Рішення

від 05.04.2023 по справі 380/5090/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2023 року

справа №380/5090/22

провадження №

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Чаплик І.Д.,

секретар судового засідання Посмітюх К.Т.,

за участю:

представника позивача Вовк У.Я.,

представника відповідача Холявки І.Я.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Беллус УА до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

товариство з обмеженою відповідальністю Беллус УА (80350, Львівська область, с. Сопошин, вул. Вокзальна, 21 ЄДРПОУ:42916517) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (ЄДРПОУ: 43968090)) (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0051850702 від 19.03.2021; №593113010702 від 30.03.2021 та №8937/13010704 від 28.04.2021.

Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що підставою для прийняття оскаржуваних рішень контролюючим органом вказано завищення позивачем при декларуванні за листопад 2020 року, січень 2021 року та лютий 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, оскільки ТОВ «БЕЛЛУС УА» оформляло господарські операції з поставки товарів ризиковим контрагентам-покупцям (ТзОВ «М.Р. Компані» та ТзОВ «БМВ-ТРЕЙД»), зазначені операції, на думку контролюючого органу, реально не відбувались, перевіркою не встановлено реалізації підприємством товарів для ТзОВ М.Р. Компані» та ТзОВ «БМВ-ТРЕЙД», а надані до перевірки документи не відображають реальний рух активів між підприємствами. Позивач заперечує встановлені в ході перевірки порушення податкового законодавства щодо нереальності господарських операцій із контрагентами ТзОВ «М.Р. Компані» та ТзОВ «БМВ-ТРЕЙД», оскільки всі первинні бухгалтерські документи складені належним чином та є в наявності, а порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів, робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на віднесення до податкового кредиту сум сплаченого податку у вартості придбаного товару за можливу неправомірну діяльність його контрагента. З підстав, наведених у позовній заяві, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою суду від 11.04.2022 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову та призначено підготовче засідання.

03.05.2022 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Відзив обґрунтований тим, що в ході проведених перевірок ТзОВ «Беллус УА», з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад, грудень 2020 року та січня 2021 року встановлено нереальність господарських операцій із контрагентами ТзОВ «М.Р. Компані» та ТзОВ «БМВ-ТРЕЙД», що стало наслідком завищення податкового кредиту за вказані періоди. Відповідач зазначає, що податковим органом прийнято рішення про відповідність ТзОВ «М.Р. Компані» критеріям ризиковості платника податку, а ТзОВ ,,БМВ-ТРЕЙД станом на дату складання акта перевірки платником ПДВ не зареєстровано. Також ТзОВ «М.Р. Компані» не включено до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаєморозрахунках з ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА, згідно податкової звітності на контрагентів неможливо встановити наявність основних засобів, складських та торгівельних приміщень, транспортних засобів, торгівельного обладнання, умов для здійснення основного виду діяльності. Відповідач наголошує, що для підтвердження реальності господарських операцій наявність первинних документів є обов`язковою умовою, проте не виключною, адже наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування як витрат, так і податкового кредиту, а отже обов`язковою умовою для підтвердження реальності є також встановлення реального руху активів в процесі господарських операцій. Крім того, в наданих для перевірки видаткових накладних на реалізацію товару, ТТН на перевезення товару відсутні всі обов`язкові реквізити. Відповідач стверджує про правомірність встановлених порушень та прийнятих рішень, при цьому аргументи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, дублюють висновки актів перевірок №2345/13-01-07-02/42916517 від 12.02.2021, №4534/13-01-07-02/42916517 від 10.03.2021 та №8556/13-01-07- 04/42916417 від 09.04.2021. З наведених у відзиві підстав, просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 18.07.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Беллус УА до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишено без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.11.2022 скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2022 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 380/5090/22 та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 26.12.2022 прийнято справу до провадження та призначено підготовче судове засідання на 25 січня 2023 року.

25.01.2023 підготовче засідання відкладено в зв`язку з неявкою представника відповідача та поданим ним клопотанням про відкладення розгляду справи в зв`язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника відповідача.

