/18 від 21.12.2018 року та зобов`язання відповідача повернути порожній морський 20-футовий контейнер (Dry Van) MSCU 6267618.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

За змістом ста 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 4 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно частин 1, 3 статті 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Частиною 1 статті 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як на підставу розірвання договору позивач посилається на те, що відповідачем не було виконано свої зобов`язання за договором щодо доставки вантажу, а також не повернуто порожнє обладнання, а саме контейнер.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Господарський суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджено, та напроти рішенням Господарського суду Одеської області від 08.01.2020 у справі №916/2431/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2020, встановлено відсутність в діях ФОП Гаріст Н.М. протиправної поведінки, яка виражена у тому, що останнім вантаж не доставлений та не зданий вантажоодержувачу, а також на самовільне вивантаження вантажу відповідачем, оскільки, зокрема, актом приймання-передавання від 03.05.2019 року № 140/19 та відмітками на митній декларації №UA100000/2019/823560 та міжнародній товарно-транспортній накладній CMR № 7618, підтверджено той факт, що ФОП Гаріст Н.М. на підставі п. 4 ч. 1 ст. 191 Митного кодексу України скористався своїм правом на передання вантажу на митний склад органу доходів та зборів, оскільки таке право надається законом та зумовлено саме неналежним виконанням позивачем своїх обов`язків, як замовника спірного перевезення щодо здійснення своєчасного оформлення всіх документів, необхідних для перевезення, та здійснення вивантаження доставленого вантажу.

Листом ТОВ «Флорекс Україна» вих. № 741 від 26.09.2019 року, адресованим ТОВ «Юрія-Груп», повідомлено, що саме ТОВ «Флорекс Україна» є власником та вантажоодержувачем товару, що перевозилась в контейнері MSCU 6267618. Для виконання перевезення контейнера MSCU 6267618 з вантажем з ОМТП до місце вивантаження було надано вантажний транспортний засіб, а саме контейнеровоз марки VOLVO, д/н НОМЕР_2 / НОМЕР_3 . Місце знаходження даного контейнера, що перебуває у власності іноземної компанії не встановлено.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 , посвідченої 01.11.2019 року приватним нотаріусом ОМНО Юрасовим Д.С., 17.04.2019 року ОСОБА_2 поїхав на транспортному засобі марки DAF, д.н.з. НОМЕР_2 в ОМТП для завантаження контейнера MSCU 626761-8. З 19 по 22 квітня 2019 року він знаходився на території Київської митниці ДФС для розмитнення вантажу з контейнером MSCU 626761-8. У зв`язку із сімейними обставинами ОСОБА_2 22.04.2019 року поїхав з Київської митниці ДФС та передав Гарісту Максиму Олеговичу ключі, технічні паспорти, документи на вантаж, в тому числі видатковий ордер на повернення контейнера MSCU 626761-8.

Суд зазначає, що з часу здійснення спірного перевезення /квітень-травень 2019 року/, отримання листа ТОВ «Флорекс Україна» про відсутність відомостей щодо контейнера /вересень 2019 року/, ухвалення рішення у справі № 916/2432/19 /08.01.2020 року/, в якому встановлено факт укладання договору зберігання № 040519 від 04.05.2019 року між ФОП Гаріст Н.М. (поклажодавець) та ПП „Гаріст-Україна" (зберігач) та акту приймання-передачі майна на зберігання від 04.05.2019 року, за яким передано порожній контейнер MSCU6267618 для його зберігання ПП «Гаріст-Україна» у смт Нові Білокоровичі, пройшло понад три роки. Позивачем не здійснено звернень до зберігача за договором зберігання № 040519 від 04.05.2019 року - ПП „Гаріст-Україна", що свідчило б про неможливість повернення контейнера.

Разом із тим, матеріали справи не містять актуальних /після 2019 року/ звернень позивача до відповідача щодо повернення контейнера. При цьому суд відхиляє претензію позивача від 07.06.2022 року про повернення контейнера та підписання угоди про розірвання договору перевезення, оскільки матеріали справи не містять доказів направлення позивачем відповідачу вказаної претензії. Посилання позивача у позовній заяві на трекінг-код № 680010695505 суд не приймає до уваги, оскільки позивачем не доведено, що саме цей трекінг відповідає поштову відправленню претензії.

У зв`язку із чим суд не в змозі встановити факт виконання позивачем умов, визначених ч. 2 ст. 188 ГК України.

За таких обставин, господарським судом не встановлено істотного порушення відповідачем договору на перевезення вантажів № 21/12/18 від 21.12.2018 року, що було б підставою для розірвання спірного договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. А від так відсутні підстави і для задоволення позовних вимог про зобов`язання повернути контейнер.

Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності, господарський суд зазначає наступне.

Позивач звернувся із даним позовом 18.07.2022 року.

Договір на перевезення вантажів № 21/12/18 укладений сторонами 21.12.2018 року.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з частиною першою статті 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За приписами п. 6 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти.

Відповідно ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом встановлено, що 19.08.2019 року позивач звертався до Господарського суду Одеської області в рамках справи № 916/2431/19 із позовом до ФОП Гаріст Н.М. про відшкодування збитків у розмірі 152624,29 грн., які складаються з витрат за демерредж, вартості втраченого контейнера, відшкодування витрат на доставку вантажу.

Розгляд справи № 916/2431/19 закінчено прийняттям постанови Південно-західного апеляційного господарського суду у постанові від 21.04.2020 року.

Таким чином ТОВ «Юрія-Груп» для захисту своїх інтересів у правовідносинах щодо виконання договору на перевезення вантажів № 21/12/18 від 21.12.2018 року звернувся до суду ще у серпні 2019 року. Судовий розгляд справи № 916/2431/19 тривав по квітень 2020 року.

Перебування справи № 916/2431/19 у провадженні господарських судів, вчинення позивачем в ній передбачених законом дій, які на його думку є добросовісними та правомірними, виключає необхідність вчинення процесуальних дій спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі іншого додаткового позову, тощо.

Європейський суд з прав людини наголосив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Тобто позивач мав можливість пред`явити позов про розірвання договору на перевезення протягом року після закінчення розгляду справи № 916/2431/19, а саме у строк до квітня 2021 року.

Згідно з положеннями пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Вказаний пункт був введений в дію на підставі Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX з 2 квітня 2020 року.

За таких обставин, враховуючи, що позивач мав можливість пред`явити позов про розірвання договору на перевезення протягом року після закінчення розгляду справи № 916/2431/19, а саме у строк до квітня 2021 року, а вказаний період припадає на період дії карантину, то господарський суд приходить до висновку, що позовну давність стосовно вказаних вимог позивачем не пропущено.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи викладене, оскільки господарським судом не встановлено істотного порушення відповідачем договору на перевезення вантажів № 21/12/18 від 21.12.2018 року, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Юрія-Груп» не підлягають задоволенню, так як необґрунтовані та недоведені.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судовий збір в порядку ст. 129 ГПК України позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Юрія-Груп» до фізичної особи-підприємця Гаріст Надії Махсонівни про розірвання договору та зобов`язання повернути контейнер - відмовити у повному обсязі.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення буде складено 14 квітня 2023 р.

Суддя Н.Д. Петренко