Повістка

від 10.04.2023 по справі 522/7936/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-з/813/145/23

Справа № 522/7936/21

Головуючий у першій інстанції

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Коновалової В.А., Лозко Ю.П.

за участю секретаря судового засідання - Мокана В.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Державне підприємство «Адміністрація морських портів України»

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Діденко Катерина Віталіївна, про ухвалення додаткового рішення

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про поновлення на роботі, стягнення оплати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2023 року до Одеського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Діденко К.В. про ухвалення додаткового рішення.

Заява обґрунтована тим, що в провадженні Одеського апеляційного суду перебувала на розгляді апеляційна скарга ДП «АМПУ» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02.11.2022 року по цивільній справі № 522/7936/21 за позовом ОСОБА_1 до ДП «АМПУ» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Постановою Одеського апеляційного суду від 06.03.2023 року апеляційну скаргу ДП «АМПУ» залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду від 02.11.2022 року залишено без змін.

Стороною позивача при зверненні до суду із відзивом на апеляційну скаргу ДП «АМПУ» було додатково зазначено, що у зв`язку з розглядом апеляційної скарги позивач понесе додаткові судові витрати на правову допомогу, розмір яких попередньо складає 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень. Детальний перелік зазначених витрат та остаточний їх розмір буде наданий до суду окремим клопотанням.

Позивачем надано докази про направлення відзиву апелянту засобами електронної пошти.

Представником ДП «АМПУ» надано відповідь на відзив на апеляційну скаргу.

Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу заявниця зазначила, що 12.10.2021 між АБ « НАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги за № 125/19.

За змістом договору визначено, що послуги, що надаються АДВОКАТСЬКИМ БЮРО у відповідності із умовами даного Договору, КЛІЄНТ сплачує АДВОКАТСЬКОМУ БЮРО Гонорар у розмірі передбаченому Додатком № 1, актом виконаних робіт, що є невід`ємними додатками до даного договору.

Відповідно до додатку № 1 до договору про надання правової допомоги № 125/19 від 12.10.2021 року сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) адвокатського бюро за договором про надання правової допомоги № 125/19 від 12.10.2021 року попередньо становить за представництво інтересів ОСОБА_1 у рамках цивільної справи № 522/ 7936/21 у суді апеляційної складає 15 000 грн.

Згідно акту наданих послуг № 1 від 06 березня 2023 року АБ « НАН» було надано ОСОБА_1 наступну правову допомогу: правовий аналіз апеляційної скарги по справі № 522/7936/32 (один робочий день) 1000 грн; написання відзиву на апеляційну скаргу (два робочих дні) 3000 грн; комплексне представництво інтересів клієнта у судовій справі № 522/7936/21 у суді апеляційної інстанції (до отримання рішення суду апеляційної інстанції) 10000 грн, підготовка та подання клопотання про ухвалення додаткового рішення по справі № 522/7936/21 (один робочий день) 1000 грн.

Посилаючись на вказане просила суд ухвалити додаткове рішення по справі № 522/7936/21/, яким вирішити питання щодо стягнення з Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

У судове засідання ОСОБА_1 та його представник адвокат Діденко К.В.не з`явилися, надали клопотання про розгляд заяви без їх участі.

Представник ДП «АМПУ» Мельников Д.О. доводи заяви не визнав, просив у задоволені заяви відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на наступне

Згідно з положеннями статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 (у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільне - процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі, гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто, ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року, справа № 922/1964/21, провадження № 12-14гс22, дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Матеріали справи не містять клопотання представника ДП «АМПУ» Мельникова Д.О. про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат з урахуванням наведених обставин відсутні.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465 заі 18); від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382 цс 19); від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26 цс 21); від 07 липня 2021 року у справа № 910/12876/19 (провадження № 12-94 гс 20).

Таким чином, колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню витрати на правову допомогу в розмірі - 15 000 грн.

Керуючись ст. 133, 137, 141, 246, 270, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Діденко Катерина Віталіївна, про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 гривень.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту додаткової постанови.

Повний текст постанови складено14 квітня 2023 року.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.А. Коновалова

Ю.П. Лозко