22.02.2023 розгляд справи не відбувся в зв`язку з перебуванням судді Чаплик І.Д. у відпустці. Пдготовче засідання призначено на 08.03.2023.

Ухвалою від 08.03.2023, винесеною без виходу до нарадчої кімнати, суд замінив відповідача Головне управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143039) на Головне управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ ВП 43968090).

08.03.2023 протокольною ухвалою закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.04.2023.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та вілзиві на позов, також просить стягнути витрати на правову допомогу.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Щодо витрат на правову допомогу заперечив, покликаючись як на відсутність належних доказів, так і на неспівмірність заявлених до стягнення витрат.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю Беллус УА (ЄДРПОУ 42916517) з 28.03.2019 зареєстроване як юридична особа, основними видами економічної діяльності якого є: 31.09 Виробництво інших меблів.

Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області проведено документальні позапланові виїзні перевірки ТзОВ «Беллус УА», з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад, грудень 2020 року та січень 2021 року.

12.02.2021 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ "БЕЛЛУС УА (код ЄДРПОУ 42916517) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету ГУ ДПС у Львівській області складено акт №2345/13-01-07-02/42916517, яким встановлено порушення:

- п.200.1, 200.4 ст. 200, п. 188.1. ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, за листопад 2020 року на суму 305 195 гривень;

- п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України встановлено відсутність факту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за жовтень 2020 року - на суму ПДВ 150 773 гри., за листопад 2020 року - на суму ПДВ 150 107 гривень.

10.03.2021 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ 'ЪЕЛЛУС УА" (код ЄДРПОУ 42916517) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету ГУ ДПС у Львівській області складено акт №4534/13-01-07-02/42916517, яким встановлено порушення:

- п.185.1 ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.200.1 підп. в, 200.4 ст. 200, абз.И п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за грудень 2020 року у сумі 209 796 гривень.

09.04.2021 за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ ЪЕЛЛУС УА (код ЄДРПОУ 42916517) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету ГУ ДПС у Львівській області складено акт № 8556/13-01-07-04/42916517, яким встановлено порушення:

- п.189.1 ст.189, п.198.5 г ст.198, п.200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за січень 2021 року у сумі 44 935 гривень.

За змістом вказаних актів ТОВ «БЕЛЛУС УА» оформляло господарські операції з поставки товарів ризиковим контрагентам-покупцям - ТзОВ «М.Р. Компані» та ТзОВ «БМВ-ТРЕЙД».

Так, при перевірці господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Беллус УА» та ТзОВ «М.Р. КОМПАНІ» встановлено наступне: ТзОВ ,,М.Р. КОМПАНІ (код ЄДРПОУ 41479823, з 28.05.2020 змінено назву на ТзОВ ,,М.Р. ПРОДАКТ)- перебуває на обліку в 2659. ГУ ДПС У М.КИЄВІ (ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ Р-Н М.КИЄВА). Стан платника - 0. платник податкiв за основним мiсцем облiку. Основний вид діяльності: 46.90 - неспецiалiзована оптова торгiвля. Чисельність працівників за січень - червень 2020 року: 1 чол. Директор та головний бухгалтер в одній особі ЛОБКО ТАРАС АНАТОЛІЙОВИЧ є також засновником, директором та головним бухгалтером в 45 СГД. Основні засоби інформація відсутня. РРО не зареєстровано. Протягом 2020 року підприємство не здійснює фінансово-господарської діяльності (січень-червень 2020 звіти з ,,0 показниками, з липня 2020 року не звітує, анульовано свідоцтво платника ПДВ по рішенню контролюючого органу по причині ,,39 - вiдсутнiсть поставок та ненадання декларацiй, прийнято рішення про відповідність ТзОВ ,,М.Р. КОМПАНІ критеріям ризиковості платника податку від 04.02.2020 № 22 897).

ТзОВ ,,М.Р. КОМПАНІ не включало до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаєморозрахунках з ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА. Згідно АІС ,,Система співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України в ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА по контрагенту-покупцю ТзОВ ,,М.Р. КОМПАНІ (ЄДРПОУ 41479823) рахується розбіжність (у зв`язку з неподанням підприємством податкових декларацій з ПДВ).

