Постанова

від 12.04.2023 по справі 140/6122/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 рокуЛьвівСправа № 140/6122/22 пров. № А/857/2490/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого суддіШавеля Р.М.,

суддівБруновської Н.В. та Хобор Р.Б.,

з участю секретаря судового засідання - Василюк В.Б.,

а також сторін (їх представників):

від позивача Нестерук Р.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Ківерцівської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.01.2023р. в адміністративній справі за позовом Ківерцівської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок до Цуманської селищної ради Луцького району Волинської обл., третя особа без самостійних вимог на предмет спору Громадська організація «Товариство мисливців та рибалок «Горинь», про визнання протиправним та скасування рішення про погодження на передачу земельних ділянок під мисливські угіддя (суддя суду І інстанції: Андрусенко О.О., час та місце ухвалення рішення суду І інстанції: 15 год. 58 хв. 11.01.2023р., м.Луцьк; дата складання повного тексту рішення суду І інстанції: 16.01.2023р.),-

В С Т А Н О В И В:

16.09.2022р. (згідно з відбитком календарного штемпеля на поштовому відправленні) позивач Ківерцівська районна організація Українського товариства мисливців та рибалок /РО УТМР/ звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Цуманської селищної ради Луцького району Волинської обл. № 15/6 від 13.04.2022р. «Про погодження на передачу земельних ділянок під мисливські угіддя»; стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати (а.с.1-9).

Ухвалою суду від 26.09.2022р. вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників (а.с.45 і на звороті).

Згідно ухвали від 29.11.2022р. суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження (а.с.64-65).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.01.2023р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.116-119).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржила позивач Ківерцівська РО УТМР, яка покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, що у своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлений позов задовольнити (а.с.122-129).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що приймаючи рішення № 15/6 від 13.04.2022р. «Про погодження на передачу земельних ділянок під мисливські угіддя», Цуманська селищна рада Волинської обл. не врахувала або свідомо проігнорувала той факт, що угіддя перебувають у користуванні позивача до 04.11.2022р., а тому переважне право на користування мисливськими угіддями, що мають власники та постійні користувачі земельних ділянок та/або користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями, залишилося неврахованим, адже таке переважне право є лише у позивача.

Також право користування позивача мисливськими угіддями на момент звернення до відповідача не припинено, а тому таке право користування не могло бути надано іншому користувачу.

Рішення Цуманської селищної ради Волинської обл. № 15/6 від 13.04.2022р. «Про погодження на передачу земельних ділянок під мисливські угіддя» не дає третій особі права використовувати мисливські угіддя для ведення мисливського господарства, адже таке право виникне лише після отримання відповідного рішення Волинської обласної ради про надання мисливських угідь у користування Громадській організації /ГО/ «Товариство мисливців та рибалок /ТМР/ «Горинь». Проте, надання селищною радою такого погодження є одним з обов`язкових етапів для подальшого надання мисливських угідь для ведення мисливського господарства у користування та є формою реалізації повноважень відповідача як органу місцевого самоврядування, покликаного вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відсутність відповідного погодження є порушенням визначеного порядку надання в користування мисливських угідь, що, як наслідок, впливає на реалізацію права на користування мисливськими угіддями, а тому такий етап не можна розглядати як суто формальний.

Судом першої інстанції не спростовано твердження апелянта про те, що приймаючи рішення № 15/6 від 13.04.2022р. «Про погодження на передачу земельних ділянок під мисливські угіддя», Цуманська селищна рада Волинської обл. була зобов`язана прийняти до уваги та не ігнорувати переважне право позивача на користування мисливськими угіддями на території Цуманської ОТГ, яке мають власники та постійні користувачі земельних ділянок та/або користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

Судом не було взято до уваги тієї обставини, що Ківерцівська РО УТМР, як діючий користувач мисливських угідь, звернулася до відповідача за отриманням погодження на продовження користування цими угіддями значно раніше, ніж третя особа. Предметом позову у цій справі є оскарження виключно рішення Цуманської селищної ради № 15/6 від 13.04.2022р., проте покликання позивача на порушення відповідачем певної хронології та/або черговості, строків розгляду отриманих ним звернень від апелянта та третьої сторони про надання погоджень, залишення відповідачем поза увагою (ігнорування) переважного права на продовження користування мисливськими угіддями за наявності поданого йому Ківерцівською РО УТМР відповідного клопотання про надання погодження при прийнятті Цуманською селищною радою рішення № 15/6 від 13.04.2022р., вказує на порушення відповідачем при винесенні згаданого рішення принципів «доброго врядування» і «належної адміністрації» (встановлення процедури і її дотримання), які частково співпадають з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до «якості» закону).

