Ухвала

від 13.04.2023 по справі 522/7189/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-кп/813/1136/23

Справа № 522/7189/21

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №22020160000000111, внесеному до ЄРДР 18.08.2020 року, №22022160000000093, внесеному до ЄРДР 20.05.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 2 ст. 307 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвалою клопотання прокурора пропродовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 задоволено.

Продовжено ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеській слідчий ізолятор» строком на 60 днів, тобто до 18.05.2023 року, з визначенням розміру застави у розмірі 1200 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить2977 200грн.

Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, пов`язаного з незаконним придбанням та зберіганням з метою збуту наркотичних засобів, що дає достатні підстави вважати, що продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання такого виключного запобіжного заходу як тримання під вартою, в тому числі ризику переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала.

В апеляційній скарзі захисник не погодився із оскаржуваною ухвалою з огляду на наступне:

- поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що прокурором не доведено та жодних чином не підтверджено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України;

- органом обвинувачення не надано доказів неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу;

- обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, а саме дитину, дружину, похилого віку матір, з серцевими проблемами,

- обвинувачений має поганий стан здоров`я;

- розмір застави є завідомо непомірним для обвинуваченого та призводить до неможливості виконання застави.

Посилаючись на викладені обставини, захисник просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою застосувати відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або змінити визначений судом першої інстанції розмір застави.

Позиції учасників судового розгляду.

Захисник в апеляційній скарзі ставила питання щодо розгляду апеляційної скарги за участю обвинуваченого ОСОБА_8 .

З урахуванням неможливості безпосередньої участі обвинувачених під час розгляду апеляційних скарг у зв`язку з введенням в Україні військового стану, апеляційним судом прийнято рішення про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, однак проведення судового засідання у режимі відеоконференції не вдалося, оскільки представник ДУ «Одеський слідчий ізолятор» повідомив, що ОСОБА_8 себе погано почуває і не можу приймати участь у розгляді справи.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, розгляд справи вважала за можливе проводити у відсутності обвинуваченого.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг та просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Враховуючи положення ст.422-1 КПК, колегія суддів вважає, за можливе апеляційний розгляд провести за відсутності обвинуваченого.

Мотиви апеляційного суду.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.370КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів провадження, на розгляді в Приморському районному суді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження №22020160000000111, внесеному до ЄРДР 18.08.2020 року, №22022160000000093, внесеному до ЄРДР 20.05.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 2 ст. 307 КК України.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.

Задовольняючи клопотання, суд першої інстанції з огляду на обставини, передбачені ст. 178 КПК України, погодився з доводами прокурора, що ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою, на даний час не зникли та продовжують існувати.

Переглядаючи оскаржену ухвалу суду в межах поданої апеляційної скарги захисника, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та навів мотиви прийнятого рішення, зазначивши, що обраний стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним із існуючими ризиками станом на час судового розгляду, відповідає особі обвинуваченого і зможе забезпечити, на відміну від інших більш м`яких запобіжних заходів, належне виконання нею процесуальних обов`язків.

Доводи апеляційної скарги захисника про те, що прокурором не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Як вбачається з обґрунтованих висновків суду, викладених в мотивувальній частині ухвали, в даному кримінальному провадженні продовжують існувати доведені прокурором ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, того, що обвинувачений ОСОБА_8 перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення, які обумовлені наступним:

- зважаючи на обставини інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 2 ст. 307 КК України, санкція однієї з яких передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років позбавлення волі з конфіскацією майна, перебуваючи на волі, будучи обізнаним про ступінь тяжкості пред`явленого обвинувачення та покарання, яке загрожує останньому у разі визнання його винними, буде мати можливість переховуватись від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності;

- з урахуванням процедури, яка передбачена КПК України щодо отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, апеляційний суд вважає, ризик впливу на вказаних осіб, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від зазначених осіб та дослідження їх судом;

- ОСОБА_8 офіційно не працевлаштований, тобто не має постійного прибутку та стабільного джерела доходу, таким чином може вдатися до спроб вчинення інших злочинів.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів це злочини, що посягають на здоров`я населення. При цьому протягом останніх років спостерігається поширення наркоманії та зростання злочинності, пов`язаної з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів. Цi злочини набувають усе більших масштабів i стають серйозним соціальним чинником, який негативно впливає на життя, здоров`я та благополуччя людей.

Тому, на підставі викладеного, апеляційний суд констатує про наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Отже, на думку апеляційного суду, зазначені ризики виправдовують продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 та дають апеляційному суду можливість дійти до висновку про обґрунтованість рішення районного суду про наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який у цьому випадку, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

Водночас, колегія суддів приймає до уваги доводи захисника ОСОБА_7 з приводу того, що ОСОБА_8 має міцні соціальні зв`язки, а саме дитину, дружину, похилого віку матір, з серцевими проблемами, проте наголошує на тому, що зазначені обставини не виключає та не зменшує існування зазначених вище доведених стороною обвинувачення ризиків.

Доводи сторони захисту що обвинувачений ОСОБА_8 має поганий стан здоров`я, апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки захисником не надано суду медичних документів на підтвердження таких обставин.

Що стосується доводів апеляційної скарги, що визначений судом розмір застави є завідомо непомірним для обвинуваченого, апеляційний суд зазначає наступне.

Так, позиція Європейського суду з прав людини стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, Суд, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, підтвердив, що внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою.

Приймаючи рішення про визначення розміру застави в якості альтернативного запобіжного заходу, суд врахував обставини інкримінованого йому злочину та ризики, які існують.

Апеляційний суд також приймає до уваги тяжкість вчинених злочинів та злочинну діяльність, пов`язану із контрабандою психотропних речовин, розмір доходу від збуту якої планував отримати обвинувачений, що значно більше суми визначеної судом застави.

Таким чином, судом обґрунтовано прийняте рішення про те, що застава в межах максимального розміру, передбаченого п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

На переконання апеляційного суду визначений судом першої інстанції розмір застави, у сукупності з покладенням на ОСОБА_8 обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, буде достатнім для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, дозволить контролювати його місце перебування під час судового розгляду, а також зможе запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст. 177 КПК України, які знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, в тому числі, залишити вирок або ухвалу без змін.

Враховуючи викладене у всій сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишенню без змін, як законна та обґрунтована.

Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу обвинуваченого захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 березня 2023 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №22020160000000111, внесеному до ЄРДР 18.08.2020 року, №22022160000000093, внесеному до ЄРДР 20.05.2022 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305, ч. 2 ст. 307 КК України, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4