При перевірці господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Беллус УА» та ТзОВ «БМВ-ТРЕЙД» встановлено наступне: ТзОВ ,,БМВ-ТРЕЙД (37459764) перебуває на обліку в 2030.ГУ ДПС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛ.(ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ Р. М.ХАРКОВА). Стан платника - 8. до ЄДР внесено запис про вiдсутнiсть за мiсцезнаходженням. Основний вид діяльності: 51.39.0 - неспецiалiзована оптова торгiвля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами. Додаткові види діяльності: 51.34.0 - оптова торгiвля напоями, 51.35.0 - оптова торгiвля тютюновими виробами? 51.38.0 - оптова торгiвля iншими продуктами харчування, 52.25.0 - роздрiбна торгiвля алкогольними та iншими напоями. Чисельність працівників: 4 чол. (3 жін., 1 чол.) Засновник, директор та головний бухгалтер в одній особі. Основні засоби інформація відсутня. Не зареєстроване в якості платника ПДВ. РРО не зареєстровано. ТзОВ ,,БМВ-ТРЕЙД протягом 2016-2019 року не звітувало. Даним підприємством 03.02.2021 подано податкову декларацію з податку на прибуток за 2020 рік. Відповідно до поданої звітності обсяг доходів від реалізації за 2020 рік склав 1 293 754 грн., проте ТзОВ ,,БМВ-ТРЕЙД станом на дату складання даного акта перевірки платником ПДВ не зареєстровано.

Фактично, згідно податкової звітності на ТзОВ ,,БМВ-ТРЕЙД та ТзОВ ,,М.Р. КОМПАНІ неможливо встановити наявність основних засобів, складських та торгівельних приміщень, транспортних засобів, торгівельного обладнання, умов для здійснення основного виду діяльності. Крім того, на підприємств відсутня достатня кількість працівників за основним місцем праці чи по трудових угодах.

Згідно з договором купівлі-продажу від 22.07.2020 № 220720-1 між ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА, в особі Роджера Нісбела, який діє на підставі Статуту (надалі - Продавець), з однієї сторони, та ТзОВ ,,М.Р. ПРОДАКТ, в особі директора (особу не встановлено - не вказано П.І.Б.), який діє на підставі Статуту (надалі - Покупець) з іншої сторони, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти у свою власність Товари та оплатити за них. Договір укладений між Сторонами в с.Сопошин та підписаний зі сторони ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА - Роджером Нісбелом, зі сторони ТзОВ ,,М.Р. ПРОДАКТ неідентифікованою особою (не розшифровано підпис особи підприємства покупця). В бухгалтерському обліку підприємства даний контрагент відображений під назвою ТзОВ ,,М.Р. КОМПАНІ. Взаєморозрахунки між ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА та ТзОВ ,,М.Р. КОМПАНІ здійснювались на умовах попереднього авансування. Згідно з банківськими виписками кошти (аванси) надходили на розрахунковий рахунок ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА від контрагента з назвою ТзОВ ,,М.Р. КОМПАНІ. Податкові накладні складались та реєструвались ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА в ЄРПН на покупця з назвою ТзОВ ,,М.Р. КОМПАНІ за правилом першої події - на дату зарахування коштів на банківський рахунок, суми податку на додану вартість за даними податковими накладними включались ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА до складу податкових зобов`язань Декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди на дату отримання авансів, що відповідає даним додатку 5 до податкових декларацій. Також ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА на покупця з назвою ТзОВ ,,М.Р. КОМПАНІ за період жовтень-листопад 2020 року складено видаткові накладні та ТТН. Назва покупця - ТзОВ ,,М.Р. КОМПАНІ та відтиск його печатки не відповідають назві підприємства, з яким укладено договір купівлі-продажу (ТзОВ ,,М.Р. ПРОДАКТ).

Між ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА, в особі Роджера Нісбела (Продавець) та ТзОВ ,,БМВТРЕЙД в особі директора Котляр Олега Анатолійовича, (надалі - Покупець), укладено договір купівлі-продажу від 18.06.2020 № 180620-1. Взаєморозрахунки між ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА та ТзОВ ,,БМВ-ТРЕЙД здійснювались на умовах попереднього авансування.