Позивачем окремо акцентувалась увага на тій обставині, що відповідач в оскаржуваному рішенні погодив третій особі надання у користування терміном на 25 років, з правом перегляду через 5 років, земельних ділянок для ведення мисливського господарства із земель комунальної власності за межами населених пунктів на території Цуманської селищної ради.

Разом із тим, згідно вимог закону мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років, а можливість перегляду терміну користування мисливськими угіддями через 5 років або через будь-який інший строк, не передбачена.

Відповідачем Цуманською селищною радою Луцького району Волинської обл. і третьою особою ГО «ТМР «Горинь» скеровано до апеляційного суду відзиви на апеляційну скаргу, в яких останні вважають її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошують на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.147-149, 153-159).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як достовірно встановлено судом першої інстанції, згідно п.1 рішення Волинської обласної ради № 12/3 від 04.11.1997р. «Про надання мисливських угідь користувачам області» надано у користування мисливські угіддя терміном на 15 років користувачам по категоріях земель на площах згідно з додатком (а.с.14).

Рішенням Волинської обласної ради № 9/2 від 29.10.1999р. «Про внесення змін та доповнень до рішення обласної ради від 04.11.97 № 12/3 «Про надання мисливських угідь користувачам області» внесено зміни та доповнення до рішення Волинської обласної ради № 12/3 від 04.11.1997р., виклавши його у такій редакції: 1. надати у користування мисливські угіддя терміном на 15 років користувачам по категоріях земель на площах згідно з Переліком користувачів, що додається (а.с.15 і на звороті).

Згідно вказаного Переліку користувачів позивачу Ківерцівській РО УТМР надано у користування мисливські угіддя, загальною площею 59359 га, у тому числі: лісові угіддя 13129 га, польові 43479 га, водно-болотні 2751 га, частина з яких знаходиться на території Цуманської селищної ради.

Відповідно до рішення Волинської обласної ради № 27/42 від 22.07.2014р. «Про внесення змін до рішень обласної ради від 04.11.1997р. №12/3 «Про надання мисливських угідь користувачам області» із змінами та доповненнями, внесеними рішенням обласної ради № 9/2 від 29.10.1999р. «Про внесення змін та доповнень до рішення обласної ради від 04.11.1997р. №12/3 «Про надання мисливських угідь користувачам області», внесено зміни до рішення обласної ради № 9/2 від 29.10.1999р. із змінами та доповненнями, внесеними рішенням обласної ради № 9/2 від 29.10.1999р., зокрема, пункт 1 викладено в такій редакції: надати в користування мисливські угіддя терміном на 25 років користувачам, зокрема, Ківерцівській РО УТМР (а.с.16 і на звороті).

На підставі вказаних рішень Волинської обласної ради між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Ківерцівською РО УТМР укладено договір про умови ведення мисливського господарства від 10.10.2014р. (а.с.17-18).

01.04.2021р. за вх. № 1170/01-30 Цуманською селищною радою зареєстровано заяву позивача від 30.03.2021р., в якій останній, з метою укладання договору про отримання в користування мисливських угідь для ведення мисливського господарства на новий термін, просив погодити використання земельної ділянки для ведення мисливського господарства, яка знаходиться на території громади і власником/користувачем якої є Цуманська селищна рада (а.с.19).

Згідно відповіді відповідача № 1056/01-30/2-22 від 25.07.2022р. лист щодо погодження на передачу в користування мисливських угідь на території Цуманської селищної ради було розглянуто на сесії селищної ради 14.07.2022р. у присутності ініціативної групи мисливців. Проте у зв`язку із виявленими проблемними питаннями та пропозицією депутатів розгляд проекту рішення «Про погодження на передачу земельних ділянок під мисливські угіддя Ківерцівській РО УТМР» перенесено на наступне пленарне засідання. Про час та місце початку пленарного засідання сесії розгляду вказаного питання буде повідомлено додатково (а.с.29).

У подальшому листом № 1221/01-30/2-22 від 06.09.2022р. Цуманська селищна рада повідомила позивача, що проект рішення щодо погодження на передачу в користування мисливській угідь на території Цуманської селищної ради Ківерцівській РО УТМР було розглянуто на засіданні сесії селищної ради 30.08.2022р. у присутності ініціативної групи мисливців. Проте, у зв`язку з відсутністю необхідної кількості голосів дане рішення не було прийняте (а.с.30).