В наданих для перевірки видаткових накладних на реалізацію відсутні такі обов`язкові реквізити, які повинні мати первинні документи: посади і прізвища осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа, відповідні підписи матеріально-відповідальної особи, що здійснювала видачу ТМЦ зі складу, не розшифровано підписи осіб підприємства-продавця та підприємства-покупця та не зазначено номера та дати довіреності на отримання ТМЦ, що відповідно не дозволяє ідентифікувати осіб, які причетні до здійснення господарської операції з реалізації товарів (меблів).

В наданих до перевірки ТТН на перевезення товару не зазначено: автомобільного перевізника, вид перевезення, пункт розвантаження, супровідні документи на вантаж, відсутні підписи водія (експедитора), не розшифровано підписи відповідальної особи вантажовідправника та відповідальної особи вантажоодержувача, тощо, що не дає можливості підтвердити факт транспортування товару до покупця.

Податкові накладні складались та реєструвались за правилом першої події відповідно до вимог абз.а) п.187.1 ст.187 Податкового кодексу - на дату зарахування коштів від покупця на банківський рахунок.

Відповідно до вищенаведених фактів перевіркою не встановлено реалізації підприємством товарів для ТзОВ ,,БМВ-ТРЕЙД та ТзОВ ,,М.Р. КОМПАНІ, а лише оформлення первинних документів.

Перевіркою ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА не підтверджено реальність виконання операцій з реалізації (передачі) товарів ТзОВ ,,БМВ-ТРЕЙД та ТзОВ ,,М.Р. КОМПАНІ в рахунок наданих ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА авансів згідно з договорами. Виходячи з вищенаведеного, ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА документально не підтверджено зменшення попередньої оплати отриманої від ТзОВ ,,БМВ-ТРЕЙД та ТзОВ ,,М.Р. КОМПАНІ на вартість списаного з балансу товару по оформлених видаткових накладних (нереальність здійснення операцій з реалізації). Оскільки реальність вчинення господарських операцій ТзОВ ,,БМВ-ТРЕЙД та ТзОВ ,,М.Р. КОМПАНІ відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Отже, актами перевірки №2345/13-01-07-02/42916517, №4534/13-01-07-02/42916517 та № 8556/13-01-07-04/42916517 встановлено факт наявності у позивача господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «М.Р. КОМПАНІ» (ЄДРПОУ-41479823) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМВ-ТРЕЙД» (ЄДРПОУ-37459764), які мітять ознаки нереальності, оскільки перевіркою не встановлено реалізації підприємством товарів для ТзОВ «М.Р. Компані» та ТзОВ «БМВ-ТРЕЙД», а надані до перевірки документи не відображають реальний рух активів між підприємствами, є недостовірними, мають статус формально складених. У зв`язку з цим. контролюючий орган зробив висновок, що товари, які згідно документів первинного бухгалтерського обліку поставлені зазначеним підприємствам, насправді використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, а тому ТОВ «БЕЛЛУС УА» згідно підпункту г) пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України було зобов`язано нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість по зазначених операціях.

На підставі висновків актів перевірки №2345/13-01-07-02/42916517, №4534/13-01-07-02/42916517 та № 8556/13-01-07-04/42916517 Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення

-від 19.03.2021 № 0051850702, яким визначено суму завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, в розмірі 305 195 гривень

-від 30.03.2021 № 593113010702, яким визначено суму завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, в розмірі 209 796 гривень

-від 21.04.2021 № 593113010702, яким визначено суму завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, в розмірі 44 935 гривень

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та спірними рішеннями суб`єкта владних повноважень, ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА звернулось до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керується таким.

Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (далі також ПК України).

Згідно із підп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до абзаців 1, 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХІV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно цієї ж статті 1 Закону № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому, відповідно до п. 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

За змістом пунктів 2.1, 2.2, 2.4 цього Положення (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням наведених правових норм, для надання правильної оцінки спірним правовідносинам сторін, в даній адміністративній справі підлягають дослідженню обставини, зокрема, щодо фактичного вчинення спірних господарських операцій ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА із контрагентами ТзОВ ,,БМВ-ТРЕЙД та ТзОВ ,,М.Р. КОМПАНІ, а також належність їх оформлення первинними документами, на підставі яких позивачем були сформовані дані бухгалтерського та податкового обліку в періоді, що був охоплений перевіркою.

Щодо здійснення господарських операцій позивача із даними контрагентами, судом встановлено та враховано таке.

Матеріалами справи стверджується, що між ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА, в особі Роджера Нісбела, який діє на підставі Статуту (надалі - Продавець), з однієї сторони, та ТзОВ ,,М.Р. ПРОДАКТ, в особі директора, який діє на підставі Статуту (надалі - Покупець)з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу від 22.07.2020 № 220720-1, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти у свою власність Товари та оплатити за них. Згідно висновків в акті перевірок, зі сторони ТзОВ ,,М.Р. ПРОДАКТ договір укладено неідентифікованою особою (не розшифровано підпис особи підприємства покупця).

Однак, суд враховує, що в договорі зазначено, що такий підписаний директором, а згідно з відомостями з ЄДР - єдиною уповноваженою особою є директор Лобко Тарас Анатолійович. Відповідно до ст. 9 Закону № 996-ХІV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції. Вказаний договір підписано та скріплено печаткою товариства, сторони правочину не заперечують його вчинення та такий договір не визнавався недійсним у судовому порядку, а відтак відсутність в договорі прізвища директора не спростовує реальності вчиненого договору.

Взаєморозрахунки між ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА та ТзОВ ,,М.Р. КОМПАНІ здійснювались на умовах попереднього авансування. Згідно з банківськими виписками кошти (аванси) надходили на розрахунковий рахунок ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА від контрагента ТзОВ ,,М.Р. КОМПАНІ.

Також, між ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА, в особі Роджера Нісбела (Продавець) та ТзОВ ,,БМВТРЕЙД в особі директора Котляр Олега Анатолійовича, (надалі - Покупець), укладено договір купівлі-продажу від 18.06.2020 № 180620-1, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти у свою власність Товари та оплатити за них.

Взаєморозрахунки між ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА та ТзОВ ,,БМВ-ТРЕЙД здійснювались на умовах попереднього авансування. Згідно з банківськими виписками кошти (аванси) надходили на розрахунковий рахунок ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА від контрагента ТзОВ ,,БМВ-ТРЕЙД.

Судом встановлено, що ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА за результатами поставки товару складено видаткові накладні та ТТН.

Покликання податкового органу на недоліки видаткових накладних, зокрема, на відсутність інформації про прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, не розшифровано підписи осіб підприємства-продавця та підприємства-покупця та не зазначено номера та дати довіреності на отримання ТМЦ, що відповідно не дозволяє ідентифікувати осіб, які причетні до здійснення господарської операції, суд оцінює критично, оскільки відповідно до вимог вищевказаного абз.9 ч.2 ст.9 Закону № 996-ХІV видаткові накладні містили такі обов`язкові реквізити, як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому здійснюється поставка за цими накладними; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі "відвантажив" та "отримав", та ці дані були засвідчені відтиском печаток сторін.

Встановивши наявність відбитку печатки контрагента на спірних документах та, враховуючи, що юридична особа несе повну відповідальність за законність використання її печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, видаткових накладних, матеріали податкової перевірки не містять інформації про те, що печатка була загублена, викрадена або в інший спосіб вибула з володіння контрагента позивача, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 910/6216/17 та від 05 грудня 2018 року у справі № 915/878/16.

При цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

В актах перевірок відповідач стверджує, що в наданих до перевірки ТТН на перевезення товару не зазначено: автомобільного перевізника, вид перевезення, пункт розвантаження, супровідні документи на вантаж, відсутні підписи водія (експедитора), не розшифровано підписи відповідальної особи вантажовідправника та відповідальної особи вантажоодержувача, тощо, що не дає можливості підтвердити факт транспортування товару до покупця. Однак, наявність недоліків в товарно-транспортних накладних, зокрема відсутність конкретної адреси пункту навантаження, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Відповідачем, в свою чергу, не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №340/422/19.