Водночас, відповідачем Цуманською селищною радою прийнято рішення № 15/6 від 13.04.2022р. «Про погодження на передачу земельних ділянок під мисливські угіддя», відповідно до якого вирішено погодити ГО «ТМР «Горинь» надання у користування терміном на 25 років, з правом перегляду через 5 років, земельних ділянок для ведення мисливського господарства із земель комунальної власності за межами населених пунктів, при умові вільного доступу громадян з метою заготівлі грибів, ягід та прогону лісовими, польовими дорогами тварин на громадські пасовища, що розташовані на території Цуманської селищної ради, які наведені у додатку (а.с.11-13).

Приймаючи рішення по справі та відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції виходив з того, що вирішення по суті питання про надання мисливських угідь у користування віднесено виключно до компетенції Волинської обласної ради.

Оскаржуваним у цій справі рішенням Цуманської селищної ради № 15/6 від 13.04.2022р. лише погоджено третій особі ГО «ТМР «Горинь» надання у користування терміном на 25 років, з правом перегляду через 5 років, земельних ділянок для ведення мисливського господарства із земель комунальної власності за межами населених пунктів; водночас питання про надання третій особі мисливських угідь у користування відповідачем не вирішувалось, так як таке питання не віднесено до його компетенції.

Також при вирішенні питання про надання мисливських угідь у користування допускається наявність кількох претендентів, при цьому вирішення такого питання є компетенцією Волинської обласної ради.

Наявність оскаржуваного рішення Цуманської селищної ради № 15/6 від 13.04.2022р. «Про погодження на передачу земельних ділянок під мисливські угіддя» не перешкоджає Волинській обласній раді надати спірні мисливські угіддя Ківерцівській РО УТМР з урахуванням його переважного права за умови відповідного волевиявлення зі сторони позивача.

Також бездіяльність чи дії відповідача щодо нерозгляду/неналежного розгляду звернення Ківерцівській РО УТМР про надання такого погодження позивачем у цій справі не оскаржується, предметом розгляду даної справи є виключно рішення Цуманської селищної ради № 15/6 від 13.04.2022р.

Окрім цього, оскаржуване рішення Цуманської селищної ради № 15/6 від 13.04.2022р. «Про погодження на передачу земельних ділянок під мисливські угіддя» жодним чином не стосується прав чи охоронюваних інтересів позивача Ківерцівської РО УТМР.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції такими, що відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, з наступних причин.

Спірні правовідносини регулюються приписами Закону України № 1478-ІІІ від 22.02.2000р. «Про мисливське господарство та полювання», який визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності юридичних і фізичних осіб у галузі мисливського господарства та полювання, забезпечує рівні права усім користувачам мисливських угідь у взаємовідносинах з органами державної влади щодо ведення мисливського господарства, організації охорони, регулювання чисельності, використання та відтворення тваринного світу.

Відповідно до ст.1 цього Закону користувачі мисливських угідь - спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь; мисливські угіддя - ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.

Згідно з ч.1 ст.4 вказаного Закону державне регулювання у галузі мисливського господарства та полювання здійснюють Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, та інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень.

Органам місцевого самоврядування цим Законом та іншими законами України можуть бути надані окремі повноваження органів виконавчої влади у сфері державного регулювання мисливського господарства та полювання.

Відповідно до ст. зазначеного 9 Закону до повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, Київської і Севастопольської міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить: затвердження відповідних програм розвитку мисливського господарства; вирішення в установленому порядку питань надання в користування мисливських угідь; вирішення інших питань у межах своїх повноважень.

Статтею 10 цього Закону передбачено, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у галузі мисливського господарства та полювання належить: організація та здійснення заходів щодо охорони державного мисливського фонду, поліпшення середовища перебування мисливських тварин; вирішення відповідно до цього Закону питань, що стосуються надання у користування мисливських угідь; реалізація інших питань у межах своїх повноважень.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.21 вказаного Закону ведення мисливського господарства здійснюється користувачами мисливських угідь. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим Законом порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, і користувачами мисливських угідь.

Порядок надання у користування мисливських угідь регламентовано приписами ст.22 наведеного Закону.

Так, за правилами ч.1 цієї статті мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років (ч.2 цієї статті).

Відповідно до ч.4 цієї статті переважне право на користування мисливськими угіддями мають:

власники та постійні користувачі земельних ділянок;

користувачі мисливських угідь, які продовжують строк користування цими угіддями.

Із змісту заявленого позову та доводів апеляційної скарги слідує, що позивач вважає, що рішенням Цуманської селищної ради № 15/6 від 13.04.2022р. «Про погодження на передачу земельних ділянок під мисливські угіддя» порушено його права як діючого користувача мисливських угідь на території Цуманської ОТГ та як такого, що має переважне право на користування такими мисливськими угіддями.

Однак, з аналізу наведених правових норм убачається, що вирішення по суті питання про надання мисливських угідь у користування віднесено до компетенції Волинської обласної ради.