Більше того, відповідно до п. 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №207 від 25.02.2009 наявність ТТН є обов`язковою у випадку здійснення перевезень на договірних умовах. У випадку ж здійснення перевезення для власних потреб - накладна не оформлюється. Враховуючи те, що перевезення позивачем здійснювалося для власних потреб - оформлення ТТН взагалі не було обов`язковим, а первинними документами, що підтверджують реальність господарської операції є видаткові накладні.

Суд враховує, що ТОВ «БЕЛЛУС УА» є належним чином зареєстрованим суб`єктом господарювання, який здійснює виробництво та продаж меблів торгової марки «bellus», товариство створено за рахунок іноземних інвестицій, зокрема відомого європейського виробника меблів марки «bellus» - Закритого акціонерного товариства "БЕЛЛЮС ФИРНІЧЕ" (Естонія). Як зазначено в Акті перевірки, на підприємстві станом на листопад 2020 року середньооблікова чисельність працівників становила 65 осіб, середня заробітна плата 13 299,66 грн., площа виробничих приміщень, які перебувають в оренді - 3956,7 кв.м.

У зв`язку з наявністю експортних операцій, які оподатковуються за «нульовою» ставкою ПДВ, у підприємства виникає «від`ємне значення» податку на додану вартість внаслідок перевищення податкового кредиту над податковими зобов`язаннями.

Оскільки господарська діяльність ТОВ «БЕЛЛУС УА» полягає у виробництві та продажі меблів, то господарські операції із ТзОВ «М.Р.Продакт» та ТзОВ «БМВ-ТРЕЙД» з постачання зазначеним підприємствам меблів, були звичайними та типовими у господарській діяльності ТОВ «БЕЛЛУС УА».

Судом досліджено та проаналізовано вищенаведені документи бухгалтерського обліку ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА, якими оформлено спірні господарські операції з вищевказаними контрагентами-продавцями та встановлено, що такі документи не мають дефектів і відповідають вимогам Закону № 996-ХІV, розкривають зміст господарських операцій, підтверджують реальність руху активів позивача в межах господарської діяльності з метою отримання прибутку.

Також суд враховує, що вказані документи є первинними документами в розумінні закону, які належить складати для даного виду господарських операцій, а відтак є належними та допустимими доказами у розумінні статей 73-76 КАС України.

Відповідно до статті 83 ПК України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок, підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

В силу приписів статей 44, 83 ПК України, посадові особи податкового органу під час проведення перевірки були зобов`язані врахувати надані позивачем первинні документи. У разі, якщо первинні документи, надані платником податків під час проведення перевірки, викликають сумніви у їх достовірності, акт документальної перевірки повинен містити посилання на докази, що доводять складання таких документів без реального здійснення господарських операцій.

Пунктом 185.1 статті 185 ПК України встановлено, зокрема, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до вимог пп. «а» п. 198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

За приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення до податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість, є факт придбання товарів та послуг з метою використання їх в господарській діяльності.

При цьому, згідно з абз.1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу Українине відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Актом перевірки стверджено і сторонами не заперечується, що податкові накладні складались та реєструвались ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА в ЄРПН на покупця за правилом першої події - на дату зарахування коштів на банківський рахунок, суми податку на додану вартість за даними податковими накладними включались ТзОВ ,,БЕЛЛУС УА до складу податкових зобов`язань Декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди на дату отримання авансів, що відповідає даним додатку 5 до податкових декларацій.

Належність оформлення реквізитів документів контролюючим органом не заперечується та під сумнів не ставиться.

Доводи податкового органу про анулювання реєстрації ТзОВ «М.Р. ПРОДАКТ» платником ПДВ є безпідставним, оскільки реєстрацію платником ПДВ щодо ТзОВ «М.Р. ПРОДАКТ» анульовано лише у 2021 році - вже після завершення всіх господарських операцій з позивачем.

Відповідач стверджує про нереальність господарських операцій та відсутність ділової мети у зв`язку з тим, що ТзОВ М. Р. Продакт з серпня 2020 р. жодної звітності до органів ДПС не подає; товариство не включало до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаєморозрахунках з позивачем; за результатом проведення перевірки неможливо встановити наявність основних засобів; кількість працівників становить 1 особу та інше.

З цього приводу суд зазначає, що позивач не має обов`язку відслідковувати правильність чи законність ведення господарської діяльності кожним із його контрагентів. Реальність господарських операцій позивача з ТзОВ М. Р. Продакт підтверджується первинними документами, відбувся реальний рух активів в процесі здійснення цих операцій, а тому відсутні законні підстави для визначення позивачу податкових зобов`язань. Допущені самим контрагентом порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо цього ж контрагента та не впливають на податкові зобов`язання позивача. Наявність у позивача податкових та видаткових накладних по господарських операціях, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, повністю підтверджують законність нарахування податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача. При укладенні договору сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Також суд зазначає, що неподання контрагентами фінансової та податкової звітності, або ж подання її з порушенням строків, чи з допущенням помилок, і взагалі будь-яке порушення податкової дисципліни, не може свідчити про неотримання товару позивачем від постачальників, а наслідки такого порушення перекладатися на контрагентів, з якими постачальник перебуває у взаємовідносинах. Формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктами господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Доводи відповідача про відсутність в контрагентів основних засобів, суд відхиляє як необгрунтовані з огляду на те, що недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах. При цьому відповідачем в актах перевірок не заперечується наявність саме у позивача необхідних основних засобів, працівників, складських приміщень, які є необхідними для такого роду діяльності. Відсутність таких умов у контрагентів жодним чином не впливає на можливість самого позивача здійснювати поставку товару таким контрагентам.

Доводи податкового органу про відсутність реального ланцюга постачання реалізованих товарно матеріальних цінностей, у випадку ТОВ «БЕЛЛУС УА», не можуть свідчити про нереальність господарських операцій з боку ТОВ «БЕЛЛУС УА». Дії, які вчинили чи не вчинили з придбаним товаром ТзОВ «М.Р. ПРОДАКТ» та ТзОВ «БМВ-ТРЕЙД», не можуть ставити під сумнів операції з поставки товару, виконані ТОВ «БЕЛЛУС УА». Крім того, як зазначалось вище, ТзОВ «БМВ-ТРЕЙД» задекларувало надходження від реалізації товарів у 2020 році на суму 1 293 754 грн., а отже задекларувало результати своєї господарської діяльності.

Слід також зазначити, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Суд звертає увагу на те, що не є обов`язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов`язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

В обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача в основному ґрунтуються на даних податкової інформації щодо контрагентів, а не з аналізу суті та наслідків господарських операцій, що, в свою чергу не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

По своїй суті, інформація з інформаційно-аналітичних баз податкової є лише результатом службової діяльності працівників податкового органу при виконанні ними своїх службових обов`язків. Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно- аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Така інформація не створює для платника податків самостійного юридичного наслідку. А тому посилатись на таку інформацію, як на доказ нереальності операцій або як на доказ фіктивності конкретного платника податків, є неправомірним.

Наведеним вище, спростовуються висновки відповідача про те, що придбання контрагентами від позивача фактично не відбувалося.

В ході судового розгляду адміністративної справи висновки контролюючого органу щодо складання бухгалтерських документів без реального здійснення господарських операцій не знайшли свого підтвердження та спростовуються наданими позивачем доказами.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі № 3991/03 Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Європейський суд з прав людини в пункті 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України зазначив, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом.

У даній справі відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції; фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених допустимими доказами.

Разом з тим, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Зважаючи на викладене, суд вважає неправомірним визначення позивачу суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за листопад-груден 2020 року та січень 2021 року.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, встановлені у цій справі обставини спростовують висновки податкового органу, що висловлені у акті перевірки та слугували підставою для прийняття спірних рішень суб`єктом владних повноважень, з огляду на що податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір в сумі 7443 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, то суд зазначає таке.