Також спірним рішення Цуманської селищної ради № 15/6 від 13.04.2022р. не вирішено питання щодо надання мисливських угідь в користування, а також не заперечується переважне право позивача на користування такими мисливськими угіддями.

Зміст оскаржуваного рішення Цуманської селищної ради № 15/6 від 13.04.2022р. стосується погодження третій особі ГО «ТМР «Горинь» надання у користування терміном на 25 років, з правом перегляду через 5 років, земельних ділянок для ведення мисливського господарства із земель комунальної власності за межами населених пунктів.

Наявність такого рішення не заперечує надання аналогічного погодження й позивачу, що стверджується дійсними обставинами справи, згідно яких аналогічне звернення Ківерцівської РО УТМР перебуває на розгляді відповідача і на час розгляду справи ще не розглянуто по суті.

Водночас, стаття 22 Закону України № 1478-ІІІ від 22.02.2000р. «Про мисливське господарство та полювання» викладена таким чином, що:

не встановлює будь-яких обмежень щодо кількості погоджень для користування мисливськими угіддями;

не розкриває значення такого погодження як відповідної перешкоди для інших претендентів на користування угіддями;

не визначає порядку відкликання чи скасування вже наданого погодження;

передбачає випадки переважного права на користування мисливськими угіддями.

Така конструкція свідчить про те, що при вирішенні питання про надання мисливських угідь у користування допускається наявність кількох претендентів, які можуть мати відповідні погодження. При цьому, враховується переважне права на користування мисливськими угіддями, а вирішення такого питання є виключною компетенцією обласної ради.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що наявність оскаржуваного рішення Цуманської селищної ради № 15/6 від 13.04.2022р. «Про погодження на передачу земельних ділянок під мисливські угіддя» жодним чином не перешкоджає Волинській обласній раді надати спірні мисливські угіддя Ківерцівській РО УТМР з урахуванням його переважного права за умови відповідного волевиявлення зі сторони позивача.

При цьому, доводи апелянта про те, що без погодження відповідача як власника земельних ділянок на території Цуманської ОТГ позивач позбавлений можливості клопотати перед Волинською обласною радою про продовження терміну користування мисливськими угіддями/передачу в користування на новий термін; відповідачем Цуманською селищною радою порушено строки розгляду його звернення про надання погодження на передачу в користування мисливських угідь на новий термін, не можуть враховуватися під час розгляду цієї справи, оскільки бездіяльність чи дії відповідача щодо нерозгляду/неналежного розгляду його звернення про надання такого погодження позивачем у цій справі не оскаржуються.

Водночас, позивач обрав такий спосіб захисту своїх прав та інтересів як оскарження рішення про погодження іншій особі на передачу земельних ділянок під мисливські угіддя, оскільки таке в майбутньому перешкодить в реалізації його права на мисливські угіддя.

За приписами ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч.3 ст.9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у ст.5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в рішенні від 01.12.2004р. № 18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, право на судовий захист не є абсолютним. Звертаючись до суду з позовом щодо законності правового акта суб`єкта владних повноважень індивідуального характеру та дій, спрямованих на прийняття такого акта, позивач також повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень та дії/бездіяльність, які передують його прийняттю. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.

Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

в) є визначеним оскільки благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній третій особі (на це вказує слово «її»);

д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних рішень або обставин абстрактно, лише тому, що позивач вважає начебто певні положення таких рішень можуть впливати на його правове становище.

В обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов слушного висновку про те, що рішення Цуманської селищної ради № 15/6 від 13.04.2022р. «Про погодження на передачу земельних ділянок під мисливські угіддя» є актом індивідуальної дії; його прийняття не зачіпає конкретних прав Ківерцівської РО УТМР за теперішніх обставин справи.

Позивачем не наведено обґрунтування щодо існування реального негативного впливу на його конкретні права чи інтереси від прийняття спірного рішення відповідача.

Натомість, оскаржуване рішення селищної ради не створює жодних правових наслідків для позивача, тому не може порушувати його права чи інтереси.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини справи, виходячи з вищевказаних положень нормативно-правових актів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість заявленого позову, через що останній не підлягає до задоволення, із вищевказаних мотивів.

За правилами ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта Ківерцівській РО УТМР.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно та повно встановив обставини справи, ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судового рішення, а тому підстав для скасування рішення суду колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.310, п.1 ч.1 ст.315, ст.316, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ківерцівської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11.01.2023р. в адміністративній справі 140/6122/22 залишити без задоволення, а вказане рішення суду без змін.

Понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта Ківерцівську районну організацію Українського товариства мисливців та рибалок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Дата складання повного тексту судового рішення: 14.04.2023р.