Згідно з ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4)дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що професійна правнича допомога позивачу надавалась на підставі Договору про надання правової допомоги від 22.11.2021 з Адвокатським бюро Уляни Вовк, за умовами якого адвокатом Уляною Вовк (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №000553 від 19.04.2017) було надано позивачу правничу допомогу (послуги), а також ордеру на надання правничої допомоги за №1155246 від 11.08.2022.

До матеріалів справи долучено акт приймання-передачі наданих послуг від 05.04.2023 до договору про надання правової допомоги від 22.11.2021, відповідно до якого адвокат надав такі послуги: опрацювання матеріалів, підготовка та подання адміністративного позову до суду 8 годин (вартість 12 228 грн); підготовка та подання до суду відповіді на відзив - 3 години (вартість 4585,50 грн) та участь в судових засіданнях 25.01.2023, 08.03.2023 та 05.04.2023 3 години (вартість 4585,50 грн). Загальним обсягом послуг 14 годин на суму 21 399 грн.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт отримання позивачем послуг з правової допомоги від Адвокатського бюро Уляни Вовк, оскільки подані докази дозволяють встановити склад та зміст послуг з правової допомоги відповідно до вимог статті 134 КАС України.

Стосовно співмірності та розумності витрат на правову допомогу за участь у даній справі суд зазначає наступне.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, від 08.02.2022 у справі №160/6762/21.

Заявляючи клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 21 399,00 грн.

З іншої сторони, відповідач заперечує щодо стягнення витрат на правову допомогу, вважаючи вимогу про стягнення витрат на правову допомогу неспівмірною із складністю справи, заявляє клопотання про зменшення таких витрат.

Суд, у свою чергу, зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Суд проаналізував акт приймання-передачі наданих послуг від 05.04.2023 до договору про надання правової допомоги від 22.11.2021, умови договору та визначену в них вартість послуг на правничу допомогу в розмірі 21 399,00 грн та зазначає, що підготовка позову та опрацювання відзиву у даній справі не потребує заявленого в договорах та актах часу.

Оцінюючи характер наданої правової допомоги суд враховує, що ця справа є незначної складності, правові висновки висловлено Верховним Судом в аналогічних справах. З огляду на це, пошук та аналіз судової практики по суті зводиться до дублювання висновків Верховного Суду про релевантні норми права, аналіз та спосіб їх застосування.

Суд зазначає, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

Суд також зазначає, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.

Також у постанові від 23.06.2022 у справі № 607/4341/20 Верховний Суд зазначив, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Вказані висновки Верховного Суду у відповідності до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд враховує під час вирішення такого питання.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

ЄСПЛ також дійшов висновку, що відмова національних судів у відшкодуванні заявникам судових витрат, понесених в ході адміністративного провадження, в якому вони оскаржували накладення державною інспекцією з праці штрафів і за результатами якого вони домоглися скасування цих рішень як необґрунтованих, становило порушення їхнього права на доступ до суду, і тому порушення пункту 1 статті 6 Конвенції незалежно від сум цих витрат (пункт 74). Водночас витрати не мають бути понесені безвідповідально чи без належного обґрунтування (див. рішення у справах «Stankiewicz v. Poland», заява № 46917/99, пункт 75).

З наведеного суд доходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача витрат на правову допомогу на суму 5000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 19-21, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

вирішив:

адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Беллус УА (80350, Львівська область, с. Сопошин, вул. Вокзальна, 21 ЄДРПОУ:42916517) до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35 ЄДРПОУ: 43968090) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області №0051850702 від 19.03.2021.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області №593113010702 від 30.03.2021.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Львівській області №8937/13010704 від 28.04.2021.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Беллус УА (80350, Львівська область, с. Сопошин, вул. Вокзальна, 21 ЄДРПОУ:42916517) 7443 (сім тисяч чотириста сорок три) гривні судових витрат у вигляді судового збору.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (місцезнаходження: 79026, м.Львів, вул.Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Беллус УА (80350, Львівська область, с. Сопошин, вул. Вокзальна, 21 ЄДРПОУ:42916517) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч)гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14.04.2023.

Суддя Чаплик І.Д.